11 червня 2025 року м. Київ
Справа №363/2358/22
Апеляційне провадження №22-ц/824/2499/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Верланова С.М., Поліщук Н.В.
за участю секретаря Цюрпіти Д.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області, ухваленого під головуванням судді Баличевої М.Б. 09 липня 2024 року в м. Вишгород, повний текст рішення складений 19 липня 2024 року та на додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області, ухваленого під головуванням судді Баличевої М.Б. 31 липня 2024 року в м. Вишгород, повний текст рішення складений 05 серпня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», третя особа: Державний реєстратор Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісік Сергій Васильович про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора, припинення іпотеки,
У серпні 2022 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 53980325, прийняте 10 вересня 2020 року державним реєстратором Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісіком С.В. про державну реєстрацію іпотеки земельної ділянки з кадастровим номером 3221882401:07:168:0153;
- припинити іпотеку земельної ділянки з кадастровим номером 3221882401:07:168:0153, яку було зареєстровано відповідно до запису про іпотеку №38104787, внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 09 вересня 2020 року державним реєстратором Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісіком С.В.;
- стягнути з ТОВ «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» понесені судові витрати.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 22 липня 2022 року позивач звернувся до Управління (Центру) надання адміністративних послуг Солом'янського районної в м. Києві державної адміністрації із заявою №51829398 про надання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо прав власності, інших речових прав, іпотек та обтяжень, зареєстрованих в Реєстрі за позивачем. Отримавши Інформаційну довідку, увагу позивача привернув запис про іпотеку №38104787, внесений до Реєстру Державним реєстратором 09 вересня 2020 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221882401:07:168:0153, який був внесений на підставі заяви ТОВ «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» та поданими документами, а саме: договір іпотеки від 17 липня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колєсник С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 3417; лист-повідомлення № 09/09/20_І від 09 вересня 2020 року; договір про відступлення права вимоги від 26 березня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. і зареєстрований в реєстрі за № 254.
Цим оспорюваним рішенням державний реєстратор ухвалив провести державну реєстрацію зміни іпотекодержателя земельної ділянки за Договором іпотеки і на його підставі був здійснений запис в державному реєстрі, за яким відповідача було визначено іпотекодержателем земельної ділянки, а позивача іпотекодавцем земельної ділянки, при цьому вказано, що іпотекою забезпечено виконання основного зобов'язання у розмірі 5500000 (п'ять мільйонів п'ятсот тисяч) доларів США зі строком виконання 16 липня 2013 року.
Однак позивач ніколи не був і не є власником земельної ділянки, ніколи не підтверджував документально будь-якій особі своє право на набуття земельної ділянки у власність у майбутньому, не укладав будь-якого іпотечного договору щодо земельної ділянки, у тому числі Договору іпотеки, на підставі якого (у тому числі) Державний реєстратор прийняв своє спірне рішення і вніс до Реєстру спірний запис, не вчиняв жодного правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні, за яким би позивач погодився замінити наразі невстановленого первісного іпотекодавця у його зобов'язаннях за договором іпотеки. Також позивачу невідомо про існування будь-якого рішення суду, за яким би він набув статусу іпотекодавця щодо земельної ділянки, зокрема і за договором іпотеки, на підставі якого (у тому числі) Державний реєстратор прийняв своє спірне рішення і вніс до Реєстру спірний запис.
Прийняте державним реєстратором протиправне спірне рішення порушує законний інтерес позивача здійснювати будь-які свої особисті немайнові та майнові права без неправомірних вимог певних дій від інших осіб або неправомірно встановлених меж поведінки. Прийняте державним реєстратором спірне рішення, на підставі якого до Реєстру було внесено недостовірний спірний запис, принижує ділову репутацію позивача, яка є його недоторканним особистим немайновим благом, що охороняється цивільним законодавством, а також порушує законні інтереси позивача як споживача у відносинах кредиту (позики).
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 09 липня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», третя особа: Державний реєстратор Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісік Сергій Васильович про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора, припинення іпотеки - залишено без задоволення.
Рішення суду мотивовано тим, що 17 липня 2008 року між АКБ «Форум» та позивачем був укладений кредитний договір № 0030/08/00-CLZv, відповідно до умов якого банк надав позивачу кредитні кошти на строк по 16 липня 2013 року, в розмірі 5500000 (п'ять мільйонів п'ятсот тисяч) доларів США.
В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договору в цей же день, між АКБ «Форум» та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого в іпотеку було передано земельну ділянку площею 13,0000 га, кадастровий номер 3221882401:07:168:0153, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Демидів. Отже, позивач був обізнаний в тому, що обтяження було накладено в день укладення договору іпотеки 17 липня 2008 року і діє по даний час, оскільки зобов'язання не є виконаними. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 53980325 від 10 вересня 2020 року було зазначене лише із-за того в реєстрі, що відбулась заміна кредитора в зобов'язанні. З урахуванням вищезазначеного, суд зробив висновок, що в діях позивача вбачається недобросовісність щодо кредитних зобов'язань, оскільки рішення суду не виконане, борг ні позичальником, ні майновим поручителем не погашено, а отже, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Додатковим рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 31 липня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000 (десять тисяч) гривень.
Суд першої інстанції вказав на те, що відповідач має право на компенсацію судових витрат за рахунок відповідача, так як позовні вимоги залишені без задоволення. Проте за результатами дослідження та оцінки наданих сторонами доказів у їх сукупності, беручи до уваги клопотання представника позивача про зменшення витрат на правничу допомогу, фінансовий стан обох сторін, суд вважав, що заявлений розмір гонорару адвоката не є співмірним, а наданий акт наданих послуг хоч і є детально прописаними, однак є необґрунтованим та надмірно завищеним. Керуючись принципами справедливості та верховенства права, обґрунтованим розміром понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу є такий, що становить 10000,00 грн, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.
Не погодився з вказаними судовими рішеннями позивач, його представником подано апеляційну скаргу, в якій вказується на незаконність рішення суду першої інстанції, у зв'язку з неповним з'ясуванням всіх обставин справи та невідповідністю висновків суду реальним обставинам справи. Зокрема, в апеляційній скарзі вказується на не неправильність висновків суду щодо застосування строку позовної давності, оскільки ним оскаржується реєстраційна дія вчинена в 2020 році, не в 2008 році. Також представник вважає безпідставними посилання суду на стягнення кредитної заборгованості у судовому порядку, оскільки предметом спору були реєстраційні дії вчинені на підставі договору іпотеки із зазначенням імені позивача, проте він не є стороною договору та/або власником земельної ділянки.
Позивач не погоджується і з додатковим рішенням суду першої інстанції вказуючи на те, що відповідачем до заяви не були долучені документи про здійснення оплати послуг з надання правової допомоги, а наявні документи мають суперечності у датах їх підписання відповідачем.
На підставі викладеного просить скасування рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення про задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі та стягнути з відповідача на його користь суми судових витрат.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Богатчук К.І. підтримала апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просила про задоволення заявлених ними вимог.
Представник відповідача - адвокат Бурдюг Т.В. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити його без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись в порядку визначеному процесуальним законом, причини неявки суду не повідомили. А тому колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність вказаних осіб.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи законність і обґрунтованість оскаржуваних рішень, колегія суддів виходить з такого.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги по суті спору, апеляційним судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
17 липня 2008 року між АКБ «Форум» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 0030/08/00-CLZv, згідно з п. 1.1. якого Банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі з лімітом кредитування 5500000 (п'ять мільйонів п'ятсот тисяч) доларів США. Пунктом 1.2. вищезазначеного Договору кредитні кошти надаються строком по 16 липня 2013 року. Пункт 1.3. Договору встановлює, що за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 13,5 процентів річних. Пункт 2.1. вищезазначеного Договору встановлює, що забезпеченням повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування та можливої неустойки (штраф, пеня) є, зокрема Договір іпотеки земельної ділянки загальною площею 13,00 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Демидів, що належить майновому поручителю ОСОБА_3 .. Розділ 3 цього Договору передбачає права та обов'язки сторін. /т.1 а.с.84-87/
17 липня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колєсник С.А. за № 3417 посвідчено Договір іпотеки між ОСОБА_4 (Іпотекодавець, яка є майновим поручителем за ОСОБА_1 ) та АКБ «Форум» (Іпотекодавець), згідно п. 1.1. якого цей Договір забезпечує виконання зобов'язань ОСОБА_5 (в подальшому - Боржник), що випливають з укладеного з Іпотекодержателем Кредитного договору № 0030/08/00-CLZv від 17липня 2008 року, та з додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, в тому числі стосовно будь-яких збільшень основного зобов'язання та (або) процентів за основним зобов'язанням (надалі за текстом разом Основне зобов'язання), за умовами якого Боржник зобов'язаний повернути Іпотекодержателю відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі з лімітом кредитування 5500000 (п'ять мільйонів п'ятсот тисяч) доларів США 00 центів, з кінцевим терміном повернення 16 липня 2013 року, здійснювати повернення кредиту згідно Кредитного договору, сплачувати проценти за користування кредитними коштами в валюті кредиту з розрахунку 13,5 процентів річних, і можливості неустойки у розмірах та у випадках, передбачених Кредитним договором і цим Договором, а також інші витрати на здійснення забезпеченої заставою вимог. Пунктом 1.2. Договору встановлено, що предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: Земельна ділянка площею 13,0000 га, кадастровий номер 3221882401:07:168:0153, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с.Демидів, яка належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Державного акту (серія ЯЖ № 323002), виданого управлінням земельних ресурсів у Вишгородському районі Київської області 31 січня 2008 року на підставі договору купівлі-продажу земельних ділянок від 26 січня 2008 року № 199, 202, 205, 208, 219, 222, 225, зареєстрованого за №010834200042. Згідно п. 2.2. Договору передбачає право Іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки та одержати задоволення своїх вимог за рахунок Предмета Іпотеки переважно перед іншими кредиторами. Розділом 3 Договору передбачені права та обов'язки сторін, а розділом 5 Звернення стягнення на предмет іпотеки. /т.1 а.с.88-91,180-184/
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень у справі № 2-63/11 Вишгородським районним судом Київської області були розглянуті позовні вимоги Акціонерного комерційного банку «Форум» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, зустрічного позову ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ча до Акціонерного комерційного банку «Форум», третя особа: Колесник Світлана Анатоліївна , про кредитного договору, визнання припиненим договору іпотеки, позовну заяву ОСОБА_10 вни до Акціонерного комерційного банку «Форум», ОСОБА_1 , третя особа: Колєсник Світлана Анатоліївна , про визнання недійсним договору іпотеки.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 21 лютого 2011 року в позові Публічному акціонерному товариству «БАНК «ФОРУМ» було відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 - задоволено. Розірвано кредитний договір № 0030/08\00-CLZ, укладений 17 липня 2008 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком «Форум».
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «БАНК «Форум» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 8860084, 29 доларів США, що за курсом НБУ складає 70362359, 44 грн.
Зустрічний позов ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - задоволено частково. Визнано припиненим договір іпотеки від 17 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним банком «Форум», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колєсник С.А. за реєстровим №3415. Визнано припиненим договір іпотеки від 17 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним банком «Форум», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колєсник С.А. за реєстровим № 3417;
Визнано припиненим договір іпотеки від 17 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_6 , який діє від імені ОСОБА_7 та Акціонерним комерційним банком «Форум», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колєсник С.А. за реєстровим № 3425;
Визнано припиненим договір іпотеки від 17 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_6 та Акціонерним комерційним банком «Форум», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колєсник С.А. за реєстровим №3428;
В частині розірвання кредитного договору - відмовлено.
Позов ОСОБА_11 - задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки від 17 липня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком «Форум», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Колєсник С.А. за реєстровим №3419.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 14 червня 2011 року у справі № 22Ц-339/2011 рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 лютого 2011 року скасовано та постановлено нове рішення. Позовні вимоги ПАТ «Банк Форум» задоволено частково.
Встановлено, що ОСОБА_1 має заборгованість перед ПАТ «Банк Форум» у сумі 8860084 (вісім мільйонів вісімсот шістдесят тисяч вісімдесят чотири) доларів 29 центів США, що за курсом НБУ складає 70362359 (сімдесят мільйонів триста шістдесят дві тисячі триста п'ятдесят дев'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) гривень 44 копійки.
Звернуто стягнення, зокрема, на земельну ділянку площею 13,0 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташовану в с. Демидів Вишгородського району Київської області, яка належить ОСОБА_3 відповідно до Державного акту про право власності на земельну ділянку від 31 січня 2008 року. /т.1а.с.66-73/
11 квітня 2012 року Вишгородським районним судом Київської області видано дублікат виконавчого листа у справі № 2-63/11. /т.1 а.с.58-59/
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 22 червня 2012 року відкрито виконавче провадження ВП № 33161542. /т.1 а.с.60-62/
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 11 вересня 2019 року у справі № 2-63/11 замінено стягувача - Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕСТА» (код ЄДРПОУ: 41264766, місцезнаходження: вул. О. Терьохіна, 8-А, оф. 111, м. Київ, 04080) у цивільній справі № 2-63/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 0030/08/00- СLZv./а.с. 63-64/.
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 150662249 від 21 грудня 2018 року, від 08 червня 2018 року, вбачається наявність реєстраційної дії щодо обтяження - іпотеки зареєстрованої 21 липня 2008 року приватним нотаріусом Колєсник С.А. на земельну ділянку площею 13,0 га, яка знаходиться за адресою: Київська область Вишгородський район, с. Демидів, кадастровий номер 3221882401:07:168:0153. Власником земельної ділянки вказано ОСОБА_12 . /т.1 а.с.4-83/
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 305597408 від 22 липня 2022 року вбачається, зокрема, що 09 вересня 2020 року державним реєстратором Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісік С.В. внесено запис про іпотеку: 38104787, підставою для державної реєстрації якої є Договір іпотеки № 3417 від 17 липня 2008 року, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колєсник С.А.; Лист-повідомлення, серія та номер: 09/09/20_І, виданий 09 вересня 2020 року, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТХІЛЛС ВЕСТА»; Договір про відступлення права вимоги №254, виданий 26 березня 2019 року, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдін М.А. Підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 53980325 від 10.09.2020 08:11:55, Іванісік С.В., Білобожницька сільська рада Чотрківського району, Тернопільська область. Відомості про основне зобов'язання: строк виконання основного зобов'язання: 16 липня 2013 року, розмір основного зобов'язання: 5500000,00 долари США. Відомості про суб'єктів: Іпотекодержатель: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА», код ЄДРПОУ: 41264766; Іпотекодавець: ОСОБА_1 . Опис предмета іпотеки: 3221882401:07:168:0153, опис об'єкта: площа (га): 13.0001. Актуальна інформація про об'єкт нерухомого майна м: Об'єкт нерухомого майна: земельна ділянка; кадастровий номер: 3221882401:07:168:0153; опис об'єкта: Площа (га): 13.0001 га. /т.1 а.с.23-28/
Матеріали справи містять копію електронної справи щодо вчиненої 09 вересня 2020 року державним реєстратором Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісік С.В. реєстраційної дії, з якої вбачається, що дані подавались відносно іпотекодавця ОСОБА_3 /т.2 а.с.72-85,117-124/
14 лютого 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТХІЛЛС ВЕСТА» звернулось до державного реєстратора Білобожницька сільська рада Чотрківського району, Тернопільська область Іванісік С.В. із заяою про виправлення помилки, а саме просили виправити допущену помилку при проведенні державної реєстрації іпотеки 09 вересня 2020 року - запис про іпотеку № 38104787 (спеціальний розділ) в частині відомостей про суб'єктів - замість «Іпотекодавець: ОСОБА_13 » зазначити «Іпотекодавець: ОСОБА_3 ». /т.1 а.с.178-179/
Кожна особа має право на захист свого цивільного права уразі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК України).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Стаття 204 ЦК України визначає презумцію правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В порядку визначеному ст. ст. 509, 526 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положення ст.ст. 526, 599 ЦК України передбачають, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч.ч. 1,2 ст. 598 ЦК України).
Відповідно до приписів ст. 575 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Вона має похідний характер від основного зобов'язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч.ч.1,5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).
Положеннями ст.4 Закону України «Про іпотеку» визначено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Державна реєстрація застави повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об'єктів проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Іпотекодержатель зобов'язаний звернутися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки не пізніше 14 днів з дня повного погашення боргу за основним зобов'язанням, забезпеченим іпотекою.
За змістом ст. 11 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки.
Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо урегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення ст. 17 Закону України «Про іпотеку» містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у ст. 593 ЦК України.
Підстави припинення іпотеки передбачено ст. 17 Закону України «Про іпотеку», до яких зокрема належать: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.
В порядку визначеному ч.ч.1,2,3 ст. 29 закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
У разі допущення технічної помилки (граматичної описки, друкарської, арифметичної чи іншої помилки) під час внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав державний реєстратор самостійно виправляє таку помилку, за умови що документи за результатом розгляду заяви заявнику не видавалися.
У разі якщо після отримання заявником документів за результатами розгляду заяви виявлено технічну помилку, допущену під час внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права, обтяження речових прав, зокрема помилку у відомостях про суб'єкта речового права, обтяження, відомостях про речове право, обтяження, відомостях про нерухоме майно, у тому числі його технічних характеристиках, або якщо відбулося виправлення такої помилки в документах, що подавалися для державної реєстрації прав, або відбулася зміна адреси об'єкта нерухомого майна, такі помилки, відомості виправляються державним реєстратором на підставі заяви особи, відомості про речові права, обтяження речових прав якої містять таку помилку, відомості, а у випадку, передбаченому пунктом 2 частини сьомої статті 37 цього Закону, - посадовою особою Міністерства юстиції України, його територіальних органів або на підставі рішення Міністерства юстиції України, його територіальних органів - державним реєстратором, яким допущено технічну помилку.
Виправлення помилки, відомостей, що впливають на права третіх осіб, здійснюється державним реєстратором виключно за наявності згоди таких осіб або на підставі судового рішення.
Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.
В ч.7 ст.37 цього Закону вказано, що не можуть бути підставою для визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора допущені ним формальні (несуттєві) помилки, які не впливають на об'єктивність, достовірність та повноту відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.
З наведених обставин справи вбачається, що при зверненні до суду з вимогою провизнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 53980325, прийняте 10 вересня 2020 року позивач вказував на те, що він не є ні власником, ні іпотекодавцем земельної ділянки, а тому внесення в державний реєстр даних про нього порушує законний інтерес позивача здійснювати будь-які свої особисті немайнові та майнові права без неправомірних вимог певних дій від інших осіб або неправомірно встановлених меж поведінки, так як окрім цього вказано про наявність боргового зобов'язання на суму 5500000 (п'ять мільйонів п'ятсот тисяч) доларів США. З цих же підстав заявлені і вимоги про припинення іпотеки земельної ділянки.
Разом з тим в ході розгляду справи встановлено, що саме позивачем був укладений кредитний договір, за умовами якого позивачу був наданий кредит на суму 5500000 (п'ять мільйонів п'ятсот тисяч) доларів США. Іпотечний договір дійсно був укладений не позивачем, проте на забезпечення взятих позивачем зобов'язань за кредитним договором. Судові рішення та дані про виконавче провадження вказують на те, що зобов'язання позивача не є виконаним.
Оспорювана реєстраційна дія була вчинена у зв'язку з проведеною заміною кредитора в зобов'язанні, що визнано сторонами у справі та про що свідчить код ЄДРПОУ зазначений у відповідній ухвалі суду та у даних відповідача у справі. Дійсно при проведенні вказаної реєстраційної дії невірно були зазначені дані іпотекодавця. Проте відповідачем були вчинені дії, в порядку визначеному законом, щодо усунення вказаної технічної помилки.
З огляду на викладене, наявність технічної помилки, про виправлення якої заявлено в установленому порядку, не може бути підставою для визнання неправомірним та скасування рішення державного реєстратора. З урахуванням наявності зобов'язань позивача на зазначену у реєстрі суму вказана обставина також не може вважатись такою, що порушує права позивача, в тому числі і права на захист ділової репутації, як на то вказував позивач в обґрунтування позову.
Як вірно вказав суд першої інстанції, припинення зобов'язань відбувається виключно в порядку визначеному законом або договором, виходячи з яких правові підстави для припинення іпотеки земельної діяльної, як про то просив позивач, відсутні. Також можна погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність недобросовісних дій позивача при зверненні з вказаним позовом щодо наявних у нього кредитних зобов'язань.
В доводах апеляційної скарги позивач вказує на безпідставність встановлення судом першої інстанції обставин щодо кредитних правовідносин позивача, проте, як вже вказано вище, позивач при зверненні до суду з позовом вказував на обставини зазначення у державному реєстрі, при вчиненні оспорюваної дії, суми боргу, як таких, що порушує його право на захист ділової репутації. А тому дослідження обставин щодо визначення суми зобов'язання, зазначеної в оспорюваній реєстраційній дії, обставин її виникнення входить до предмета дослідження та ці обставини, а також дії учасників спірних правовідносин підлягають оцінці при вирішенні питання щодо наявності порушеного права позивача.
В апеляційній скарзі позивач також вказував на не неправильність висновків суду щодо застосування строку позовної давності, оскільки ним оскаржується реєстраційна дія вчинена в 2020 році, не в 2008 році. Разом з тим зміст рішення суду і застосовані норми матеріального права вказують на те, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні заявлених позовних вимог з підстав їх недоведеності, а не з огляду на пропуск строку позовної давності.
На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені ст.376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги позивача в частині оскарження додаткового рішення суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.
Підставою для ухвалення додаткового рішення судом першої інстанції була заява відповідача від 17 липня 2024 року про стягнення з позивача на користь ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17400,00 грн.
На підтвердження понесених витрат, представником відповідача було надано в копіях:
- довіреність ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» на представництво їх інтересів адвокатом Бурдюг Т.В. від 03 січня 2024 року /т.3 а.с.36/;
- договір № 05-01/2021-4 про надання правової допомоги від 05 січня 2021 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» та Адвокатським об'єднанням «Вердикт» /т. 3 а.с.39-40/;
- договір № 02-01/2023 про надання правової допомоги від 03 січня 2023 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» та Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» /т. 3 а.с.41-43/;
- заявка на надання юридичної допомоги № 15 від 21 вересня 2022 року та акт наданих послуг за Договором № 02-01/2023 про надання правової допомоги від 03 січня 2023 року, в якому міститься перелік послуг та визначення оплати за надані послуги, на загальну суму - 17400,00 грн /т.3 а.с.44/;
23 липня 2024 року стороною позивача було подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, в якій позивач вказуючи на необґрунтованість та завищений розмір заявлених витрат, просив відмовити у їх стягненні. /т.3 а.с.64-66/
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
У ч. 1 ст. 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід'ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб'єктами права; вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абзаци третій, четвертий, п'ятий підпункту 3.1, абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч.3 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, п.1 1 ч.ч.1,3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст.141 ЦПК України).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
У ч.ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі №922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року в справі № 750/2055/20 вказано, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 757/60277/18-ц.
Верховний Суд у постанові від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц вказав на те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19.
З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції заявлені позовні вимоги залишені без задоволення, а отже в порядку визначеному ст. 141 ЦПК України відповідач має право на компенсацію понесених судових витрат.
В ході розгляду справи відповідачу надавалась правова допомога, зокрема, нею були подані відзив на позовну заяву, додаткові пояснення, були здійснені адвокатські запити, також участь в судових засіданнях в суді першої інстанцій приймав уповноважений представник - адвокат.
Стороною відповідача було здійснено заяву про компенсацію судових витрат на стадії розгляду справи судом першої інстанції. Сторона позивача в суді першої інстанції скористалась правом надання заперечень щодо розміру заявлених відповідачем судових витрат. У зв'язку з цим суд першої інстанції, діючи в межах принципів змагальності та диспозитивності, обґрунтовано вважав що стягненню з позивача на користь відповідача підлягає сума понесених витрат на професійну правничу допомогу, що становить 10000,00 грн, оскільки такий розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи, її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Доводи апеляційної скарги позивача щодо відсутності доказів оплати цих послуг відхиляються апеляційним судом, оскільки виходячи з вимог процесуального закону стягненню підлягають не тільки вже понесені стороною витрати, а й витрати, які сторона має понести за умовами укладених договорів.
На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача щодо додаткового рішення не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, як підстави для скасування додаткового рішення суду.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам процесуального закону, ухвалено з додержанням норм матеріального права, а тому підлягає залишенню без змін.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції понесені позивачем судові витрати пов'язані з розглядом справи апеляційним судом компенсації не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 липня 2024 року та додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 31 липня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: С.М. Верланов
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 11 липня 2025 року.