Апеляційне провадження
№22-ц/824/11313/2025
10 липня 2025 року місто Київ
справа № 756/4131/25
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Рейнарт І.М.
перевіривши виконання вимог ст.356 ЦПК України за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 14 квітня 2025року про повернення позовної заяви, постановлену під головуванням судді Луценка О.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Оболонської окружної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 14 квітня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач ОСОБА_1 02 травня 2025 року подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 травня 2025 року апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 квітня 2025 року було залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків вказаної апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали, а саме для подання до Київського апеляційного суду апеляційної скарги в новій редакції із зазначенням відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, яка повинна відповідати вимогам ст.356 ЦПК України, надання її копій та копій доданих матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
18 червня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява в якій він повідомляє суд, що ухвалу Київського апеляційного суду від 30 травня 2025 року він отримав на поштову адресу 11 червня 2025 року. В заяві позивач ОСОБА_1 зазначає, що він пенсіонер, ветеран праці, вдівець, проживає сам та немає доступу до інтернету, тому у нього відсутня можливість подивитися та дізнатися який електронний кабінет у відповідачів та надати такі відомості суду в новій редакції апеляційної скарги, а також зазначає, що в нього і самого відсутня електронна пошта. Просить суд відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою та встановити електронний кабінет відповідачів та надіслати на їх адреси копії апеляційної скарги з додатками.
Проте, апелянтом вимоги встановлені ухвалою Київського апеляційного суду від 30 травня 2025 року не були виконані, а саме відповідачем ОСОБА_1 не надано до Київського апеляційного суду апеляційної скарги в новій редакції, із зазначенням відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, яка повинна відповідати вимогам ст.356 ЦПК України, не надано її копій та копій доданих матеріалів відповідно до кількості учасників справи, а лише в заяві вказано, що у нього відсутня електронна пошта, а також відсутня можливість подивитися та дізнатися який електронний кабінет у відповідачів та надати такі відомості суду в новій редакції апеляційної скарги, що є не належним виконання вимог ухвали, оскільки позивачу потрібно було надати саме апеляційну скаргу в новій редакції.
На відміну від права на справедливий суд, право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може бути обмежено, зокрема задля забезпечення нормального функціонування судової системи. Це включає часові обмеження, фінансовий тягар, вимоги щодо форми звернення тощо.
Так, прецедентна практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З приводу цього прецедентним є рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави.
Крім того, як наголошує у своїх рішенням Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в процесі судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Оскільки, недоліки апеляційної скарги встановлені ухвалою суду від 30 травня 2025 року не були усунуті, тому згідно з ст.185 ЦПК України апеляційна скарга підлягає поверненню.
Повернення апеляційної скарги не перешкоджає апелянту повторно звернутися з апеляційною скаргою, оформленою відповідно до вимог ст.356 ЦПК України.
Повернення апеляційної скарги не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки після усунення вказаних невідповідностей вимогам закону, апелянт має право повторного звернення до суду із апеляційною скаргою.
Керуючись ст.ст.185, 357 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу відповідача позивача ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 14 квітня 2025року про повернення позовної заяви, постановлену під головуванням судді Луценка О.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Оболонської окружної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди визнати неподаною та повернути апелянту.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий:
Судді: