14 липня 2025 року Справа № 280/4789/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В. розглянув за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Запорізької обласної прокуратури (вул. Дмитра Апухтіна, 29а, м. Запоріжжя, 69005) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
09.06.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Запорізької обласної прокуратури (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виконання рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 та рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13.09.2023 № 8-р(ІІ)/2023 в частині нарахування та виплати позивачу заробітної плати, розрахованої відповідно до положень ст. 81 Закону України “Про прокуратуру», без урахування окладу на посаді першого заступника керівника окружної прокуратури та щомісячної надбавки за вислугу років та інших виплат, передбачених Розділом IX Закону України “Про прокуратуру»;
зобов'язати відповідача нараховувати та виплачувати відповідачу з 03.05.2025 заробітну плату, розраховану відповідно до положень ст. 81 Закону України “Про прокуратуру», яка складається з окладу на посаді першого заступника керівника окружної прокуратури та щомісячної надбавки за вислугу років, а також інших виплат, передбачених Розділом IX Закону України “Про прокуратуру», з урахуванням раніше виплачених сум.
Крім того, просив здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач, у порушення ст. 81 Закону України “Про прокуратуру», виплачує позивачу заробітну плату у розмірі посадового окладу прокурора окружної прокуратури без надбавок за вислугу років та за виконання обов'язків на адміністративній посаді. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 10.06.2025 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання на 10.07.2025.
Відповідач позов не визнав, у поданому відзиві, який надійшов до суду 24.06.2025, посилається на те, що наказом керівника Запорізької обласної прокуратури від 10.01.2024 № 23к ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області. Тобто, позивач, поновлений на посаді за рішенням суду, не вважається таким, що успішно пройшов атестацію, передбачену Законом України від 19.09.2019 № 113-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-IX) та не є прокурором, призначеним у нову структуру органів прокуратури Запорізької області. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюється Офісом Генерального прокурора (ст. 90 Закону України “Про прокуратуру»). Листом Офісу Генерального прокурора від 12.10.2023 № 21-2139вих-503окв-23 надано роз'яснення щодо оплати праці прокурорів та слідчих, поновлених за рішеннями судів на посадах у регіональних, місцевих і військових прокуратурах, згідно з яким з 13.09.2023 оплата праці прокурорів та слідчих, поновлених за рішеннями судів на посадах у регіональних, місцевих і військових прокуратурах, до проходження ними атестації здійснюється на підставі статті 81 Закону України “Про прокуратуру», розрахованої на основі посадового окладу прокурора органів прокуратури відповідного рівня без установлення будь-яких надбавок, у тому числі за вислугу років. Запорізька обласна прокуратура, нараховуючи та виплачуючи заробітну плату позивачу, керується приписами ст. 81 Закону України “Про прокуратуру» та зазначеними роз'ясненнями Офісу Генерального прокурора. Позовні вимоги вважає необґрунтованими та просить у їх задоволенні відмовити.
Протокольною ухвалою суду від 10.07.2025 закрито підготовче провадження у справі та за письмовими заявами учасників справи призначено розгляд справи по суті в цей же день.
10.07.2025 позивачем до суду подана заява про розгляд справи в порядку письмового провадження, представник відповідача лишив вирішення цього питання на розсуд суду.
На підставі ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 працював в органах прокуратури з 05.11.2011, зокрема, з 15.12.2015 позивача призначено на посаду першого заступника керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області, що підтверджується довідкою відповідача від 08.08.2024 № 07-98вих-24.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.08.2023 у справі №280/2649/23, що набрало законної сили 29.11.2023, крім іншого, визнано протиправним та скасовано наказ керівника Запорізької обласної прокуратури від 21.04.2023 № 161к про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області з 21.04.2023. Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області з 22.04.2023.
На виконання зазначеного рішення суду відповідачем прийнято наказ від 10.01.2024 № 23к, яким позивача поновлено на посаді першого заступника керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області з 22.04.2023.
02.06.2025 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із запитом щодо його заробітної плати. Листом від 05.06.2025 № 07-21-21 позивача повідомлено, що, з урахуванням листа Генерального прокурора від 12.10.2023 № 21-2139вих-503окв-23, до успішного проходження атестації, виплата заробітної плати здійснюється на основі окладу прокурора окружної прокуратури без урахування встановлених надбавок, у тому числі за вислугу років.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не виконання рішення Конституційного Суду України під 26.03.2020 № 6-р/2020 та рішення Другого сенату Конституційною Суду України від 13.09.2023 № 8-р(ІІ)/2023 в частині встановлення та виплати заробітної плати з 03.05.2025, яка складається з окладу на посаді першого заступника керівника окружної прокуратури, щомісячної надбавки за вислугу років, а також інших виплат, передбачених Розділом IX Закону України “Про прокуратуру», позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України “Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII).
Відповідно до ст. 1 Закон № 1697-VII прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-IX запроваджено реформування системи органів прокуратури.
Законом України від 19.09.2019 N 113-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», який набрав чинності 25.09.2019, запроваджено реформування системи органів прокуратури та у зв'язку з цим внесено зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема, до Закону України “Про прокуратуру».
Відповідно до підпункту 2 пункту 21 Закону № 113-IX у Законі України “Про прокуратуру» (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., N 2 - 3, ст. 12 із наступними змінами) у статті 7: у частині першій: пункт 1 викладено в такій редакції: “ 1) Офіс Генерального прокурора»; у пункті 2 слово “регіональні» замінено словом “обласні»; у пункті 3 слово “місцеві» замінено словом “окружні»; пункт 4 виключено.
Таким чином, згідно з частиною першою статті 7 Закону N 1697-VII (у редакції Закону N 113-IX) систему прокуратури України становлять: Офіс Генерального прокурора; обласні прокуратури; окружні прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура.
Статтею 14 Закону № 1697-VII, у зв'язку із внесенням до неї змін Законом №113-ІХ, передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури. Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону №1697-VII кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону № 113-ІХ.
Розділом ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ визначені принципи реформи органів прокуратури.
Так, згідно із пунктом 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ, до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.
За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
Відтак, у Законі № 113-IX збережено юридичний статус прокурорів, які продовжували здійснювати свої повноваження до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури, а отже, гарантії їх незалежності як невіддільний елемент статусу прокурора.
Відповідно до частини п'ятої статті 7 Закону № 1697-VII єдність системи прокуратури України забезпечується єдиними засадами організації та діяльності прокуратури; єдиним статусом прокурорів; єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності прокурорів; фінансуванням прокуратури виключно з Державного бюджету України (пункти 1-4).
Прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі (абзац перший частини другої статті 15 Закону № 1697-VII).
Рішенням Конституційного Суду України від 13.09.2023 № 8-р(11)/2023 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), друге речення абзацу третього пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113-IX.
Конституційний Суд України у даному рішенні зазначив, що прокурори сприяють здійсненню правосуддя в межах повноважень, якими їх наділено відповідно до статті 131-1 Конституції України. Вони виконують свої обов'язки на професійній основі, мають юридичний статус, основу якого становлять спільні елементи, незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України або адміністративної посади, яку прокурор обіймає в прокуратурі. Єдиний порядок набуття статусу прокурора, наділення прокурорів однаковим обсягом гарантій незалежності, сукупність повноважень та обов'язків прокурора свідчить про єдиний юридичний статус усіх прокурорів.
Так, заробітна плата прокурора визначена ст. 81 Закону № 1697-VII, частиною 1 якої встановлено, що заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 2 Закону № 1697-VII визначено, що заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за:
1) вислугу років;
2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.
Згідно ч. 3 статті 81 Закону № 1697-VII, посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
За правилами ч. 4 ст. 81 Закону № 1697-VII посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом:
1) прокурора обласної прокуратури - 1,2;
2) прокурора Офісу Генерального прокурора - 1,3.
Згідно пп. 12 ч. 5 ст. 81 Закону № 1697-VII, посадові оклади прокурорів, які перебувають на адміністративних посадах, встановлюються у такому розмірі: першого заступника керівника окружної прокуратури - 1,4 посадового окладу прокурора окружної прокуратури.
Частиною 7 статті 81 № 1697-VII передбачено, що прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу.
Із довідки Запорізької обласної прокуратури від 05.06.2025 № 07-94вих-25 встановлено, що станом на день видачі довідки вислуга років позивача складає 23 роки 07 місяців.
Відтак, позивач має право на отримання надбавки за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі №6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення п. 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст. 81 Закону № 1697-VІІ зі змінами, застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення Конституційного Суду України визначено, що положення п. 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст. 81 Закону №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня Конституційним Судом України цього Рішення.
З урахуванням наведеного, суд, ухвалюючи рішення, враховує наступні обставини:
- позивач наказом від 10.01.2024 № 23к поновлений на посаді першого заступника керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області з 22.04.2023;
- за правилами пункту 3 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури;
- Закон України “Про прокуратуру» не містить будь-яких правових норм щодо оплати праці прокурорів, які не пройшли атестацію, відмінне від тих прокурорів, які таку атестацію пройшли.
Обґрунтовуючи правомірність нарахування позивачу заробітної плати, виходячи із посадового окладу прокурора окружної прокуратури без урахування надбавок, відповідач посилався на лист Офісу Генерального прокурора від 12.10.2023 № 21-2139вих-503окв-23.
Так, Офіс Генерального прокурора спрямував керівникам обласних прокуратур лист від 12.10.2023 №21-2139вих-503 ОКВ-23 наступного змісту:
“Винагорода за працю є гарантією незалежності прокурорів та невіддільним елементом їх юридичного статусу, а отже, складником організації й порядку діяльності прокуратури в розумінні статті 131-1 Конституції України.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.09.2023 визнано неконституційною норму Закону України від 19.09.2019 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» стосовно оплати праці прокурорів та слідчих, у тому числі військових прокуратур, згідно з постановою Кабінету Міністрів України до їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної, окружної прокуратури.
Відповідно до позиції Конституційного Суду України, викладеної в цьому рішенні:
- прокурори до атестації і прокурори після її проходження мають єдиний юридичний статус, тобто однаковий обсяг гарантій незалежності;
- оплата праці прокурорів має визначатися відповідно до статті 81 Закону України “Про прокуратуру»;
- гарантії прокурорів потребують забезпечення на рівні з гарантіями суддів, закріпленими Законом України “Про судоустрій і статус суддів» (згідно з ч. 10 ст. 135 цього Закону суддям, які не здійснюють правосуддя, виплачується посадовий оклад без доплат).
З огляду на викладене з 13.09.2023 оплату праці прокурорів та слідчих, поновлених за рішеннями судів на посадах у регіональних, місцевих і військових прокуратурах, до проходження ними атестації слід здійснювати на підставі статті 81 Закону України “Про прокуратуру», розраховуючи її на основі посадового окладу прокурора органів прокуратури відповідного рівня без встановлення надбавок, у тому числі за вислугу років».
Суд не приймає як підставу для розрахунку заробітної плати позивача наданий відповідачем лист, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 9 Закону України “Про прокуратуру» передбачено, що Генеральний прокурор видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень, у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції і законів України. Усі накази Генерального прокурора оприлюднюються державною мовою на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора на наступний робочий день після їх підписання з додержанням вимог режиму таємності. Накази Генерального прокурора, що є нормативно-правовими актами, набирають чинності з дня їх оприлюднення, якщо інше не передбачено самим актом, але не раніше дня оприлюднення. Накази Генерального прокурора або їх окремі частини можуть бути оскаржені фізичними та юридичними особами до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Суд вважає, що вказаний лист не є ані нормативно-правовим актом, ані актом індивідуальної дії, які можуть регулювати такі правовідносини.
Крім цього, суд зауважує наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13 червня 2023 року № 560/8064/22.
Відтак, лише пряма вказівка у законі може змінювати порядок нарахування заробітної плати прокурору.
Суд не приймає як обґрунтовані посилання відповідача на Закон України “Про судоустрій і статус суддів», оскільки цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні і не встановлює порядок виплати заробітної плати працівникам прокуратури, в том числі і тих які є поновленими за рішеннями судів.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір», тому розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Запорізької обласної прокуратури (вул. Дмитра Апухтіна, 29а, м. Запоріжжя, 69005) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Запорізької обласної прокуратури (69005, м. Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, 29-А) щодо не виконання Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 та Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13.09.2023 № 8-р(ІІ)/2023 в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) заробітної плати, розрахованої відповідно до положень ст. 81 Закону України “Про прокуратуру», а саме без урахування окладу на посаді першого заступника керівника окружної прокуратури, щомісячної надбавки за вислугу років та інших виплат, передбачених Розділом IX Закону України “Про прокуратуру».
Зобов'язати Запорізьку обласну прокуратуру (69005, м. Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, 29-А) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) з 03.05.2025 заробітну плату, розраховану відповідно до положень ст. 81 Закону України “Про прокуратуру», яка складається з окладу на посаді першого заступника керівника окружної прокуратури та щомісячної надбавки за вислугу років, а також інших виплат, передбачених Розділом IX Закону України “Про прокуратуру», з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення складено та підписано 14.07.2025.
Суддя Р.В. Кисіль