Україна
Донецький окружний адміністративний суд
14 липня 2025 року Справа№640/11358/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом адвоката Мацака Олексія Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
адвокат Мацак Олексій Юрійович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової служби України в якому просить суд:
- визнати дії суб'єкта владних повноважень - Державної податкової служби України щодо нарахування податкового боргу за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з єдиного внеску не загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі реєстраційних даних платника за період з липня 2014 року по 2020 рік включно у загальному розмірі 43436,26 грн протиправними;
- зобов'язати Державну податкову службу України внести в інтеграційну картку платника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 коригування стосовно списання заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 43436,26 грн.
Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що відображення заборгованості зі сплати єдиного внеску в інтегрованій картці платника єдиного внеску є протиправними, оскільки позивач з квітня 2014 року звільнена від нарахування і сплати єдиного внеску.
Відповідач - 1 на адресу суду надіслав заперечення на позовну заяву, в якій просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що Закон № 2464-VІ не скасовує обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.
У відзиві на позовну заяву Головне управління ДПС у Донецькій області вказав на її безпідставність та зазначив, що станом на 15.04.2025, платник має загальну заборгованість з єдиного внеску у сумі 43436,26 грн, в тому числі за КБК 71040000 - 42014,95 грн за ФОП та за КБК 71010000 - 1421,31 грн за найманих працівників.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2022 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.08.2022 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2022 витребувано докази у справі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.04.2025 року прийнято до провадження адміністративну справу №640/11358/22.Розгляд справи вирішено продовжити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Залучено до участі у справі №640/11358/22 другим відповідачем Головне управління ДПС у Донецькій області.
Ухвалою суду від 14.07.2025 залишено без задоволення клопотання Головного управління ДПС у Донецькій області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
З 17.07.2007 ФОП ОСОБА_1 було взято на податковий облік, як фізичну особу-підприємця в Покровській державній податковій інспекції (Червоногвардійський район м. Макіївка - 592) Головного управління ДПС у Донецькій області. З 01.07.2013 по 31.03.2015 знаходилася на спрощеній системі оподаткування, з 01.04.2015 по 12.05.2022 перебувала на загальній системі оподаткування.
Дата державної реєстрації припинення у Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 12.05.2022 (номер запису 2002730060002031549).
Як вбачається із інтегрованої картки платника (далі - ІКП) за кодом бюджетної класифікації 71040000 (Єдиний внесок для фізичних осіб підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) заборгованість зі сплати єдиного внеску ФОП ОСОБА_1 станом на червень 2022 року складає 42 014,95 грн.
Представник відповідача також зазначив про те, що станом на 15.04.2025, згідно з ІКП, ФОП ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати єдиного внеску за найманих працівників за кодом платежу 71010000 «Єдиний внесок нарахований робітникам на суми заробітної плати, винагороди за договором ЦПХ, допомога по тимчасовій непрацездатності» у сумі 1421,31 грн, яка утворилася відповідно до наданого страхувальником «Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів» за формою № Д4 від 10.08.2014 № 1410039872 за липень 2014 року.
Разом з тим, доказів на підтвердження вказаних обставин представником Головного управління ДПС у Донецькій області суду не надано.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є органи державної податкової служби.
Згідно п. 31 ст. 1 Закону України Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі також - Закон № 2464-VI) органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.
Відповідно до ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI на платника єдиного внеску покладений обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Частиною 6 ст. 25 Закону № 2464-VI передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що платник повинен своєчасно та у повному обсязі сплачувати єдиний внесок. При наявності недоїмки у платника контролюючі органи мають право зараховувати сплачений єдиний внесок у рахунок погашення недоїмки за попередні періоди.
Абзацем 2 пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953, передбачено, що у разі виявлення фіскальним органом своєчасно не нарахованих та/або несплачених платником сум єдиного внеску такий фіскальний орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.
Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей".
Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 року № 1669 (далі Закон №1669).
Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" №1669 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було внесено зміни в розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та доповнено пунктом 9-3 такого змісту:
Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону № 2464-VI , які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".
Законом України від 02.03.2015 №219-VIII Про внесення змін до розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці, до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 2-3, ст. 11; 2014 р., № 44, ст. 2040) внесли такі зміни: пункт 9-3 в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII вважати пунктом 9-4.
Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України № 911-VIII від 24.12.2015 були внесені зміни до Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", у відповідності до якого підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 виключено.
Таким чином, положення пп.8 п.4 ст.11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", тоді як змін безпосередньо до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) п.9-4 розділу VIII цього Закону внесено не було.
На виконання приписів Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Згідно додатку до зазначеного Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Сторонами не заперечується, що позивачка перебувала як платник єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, який розташований в м. Макіївка та органу ДПС м. Покровськ Донецької області (переліком віднесений до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція).
Позивач вказує, що на підставі вище наведеної норми, звільнявся від відповідальності за невиконання вимог щодо своєчасності нарахування та сплати єдиного внеску до закінчення антитерористичної операції саме за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилась така операція, тобто за період, впродовж якого позивач в силу пункту 9-4 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI, як вважає позивача, була звільнена від виконання обов'язків платника єдиного внеску, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464-VI.
Суд вказує, що Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи пункт 9-4 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" виключений.
Закон України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" набув чинності 13.02.2020.
Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дано визначення поняттю “працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Суд акцентує увагу на тому, що пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України “Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги: “ЄСВ нараховано незаконно в період дії п. 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платники єдиного внеску» під час проведення АТО».
З огляду на предмет спору у даній справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд зазначає, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Аналогічна позиція висловлено в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 по справі № 440/2149/19.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18-а зазначила, що зміст норми п.9-3 (у подальшому п.9-4) розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 не скасовує взагалі обов'язків платників єдиного внеску, а лише на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану дає можливість не виконувати обов'язки, визначені у ч.2 ст.6 Закону №2464.
Тобто, вказаним рішенням Верховного Суду у зразковій справі наголошено, що абзац 3 п.9-4 розділу VII “Прикінцеві та Перехідні положення» Закону № 2464 звільняє платника від відповідальності та штрафних фінансових санкцій, передбачених цим Законом, але не скасовує повністю обов'язків платника єдиного внеску.
За таких обставин, суд дійшов висновку про неспроможність доводів позовної заяви в частині того, що пункт 9-4 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI звільнів позивачку з квітня 2014 року до 13.02.2020 від обов'язку щодо нарахування та сплати єдиного внеску.
Інші дії/бездіяльність відповідача, у межах даної позовної заяви, позивачем не оскаржується, а тому оцінки не потребують.
Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, відтак підстави для задоволення позову відсутні.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що у разі відмови у задоволені позову судовий збір не відшкодовується.
Керуючись ст.ст. 243, 245, 246, 255, 257, 262 КАС України, на підставі Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд-
У задоволені позову адвоката Мацака Олексія Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Державної податкової служби України (місцезнаходження: Львівська площа, 8, м. Київ, код ЄДРПОУ 43005393) Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ ВП: 44070187) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв