14 липня 2025 року Справа № 280/3315/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Серебрянникова Дениса Валерійовича (вул. Запорізького козацтва, 35/74, м. Запоріжжя, 69075), до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ), про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
28.04.2025 засобами системи «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в особі представника - адвоката Серебрянникова Дениса Валерійовича, до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 НГУ), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» збільшеної до 100 000 грн. на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні та реабілітації в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (травмою), пов'язаним із захистом Батьківщини, за період з 16.10.2024 по 20.01.2025.
зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за час перебування на стаціонарному лікуванні та реабілітації в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (травмою), пов'язаним із захистом Батьківщини, за період з 16.10.2024 по 20.01.2025 в розрахунку до 100 000 грн. на місяць, враховуючи фактично виплачені суми за вказаний період.
Крім того, позивачем подана заява про поновлення строку звернення до суду з цим позовом.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що за період лікування та реабілітації позивача з 16.10.2024 по 20.01.2025 в/ч НОМЕР_1 НГУ не виплачувала йому додаткову винагороду, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, у розмірі збільшеному до 100 000 грн. на місяць. На звернення позивача йому було відмовлено у виплаті додаткової винагороди з посиланням на те, що в зазначений період він перебував на реабілітаційному лікуванні, яке не підпадало під умови Постанови КМУ №168 та Наказу МВС №729. Позивач вказує на те, що реабілітація є одним із процесів під час лікування хворого у досягненні ним, в тому числі, фізичної повноцінності. А у випадку позивача відсутність реабілітаційної допомоги є загрозою для подальшого протезування нижньої кінцівки. В зв'язку з чим позивач вважає, що має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі. Просить позов задовольнити.
Ухвалою від 01.05.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвала про відкриття спрощеного позовного провадження у справі №280/3315/25 від 01.05.2025 була надіслана та доставлена до електронного кабінету відповідача - 01.05.2025 о 12:34, що підтверджується даними системи «Діловодство спеціалізованого суду» та відповідною довідкою.
Станом на час розгляду справи, відзив від відповідача до суду не надходили.
Приписами ч.4 ст.159 КАС України встановлено, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Частиною 6 ст.162 КАС України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З урахуванням зазначеної норми суд розглядає справу на підставі наявних доказів.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
29.06.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було мобілізовано ІНФОРМАЦІЯ_2 до в/ч НОМЕР_1 НГУ. Наказом командира в/ч НОМЕР_1 НГУ (по стройовій частині) від 29.06.2023 №192 позивача призначено на посаду старшого навідника гранатометного відділення гранатометного взводу (СПГ-9) 2-го батальйону оперативного призначення.
У період з 30.06.2023 по 08.07.2023 позивач виконував бойове завдання.
08.07.2023 позивач, потрапивши під мінометний обстріл, отримав поранення, після чого був доставлений в медичного закладу де йому була надана первинна медична допомога, що підтверджується формою №100.
В подальшому позивача було доставлено до КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради. З 08.07.2023 по 11.07.2023 позивач лікувався на стаціонарі з діагнозом: «Мінно-вибухова травма (далі - МВТ), вогнепальне осколкове сліпе поранення (далі - ВОСП) м'яких тканин середньої третини правої гомілки, турнікетний синдром (4 години) правої нижньої кінцівки, гостра ішемія правої нижньої кінцівки 3Б» Під час надання медичної допомоги позивачу було проведено ампутацію правої нижньої кінцівки на рівні верхньої третини стегна.
Відповідно до Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) в/ч НОМЕР_1 НГУ від 26.08.2023 №3/29/13-46 позивач отримав МВТ, ВОСП м'яких тканин середньої третини правої гомілки, турнікетний синдром (4 години) правої нижньої кінцівки, гостру ішемію правої нижньої кінцівки 3Б, ампутацію правої нижньої кінцівки на рівні верхньої третини стегна при безпосередній участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме при виконанні бойових завдань у складі підрозділу в/ч НОМЕР_1 НГУ, внаслідок артилерійського обстрілу з боку противника. Позивач перебував в засобах індивідуального захисту (шолом, бронежилет). У стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння позивач не перебував.
Після отримання поранення позивач безперервно знаходився на лікуванні та проходив медичну реабілітацію у закладах охорони здоров'я.
01.03.2024 позивачу Державною установою «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» проведено Госпітальну військово-лікарську комісію (далі - ГВЛК), за результатами якої оформлено Довідку №209 про потребу протезування правої нижньої кінцівки на рівні верхньої третини стегна та Довідку №210 про потребу тривалого лікування протягом двох місяців.
В рамках подальшого лікування позивачу були проведені імплантація системи скелетного кріплення ампутаційного протезу Integrum (І етап) правої нижньої кінцівки (06.03.2024), ревізія кукси правого стегна з приводу ІОХВ, некретомія, частковий демонтаж конструкції, імплантація цементного спейсера, насиченого а/б (08.08.2024), імплантація системи скелетного кріплення ампутаційного протезу Integrum (ІІ етап) (03.10.2024), що підтверджується виписками з медичних карт стаціонарного хворого ЛДЦ ТОВ «Мірум».
Після проведення підготовчих дій до протезування позивач:
- з 15.10.2024 по 01.11.2024 проходив курс стаціонарного лікування (реабілітації) в стаціонарі ДНП «ЦКР «Галичина» з діагнозом: «Наслідки МВТ (08.07.2023): Набута відсутність правої кінцівки рівні верхньої третини правого стегна. ІОХВ. Стан після І етапу остеоінтегративного протезування правої нижньої кінцівки. Імплантація системи скелетного кріплення ампутаційного протезу Integrum (ІІ етап) (03.10.2024)»;
- з 01.11.2024 по 29.11.2024 проходив реабілітацію у Національному реабілітаційному центрі «Незламні» на базі Комунального некомерційного підприємства «1 Територіальне медичне об'єднання міста Львова» (далі - КНП «1 ТМО м. Львова») з діагнозом: «Наслідки МВТ (08.07.2023): вогнепального уламкового сліпого поранення м'яких тканин середньої третини правої гомілки з турнікетним синдромом правої нижньої кінцівки, гострою ішемією 3Б ст. (операції: 08.07.2023 - ампутація правої нижньої кінцівки на рівні в/3 стегна, 12.07.2023, 13.07.2023 - неекзсцизійна обробка рани шкіри, 20.07.2023 - ревізія і хірургічна обробка зовнішніх покривів кукси правого стегна, монтаж ВАК системи, 25.07.2023 ревізія і хірургічна обробка зовнішніх покривів кукси правого стегна, демонтажу ВАК системи, формування кукси правого стегна, 06.03.2024 - перший етап остеоінтеграції кукси правого стегна, 06.2024 - некретомія культі, 08.08.2024 частковий демонтаж конструкції, імплантація цементного спейсера) у вигляді ампутаційної кукси правої нижньої кінцівки на рівні в/3 стегна, фантомного болю, акубаротравма у вигляді двобічної сенсоневральної приглухуватості легкого ступеню.»;
- з 29.11.2024 по 09.12.2024 проходив лікування в стаціонарі Військового госпіталю НГУ, в/ч НОМЕР_2 з діагнозом: «Наслідки МВТ (08.07.2023): вогнепального уламкового сліпого поранення м'яких тканин середньої третини правої гомілки з турнікетним синдромом правої нижньої кінцівки, гострою ішемією 3Б ст. (операції: 08.07.2023 - ампутація правої нижньої кінцівки на рівні в/3 стегна, 12.07.2023, 13.07.2023 - неекзсцизійна обробка рани шкіри, 20.07.2023 - ревізія і хірургічна обробка зовнішніх покривів кукси правого стегна, монтаж ВАК системи, 25.07.2023 ревізія і хірургічна обробка зовнішніх покривів кукси правого стегна, демонтажу ВАК системи, формування кукси правого стегна, 08.08.2024 частковий демонтаж конструкції, імплантація цементного спейсера, насиченого а/б, 03.10.2024 імплантація системи скелетного кріплення ампутаційного протезу Integrum (ІІ етап)) у вигляді ампутаційної кукси правої нижньої кінцівки на рівні в/3 стегна імплантована цементним спейсером, насиченого а/б. Вторинна адентія 17, 16, 15, 14, 24, 25, 26, 27, 46, 47 зубів. Змішаний астигматизм правого ока, короткозорість слабкого ступеня. Часткова атрофія зорового нерву правого ока.». Позивач був оглянутий ГВЛК, про що складено Довідку ВЛК про потребу у тривалому лікуванні у Національному реабілітаційному центрі «Незламні» тривалістю два місяці від 09.12.2024 №2011;
- з 09.12.2024 по 24.12.2024 проходив реабілітацію в стаціонарі Комунальне некомерційне підприємство «1 Територіальне медичне об'єднання міста Львова» (далі - КНП «1 ТМО м. Львова») з діагнозом: «Наслідки МВТ (08.07.2023): вогнепального уламкового сліпого поранення м'яких тканин середньої третини правої гомілки з турнікетним синдромом правої нижньої кінцівки, гострою ішемією 3Б ст. (операції: 08.07.2023 - ампутація правої нижньої кінцівки на рівні в/3 стегна, 12.07.2023, 13.07.2023 - неекзсцизійна обробка рани шкіри, 20.07.2023 - ревізія і хірургічна обробка зовнішніх покривів кукси правого стегна, монтаж ВАК системи, 25.07.2023 ревізія і хірургічна обробка зовнішніх покривів кукси правого стегна, демонтажу ВАК системи, формування кукси правого стегна, 03.2024 - перший етап остеоінтеграції кукси правого стегна, 06.2024 - некретомія культі, 08.08.2024 частковий демонтаж конструкції, імплантація цементного спейсера) у вигляді ампутаційної кукси правої нижньої кінцівки на рівні в/3 стегна на етапі протезування, фантомного болю, акубаротравма у вигляді двобічної сенсоневральної приглухуватості легкого ступеню.». Позивачу виданий висновок про потребу лікування за кордоном (для встановлення адаптера на ампутаційну систему Integrum);
- з 24.12.2024 по 20.01.2025 проходив лікування та реабілітацію в стаціонарі Військового госпіталю НГУ, в/ч НОМЕР_2 з діагнозом: «Наслідки ВТ (08.07.2023): вогнепального уламкового сліпого поранення м'яких тканин середньої третини правої гомілки з турнікетним синдромом правої нижньої кінцівки, гострою ішемією 3Б (операції: 08.07.2023 - ампутація правої нижньої кінцівки на рівні в/3 стегна, 12.07.2023, 13.07.2023, 20.07.2023, 25.07.2023 ПХО кукси, 06.03.2024 - імплантація системи скелетного кріплення ампутаційного протезу Integrum (І етап)) 08.08.2024 - ПХО кукси, частковий демонтаж конструкції, імплантація цементного спейсера, насиченого а/б, 03.10.2024 проведено імплантацію системи скелетного кріплення ампутаційного протезу Integrum (ІІ етап) у вигляді ампутаційної кукси правої нижньої кінцівки з наявністю імплантованої в проксимальний відділ стегнової кістки системи кріплення ампутаційного протезу Integrum та значного порушення опорно-рухової функції.». Позивач був оглянутий ГВЛК, про що складено Довідку ВЛК про потребу у лікуванні за кордоном від 20.01.2025 №87.
За період лікування та реабілітації позивача у ДНП ЦКР «Галичина з 15.10.2024 по 01.11.2024, у Національному реабілітаційному центрі «Незламні» у складі КНП «1 ТМО м. Львова» з 01.11.2024 по 29.11.2024, у Військовому госпіталю НГУ, в/ч НОМЕР_2 з 29.11.2024 по 09.12.2024, у МЦ Незламні на базі КНП «1 ТМО м. Львова» з 09.12.2024 по 24.12.2024, у Військовому госпіталю НГУ, в/ч НОМЕР_2 з 24.12.2024 по 20.01.2025, в/ч НОМЕР_1 НГУ не виплачувала йому додаткову винагороду, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 (далі - Постанова КМУ №168), у розмірі збільшеному до 100000 грн. на місяць.
Доказів іншого відповідачем не надано.
28.01.2025 позивач звернувся до відповідача із рапортом про нарахування та виплату додаткової винагороди на період лікування, медичної та реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров'я в стаціонарних умовах, у розмірі 100 000 грн./місяць, за період з 15.10.2024 по 20.01.2025 відповідно до Постанови КМУ №168, Наказу Міністра внутрішніх справ України від 15.03.2018 №200 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам» (далі - Наказ МВС №200) та Особливостями виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, затверджених Наказом Міністра внутрішніх справ України від 01.09.2023 №729.
Листом в/ч НОМЕР_1 НГУ від 01.03.2025 №3/29/11/5-4127 позивачу було відмовлено у виплаті додаткової винагороди та повідомлено, що за період перебування на безперервному лікуванні з 15.10.2024 по 20.01.2025 виплата додаткової винагороди не здійснювалася, оскільки позивачу надавалася в умовах стаціонару реабілітаційна допомога, яка не підпадала під умови підпункту 1 пункту 15 Наказу МВС №729 та абзацу 4 пункту 1-2 Постанови КМУ №168 (зі змінами).
В абзаці 4 пункту 1-2 Постанови КМУ №168 були внесені зміни і доповнення згідно з постановою КМУ від 24.01.2025 №77, а саме «перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров'я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого», але в підпункті 1 пункту 15 Наказу МВС №729 зміни внесені не були.
Виплата додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України здійснюється безпосередньо на підставі Наказу МВС №729. Після того, як будуть внесені зміни до Наказу МВС №729, може бути розглянуте питання позивача щодо виплати коштів за реабілітаційне лікування в умовах стаціонару з 15.10.2024 по 20.01.2025.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 65 Конституції України Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби, визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Статтею 2 Закону №2232-XII визначено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Положеннями статті 3 Закону №2232-XII передбачено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
28.02.2022 на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №4 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №168.
Пунктом 1 вказаної постанови установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
У відповідності до абзацу 4 пункту 12 Постанови КМУ №168 (в редакції станом на час проходження позивачем лікування та реабілітації) до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі такі, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Міністерством внутрішніх справ України видано Особливості виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, затверджених Наказом Міністра внутрішніх справ України від 01.09.2023 №729 (далі - Наказ №729).
Підпунктом 1 пункту 15 Наказу №729 (в редакції чинній на час спірних правовідносин) встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень, до таких наказів включаються військовослужбовці, зазначені в пункті 2 цих Особливостей, у тому числі такі, які: 1) у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- з дня отримання такого поранення та за час стаціонарного лікування, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (у тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або за час такої відпустки.
Отже, як Постановою №168 так і Наказом №729 безальтернативно унормовано, що додаткова винагорода в розмірі до 100000 грн. виплачується у тому числі тим військовослужбовцям, які у зв'язку з травмою чи пораненням, пов'язаними із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у тому числі і закордонних з дня отримання такого поранення/травми, включаючи час переміщення до лікарняного закладу, зокрема з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Відповідно до Закону України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров'я» реабілітація може надаватись у стаціонарних та амбулаторних умовах.
Тобто реабілітаційне лікування є видом лікування, яке може надаватись як в умовах стаціонару, так і в амбулаторних умовах.
Водночас Постановою КМУ №168 передбачено, що виплата додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. зберігається за військовослужбовцем за час стаціонарного лікування.
Законодавство пов'язує виникнення у військовослужбовця права на виплату додаткової винагороди за час перебування на лікуванні не з видом такого лікування (реабілітаційне, терапевтичне, хірургічне), а з умовами його надання в умовах стаціонару або ж іншими словами «стаціонарне лікування».
В спірний період часу з 15.10.2024 по 20.01.2025 позивач перебував саме на стаціонарному лікуванні, тобто лікувався в умовах стаціонара, перебуваючи у відповідному медичному закладі.
На думку суду, у позивача наявні обидві умови, необхідні для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме:
- пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;
- факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
Доводи відповідача, викладені в листі-відповіді на рапорт позивача, про те, що реабілітаційна допомога в умовах стаціонару не підпадає під умови виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови КМУ №168 не відповідають дійсності з огляду на наступне.
Згідно ч.1 статті 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.92 №2801-ХII (далі - Закон №2801-ХII):
- послуга з медичного обслуговування населення (медична послуга) - послуга, у тому числі реабілітаційна, що надається пацієнту закладом охорони здоров'я, реабілітаційним закладом або фізичною особою підприємцем, яка зареєстрована та одержала в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та оплачується її замовником. Замовником послуги з медичного обслуговування населення можуть бути держава, відповідні органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, у тому числі пацієнт;
- реабілітаційна допомога у сфері охорони здоров'я (далі - реабілітаційна допомога) - діяльність фахівців з реабілітації у сфері охорони здоров'я, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на оптимізацію функціонування осіб, які зазнають або можуть зазнати обмеження повсякденного функціонування у їхньому середовищі;
- реабілітаційна послуга - послуга, що надається пацієнту реабілітаційним закладом, реабілітаційною установою, закладом охорони здоров'я, соціального захисту або іншим суб'єктом господарювання, які мають право надавати реабілітаційну допомогу згідно із законодавством, та оплачується її замовником. Замовником реабілітаційної послуги можуть бути держава, орган місцевого самоврядування, юридична або фізична особа, у тому числі пацієнт;
- реабілітація - комплекс заходів, яких потребує особа, яка зазнає або може зазнавати обмеження повсякденного функціонування внаслідок стану здоров'я у взаємодії з її середовищем;
- загальний заклад охорони здоров'я - багатопрофільний лікарняний заклад, що надає медичну та реабілітаційну допомогу населенню територіальної громади або декількох громад та забезпечує базові напрями стаціонарної медичної допомоги відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України, стабілізацію стану пацієнта та його маршрутизацію до кластерних та надкластерних закладів охорони здоров'я.
Отже, реабілітаційний центр є закладом охорони здоров'я.
Держава визнає право кожного громадянина на отримання реабілітаційної допомоги під час надання медичної допомоги. Порядок надання реабілітаційної допомоги під час надання медичної допомоги встановлюється законодавством (стаття 8 Закону№2801-ХII).
Згідно ч. 8 ст. 33 Закону №2801-ХII за медичними показаннями одночасно з наданням медичної допомоги пацієнту надається реабілітаційна допомога у встановленому законодавством порядку.
Правові, організаційні та економічні засади проведення реабілітації особи з обмеженнями повсякденного функціонування у сфері охорони здоров'я з метою досягнення та підтримання оптимального рівня функціонування у її середовищі передбачені Законом України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров'я» від 03.12.2020 №1053-IX (далі Закон №1053-IX).
Згідно ч.1 статті 20 Закону №1053-IX реабілітація у сфері охорони здоров'я - це комплекс заходів, що здійснюють фахівці з реабілітації, які працюють в реабілітаційних закладах, відділеннях, підрозділах, а також у територіальних громадах, у складі мультидисциплінарної реабілітаційної команди або самостійно, надають реабілітаційну допомогу особі з обмеженнями повсякденного функціонування (або такій, у якої можуть виникнути обмеження повсякденного функціонування) з метою досягнення та підтримання оптимального рівня функціонування та якості життя у її середовищі.
За визначенням Комітету експертів з реабілітації Всесвітньої організації охорони здоров'я (1963), реабілітація - це процес, метою якого є запобігання інвалідності під час лікування захворювання і допомога хворому у досягненні максимальної фізичної, психічної, професійної, соціальної та економічної повноцінності, на яку він буде здатний в межах існуючого захворювання.
Підсумовуючі викладене, реабілітація є одним із процесів під час лікування хворого у досягненні ним, в тому числі, фізичної повноцінності. А у випадку позивача відсутність реабілітаційної допомоги є загрозою для подальшого протезування нижньої кінцівки.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що позивач має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі з розрахунку до 100000 грн. на місяць за час перебування на лікуванні та реабілітації за період з 15.10.2024 по 20.01.2025.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При розгляді даної справи суд враховує норми ст.ст.77 та 159 КАС України, а також бере до уваги те, що відповідач відзив та витребувані документи суду не надав, правомірність своїх дій не довів, проти задоволення позовних вимог не заперечив.
За наведеного вище суд приходить до висновку, що позовні вимоги заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
В зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, питання щодо його розподілу судом не вирішувалось.
Інші судові витрати позивачем до стягнення не заявлялись.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Серебрянникова Дениса Валерійовича (вул. Запорізького козацтва, 35/74, м. Запоріжжя, 69075), до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ), про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» збільшеної до 100000 грн. на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні та реабілітації в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (травмою), пов'язаним із захистом Батьківщини, за період з 16.10.2024 по 20.01.2025.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за час перебування на стаціонарному лікуванні та реабілітації в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (травмою), пов'язаним із захистом Батьківщини, за період з 16.10.2024 по 20.01.2025 в розрахунку до 100 000 грн. на місяць, з урахуванням фактично виплачених сум.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано «14» липня 2025 року.
Суддя Р.В. Кисіль