24 червня 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 759/21847/24
номер провадження: 22-ц/824/9287/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
за участю секретаря - Габунії М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сушка Руслана Миколайовича на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 лютого 2025 року у складі судді Горбенко Н.О., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,
У жовтні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ПАТ «НАСК «ОРАНТА») про відшкодування шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 04 січня 2024 року о 17 год 05 хв. в місті Києві по вул. Кільцева дорога навпроти АЗС «КЛО», водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «БМВ», державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , який за інерцією руху здійснив зіткнення з автомобілем «Сузукі», д.н.з. НОМЕР_3 , які рухались в попутному напрямку. Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 22 липня 2024 року у справі 759/1441/24 встановлено, що причиною ДТП стало порушення ОСОБА_1 пунктів 2.3 б), 13.1 ПДР та його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. В результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) належний позивачу транспортний засіб «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження.
Вказував, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в ПАТ «НАСК «ОРАНТА» відповідно до полісу №217666679 від 01 січня 2023 року. Позивач звернувся до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» із заявою про виплату страхового відшкодування, яке 23 лютого 2024 року виплатило йому страхове відшкодування у розмірі 64 905 грн 76 коп., а 15 жовтня 2024 року додатково доплатило 1 904 грн 34 коп., а всього 66 810 грн 10 коп.
Зазначав, що з метою перевірки обґрунтованості розрахованого ПАТ «НАСК «ОРАНТА» суми відновлювального ремонту транспортного засобу «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_2 , та страхової виплати, він звернувся до Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (далі - КНДЕКЦ МВС України) із заявою про проведення експертного товарознавчого дослідження. Згідно висновку експертного дослідження КНДЕКЦ МВС України №ЕД-19/111-24/20498-АВ від 14 травня 2024 року судовим експертом встановлено, що вартість відновлювального ремонту без урахування значення коефіцієнту фізичного зносу становить 174 400 грн 19 коп., а вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 96 744 грн 83 коп.
Позивач вважав, що розмір страхової виплати був значно занижений через допущені фахівцем страхової компанії помилки під час розрахунку розміру страхового відшкодування, тоді як об'єктивний розрахунок наведено у висновку судового експерта КНДЕКЦ МВС України від 14 травня 2024 року. Тому з урахуванням висновку експертного дослідження КНДЕКЦ МВС України №ЕД-19/111-24/20498-АВ від 14 травня 2024 року ПАТ «НАСК «ОРАНТА» зобов'язане доплатити страхове відшкодування на користь позивача в розмірі 29 934 грн 73 коп. (96 744 грн 83 коп. - 64 905 грн 76 коп. - 1 904 грн 34 коп.), де: 96 744 грн 83 коп. - вартість відновлювального ремонту (з урахуванням зносу), визначена судовим експертом; 64 905 грн 76 коп. - фактично здійснена страхова виплата від 23 лютого 2024 року, яка є різницею між вартістю відновлювального ремонту (з урахуванням зносу), розрахованою ПАТ «НАСК «ОРАНТА» у розмірі 67 405 грн 76 коп. та сумою франшизи у розмірі 2 500 грн 00 коп., передбаченої полісом страхування; 1 904 грн 34 коп. - сума доплати страхового відшкодування від 15 жовтня 2024 року від ПАТ «НАСК «ОРАНТА».
Також вказував, що з відповідача ОСОБА_1 на його користь підлягає стягненню різниця між вартістю відновлювального ремонту без врахування зносу та страховою виплатою. Тому на підставі висновку експертного дослідження КНДЕКЦ МВС України №ЕД-19/111-24/20498-АВ від 14 травня 2024 року ОСОБА_1 , як особа яка завдала шкоду, зобов'язаний компенсувати позивачу різницю між вартістю відновлювального ремонту та справедливою сумою страхового відшкодування в розмірі 77 655 грн 36 коп. (174 400 грн 19 коп. - 96 744 грн 83 коп.), де 174 400 грн 19 коп. - вартість відновлювального ремонту (без врахування зносу), визначена судовим експертом у висновку від 14 травня 2024 року; 96 744 грн 83 коп. - справедлива сума страхового відшкодування (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу згідно висновку експерта від 14 травня 2024 року, яка підлягає компенсації ПАТ «НАСК «ОРАНТА»).
Зазначав, що згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_1 №217666679 від 01 січня 2023 року передбачено франшизу у розмірі 2 500 грн 00 коп., а тому сума страхової виплати була зменшена на суму франшизи, яка підлягає стягненню зі ОСОБА_1 на користь позивача. Таким чином, загальний розмір матеріальної шкоди, що підлягає стягненню зі ОСОБА_1 на користь позивача складає 80 155 грн 36 коп. (77 655,36 + 2 500,00).
Також позивач вказував, що йому завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, які він поніс у зв'язку із пошкодженням його майна, та протиправною поведінкою ОСОБА_1 . Розмір моральної шкоди позивач оцінив у сумі 10 000 грн 00 коп.
На підставі викладеного ОСОБА_2 просив:
стягнути із ОСОБА_1 на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 80 155 грн 36 коп., моральну шкоду у розмірі 10 000 грн 00 коп.;
стягнути із ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на свою користь матеріальну шкоду (доплату страхового відшкодування) в розмірі 29 934 грн 73 коп.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про вирішення питання щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, сплату судового збору та витрати, пов'язані з отриманням висновку судового експерта.
09 грудня 2024 року представник позивача - адвокат Мохнюк Д.М. за допомогою системи «Електронний суд» подав відповідь на відзив разом із клопотанням про збільшення та зменшення позовних вимог, яке обґрунтоване тим, що позивач погоджується з доводами ПАТ «НАСК «ОРАНТА» щодо того, що до страховика не можуть висуватись вимоги щодо виплати страхового відшкодування з ПДВ, якщо ремонт транспортного засобу здійснювався у суб'єкта господарської діяльності, який не є платником ПДВ. Зазначив, що враховуючи те, що ПАТ «НАСК «ОРАНТА» частково виплатила страхове відшкодування позивачу, сума позовних вимог до страховика становить 19 118 грн 94 коп. з розрахунку: 85 929 грн 04 коп. - (64 905,76 + 1 904,34) = 19 118,94 грн., де: 64 905 грн 76 коп. - фактично здійснена страхова виплата від 23 лютого 2024 року; 1 904 грн 34 коп. - сума доплати страхового відшкодування від 15 жовтня 2024 року від ПАТ «НАСК «ОРАНТА». Таким чином позивач просив стягнути з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на свою користь матеріальну шкоду (доплату страхового відшкодування) в розмірі 19 118 грн 94 коп.
Щодо відповідача ОСОБА_1 , то представник позивача зазначив, що в результаті ДТП від 04 січня 2024 року була пошкоджена передня та задня частина належного позивачу автомобіля. Ремонт вказаного транспортного засобу здійснювався поетапно, та станом на дату подання позовної заяви не був завершений. Так як позивач не міг точно спрогнозувати коли в нього буде фінансова можливість оплатити повну вартість ремонту його автомобіля позовна заява була подана, посилаючись на результати висновку експертного дослідження КНДЕКЦ МВС України №ЕД-19/111-24/20498-АВ від 14 травня 2024 року. Станом на дату подання відповіді на відзив позивач завершив ремонт свого транспортного засобу (остання оплата 04 грудня 2024 року). Загальна вартість фактично затрачених коштів на ремонт складає: 109 434 грн 73 коп. + 65 262 грн 79 коп. + 1 176 грн 12 коп. + 58 696 грн 21 коп. - 6 300 грн 52 коп. - 1 953 грн 00 коп. - 94 грн 50 коп. - 3 100 грн 68 коп. = 223 121 грн 15 коп. На переконання позивача розмір справедливої страхової виплати мав би складати 85 929 грн 04 коп.
Позивач вважав, що ОСОБА_1 має компенсувати йому матеріальний збиток в розмірі 139 692 грн 11 коп. (3 121 грн 15 коп. - 85 929 грн 04 коп. + 2 500 грн 00 коп.), де 223 121 грн 15 коп. - фактична вартість ремонту автомобіля позивача; 85 929 грн 04 коп. - справедливий розмір страхової виплати, що розрахований згідно висновку експертного дослідження КНДЕКЦ МВС України №ЕД-19/111-24/20498-АВ від 14 травня 2024 року за вирахуванням суми ПДВ; 2 500 грн коп. - сума франшизи.
На підставі викладеного, позивач ОСОБА_2 просив:
стягнути зі ОСОБА_1 на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 139 692 грн 11 коп. та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн 00 коп.;
стягнути із ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на свою користь матеріальну шкоду (доплату страхового відшкодування) в розмірі 19 118 грн 94 коп.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 25 грудня 2024 року клопотання представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Мохнюка Д.М. про збільшення та зменшення позовних вимог задоволено. Прийнято до розгляду клопотання представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Мохнюка Д.М. про збільшення та зменшення позовних вимог. Постановлено розглядати справу з урахуванням клопотання про збільшення та зменшення розміру позовних вимог.
24 грудня 2024 року представник позивача - адвокат Мохнюк Д.М. подав заяву про відмову від позову в частині позовних вимог до ПАТ «НАСК «ОРАНТА», яка обґрунтована тим, що з моменту відкриття провадження у справі (після подання сторонами відзиву та відповіді на відзив) спір між позивачем та ПАТ «НАСК «ОРАНТА» було врегульовано мирним шляхом. Представником позивача також долучено заяву про відмову від позову в частині позовних вимог до ПАТ «НАСК «ОРАНТА», яка підписана позивачем та його представником. В заяві зазначено про те, що 12 грудня 2024 року між ПАТ «НАСК «ОРАНТА» та ОСОБА_2 було укладено угоду про припинення зобов'язання переданням відступного. На підставі п.2 вищевказаної угоди, 20 грудня 2024 року ПАТ «НАСК «ОРАНТА» сплатило на розрахунковий рахунок позивача доплату в розмірі 25 782 грн 55 коп., з яких: доплата страхового відшкодування в розмірі 19 118 грн 94 коп.; витрати на проведення незалежного дослідження в розмірі 5 452 грн 41 коп.; судовий збір в розмірі 1 211 грн 20 коп.
На підставі викладеного, представник позивача - адвокат Мохнюк Д.М. просив прийняти відмову позивача від позовних вимог, пред'явлених до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» та продовжити розгляд справи щодо позовних вимог, пред'явлених до ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 09 грудня 2024 року.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 25 грудня 2024 року заяву представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Мохнюка Д.М. про відмову від позову в частині позовних вимог до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» задоволено. Прийнято відмову ОСОБА_2 від позовних вимог, пред'явлених до ПАТ «НАСК «ОРАНТА», в тому числі, від вимог щодо відшкодування судових витрат. Закрито провадження у даній справі в частині позовних вимог, пред'явлених до ПАТ «НАСК «ОРАНТА». Продовжено розгляд справи №759/21847/24 щодо позовних вимог, пред'явлених до ОСОБА_1 .
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 17 лютого 2025 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, у розмірі 139 692 грн 11 коп. та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн 00 коп., а всього 149 692 грн 11 коп.
Також стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на отримання висновку судового експерта у розмірі 5 452 грн 41 коп., судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000 грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 709 грн 42 коп.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що внаслідок ДТП, спричиненої винними діями відповідача ОСОБА_1 , позивачу ОСОБА_2 було завдано майнової шкоди, що підтверджується висновком судового експерта КНДЕКЦ МВС України та платіжними документами на загальну суму 223 121 грн 15 коп., витрачену на ремонт належного позивачу автомобіля «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_4 . Водночас отримана позивачем страхова виплата від ПАТ «НАСК «ОРАНТА» в сумі 85 929 грн 04 коп. не покрила фактичних збитків, а передбачена договором страхування франшиза в розмірі 2 500,00 грн. виключила її компенсацію страховиком. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до ст. 1194 ЦК України обов'язок компенсувати різницю між фактичним збитком і розміром страхового відшкодування покладається на відповідача, як особу, яка спричинила шкоду, а відтак з відповідача на користь позивача слід стягнути 139 692 грн 11 коп. матеріальної шкоди, як суми, що підлягає повному відшкодуванню у відповідності до ст. 1166 ЦК України.
Крім того, суд першої інстанції, дійшов висновку, що з урахуванням душевних страждань та психологічного дискомфорту, пов'язаних із порушенням прав позивача через пошкодження відповідачем його майна та необхідністю самостійного відновлення автомобіля, звернення його до суду, витрачання часу на залучення експертів та правничу допомогу, ОСОБА_2 спричинено моральну шкоду, розмір якої з урахуванням принципів розумності та справедливості, становить 10 000 грн 00 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Сушко Р.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно зі ст.1192 ЦК України відшкодування шкоди повинно здійснюватися у межах реальних збитків. Оскільки позивач отримав страхове відшкодування у розмірі 66 810 грн 00 коп. та доплату у розмірі 25 782 грн 55 коп., витрати на проведення незалежного дослідження в розмірі 5 452 грн 41 коп., судовий збір в розмірі 1 211 грн 20 коп., то дана сума повинна бути врахована при визначенні розміру компенсації, що підлягає стягненню з відповідача. Проте судом не враховано дані виплати, що є очевидним порушенням законодавства та винесенням рішенням з неповним з'ясуванням обставин.
Вказує, що позивач, посилаючись на постанову Верховного Суду від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15, обґрунтовує своє право на компенсацію вартості ремонту без врахування зносу деталей. Однак дана правова позиція застосовується у випадках, коли потерпілий дійсно не отримав повного відшкодування збитків від страховика.
Стверджує, що позивач уже отримав значну частину компенсації, що судом не було належним чином враховано. Разом з тим, суд послався на експертне дослідження КНДЕКЦ МВС України №ЕД-19/111-24/20498-АВ від 14 травня 2024 року. На підставі розрахунків із зазначеного висновку ОСОБА_1 повинен був би відшкодувати 77 655 грн 36 коп. матеріальної шкоди. Значну частину цієї суми було відшкодовано ПАТ «НАСК «ОРАНТА» в розмірі 66 810 грн 00 коп. Отже відповідно до математичних розрахунків виходить, що ОСОБА_1 повинен був сплатити 10 845 грн 36 коп. (77 655 грн 36 коп. - 66 810 грн 00 коп.) Проте судом першої інстанції проігноровано дане дослідження і помилково стягнуто зі ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 139 692 грн 11 коп.
Зазначає, що відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України шкода відшкодовується у повному обсязі, однак безпідставне покладення всього фінансового тягаря на відповідача суперечить цій нормі. Суд не взяв до уваги, що позивач фактично отримав компенсацію у розмірі 66 810 грн 00 коп. та доплату у розмірі 25 782 грн 55 коп., витрати на проведення незалежного дослідження в розмірі 5 452 грн 41 коп., судовий збір в розмірі 1 211 грн 20 коп., що значно зменшує його реальні збитки. Відповідно, повторне стягнення цієї суми з відповідача є подвійною компенсацією, що порушує принцип справедливості. Крім того, позивач підтвердив ремонт пошкодженої частини автомобіля актами виконаних робіт, зроблені фізичними особами підприємцями. Проте відсутні будь-які первинні бухгалтерські документи, які підтверджують, що саме за такою ціною було придбано певні деталі та частини до автомобіля, на підставі яких зроблено розрахунок фактично завданої шкоди.
Також вказує, що посилання позивача на душевні страждання внаслідок протиправної поведінки та пошкодження майна є необґрунтованими, оскільки ним не надано жодного доказу про такі страждання або переживання, розрахунок такої шкоди проведено з незрозумілих для відповідача підстав, оскільки згідно з практикою Верховного Суду розмір моральної шкоди нараховується на підставі розміру мінімальної заробітної плати.
Вказує, що вимога про стягнення з відповідача витрат на отримання висновку судового експерта в розмірі 5 452 грн 41 коп. є необґрунтованою та безпідставною.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Мохнюк Д.М. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін. Вказує, що суд першої інстанції правильно врахував усі здійснені страхові виплати при визначенні суми стягнення зі ОСОБА_1 , а наведений в апеляційній скарзі розрахунок є не правильним. Зазначає, що застосовані норми матеріального права є правильними, а розмір моральної шкоди є справедливим та обґрунтованим. Також вказує, що за підготовку та подання відзиву позивачем сплачено 6 000 грн 00 коп., а в подальшому позивачем будуть понесені додаткові затрати на правову допомогу, у зв'язку з участю представника позивача в судових засіданнях, докази чого будуть надані додатково.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справ, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_2 є власником автомобіля «Wolkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 .
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 22 липня 2024 року у справі №759/1441/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження у справі закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Вказаною постановою судді від 22 липня 2024 року, яка набрала законної сили 02 серпня 2024 року, встановлено, що 04 січня 2024 року о 17 год. 05 хв. в місті Києві по вул. Кільцева дорога навпроти АЗС «КЛО», водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «БМВ», д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_2 , який за інерцією руху здійснив зіткнення з автомобілем «Сузукі», д.н.з. НОМЕР_3 , які рухались в попутному напрямку. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. 2.3 Б, 13.1 ПДР України.
Тому вказані обставини не підлягають доказуванню відповідно до положень ч.6 ст.82 ЦПК України, якою передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином у дані цивільній справі преюдиційно встановлено, що винуватцем ДТП, яка мала місце 04 січня 2024 року є водій транспортного засобу «БМВ», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , і саме внаслідок його протиправних дій зазнав пошкоджень автомобіль «Wolkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить позивачу ОСОБА_2 на праві власності.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Установлено, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в ПАТ «НАСК «ОРАНТА» відповідно до полісу №217666679 від 01 січня 2023 року.
05 вересня 2024 року представник потерпілого ОСОБА_2 - адвокат Мохнюк Д.М. направив до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» адвокатський запит із проханням надати копію звіту про оцінку, акту огляду, страхового акту, ремонтної калькуляції, на підставі яких ПАТ «НАСК «ОРАНТА» визначило розмір страхової виплати та здійснило виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 за страховим випадком від 04 січня 2024 року за участю забезпеченого транспортного засобу «BMW 520i», д.н.з. НОМЕР_1 .
11 вересня 2024 року адвокату Мохнюку Д.М. надано копії матеріалів зі страхової справи № 24-33-139 щодо виплати страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_6 , внаслідок ДТП, яка сталася 04 січня 2024 року за участю забезпеченого транспортного засобу «BMW 520i», д.н.з. НОМЕР_1 .
Згідно з даними страхового акту №ОЦВ-СП-24-33-139/1 й розрахунку страхового відшкодування сума страхового відшкодування ОСОБА_2 визначена у розмірі 64 905 грн 76 коп.
Також ПАТ «НАСК «ОРАНТА» у відповідь на адвокатський запит надало стороні позивача протокол (Акт) огляду транспортного засобу «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_2 , від 25 січня 2024 року й ремонтну калькуляцію №24-33-139/ від 13 лютого 2024 року
У відповідності до висновку експертного дослідження від 14 травня 2024 року №ЕД-19/111-24/20498-АВ, складеного експертами КНДЕКЦ МВС України, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_7 , пошкодженого внаслідок ДТП, яке трапилось 04 січня 2024 року, станом на дату настання події складає 96 744 грн 83 коп. з урахуванням ПДВ. За результатом проведених досліджень, та порівняння вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників КТЗ і втрати товарної вартості (ВТВ) з ринковою вартістю цього ж автомобіля в непошкодженому стані (С), було визначено, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу КТ3 і втрати товарної вартості менше ринкової вартості непошкодженого автомобіля, станом на момент настання події 04 січня 2024 року. Таким чином встановлено, що відповідно до технічних вимог виробника, відновлення КТЗ можливе та доцільне, що виключає необхідність вирішення поставленого питання.
Судом також досліджено порівняльну таблицю основних показників розрахунку страхового відшкодування до страхового акту від 23 лютого 2024 року (складеного фахівцем страхової компанії) та висновку судового експерта КНДЕКЦ МВС України № ЕД-19/111-24/20498-АВ від 14 травня 2024 року (Таблиця 1) та порівняльну таблиця вартості деталей з ремонтної калькуляції до страхового акту від 23 лютого 2024 року та ремонтної калькуляції до висновку судового експерта КНДЕКЦ МВС України № ЕД-19/111-24/20498-АВ від 14 травня 2024 року (Таблиця 2).
У суді першої інстанції відповідач ОСОБА_1 не заявляв про незгоду з вказаним висновком експертного дослідження від 14 травня 2024 року №ЕД-19/111-24/20498-АВ, заперечень не надав.
Тому доводи апеляційної скарги про те, що суд необґрунтовано посилався на дані цього експертного дослідження, колегія суддів вважає необґрунтованими та маніпулятивними.
Зі справи видно, що 12 вересня 2024 року представником ОСОБА_2 - адвокатом Мохнюком Д.М. направлено ОСОБА_1 пропозицію досудового врегулювання спору, яка була залишена відповідачем без реагування.
Також 14 вересня 2024 року ОСОБА_2 направив до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» заяву із проханням додатково виплатити суму у розмірі 31 839 грн 07 коп., яка є різницю між фактично сплаченим страховим відшкодуванням та сумою страхового відшкодування згідно експертизи.
Згідно з рахунком № НОМЕР_8 від 26 січня 2024 року ТОВ «АВТОДІМ АТЛАНТ», вартість наданих послуг автомобілю «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_7 , складає без ПДВ 87 557 грн 59 коп., а з ПДВ - 105 069 грн 11 коп.
У відповідності до рахунку №4521379-3 від 25 січня 2024 року ФОП ОСОБА_3 , вартість наданих послуг автомобілю «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_7 , складає 109 434 грн 73 коп.
Відповідно до акту виконаних робіт №Н4521379, закритий 10 серпня 2024 року по заявці №34521379 ФОП ОСОБА_3 , вартість наданих послуг автомобілю «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_2 , складає 109 434 грн 73 коп.
У справі встановлено, що ОСОБА_2 16 липня 2024 року здійснив платіж на рахунок ФОП ОСОБА_3 у розмірі 109 434 грн 73 коп. із призначенням платежу «За товар/послуги згідно документу 4521379-3 від 25 січня 2024 року, в т.ч пдв», що вбачається із платіжної інструкції 0.0.3766653805.1, код документа 9348-4605-4903-5621.
Також відповідно до рахунку № НОМЕР_9 ФОП ОСОБА_4 від 09 листопада 2024 року з квитанцією про оплату та актом виконаних робіт від 30 листопада 2024 року, вартість встановлених запчастин та вартість виконаних робіт для автомобіля «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_7 , склала 65 262 грн 79 коп.
Позивач ОСОБА_2 зазначав, що скло вітрове на суму 6 300 грн 52 коп. було пошкоджено (тріщина) в ході ремонту, не пов'язане з ДТП, тому вказана сума віднімається від загальної суми фактичного збитку, а також віднімається набір для поклейки скла на суму 1 953 грн 00 коп. та проволка для різки скла на суму 94 грн 50 коп.
Таким чином відповідно до рахунку №2188159 юридично значущою сумою в контексті спірних правовідносин є грошові кошти у розмірі 56 914 грн 77 коп.
Згідно з нарядом - замовлення №396124 ФОП ОСОБА_5 від 04 грудня 2024 року з квитанцією про оплату та актом виконаних робіт від 04 грудня 2024 року, вартість встановлених запчастин та вартість виконаних робіт для автомобіля «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_7 , склала 58 696 грн 21 коп.
Позивачем зазначено, що роботи із заміни вітрового скла на суму 3 100 грн 68 коп. віднімаються від загальної суми фактичного збитку, так як вітрове скло було пошкоджене (тріщина) в ході ремонту, не пов'язане з ДТП.
Отже у даній справі має значення сума 55 595 грн 53 коп. відповідно до рахунку № НОМЕР_10 .
У відповідності до акту виконаних робіт № W395063 ФОП ОСОБА_4 від 09 листопада 2024 року разом квитанцією про оплату, вартість встановлених запчастин та вартість виконаних робіт для автомобіля «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_7 , склала 1 176 грн 12 коп.
Також із загальної виписки по витратам по картці ОСОБА_2 від 07 грудня 2024 року вбачається, що ним сплачено: 04 грудня 2024 року у сумі 58 696 грн 21 коп. (деталі операції: АВТОСЕРВІС …); 09 листопада 2024 року у сумі 1 176 грн 12 коп. (деталі операції: АВТОСЕРВИС …); 09 листопада 2024 року у сумі 65 262 грн 79 коп. (деталі операції: АВТОСЕРВИС …).
Таки чином позивачем фактично затрачені кошти на ремонт автомобіля «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_7 , після ДТП, яка сталася 04 січня 2024 року, склали у розмірі 223 121 грн 15 коп. (109 434 грн 73 коп. + 56 914 грн 77 коп. + 55 595 грн 53 коп. + 1 176 грн 12 коп.).
Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої зазначеної статті).
Згідно з ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у повному обсязі на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України).
Згідно із ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 виклав правовий висновок, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком. Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі ст. 1194 ЦК України щодо відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20 зазначено, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).
Унаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).
Тобто, внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Тому висновок апеляційного суду про абсолютність права потерпілого на відшкодування шкоди саме за рахунок особи, яка завдала шкоди, є помилковим.
Враховуючи розподіл у деліктному зобов'язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов'язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі №6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі №6-954цс16).
Також Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик. Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у ст. 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень ст.1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника».
Встановлено, що ОСОБА_2 фактично затрачені кошти на ремонт автомобіля «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_7 , після ДТП, яка сталася 04 січня 2024 року, у розмірі 223 121 грн 15 коп.
Сукупний розмір отриманої ОСОБА_2 страхової виплати від страховика ПАТ ОСОБА_1 «НАСК «ОРАНТА» склав 85 929 грн 04 коп.
Наведені обставини свідчать про те, що отримана ОСОБА_2 страхова виплата є недостатньою для повного відшкодування матеріальної шкоди, завданої автомобілю «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_2 , що відповідно до чинного законодавства та усталеної практики Верховного Суду є правової підставою для стягнення такої різниці на користь потерпілого із заподіювача шкоди ОСОБА_1 .
Крім того ч.18 ст. 9 Закону України «Про страхування» визначено, що франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту (пункт 12.1 ст. 12 Закону № 1961-IV).
Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування (п. 36.6 ст. 36 Закону № 1961-IV).
Системний аналіз вказаних норм вказує на те, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити суму страхового відшкодування за вирахуванням франшизи, якщо сторони її передбачили у відповідному договорі. Суму франшизи потерпілому має компенсувати страхувальник або інша особа, відповідальна за завдані збитки.
За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди у розмірі 139 692 грн 11 коп., що складає різницею між фактичним розміром заподіяної йому з вини відповідача майнової шкоди і розміром отриманої позивачем страхової виплати 85 929 грн 04 коп. та з урахуванням невиплаченої страховиком суми франшизи у розмірі 2 500 грн 00 коп. (223 121,15 - 85929,04 + 2 500,00).
Доводи апеляційної скарги про те, що оскільки позивач вже фактично отримав компенсацію від страховика, то подальше стягнення коштів з відповідача порушує принцип справедливості, є необґрунтованими, оскільки суперечить вказаним вимогам чинного законодавства та актуальної практики Великої Палати Верховного Суду.
Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення із відповідача ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 10 000 грн коп., позивач вказував, що йому було завдано моральної шкоди, яка полягає у сильному емоційному потрясінні, порушенні нормального життєвого укладу, що негативним чином відобразилося на його емоційному стані, отриманому внаслідок пошкодження автомобіля та приведення автомобіля у такий стан, що потребує ремонту. Вказував, що він зазнав емоційних потрясінь через необхідність витрачати час на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення за фактом ДТП, через необхідність пошуку та залучення адвоката для надання правової допомоги, через необхідність звернення в державну експертну установу для перевірки обґрунтованості розрахованої суми страхового відшкодування та у зв'язку з необхідністю звернення до суду. Крім того, наголошував на душевних стражданнях через протиправну поведінку відповідача ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно з ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна (пункти 1-3).
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (ч.4 ст.23 ЦК України).
Статтею 1167 ЦК України встановлено загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, відповідно до частини першої якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (див. правовий виснвок Верховного Суду у постанові від 01 березня 2023 року у справі № 754/6422/21 (провадження № 61-10784св22)).
Установивши, що внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, пошкоджений належний позивачу на праві власності автомобіль, у зв'язку з цим він витратив час і ресурси на ремонт і судові процеси, внаслідок чого він зазнав фізичних страждань і душевних переживань, пов'язаних з протиправною поведінкою відповідача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.
Колегія суддів вважає, суд першої інстанції обґрунтовано погодився із визначеним позивачем розміром моральної шкоди у сумі 10 000 грн 00 коп., оскільки такий розмір визначений з урахуванням характеру, обсягу та глибину завданих позивачу моральних страждань та розрахований, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
Доводи та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції і висновки з цього приводу, зроблені судом, ґрунтуються на встановлених обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах.
Таким чином встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.
Суд апеляційної інстанції, враховуючи усі обставини вказаної справи, вважає оскаржуване рішення суду законним та справедливим, таким, що відповідає верховенству права, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Наявність обставин, за яких відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає обов'язковому скасуванню, апеляційним судом не встановлено.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сушка Руслана Миколайовича, залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 09 липня 2025 року.
Головуючий
Судді: