09 липня 2025 року м. Харків Справа № 922/4727/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Тихий П.В., суддя Шутенко І.А.,
за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,
за участю представників сторін:
від позивача - Чернявський А.В. - на підставі наказу від 04.09.2023 №493-к;
від відповідача - не з'явився;
від третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судового засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Труд.Земля.Капітал", Харківська області, Харківський район, с.Веселе, (вх.№931 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 25.03.2025 у справі №922/4727/24 (суддя Жиляєв Є.М., ухвадене в м.Харків, дата складення повного тексту - 04.04.2025)
за позовом: Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м.Харків,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Труд.Земля.Капітал", Харківська область, Харківський район, с.Веселе,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , м.Харків,
про припинення права власності шляхом витребування земельної ділянки
Головне управління Держгеокадастру у Харківській області звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Труд.Земля.Капітал", в якому просило суд:
- примусово припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Труд.Земля.Капітал» на земельну ділянку з кадастровим номером 6325184500:02:001:0222 шляхом витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6325184500:02:001:0222 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області;
- стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 4542,00 грн на користь Головного управління Держгеокадастру у Харківській області;
- залучити до участі у справі у якості третьої особи, на стороні відповідача ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що земельну ділянку з кадастровим номером 6325184500:02:001:0222 розташовану за межами населених пунктів на території Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 14.12.2017 № 21394-СГ “Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність» було передано у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства фізичній особі ОСОБА_1 .
В подальшому, ОСОБА_1 було передано за актом приймання- передачі нерухомого майна, серія та номер: 5637, 5638, виданого 27.11.2019, ТОВ “Агрофірма “Труд.Земля.Капітал» земельну ділянку з кадастровим номером 6325184500:02:001:0222, на підставі чого 26.12.2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності, номер відомостей про речове право: 34962030.
Таким чином, з 26.12.2019 року власником та користувачем спірної земельної ділянки є відповідач у справі, а саме - Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Труд.Земля.Капітал».
Позивач наголошував, що передача земельної ділянки у власність відповідача є незаконною та такою, що суперечить вимогам Земельного кодексу України, Закону України "Про особисте селянське господарство", порушує встановлений законом порядок набуття та використання земельного фонду України, що є підставою для припинення право власності на спірну земельну ділянку шляхом її витребування у відповідача на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.01.2025 у справі №922/4727/24 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; залучено ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Рішенням господарського суду Харківської області від 25.03.2025 у справі №922/4727/24 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 25.04.2025) позов задоволено повністю; припинено право власності Товариству з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Труд.Земля.Капітал» (код ЄДРПОУ 34630924) на земельну ділянку з кадастровим номером 6325184500:02:001:0222 шляхом витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6325184500:02:001:0222 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Труд.Земля.Капітал" на користь Головного управління Держгеокадастру у Харківській області - 4542,00грн. судового збору.
Відповідні висновки місцевого господарського суду мотивовані тим, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що, земельна ділянка з кадастровим номером 6325184500:02:001:0222 належить відповідачу, як юридичній особі на праві власності. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на рухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 06.09.2024 №393894010 цільове призначення земельної ділянки є - для ведення особистого селянського господарства.
Разом з тим, земельна ділянка із цільовим призначенням “для ведення особистого селянського господарства» призначена для ведення селянського господарства фізичною особою індивідуально та не може перебувати у власності юридичної особи, оскільки Законом України “Про особисте селянське господарство» передбачено перебування земельної ділянки із відповідним цільовим призначенням у власності фізичних осіб, як однієї особи, так і на праві спільної сумісної власності подружжя чи спільної часткової власності членів особистого селянського господарства.
Отже, володіння відповідачем земельною ділянкою з порушенням норм земельного законодавства у зв'язку із використанням її не з цільовим призначенням, порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель сільськогосподарського призначення.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо примусового припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Труд.Земля.Капітал» на земельну ділянку з кадастровим номером 6325184500:02:001:0222 шляхом її витребування на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Труд.Земля.Капітал" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 25.03.2025 у справі №922/4727/24 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим відповідачем доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Труд.Земля.Капітал" на рішення господарського суду Харківської області від 25.03.2025 у справі №922/4727/24; встановлено сторонам у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 09.07.2025 о 10:00 годині.
28.05.2025 позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№6722), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Труд.Земля.Капітал", рішення господарського суду Харківської області від 25.03.2025 у справі №922/4727/24 залишити без змін.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 09.07.2025 представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Харківської області від 25.03.2025 у справі №922/4727/24 залишити без змін.
Враховуючи, що позивач з'явився в судове засідання та надав пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а інші сторони були належним чином повідомлені про дату час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні за наявними у матеріалах справи доказами.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги враховуючи наступне.
Звертаючись до суду з відповідним позовом, Головне управління Держгекоадастру у Харківській області зазначало, що в ході вивчення додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель та виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням на території Харківської області, було встановлено, що 12.06.2017 Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області отримано заяву ОСОБА_1 від 12.06.2017, в якій останній просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2 (два) га із земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області та передати йому зазначену земельну ділянку (т.1 а.с.131-133).
На підставі заяви ОСОБА_1 від 12.06.2017 Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області видано наказ від 16.06.2017 № 10746-СГ “Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» у відповідності до якого, надано гр. ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення розташованої за межами населеного пункту на території Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (т.1 а.с.130).
04.12.2017 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшла заява ОСОБА_1 від 30.11.2017, в якій він просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів на території Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області та передати йому зазначену земельну ділянку у власність (т.1 а.с.136).
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, доданого до заяви від 30.11.2017, земельна ділянка, щодо ОСОБА_1 просив затвердити проект землеустрою та яку просив передати йому у власність, мала кадастровий номер 6325184500:02:001:0222 (т.1 а.с.137).
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 14.12.2017 № 21394-СГ “Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області (пункт 1 Наказу).
Пунктом 2 вказаного Наказу ухвалено передати гр. ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, (кадастровий номер 6325184500:02:001:0222) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Тернівської сільської ради Харківської району Харківської області.
Покладено обов'язок на гр. ОСОБА_1 використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, з дотриманням вимог статей 91, 103 Земельного кодексу України, Закону України “Про особисте селянське господарство», встановлених обмежень та інших нормативно-правових актів (пункт 3 Наказу).
30.05.2019 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 14.12.2017 № 21394-СГ зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325184500:02:001:0222 за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державним реєстратором Харківської районної державної адміністрації Гончаренко Оленою Анатоліївною, номер відомостей про речове право: 31871948, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1845738463251.
Разом з тим, як зазначав в позовній заяві позивач, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельну ділянку з кадастровим номером 6325184500:02:001:0222 було передано ОСОБА_1 за актом приймання- передачі нерухомого майна, серія та номер: 5637, 5638, виданого 27.11.2019, ТОВ “Агрофірма “Труд.Земля.Капітал», на підставі чого 26.12.2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності, номер відомостей про речове право: 34962030 (т.1 а.с.123).
Таким чином, з 26.12.2019 року власником та користувачем спірної земельної ділянки є відповідач у справі, а саме - ТОВ “Агрофірма “Труд.Земля.Капітал».
Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач наполягав на тому, що земельна ділянка з кадастровим номером 6325184500:02:001:0222 має цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яке не змінювалось станом на дату звернення з позовом, отже її перебування у власності ТОВ “Агрофірма “Труд.Земля.Капітал» є незаконним, та таким, що суперечить вимогам земельного законодавства України та Закону України “Про особисте селясньке господарство».
Використання переданої у власність земельної ділянки не за цільовим призначенням тягне за собою наслідки, які передбачені статті 143 ЗК України, що полягають у примусовому припиненні прав на землю (в цьому випадку може йтися і про право власності).
Вказані обставини і стали підставою для звернення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до господарського суду Харківської області з позовом про примусове припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Труд.Земля.Капітал» на земельну ділянку з кадастровим номером 6325184500:02:001:0222 шляхом її витребування на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (т.1 а.с.95-146).
Рішенням господарського суду Харківської області від 25.03.2025 у даній справі (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 25.04.2025) позов задоволено повністю, з підстав викладених вище (т.1 а.с.225-245).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що відповідно до положень статей 13, 14, 19 Конституції України, правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять “суспільний», “публічний» інтерес.
Відповідно до статті 14 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до статті 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Підпунктом 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308 (чинного та в редакції, що діяла на момент отримання гр. ОСОБА_1 земельної ділянки у власність), визначено, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджалось землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах визначених Земельним кодексом України, на території Харківської області.
Відповідно до положень статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Статтею 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:
а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;
б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;
в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;
г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;
ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;
д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
Розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).
Відповідно до статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
З аналізу вказаних правових норм випливає, що законодавцем встановлено підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати відповідні питання, які передбачають, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 Земельного кодексу України органи приймають одне з відповідних рішень.
В той же час, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 19 Конституції України).
Матеріалами справи підтверджується, що 04.12.2017 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшла заява ОСОБА_1 від 30.11.2017, в якій викладено прохання затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів на території Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області та передати йому зазначену земельну ділянку у власність (т.1 а.с.136).
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 14.12.2017 № 21394-СГ “Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області (пункт 1 Наказу).
Пунктом 2 вказаного Наказу ухвалено передати гр. ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі, багаторічні насадження площею 2,0000 га, (кадастровий номер 6325184500:02:001:0222) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Тернівської сільської ради Харківської району Харківської області.
Таким чином, громадянин ОСОБА_1 в передбачений законом спосіб реалізував власне право на безоплатну приватизацію земельної ділянки із земель державної власності, отримавши у власність земельну ділянку з кадастровим номером 6325184500:02:001:0222 із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до статті 33 Земельного кодексу України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.
Положення статті 1 Закону України “Про особисте селянське господарство» передбачають, що особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.
Крім того, діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.
Стаття 3 Закону України “Про особисте селянське господарство» встановлює сферу дії цього Закону, а саме те, що дія цього Закону поширюється на фізичних осіб, яким у встановленому законом порядку передано у власність або оренду земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Згідно зі статтею 5 Закону України “Про особисте селянське господарство» для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.
Розмір земельної ділянки особистого селянського господарства може бути збільшений у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) та її спадкування членами особистого селянського господарства відповідно до закону.
Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть бути власністю однієї особи, спільною сумісною власністю подружжя та спільною частковою власністю членів особистого селянського господарства відповідно до закону, і цей перелік є вичерпним.
З аналізу вказаних положень законодавства випливає, що земельна ділянка із цільовим призначенням “для ведення особистого селянського господарства» призначена для ведення селянського господарства фізичною особою індивідуально та не може перебувати у власності юридичної особи, оскільки Законом України “Про особисте селянське господарство» передбачено перебування земельної ділянки із відповідним цільовим призначенням у власності фізичних осіб, як однієї особи, так і на праві спільної сумісної власності подружжя чи спільної часткової власності членів особистого селянського господарства.
Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, відповідач - ТОВ “Агрофірма “Труд.Земля.Капітал» (код ЄДРПОУ 34630924) є юридичною особою приватного права, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до підпунктів 8 та 13 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, як перелік засновників (учасників) юридичної особи та відомості про керівника юридичної особи.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців та громадських формувань, які у відповідності до частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб підприємців та громадських формувань", є достовірними, серед власників ТОВ “Агрофірма “Труд.Земля.Капітал» громадянин ОСОБА_1 відсутній.
В контексті спірних правовідносин судова колегія також враховує роз'яснення відкладені у листі Міністерства юстиції України від 25.08.2021 №70487/61191-33-21/8.3.2 “Щодо набуття у власність земель сільськогосподарського призначення», в якому вказано, що згідно з частиною першою статті 82 Земельного кодексу України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі:
а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу;
в) прийняття спадщини;
г) виникнення інших підстав, передбачених законом.
Водночас особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.
Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності (частини 1, 3 статті 1 Закону України “Про особисте селянське господарство»).
Приватні несільськогосподарські підприємства, установи та організації можуть набувати у власність або оренду землі сільськогосподарського та іншого призначення для ведення підсобного господарства (частина перша статті 37 Земельного кодексу України).
Отже, зі змісту вищезазначеного листа вбачається, що юридичні особи не можуть набувати земельні ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, натомість, вони можуть отримувати такі земельні ділянки в оренду.
При цьому, земля є унікальним обмеженим природним і базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства.
Таким чином, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності та добросовісності, які є одними із фундаментальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (пункти 75-76), від 20.07.2020 у справі № 923/196/20 (пункт 39)).
Набуття безоплатно у власність земельної ділянки під виглядом мети ведення особистого селянського господарства особою, яка насправді переслідує мету відчуження та подальшої передачі земельної ділянки у власність юридичної особи, можна вважати проявом недобросовісної поведінки цієї особи.
Крім того, колегія суддів враховує, що на момент отримання гр. ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, діяла Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 № 548, у відповідності до якої, розділ 1 підпункт 1.4 передбачав, що КВЦПЗ (Класифікація видів цільового призначення земель) визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів.
У відповідності до зазначеної вище Класифікації, земельні ділянки сільськогосподарського призначення (землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей; землі, надані для діяльності у сфері надання послуг у сільському господарстві, та інше) виокремлювали, зокрема, і земельні ділянки “Для ведення особистого селянського господарства» із кодом КВЦПЗ 01.03.
В подальшому, Порядок ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 було доповнено Додатком 59 “Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок», який застосовує кодифікацію цільового використання земель відмінну від тих, що застосовувалися відповідно до наказу Держкомзему від 23.07.2010 №548, який втратив чинність.
Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, діє відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2021 №821 із змінами, внесеними згідно з Постановами Кабінету Міністрів України від 27.09.2022 № 1077, від 04.02.2023 №106 (надалі - Класифікатор - додаток 59 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ від 17.10.2012 № 1051).
Вказаний Класифікатор також містить код виду цільового призначення 01.03. “Для ведення особистого селянського господарства».
Відповідно до правових висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №477/2330/18 (пункти 39-43) цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку (абзац чотирнадцятий частини першої статті 1 Закону України “Про землеустрій» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Метою встановлення категорій земель за цільовим призначенням є забезпечення особливого правового режиму для їх охорони і ефективного використання. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі сільськогосподарського призначення; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (пункти “а» і “ж» частини 1 статті 19 Земельного кодексу України).
Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення (абзац 2 частини 1 статті 20 ЗК України, тут і далі - у редакції станом на час набуття юридичною особою у власність земельної ділянки). Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться: щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою; щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього кодексу (абзаци 1-4, 6-7 частини 3 статті 20 Земельного кодексу України).
З огляду на вказані приписи і власник, і користувач земельної ділянки зобов'язані використовувати її за цільовим призначенням, зокрема для того, щоби забезпечити збереження землі, її ресурсів, надр і їх законне та раціональне використання.
Такий обов'язок не є ілюзорним. Його порушення може тягнути відповідні негативні наслідки.
Зміна цільового призначення приватної земельної ділянки з однієї категорії, визначеної частиною першою статті 19 Земельного кодексу України, на іншу може здійснюватися на підставі замовленого власником проекту землеустрою та з дотриманням відповідної процедури.
Враховуючи те, що встановлені законом обмеження зміни цільового призначення земельних ділянок однаково стосуються як її користувачів, так і власників, немає підстав вважати, що використання земельної ділянки не за цільовим призначенням зумовлює для її землекористувача припинення права користування, але не тягне таких наслідків для власника земельної ділянки.
Інакше кажучи, негативний наслідок самовільного її використання не за цільовим призначенням, зокрема у вигляді припинення права, на якому особа володіє земельною ділянкою, стосується як користувача, так і власника за додержання критеріїв правомірного втручання у його право мирного володіння цим майном.
Близькі за змістом висновки щодо застосування припису пункту “а» частини першої статті 143 Земельного кодексу України як підстави припинення права власності на земельну ділянку у випадку її використання не за цільовим призначенням викладено у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №287/584/16-ц, від 18.05.2020 у справі №287/576/16-ц, від 01.07.2020 у справі №287/575/16-ц, від 19.08.2020 у справі №287/587/16-ц, від 03.06.2020 у справі №287/581/16-ц, від 05.06.2020 у справі №287/589/16-ц.
Відповідне правове регулювання є доступним, чітким і зрозумілим для осіб, які використовують їхні земельні ділянки не за цільовим призначенням.
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що відповідач усвідомлено зареєстрував за собою право власності та використовував спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6325184500:02:001:0222 з порушенням приписів статей 22, 33 Земельного кодексу України та статей 1, 3, 5 Закону України “Про особисте селянське господарство».
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, судова колегія враховує, що відповідно до частини 2 статті 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать:
а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі під об'єктами виробництва біометану, які є складовими комплексів з виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Частина 5 статті 22 Земельного кодексу України встановлює, що набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу.
Стаття 143 Земельного кодексу України встановлює підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку.
Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.
Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричинених цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постановах від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14- ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17, від 29.06.2021 у справі № 916/964/19, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, від 25.01.2022 у справі №143/591/20, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України).
Велика Палата Верховного Суду раніше вже виснувала, що заволодіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на це майно. Якщо таке право зареєстроване за іншою, ніж власник, особою, то належним способом захисту його права є вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна.
Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно.
Такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 19.05.2020 у справі №916/1608/18, від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц).
З огляду на те, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6325184500:02:001:0222 вибула з володіння держави разом із правами володіння, користування та розпорядження на неї, тобто перейшла з підстави, передбаченої законом, у власність третьої особи, відсутні підстави для звернення з віндикаційним позовом.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України).
Спірна земельна ділянка перейшла у власність до третьої особи - ОСОБА_1 , з метою ведення нею особистого селянського господарства.
Отже, позивач - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області звертається з позовом про примусове припинення права на спірну земельну ділянку для захисту законного інтересу держави у цільовому використанні спірної земельної ділянки та з метою підтримання правового порядку у державі, в порядку статті 143 Земельного кодексу України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2022 у справі №477/2330/18 дійшла висновку про те, що заявлена на підставі пункту “а» частини першої статті 143 Земельного кодексу України вимога про припинення права власності скаржника на спірну земельну ділянку по суті є вимогою про припинення правовідношення, яка з огляду на підстави позову є ефективною у спірних правовідносинах. Задоволення цієї вимоги має наслідком виникнення у відповідача обов'язку повернути спірну земельну ділянку.
З аналізу вказаних вище правових норм, а також правової позиції викладеної Верховним Судом у постанові від 14.12.2022 у справі №477/2330/18 випливає, що враховуючи неможливість набуття відповідачем права власності на земельну ділянку з цільовим призначенням “для ведення особистого селянського господарства», належним та ефективним способом захисту є саме припинення права власності відповідача на земельну ділянку шляхом витребування земельної ділянки, набутої у власність з порушенням земельного законодавства, на користь Держави, від імені якої та в інтересах якої діє Головне управління Держгеокадастру у Харківській області.
Оскільки спірна земельна ділянка була набута у встановленому законом порядку гр. ОСОБА_1 , проте в подальшому незаконно, всупереч вимогам земельного законодавства, була передана ним у власність відповідача, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що вимога позивача про припинення права власності ТОВ “Агрофірма “Труд.Земля.Капітал» та витребування земельної ділянки у власність держави є обґрунтованою та є ефективним та належним способом захисту порушеного права держави.
В контексті спірних правовідносин, судова колегія також враховує правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі №633/408/18 в якій суд, досліджуючи можливість витребування земельної ділянки через незаконність її вибуття вказав, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).
В свою чергу втручання держави в право особи на мирне володіння майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Легітимною метою такого втручання може бути здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.
Колегія суддів зауважує, що охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб. Зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення допускається лише за умови обґрунтування доцільності такої зміни в порядку, визначеному законом. У разі вилучення (викупу) земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб забезпечується пріоритет максимального збереження продуктивних земель (частини перша - третя статті 36 Закону України "Про охорону земель".
Також слід зазначити, що витребування земельної ділянки становить "суспільний", "публічний" інтерес, оскільки вказане є задоволенням суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - безоплатної передачі у власність громадянам земель сільськогосподарського призначення, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу.
Суспільний інтерес полягає у поверненні у розпорядження держави земельної ділянки, що є умовою реалізації функцій держави з передачі громадянам у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей всіх громадян використати своє право на землю, явно переважає приватний інтерес у неправомірному перебуванні у власності відповідача спірної земельної ділянки.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо примусового припинення права власності ТОВ “Агрофірма “Труд.Земля.Капітал» на земельну ділянку з кадастровим номером 6325184500:02:001:0222 шляхом її витребування на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв'язку з їх юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права.
З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства, фактичним обставинам справи, рішення відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення господарського суду Харківської області від 25.03.2025 у справі №922/4727/24 без змін.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суду,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Труд.Земля.Капітал" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 25.03.2025 у справі №922/4727/24 залишити без змін.
Повна постанова складена 14.07.2025.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя О.В. Плахов
Суддя П.В. Тихий
Суддя І.А. Шутенко