справа № 760/8938/25
провадження № 33/824/3463/2025
17 червня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
в складі судді Кирилюк Г. М.,
при секретарі Черняк Д. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Федака Максима Леонідовича на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 20 травня 2025 року в складі судді Горбатовської С. А., у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
встановив:
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 20 травня 2025 року накладено на ОСОБА_1 стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
25.05.2025 захисник ОСОБА_1 - адвокат Федак М. Л. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 20 травня 2025 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржувана постанова суду першої інстанції є незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що фабула протоколу про адміністративне правопорушення не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки згідно останньої відповідальність настає саме за керування в стані сп'яніння, а не з ознаками сп'яніння.
З наявного в матеріалах справи відеозапису із портативного відеореєстратора працівника патрульної поліції вбачається, що під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 поводив себе адекватно, чітко відповідав на їх запитання, висловлював свої заперечення, його поведінка відповідала обстановці.
Поліцейськими автоматично було названо ознаку сп'яніння, при цьому не було зафіксовано порядок перевірки виявлених у нього ознак сп'яніння, не було здійснено перевірки реакції зіниць очей на світло, огляд особи, його рухів.
Поліцейський не наділений повноваженнями пропонувати проходити медичний огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу.
Матеріали справи не містять доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, що свідчить про те, що у поліцейських не було достатніх підстав вважати, що він керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння.
Долучений відеозапис свідчить про переривання відеозйомки, а отже є недопустимим доказом.
Також на вказаному відеозаписі не зафіксовано моменту вручення ОСОБА_1 направлення для проходження огляду в лікарні та інших істотних документів, що мають значення для притягнення особи до відповідальності.
Оскільки поліцейський з'ясував, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, останній не був наділений повноваженнями проводити огляд військовослужбовця на стан сп'яніння, оскільки такі повноваження надані виключно військовослужбовцям ВСП у Збройних Силах України.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Федак М. Л. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ст. 294 КУпАП суд апеляційної інстанції розглядає обставини вчиненого правопорушення в межах, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та визнані доведеними судом першої інстанції, за доводами, зазначеними в апеляційній скарзі.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як зазначено в ст. 251 КУпАП.
Суд (суддя), у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягають з'ясуванню: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов'язаний: виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, з системного аналізу вказаних норм права вбачається, що проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов'язком водія, а не його правом.
За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Як вбачається з матеріалів справи, відносно ОСОБА_1 11.03.2025 о 03:19 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 268240, відповідно до якого він 11.03.2025 о 02:50 керував автомобілем «Subaru», державний номерний знак НОМЕР_1 , в м. Києві, бул. Чоколівський, з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння н амісці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що поліцейський не наділений повноваженнями проводити огляд військовослужбовця на стан алкогольного сп'яніння відповідно до положень ст. 266-1 КУпАП, є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення, зокрема, правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Статтею 266-1 КУпАП передбачено, що військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Аналіз положень ст. 266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом. Тобто, положення ст. 266-1 КУпАП не стосуються спеціального суб'єкту - водія транспортного засобу, а лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень.
Таким чином, порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України, які керують транспортними засобами на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції здійснюється в загальному порядку, встановленому ст. 266 КУпАП.
В даній справі відсутні будь-які відомості, що ОСОБА_1 під час зупинки транспортного засобу виконував обов'язки військової служби.
За таких обставин, виявивши у водія ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння, працівники поліції правомірно застосували до останнього загальний порядок проходження огляду на стан сп'яніння, передбачений ст. 266 КУпАП.
Фабула, яка викладена в протоколі про адміністративне правопорушення, відповідає диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, та відображає всі істотні ознаки складу адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 було ознайомлено з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 268240, про що свідчить підпис ОСОБА_1 в п. 18 протоколу. Також, водію видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом № НОМЕР_2 , та відсторонено від керування транспортним засобом, про що свідчить підпис ОСОБА_1 в п. 16 протоколу та розписка ОСОБА_2 (а.с. 5), що спростовує доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, а також доказів тимчасового затримання транспортного засобу.
Вказані обставини зафіксовані в повному обсязі на бодікамери № 470776, 472104, та відображають всі факти, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 268240 від 11.03.2025, що також спростовують доводи апеляційної скарги про переривання відеозйомки.
Доводи захисника ОСОБА_1 - адвоката Федака М.Л. про те, що ОСОБА_1 не було вручено направлення для проходження огляду в лікарні та інших істотних документів, що мають значення для притягнення особи до відповідальності, не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції, оскільки обов'язок проходити огляд на стан сп'яніння виникає в ОСОБА_1 не з моменту вручення йому направлення на проходження відповідного огляду, а в силу вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху з моменту висловлення відповідної вимоги працівником поліції як до водія транспортного засобу.
Окрім цього, законодавством не передбачено вручення письмового направлення водію, оскільки такий огляд проводиться у присутності поліцейського, який має забезпечити доставку особи, яка погодилася на проходження відповідного огляду, однак ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду.
Крім того, направлення водія транспортного засобу на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння складається не для вручення водію, як помилково вважає скаржник, а складається працівником поліції та передається лікарю після доставлення особи до медичного закладу на підставі якого лікарем і проводиться огляд особи.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на викладене, висновки суду про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильними.
При розгляді даної справи суд першої інстанції повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доказів, які б підтверджували невинуватість скаржника матеріали справи не містять.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
ОСОБА_1 своїх обов'язків не виконав і вимог Правил дорожнього руху не дотримався.
При цьому суд враховує, що у своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, ЄСПЛ звертає увагу, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
З урахуванням викладеного, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на належних і допустимих у розумінні ст. 251 КУпАП доказах, а тому підстави для скасування судового рішення і закриття провадження у справі згідно п. 1 ст. 247 КУпАП відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП суд
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Федака Максима Леонідовича залишити без задоволення.
Постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 20 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Г. М. Кирилюк