09 липня 2025 року м. Харків Справа № 922/4644/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Гребенюк Н.В., суддя Тихий П.В.
за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від 1-го відповідача - не з'явився;
від 2-го відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м.Харків (вх.№1072 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі №922/4644/24 (суддя Жельне С.Ч., ухвалене м.Харків, дата складення повного тексту - 17.04.2025)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів", м.Київ,
до 1-го відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ронотекс", м.Харків,
до 2-го відповідача: ОСОБА_1 , м.Харків,
про стягнення коштів 135600,12грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ронотекс", ОСОБА_1 , в якому просило суд стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором №R350589/1800/1173318 від 09.08.2021 в розмірі 135600,12грн., з яких: 108273,25грн. - заборгованість за основним боргом та 27326,87грн. - заборгованість за відсотками.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 09.08.2021 між АТ "Райффайзен Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ронотекс" було укладено кредитний договір №R350589/1800/1173318 в забезпечення виконання якого між банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №R350589/1800/1173318/П від 09.08.2021.
Внаслідок неналежного виконання ТОВ "Ронотекс" зобов'язання по поверненню кредитних коштів за кредитним договором №R350589/1800/1173318 утворилась заборгованість у розмірі 135600,12грн. право вимоги на яку Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" набуло на підставі договору відступлення права вимоги №114/2-72 від 24.07.2024 та додаткової угоди №1 до договору відступлення права вимоги від 29.11.2024.
Рішенням господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі №922/4644/24 позов задоволено повністю; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ронотекс" та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" 108273,25грн. заборгованості за основним боргом, 27326,87грн. заборгованості за відсотками; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ронотекс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" 1514,00грн. витрат зі сплати судового збору; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" 1514,00грн. витрат зі сплати судового збору.
Відповідні висновки місцевого господарського суду мотивовані тим, що станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення ані ТОВ “Ронотекс», як позичальником за кредитним договором, ані ОСОБА_1 , як поручителем за договором поруки, заборгованість перед кредитором погашено не було, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
ОСОБА_1 з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі №922/4644/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки доводам 2-го відповідача про те, що він не підписував договір поруки №R350589/1800/1173318/П від 09.08.2021, копія якого надана до матеріалів справи, отже вказаний правочин є нікчемним в силу приписів статті 547 Цивільного кодексу України.
Вказані обставини скаржник планував довести шляхом подання відповідного клопотання про призначення відповідної почеркознавчої експертизи у справі.
Проте, незважаючи на наявність підстав для призначення відповідного експертного дослідження, а саме заперечення іншої сторони обставин щодо підписання документів, та неможливість з'ясування обставини того, чи підписував ОСОБА_1 договір поруки без спеціальних експертних знань, ухвалою від 05.03.2025 судом першої інстанції, було безпідставно відмовлено в задоволенні відповідного клопотання.
Таким чином, на думку апелянта, протиправна відмова господарського суду першої інстанції у призначенні почеркознавчої експертизи призвела в подальшому до ухвалення незаконного рішення.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі №922/4644/24; встановлено сторонам у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 09.07.2025 о 09:30 годині.
30.06.2025 позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№8023), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , рішення господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі №922/4644/24 залишити без змін.
Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, представники сторін про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені завчасно належним чином, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони (стаття 42 Господарського процесуального кодексу України), колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні за наявними у матеріалах справи доказами.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає встановила наступне.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 09.08.2021 між Акціонерним товариством “Райффайзен Банк“ (надалі - банк/кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ронотекс» (надалі - позичальник) було укладено кредитний договір №R350589/1800/1173318 (надалі - кредитний договір т.1 а.с.11-16), відповідно до умов якого кредитор зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти надалі (кредит) в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 199832,65грн. (надалі ліміт), а позичальник зобов'язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти та комісії, а також виконати інші зобов'язання, визначені договором (пункт 1.1. кредитного договору).
Згідно пункту 1.2. кредитного договору кінцевий термін надання кредиту 09.09.2021 - становить останній день, коли позичальник може звернутися до кредитора з метою отримання кредиту.
Кінцевий термін погашення кредиту 28.01.2022, або інша дата визначена відповідно до пункту 5.4. або статті 8 договору (останній день строку користування кредитом, до закінчення якого позичальник зобов'язаний здійснити погашення заборгованості за договором в повному обсязі) (пункт 1.3. кредитного договору).
Відповідно до пункту 1.4. кредитного договору кредит надається позичальнику на погашення заборгованості, що виникла згідно умов договору про надання овердрафту №015/1800/419537 від 26.07.2018, укладеного між позичальником кредитором (далі - договір овердрафту).
Пунктом 2.1. кредитного договору визначено, що протягом строку фактичного користування кредитом до кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного пунктом 1.3. договору включно, позичальник зобов'язаний щомісяця сплачувати кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 19,00%. Розмір процентної ставки може змінюватися в порядку та випадках, передбачених цим договором.
Відповідно до пункту 2.2. кредитного договору у випадку неповернення кредиту в кінцевий термін погашення кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору проценти, що розраховуються на основі процентної ставки в розмірі 19,00% річних та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом (в т.ч. простроченої) з дня, наступного за кінцевим терміном погашення кредиту до дня фактичного погашення кредиту.
Відповідно до пункту 2.3. кредитного договору, нарахування процентів за кредитом здійснюється виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються щоденно на залишок фактичної заборгованості за кредитом/простроченої заборгованості за договором протягом всього строку користування кредитом/наявності простроченої заборгованості. При розрахунку процентів враховується день видачі кредиту (траншу) та не враховується день погашення кредиту/простроченої заборгованості в повному обсязі.
Згідно із пунктом 2.4. кредитного договору, розмір процентної ставки, за якою позичальник сплачує кредитору проценти за фактичне користування кредитом до настання кінцевого терміну погашення кредиту, визначена пунктом 2.1. договору збільшується на 200 базисних пунктів при кожному невиконанні або неналежному виконанні позичальником будь-якої з умов, передбачених п. 3.4. та/або п. 6.1. та/або п. 6.4. та/або підпунктом 7.1.1. та/або відмови від виконання вимоги кредитора, передбаченої підпунктом 8.1.4. договору.
Процентна ставка збільшується на 200 базисних пунктів за невиконання/ неналежне виконання кожної із зазначених в цьому пункті договору умов. Процентна ставка по кредиту, визначена пунктом 2.1 договору, підвищується в перший банківський день календарного місяця, наступного за місяцем, в якому кредитору стало відомо про настання обставини, визначеної першим абзацем цього пункту договору (дата змін). Підвищення процентної ставки відповідно до цього пункту договору не є зміною умов договору в односторонньому порядку та така зміна процентної ставки не потребує укладення додаткової угоди до договору. На розсуд кредитора збільшення процентної ставки за кредитом згідно з умовами цього пункту договору може не застосовуватись.
Підпунктами 3.1.2, 3.1.3. пункту 3.1. кредитного договору передбачено, що обов'язковими умовами надання позичальнику кредиту або його частини (траншу) є, зокрема, наявність поточного рахунку; надання кредитору письмової заяви позичальника про надання кредиту (траншу) за формою, встановленою кредитором.
У розділі "Визначення термінів" кредитного договору поточним рахунком позичальника зазначено № НОМЕР_1 , відкритий в AT "Райффайзен Банк".
Виконання зобов'язань позичальника, що виникають (в т.ч. виникнуть у майбутньому) за договором, забезпечується порукою відповідно до договору поруки, який повинен бути укладений після укладення договору, але до дня надання кредиту за договору, між кредитором і поручителем ОСОБА_1 . Поручитель солідарно відповідає за виконання зобов'язань позичальника, що виникли або виникнуть у майбутньому на підставі договору (пункт 4.1. кредитного договору).
Відповідно до пунктів 5.2., 5.3. кредитного договору позичальник здійснює повернення кредиту та сплату процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірах згідно з Графіком. Ануїтетний платіж включає в себе повернення частини основної суми кредиту та сплату процентів за його використання. Позичальник зобов'язується здійснювати погашення кредиту та процентів ануїтетними платежами у валюті кредиту кожного місяця, 28 числа (надалі - дата платежу), та при погашенні заборгованості за кредитом в повному обсязі.
При простроченні погашення ануїтетного платежу проценти, нараховані на суму простроченої заборгованості за кредитом за період прострочення, в тому числі, визначені п. 2.2. договору, підлягають сплаті додатково до сум, передбачених графіком. При цьому, у разі нездійснення погашення кредиту в кінцевий термін погашення кредиту проценти, передбачені п. 2.2. договору, нараховуються та сплачуються позичальником за період з дати кінцевого терміну погашення кредиту (включно) по календарний день, що передує дню фактичного погашення заборгованості за договором в повному обсязі.
Пунктом 5.6. передбачено, що підписанням договору позичальник надає право кредитору здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунків позичальника (в т.ч. його структурних підрозділів), зокрема, з поточного рахунку, з рахунків, що будуть відкриті позичальнику у кредитора протягом строку дії договору та реквізити яких кредитор визначить самостійно, в розмірі сум, належних до сплати позичальником за договором та/або договорами забезпечення, в т.ч. з метою погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів, комісій, пені, штрафу, відшкодування витрат та інших платежів, передбачених договором/договорами забезпечення. Таке договірне списання може здійснюватися кредитором протягом строку дії договору будь-яку кількість разів, починаючи з дати настання строку виконання відповідного грошового зобов'язання (включно) до повного погашення заборгованості.
Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін та діє до повного виконання ними прийнятих зобов'язань за договором (пункт 12.1. кредитного договору).
Відповідно до наявної в матеріалах справи виписки по банківському рахунку за період з 12.08.2021 по 11.08.2022, Акціонерним товариством “Райффайзен Банк“ здійснило перерахування грошових коштів в розмірі 199832,65грн. на банківський рахунок ТОВ “Ронотекс» (т.1 а.с.23-30).
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 09.08.2021 між Акціонерним товариством Акціонерним товариством “Райффайзен Банк“ (надалі- кредитор) та ОСОБА_1 (надалі - поручитель) було укладено договір поруки №R350589/1800/1173318/П (надалі - договір поруки т.1 а.с.19-21), відповідно до умов якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов основного договору. Порукою за цим договором забезпечується виконання забезпечених зобов'язань у повному обсязі, але не обмежуючись, сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та сплату нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України сум тощо (пункт 1.1. договору поруки).
Відповідно до пункту 1.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені основним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання Забезпечених зобов'язань.
За приписами пунктів 2.1., 2.2. договору поруки у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов'язань кредитор набуває права вимагати від поручителя виконання ним як солідарним боржником Забезпечених зобов'язань та сплати заборгованості за забезпеченими зобов'язаннями, а поручитель зобов'язаний виконати вимоги кредитора щодо виконання забезпечених зобов'язань та сплати заборгованості за забезпеченими зобов'язаннями.
Поручитель зобов'язується здійснити виконання забезпечених зобов'язань протягом 10 (десяти) календарних з дати відправлення кредитором відповідної вимоги вимоги та в обсязі, зазначеному в такій вимозі (далі - вимога). Єдиною підставою для визначення кредитором у вимозі розміру забезпечених зобов'язань, що підлягають виконанню поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою кредитора для визначення грошових зобов'язань позичальника перед кредитором за основним договором. Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов'язань в розмірі визначеному кредитором у вимозі.
Відповідно до пунктів 6.1., 6.2 договору поруки встановлено, що він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печаткою кредитора. Строк поруки, що встановлена договором, за кожним забезпеченим зобов'язанням становить 5 (п'ять) років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного забезпеченого зобов'язання. Порука для відповідного забезпеченого зобов'язання не припиняється після закінчення цього строку у разі, якщо кредитор у межах цього строку пред'явив вимогу до поручителя. Сторони погодили, що строк поруки для забезпечених зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, обчислюється окремо по кожній його частині починаючи від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідної частини такого забезпеченого зобов'язання.
Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за кредитним договором, станом на 26.07.2024, у ТОВ “Ронотекс» наявна заборгованість у розмірі 135600,12грн. з яких: 108273,25грн. заборгованість за кредитом, в тому числі 62745,84грн. прострочена заборгованість за кредитом; 27326,87грн. заборгованість за відсотками, в тому числі прострочена заборгованість за відсотками 25753,06грн. (т.1 а.с.22).
24.07.2024 між Акціонерним товариством “Райффайзен Банк“ (надалі - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів“ (надалі - новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги №114/2-72 (надалі - договір відступлення права вимоги т.1 а.с.31-36), відповідно до п. 2.1. якого, на умовах, встановлених цим договором та відповідно до ст. 512-519 Цивільного кодексу України, первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказані у реєстрі(ах) боржників (портфель заборгованості). Перелік кредитних договорів, боржників, розрахунок сум заборгованості боржника на дату підписання договору зазначені в Додатку 1 до договору (попередній реєстр боржників), що є його невід'ємною частиною.
Пунктом 2.2. договору відступлення права вимоги, сторони узгодили, що відступлення новому кредитору зазначених в попередньому Реєстрі боржників (Додаток № 1 до договору) прав вимоги відбувається за умови виконання новим кредитором п. 3.2. договору, та з моменту підписання сторонами реєстру(ів) боржників, складених за формою, наведеною в Додатку № 2 до договору. Сторони погодили, що Реєстр(и) боржників підписується(ються) сторонами не пізніше 10 робочих днів з дати підписання договору та попереднього реєстру боржників.
Згідно із пунктом 2.3. договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор заміняє первісного кредитора у кредитних договорах та договорах забезпечення, що входять до портфеля заборгованості і відповідно вказані у Реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог первісного кредитора, включаючи право вимагати від боржників та поручителів належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань за кредитними договорами та договорами забезпечення. Права вимоги переходять до нового кредитора в повному обсязі, безвідзивно та без можливості зворотного відступлення.
Пунктом 2.6. договору відступлення права вимоги визначено, що відступлення прав вимоги за договором здійснюється без згоди боржників за кредитними договорами та/або поручителів за договорами забезпечення.
Протягом 10 календарних днів з дати відступлення прав вимоги за цим договором первісний кредитор здійснює розсилку повідомлень боржникам та поручителям про відступлення новому кредитору прав вимоги згідно діючого законодавства України (пункт 2.7. договору відступлення права вимоги).
Відповідно до пункту 3.1. договору відступлення права вимоги загальна вартість прав вимоги за договором (ціна договору) становить 9954359,21 грн.
ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" було перерахувало АТ "Райффайзен Банк" оплату за відступлення прав вимоги згідно договору відступлення права вимоги № 114/2-72 від 24.07.2024 у розмірі 9954359,21грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 372 від 24.07.2024 (т.1 а.с.41).
Згідно з пунктом 5.5. договору відступлення права вимоги, з дати відступлення права вимоги новий кредитор приймає на себе всі ризики, пов'язані із подальшим стягненням заборгованості за кредитними договорами та зверненням стягнення за договорами забезпечення незалежно від стадії стягнення - судової чи позасудової, самостійно визначає способи стягнення заборгованості, що випливає із прав вимоги та звернення стягнення за договорами забезпечення та здійснює їх на власний розсуд та ризик з урахуванням та дотриманням вимог чинного законодавства України.
Договір набирає силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору (пункт 7.1. договору про відступлення права вимоги).
Відповідно до реєстру боржників № 2 до додаткової годи №1 від 29.11.2024 до договору відступлення права вимоги (надалі - реєстр боржників №2 т.1 а.с.36-40) ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" набуло права грошової вимоги до ТОВ “Ронотекс» за кредитним договором № R350589/1800/1173318 від 09.08.2021, в сумі 135600,12грн., з яких: 108273,25грн. - заборгованість за основним боргом; 27326,87грн. - заборгованість за відсотками.
13.12.2024 ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" було направлено на адресу поручителя - ОСОБА_1 досудову вимогу № 827016 від 11.12.2024 щодо погашення заборгованості за кредитним договором №R350589/1800/1173318 від 09.08.2021 в п'ятиденний термін з моменту отримання цієї вимоги в сумі 135600,12грн., з яких: 108273,25грн. - заборгованість за основним боргом; 27326,87грн. - заборгованість за відсотками (т.1 а.с.42).
Проте, відповіді на вказану вимогу відповідачами надано не було, як і не було в добровільному порядку погашено суму наявної заборгованості за кредитним договором №R350589/1800/1173318 від 09.08.2021, що і стало підставою для звернення 25.12.2024 ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" до господарського суду Харківської області з відповідним позовом про солідарне стягнення з ТОВ "Ронотекс" та ОСОБА_1 вказаної вище суми заборгованості в розмірі 135600,12грн. (т.1 а.с.1-62).
Рішенням господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у даній справі позов задоволено повністю (т.1 а.с.155-161).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що за змістом статті 11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Нормами статті 626 Цивільного кодексу України, встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу приписів статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України, встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 Цивільного кодексу України).
Статтею 1055 Цивільного кодексу України, унормовано, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За змістом статті 1056-1 Цивільного кодексу України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як було зазначено, 09.08.2021 між Акціонерним товариством “Райффайзен Банк“ (надалі - банк/кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ронотекс» (надалі - позичальник) було укладено кредитний договір №R350589/1800/1173318 (надалі - кредитний договір т.1 а.с.11-16), відповідно до умов якого кредитор зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти надалі (кредит) в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 199832,65грн. (надалі ліміт), а позичальник зобов'язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти та комісії, а також виконати інші зобов'язання, визначені договором (пункт 1.1. кредитного договору).
Згідно пункту 1.2. кредитного договору кінцевий термін надання кредиту 09.09.2021 - становить останній день, коли позичальник може звернутися до кредитора з метою отримання кредиту.
Факт отримання позичальником кредитних коштів та факт наявності заборгованості у розмірі 135600,12грн. з яких: 108273,25грн. заборгованість за кредитом, в тому числі 62745,84грн. прострочена заборгованість за кредитом, 27326,87грн. заборгованість за відсотками, в тому числі прострочена заборгованість за відсотками 25753,06грн. підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по особовому банківському рахунку ТОВ »Ронотекс» за період з 12.08.2021 по 11.08.2022, станом на 26.07.2024 (т.1 а.с.23-30).
Судова колегія зазначає, що виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №910/10254/18, від 04.05.2023 у справі №925/636/22, від 20.07.2023 по справі №910/15194/20).
Таким чином, виписка по особовому банківському рахунку ТОВ »Ронотекс» за період з 12.08.2021 по 11.08.2022, станом на 26.07.2024 є належним доказом підтвердження користування кредитом та заборгованості щодо тіла кредиту за кредитним договором.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України, встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як було зазначено вище, згідно пункту 1.3. кредитного договору, позичальник - ТОВ »Ронотекс» був зобов'язаний повернути кредит до 28.01.2022, та здійснювати загальне погашення кредиту за графіком, який є додатком 1 до кредитного договору (т.1 а.с.7).
Проте, позичальником свої зобов'язання за кредитним договором виконано не було, у зв'язку із чим, станом на момент укладення між АТ "Райффайзен Банк" та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" договору відступлення права вимоги, за ТОВ »Ронотекс» утворилась заборгованість за тілом кредиту в розмірі 108273,25грн., та за відсотками в розмірі 27326,87грн., що вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості (т.1 а.с.22).
Судова колегія також враховує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, вирішуючи виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв'язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, дійшла, зокрема наступних висновків:
- у частині третій статті 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносини між сторонами. Тобто частина третя статті 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону (пункт 112 постанови);
- сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх. Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).
Тобто, твердження скаржників про те, що проценти за користування кредитом нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України (пункти 114-116 постанови).
Таким чином, враховуючи правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду, а також умови кредитного договору №R350589/1800/1173318 від 09.08.2021, укладеного між сторонами, судова колегія приходить до висновку, що позивач міг нараховувати відсотки на кредитний борг відповідача, до 28.01.2022.
Отже, позивачем правомірно нараховано відсотки у розмірі 27326,87грн.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Поняття поруки закріплено в статті 553 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, оскільки відповідно до частини 2 статті 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 1 статті 554 Цивільного кодексу України, визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включно зі сплатою основного боргу, процентів, неустойки, від шкодування збитків, крім випадків, коли поручитель зобов'язався відповідати за виконання зобов'язання частково (частина 2 статті 553, частина 2 статті 554 Цивільного кодексу України).
Як було зазначено вище, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 09.08.2021 між Акціонерним товариством “Райффайзен Банк“ (надалі- кредитор) та ОСОБА_1 (надалі - поручитель) було укладено договір поруки №R350589/1800/1173318/П (надалі - договір поруки т.1 а.с.19-21), відповідно до умов якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов основного договору. Порукою за цим договором забезпечується виконання забезпечених зобов'язань у повному обсязі, але не обмежуючись, сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та сплату нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України сум тощо (пункт 1.1. договору поруки).
Відповідно до пункту 1.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені основним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання Забезпечених зобов'язань.
За приписами пунктів 2.1., 2.2. договору поруки у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов'язань кредитор набуває права вимагати від поручителя виконання ним як солідарним боржником Забезпечених зобов'язань та сплати заборгованості за забезпеченими зобов'язаннями, а поручитель зобов'язаний виконати вимоги кредитора щодо виконання забезпечених зобов'язань та сплати заборгованості за забезпеченими зобов'язаннями.
Поручитель зобов'язується здійснити виконання забезпечених зобов'язань протягом 10 (десяти) календарних з дати відправлення кредитором відповідної вимоги вимоги та в обсязі, зазначеному в такій вимозі (далі вимога). Єдиною підставою для визначення кредитором у вимозі розміру забезпечених зобов'язань, що підлягають виконанню поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою кредитора для визначення грошових зобов'язань позичальника перед кредитором за основним договором. Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов'язань в розмірі визначеному кредитором у вимозі.
Таким чином, укладенням договору поруки №R350589/1800/1173318/П від 09.08.2021 між АТ "Райффайзен Банк" та ОСОБА_1 забезпечено виконання ТОВ ТОВ “Ронотекс» своїх зобов'язань за кредитним договором №R350589/1800/1173318 від 09.08.2021.
Кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо (стаття 543 Цивільного кодексу України).
Отже, з огляду на солідарний обов'язок перед кредитором боржника за основним зобов'язанням і поручителем кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.
Відповідно до статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.
У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Жодної з підстав для припинення дії договору поруки №R350589/1800/1173318/П від 09.08.2021, визначених статтею 559 Цивільного кодексу України, судовою колегією не встановлено.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки його доводам про те, що він не підписував договір поруки №R350589/1800/1173318/П від 09.08.2021, копія якого надана до матеріалів справи, отже вказаний правочин є нікчемним в силу приписів статті 547 Цивільного кодексу України.
Вказані обставини скаржник планував довести шляхом подання відповідного клопотання про призначення відповідної почеркознавчої експертизи у справі.
Проте, незважаючи на наявність підстав для призначення відповідного експертного дослідження, а саме заперечення іншої сторони обставин щодо підписання документів, та неможливість з'ясування обставини того, чи підписував ОСОБА_1 договір поруки без спеціальних експертних знань, ухвалою від 05.03.2025 судом першої інстанції було безпідставно відмовлено в задоволенні відповідного клопотання.
Таким чином, на думку апелянта, протиправна відмова господарського суду першої інстанції у призначенні почеркознавчої експертизи призвела в подальшому до ухвалення незаконного рішення.
Колегія суддів зазначає, що судова експертиза призначається тільки у разі, коли висновки експерта не можуть замінити інші докази, які знаходяться у матеріалах справи чи неможливо застосувати інші засоби доказування (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №910/4292/13).
Відповідно до пункту 1.2. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства Юстиції України від 08.10.1998 №53/5 (надалі - Інструкція), основними видами (підвидами) експертизи є, зокрема почеркознавча експертиза.
Відповідно до пункту 1.1. цієї Інструкції основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису. Такою експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукописного тексту під впливом будь-яких факторів, що заважають (природних: хворобливий стан, хронічні захворювання, вікові зміни; тимчасових зовнішніх: незвичне тримання засобу для писання, незвична поза, обмеження зорового контролю тощо; тимчасових внутрішніх: алкогольне сп'яніння, фармакологічні, наркотичні засоби тощо; штучних: викривлення письма зміненими рухами); визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо).
Зі змісту поданого 2-им відповідачем до господарського суду першої інстанції клопотання про призначення експертизи вбачається (т.1 а.с.91-92), що останнім заперечувався факт підписання ним договору поруки та ставилась під сумнів справжність підпису у договорі поруки у графі "Поручитель".
Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) викладено висновок про те, що підпис є обов'язковим
реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.
Частинами 1 та 2 статті 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Тобто, правовим наслідком недодержання письмової форми правочину про забезпечення виконання зобов'язання є його нікчемність.
Судовою колегією встановлено, що при укладенні договору поруки №R350589/1800/1173318/П від 09.08.2021 сторонами було дотримано вимоги чинного законодавства щодо вчинення правочину з дотриманням письмової форми.
В розділі "Реквізити та підписи сторін" окрім підпису в графі "Поручитель" міститься також підпис ОСОБА_1 , яким засвідчено отримання ним особисто другого примірника договору поруки №R350589/1800/1173318/П від 09.08.2021.
Крім цього, в розділі "Реквізити та підписи сторін" підтверджено ідентифікацію поручителя та підписання 09.08.2021 договору поруки №R350589/1800/1173318/П від 09.08.2021 у присутності працівника банку ОСОБА_2 .
Приймаючи до уваги встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України та неспростовану в межах цієї справи в порядку статті 215 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності зазначеного договору, судова колегія вважає його належною підставою для виникнення обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов'язків сторін.
Отже, за наведених обставин, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо нікчемності договору поруки, а також щодо безпідставної відмови місцевим господарським судом в задоволенні відповідного клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, оскільки її ініціювання, за відсутності об'єктивних обставин, мало би наслідком затягування судового процесу і призвело би до порушення вимог статті 6 Конвенції, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Порядок заміни кредитора у зобов'язанні регулюється статтями 512 - 519 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, згідно норм чинного законодавства, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. При цьому відступлення права вимоги завжди є похідним від інших зобов'язань, тому укладаючи договір про відступлення права вимоги, сторони повинні чітко визначити його предмет та саме право, що відступається.
Статтею 516 Цивільного кодексу України, визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Як було зазначено вище, 24.07.2024 між Акціонерним товариством “Райффайзен Банк“ (надалі - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (надалі - новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги №114/2-72 (надалі - договір відступлення права вимоги т.1 а.с.31-36), та додаткову угоду № 1 до Договору відступлення права вимоги № 114/2-72 (т.1 а.с.36-40), відповідно до умов яких право грошової вимоги за кредитним договором №R350589/1800/1173318 від 09.08.2021, укладеним між АТ "Райффайзен Банк" та ТОВ "Ронотекс", перейшло до ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів".
Згідно із пунктом 2.3. договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор заміняє первісного кредитора у кредитних договорах та договорах забезпечення, що входять до портфеля заборгованості і відповідно вказані у Реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог первісного кредитора, включаючи право вимагати від боржників та поручителів належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань за кредитними договорами та договорами забезпечення. Права вимоги переходять до нового кредитора в повному обсязі, безвідзивно та без можливості зворотного відступлення.
Наявними у справі доказами, підтверджено, що новий кредитор (позивач) набув права вимоги банку до боржника, зазначеного у додатку № 2 до додаткової угоди № 1 від 29.11.2024 до договору відступлення права вимоги № 114/2-72 від 24.07.2024, зокрема, до першого відповідача ТОВ “Ронотекс» за кредитним договором R350589/1800/1173318 від 09.08.2021 в сумі 135600,12грн., з яких: 108273,25грн. - заборгованість за основним боргом; 27326,87грн. - заборгованість за відсотками.
Тобто, до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №R350589/1800/1173318 від 09.08.2021 в зазначеному вище розмірі.
Судова колегія зазначає, що позовні вимоги в даній справі є однорідними та нерозривно пов'язаними з обов'язком належного виконання основного зобов'язання за кредитним договором. Тому ефективний судовий захист прав та інтересів позивача є можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Такий розгляд впливає, зокрема, і на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних відносин.
Таким чином, захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і поручителя у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз'єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов'язання залежно від суб'єктного складу останнього.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення ані ТОВ “Ронотекс», як позичальником за кредитним договором, ані ОСОБА_1 , як поручителем за договором поруки, заборгованість перед кредитором погашено не було.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та солідарного стягнення з ТОВ "Ронотекс" та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" 108273,25грн. заборгованості за основним боргом, 27326,87грн. заборгованості за відсотками.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв'язку з їх юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права.
З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства, фактичним обставинам справи, рішення відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі №922/4644/24 без змін.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суду,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі №922/4644/24 залишити без змін.
Повна постанова складена 14.07.2025.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя О.В. Плахов
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя П.В. Тихий