06.12.2010 року Справа № 14/285-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Джихур О.В. (доповідач)
суддів: Виноградник О.М., Лисенко О.М.
при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: Стадніченко В.О., довіреність № 7 від 22.10.09, представник;
від відповідача-2: Скалов С.Ю., довіреність № б/н від 26.11.10, представник
представник відповідача-1 у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне підприємство” Аквавінтекс”, Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Великодолинське
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2010 року у справі № 14/285-10
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Теплотехніка”, м. Дніпропетровськ
до В/1 товариства з обмеженою відповідальністю “ДБК”, м. Дніпропетровськ
В/2 товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне підприємство” Аквавінтекс”, Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Великодолинське
про стягнення 11 290 04, 14 грн.,-
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2010 року (суддя Панна С.П.) позов задоволено, стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 9 050 87 грн. 88 коп. основного боргу, 99 596 грн. 86 коп. пені, 87 793 грн. 52 коп. інфляційних втрат, 36 525 грн. 88 коп. 3% річних, судові витрати по справі.
Рішення господарського суду вмотивовано неналежним виконанням відповідачем-2 грошових зобов'язань по контракту №13/11-08 від 13 листопада 2008 року щодо оплати поставленого товару спирту коньячного. Оскільки виконання зобов'язання по оплаті товару забезпечено порукою товариства з обмеженою відповідальністю “ДБК”, м. Дніпропетровськ, застосована солідарна відповідальність відповідачів. На підставі п.5.5 контракту стягнена пеня за неналежне виконання зобов'язання, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України стягнено інфляційні втрати та 3% річних.
Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач-2 його оскаржує на предмет невідповідності нормам матеріального та процесуального права. Посилаючись на п.6 основного контракту між товариством з обмеженою відповідальністю “Спільне підприємство” Аквавінтекс” та товариством з обмеженою відповідальністю “Вина Грузії” (Грузія, м. Кварели) №13/11-08 від 13 листопада 2008 року скаржник стверджує, що спори, що виникають у зв'язку з виконанням сторонами умов даного контракту вирішуються в міжнародному комерційному суді Торгово -Промислової палати України. Тобто, даний спір не підвідомчий господарському суду і провадження у справі підлягало припиненню на підставі п.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
Також відповідач-2 вказує, що товариство з обмеженою відповідальністю “Спільне підприємство” Аквавінтекс” є підприємством з іноземними інвестиціями, згідно ст.1 Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж”, арбітраж розглядає спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб'єктами права України.
Скаржник просить рішення господарського суду від 22 вересня 2010 року скасувати, провадження у справі припинити.
Позивач доводи апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду законним, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача-2 судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
13 листопада 2008 року між товариство з обмеженою відповідальністю “Спільне підприємство” Аквавінтекс”, як покупцем, та Російсько-Грузинським товариством з обмеженою відповідальністю “Вина Грузії”, як продавцем, було укладено контракт №13/11-08, згідно п.1.1 якого, продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити в порядку, визначеному даним контрактом, спирт коньячний міцністю 62-68%. Поставка товару здійснюється партіями, згідно підписаних сторонами додатків до контракту на кожну таку партію.
Загальна орієнтована кількість товару за даним контрактом складає 1000000 літрів (п.1.7 контракту).
Загальна орієнтована вартість контракту складає 2000000,00 доларів США (п.3.3 контракту).
Пунктом 3.2 контракту встановлено, що валютою контракту є долар США.
Відповідно до п.3.8 контракту, умови оплати: покупець зобов'язаний сплатити отриману партію товару на розрахунковий рахунок продавця впродовж 90 календарних днів з моменту отримання товару, або в інший строк встановлений додатками до контракту.
На виконання умов контракту, Російсько-Грузинське товариство з обмеженою відповідальністю “Вина Грузії” відвантажило відповідачу-2 продукцію на загальну суму 126600 доларів США (еквівалентно 999861,48 грн.), що підтверджується накладною з додатками, які є в матеріалах справи (а.с.16-23).
Зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне підприємство” Аквавінтекс” по контракту №13/11-08 від 13 листопада 2008 року забезпечено порукою товариства з обмеженою відповідальністю “ДБК” згідно договору поруки №3/11-09 від 23 листопада 2008 року, укладеного останнім з постачальником Російсько-Грузинським товариством з обмеженою відповідальністю “Вина Грузії” (а.с.24).
Відповідно до п.3.1 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язань по основному договору в частині оплати поставленої продукції, оплати штрафних санкцій і пов'язаних з цим витрат, на суму, яка не перевищує 2 000 000 доларів США.
Зобов'язання поручителя за даним договором виникає через 30 календарних днів після останнього дня строку відстрочення платежу по відповідному виду продукції згідно порядку, встановленого в п.3.7 основного договору, у випадку невиконання боржником свого обов'язку по оплаті товару (п.2.3 договору поруки).
У відповідності до п.4.1 договору поруки, поручитель зобов'язується добровільно виконати за боржника зобов'язання останнього перед кредитором на умовах, зазначених в п.2.3 договору, в строк 10 банківських днів з дати отримання оригіналу листа -вимоги кредитора, відправленого у відповідності з п.2.4 договору шляхом перерахування відповідної суми на розрахунковий рахунок кредитора.
Договір поруки набирає чинності в момент його підписання і діє до моменту припинення дії основного договору, включаючи повне виконання боржником зобов'язань по основному договору (п.9.1 договору поруки).
12 лютого 2010 року між Російсько-Грузинським товариством з обмеженою відповідальністю “Вина Грузії”, як первісним кредитором, та товариством з обмеженою відповідальністю “Теплотехніка”, як новим кредитором, було укладено договір відступлення права вимоги №7/11-10, згідно п.1.1 якого, первісний кредитор (цедент) уступає новому кредитору (цесіонарієві), а новий кредитор (цесіонарій) стає кредитором за контрактом № 13/11-08 від 13 листопада 2008 року та договором поруки №3/11-08 від 23 листопада 2008 року і набуває належне первісному кредитору право вимагати від відповідного боржника та поручителя належного виконання взятих на себе зобов'язань, а саме сплати грошової суми основного боргу у розмірі 126600,00 доларів США у якості погашення боргу, який виник на підставі основного договору, укладеного між первісним кредитором і товариством з обмеженою відповідальністю “Спільне підприємство” Аквавінтекс”. Також за цим договором, новий кредитор одержує право вимагати від боржника, а також на підставі договору поруки з товариства з обмеженою відповідальністю “ДБК” ЄДРПОУ 31737049 належного виконання всіх зобов'язань за основним договором, зокрема, новий кредитор отримує право вимагати від боржника та поручителя належного виконання грошового зобов'язання по оплаті за товар у розмірі, визначеному новим кредитором згідно умов основного договору.
В договорі уступки вимоги, договорі поручительства, поручитель визначено як товариство з обмеженою відповідальністю “ДСК” ЄДРПОУ 31737049, що не відповідає дійсності, оскільки за юридичною адресою, ідентифікаційним кодом поручителя згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців зареєстровано товариство з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровська будівельна компанія”, товариство з обмеженою відповідальністю “ДБК” (а.с.48).
Таким чином правильною назвою поручителя слід вважати товариство з обмеженою відповідальністю “ДБК” а ні товариство з обмеженою відповідальністю “ДСК”.
Відповідно до п.2 договору відступлення права вимоги, з моменту набрання чинності цим договором, новий кредитор набуває право вимагати від боржника та поручителя належного виконання наступних зобов'язань:
- сплата основного боргу;
- сплата всіх збитків, неустойки, штрафів, пені, інших штрафних санкцій;
- всіх інших прав, що випливають з правочинів та якими володіє первісний кредитор.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін - юридичних осіб і діє протягом року (п.10 договору відступлення права вимоги).
Як визначено п.7 додаткової угоди №1 від 12 лютого 2010 року до договору уступки права вимоги (цесії) №7/11-10 від 12 лютого 2010 року, цедент зобов'язаний повідомити боржника та поручителя про уступку вимоги протягом 30 календарних днів з моменту підписання цієї додаткової угоди.
На виконання умов договору, позивач направив відповідачу-1 та відповідачу-2 лист-вимогу та повідомлення про відступлення права вимоги від 12 лютого 2010 року (а.с.35,37), підтвердженням направлення яких є квитанція кур'єрської пошти (а.с.36) та розпис секретаря товариство з обмеженою відповідальністю “ДБК” на повідомленні про відступлення права вимоги (а.с.35).
Твердження скаржника, що він не отримував повідомлення про відступлення права вимоги належними доказами не підтверджено і спростовується квитанцією кур'єрської пошти.
З врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 22 вересня 2010 року (а.с.74) позивач, як новий кредитор, вимагає стягнення основного боргу за поставлений товар в сумі 905 087,88 грн., пеню за прострочку виконання грошового зобов'язання за період з 01 травня 2009 року по 31 жовтня 2009 року в розмірі 99 596,86 грн., інфляційні втрати за період з 01 травня 2009 року по 03 вересня 2010 року в розмірі 87 793,52грн., 3% річних за період з 01 травня 2009 року по 03 вересня 2010 року в розмірі 36 525,88 грн.
Позивачем враховано часткове погашення відповідачем-2 постачальнику товару в розмірі 12 000 доларів США основного боргу.
Основний борг переведено позивачем у національну валюту України -гривню по курсу Національного Банку України, який діяв станом на 03 вересня 2010 року -на день подачі позовної заяви.
Відповідач -2 заперечень щодо розміру основного боргу не має.
Таким чином, в порушення приписів ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України відповідач-2 допустив неналежне виконання умов контракту №13/11-08 від 13 листопада 2008 року в частині оплати поставленого товару, в строки, встановлені вказаним контрактом. В той же час одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Отже, вимога про стягнення основного боргу в розмірі 905 087,88 грн. є правомірною.
Пунктом 5.5 контракту встановлена відповідальність покупця за несвоєчасну або неповну оплату товару у вигляді штрафу в розмірі 0,01% вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення, але не більше 1% від вартості товару.
Враховуючи поняття “пені”, визначене в п.3 ст.549 Цивільного кодексу України в даному випадку йдеться про пеню.
Отже вважаються правомірними вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 99 596,86 грн. за період з 01 травня 2009 року по 31 жовтня 2009 року .
Згідно з п.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вимоги позивача по стягненню з відповідача інфляційних в сумі 87793,52 грн. за період з 01 травня 2009 року до 03 вересня 2010 року, 3% річних в сумі 36525,88 грн. за період з 01 травня 2009 року до 03 вересня 2010 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно ч.1 ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Договором поруки від 23 листопада 2008 року не встановлена додаткова відповідальність поручителя.
Поручитель позов визнав, про що свідчить відзив на позовну заяву.
Таким чином позовні вимоги правомірно задоволені за рахунок як боржника, так й поручителя.
Доводи скаржника до уваги не приймаються з наступних підстав.
Пункт 6.1 контракту передбачає, що спори, які виникають між сторонами у зв'язку з виконанням контракту розглядаються в Міжнародному комерційному суді при Торгово -Промисловій палаті України.
Як встановлено ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ч.1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі -підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Третейська угода як і арбітражна угода є обов'язковою і головною умовою звернення особи з позовом до третейського суду (комерційного арбітражу), проте її наявність не свідчить про обов'язок особи у разі виникнення спору звертатись за його вирішенням лише до третейського суду (комерційного арбітражу), не тягне за особою позбавлення права особи на звернення з позовом до господарського суду та не забороняє господарському суду розглядати та вирішувати по суті такий спір.
Згідно п.2 ст.1 Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж” до міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін можуть передаватися, в тому числі спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб'єктами права України.
Скаржник не представив належних доказів, про державну реєстрацію іноземної інвестиції на момент укладення контракту, як того вимагає Закон України “Про режим іноземного інвестування” від 19 березня 1996 року (з відповідними змінами).
Враховуючи викладене, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2010 року відповідає діючому законодавству, підстави для його скасуванню відсутні.
Керуючись статтями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2010 року у справі № 14/285-10 залишити без змін.
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне підприємство” Аквавінтекс”, смт. Великодолинське залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя О.В. Джихур
Суддя О.М. Виноградник
Суддя О.М. Лисенко
(Дата підписання постанови в повному обсязі 13.12.10р.)