20 червня 2025 року
м. Київ
апеляційне провадження № 33/824/3149/2025
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Євграфової Є .П.,
при секретарі: Мудрак Р. Р.
за участі захисника Кочина С. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Кочина Сергія Сергійовича, в інтересах ОСОБА_1 ,
на постанову Ставищенського районного суду Київської області
у складі судді Марущак Н. В.
від 28 квітня 2025 року
у справі № 378/489/25 Ставищенського районного суду Київської області
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП
громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , раніше притягувався до адміністративної відповідальності 21 січня 2025 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП
Постановою Ставищенського районного суду Київської області від 28 квітня 2025 року визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн без позбавленням права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
На дану постанову 12 травня 2025 року захисник Кочин С. А., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову про адміністративне правопорушення скасувати.
Провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного порушення у діях ОСОБА_1 .
Вказував, що у матеріалах справи відсутні достатні та беззаперечні докази, які б «поза розумним сумнівом» вказували про наявність в діях ОСОБА_1 порушення вимог п. п. 2.5, 2.9 ПДР України, а висунуте йому обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Також подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, в обґрунтування якого вказував, що повний текст постанови був проголошений у відсутність ОСОБА_1 , постанова буда отримана ним лише 01 травня 2025 року, що підтверджується відомостями з сайту Укрпошти, а тому десятиденний строк спливає 10 травня 2025 року, що припадає на вихідний день, тобто наступний день після вихідного - 12 травня 2025 року.
Посилаючись на те, що вказані обставини зумовили причину пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду, просив поновити такий строк.
Перевіривши матеріали справи, вважаю, що заявлене апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Доводи апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне заслуговують на увагу і підтверджуються матеріалами справи, а тому суд вважає причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Ставищенського районного суду Київської області від 28 квітня 2025 року поважними, а клопотання таким, що підлягає задоволенню.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції захисник Кочин С. С. підтримав подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, районний суд виходив з доведеності вини останнього у порушенні ним вимог пункту 2.5 ПДР України, що підтверджується матеріалами даної справи про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд погоджується з такими висновком суду, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна ( умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Окремим видом адміністративних правопорушень (проступків) є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху (далі Правила) визначено обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів, в тому числі алкогольного сп'яніння, передбачені ст. 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція).
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (ст. 266 КУпАП).
Відповідно до п. п. 2, 4, 7 Розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно п. 6 Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров'я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Для визначення у водія стану наркотичного сп'яніння обов'язкове проведення лабораторних досліджень, що визначено у п. 7 розділу III Інструкції.
Відповідальність керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції визначено ст. 130 КУпАП.
Так, ч. 2 ст. 130 КУпАП визначено, що повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 , якого постановою судді Ставищенського районного суду Київської області від 21 січня 2025 року було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП за керування 21 грудня 2024 року транспортним засобом E-Delta, без державного номерного знаку з ознаками наркотичного сп'яніння, 16.04.2025 о 18:53 в селищі Ставище по вул. Цимбала Сергія, 29 керував транспортним засобом електровелосипедом Delta, без державного номерного знаку, з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме, неприродна блідість, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП, в матеріалах справи наявні: протокол про адміністративне правопорушення від 16.04.2025 серії ЕПР1 № 302510, довідка від 17.04.2025 щодо кваліфікації адміністративного правопорушення, постанова Ставищенського районного суду Київської області від 21 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладення на нього адміністративного штрафу у розмірі 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції з якого слідує, що такий огляд ОСОБА_1 не проводився, розпискою ОСОБА_1 якою він зобов'язувався не керувати транспортними засобами до отримання посвідчення водія, рапортом капрала поліції Єгора Тимченка та відео з нагрудних камер співробітників поліції.
Доводи апеляційної скарги про те, що у ОСОБА_1 не виникало обов'язку, як у водія електровелосипеда, потужність двигуна якого не перевищує 3 кВт, проходження медичного освідування, а отже він не порушив жодних правил дорожнього руху та не являвся суб'єктом правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції відхиляє з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Так, відповідно до ст. 130 КУпАП відповідальність настає за керування транспортним засобом особою у стані сп'яніння.
Відповідно до п. 1.10 ПДР України транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Законодавством розмежовано поняття «механічний транспортний засіб» та «транспортний засіб». Зокрема, п. 1.10 ПДР визначено, що механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. В іншому випадку транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» електричний колісний транспортний засіб - це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
У постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22 вказано, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна, а для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката, як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Таким чином, особа, яка керує електричним колісним транспортним засобом, є водієм транспортного засобу, у розумінні положень п. 1.10 Правил дорожнього руху.
Отже, встановлено, що ОСОБА_1 керував електровелосипедом, який має всі ознаки транспортного засобу, був повноцінним учасником дорожнього руху, мав права і ніс обов'язки водія транспортного засобу, відтак за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Законодавство не передбачає права водія обирати місце проведення огляду, й відмовляючись від його проходження, водій свідомо перешкоджає встановленню істини у справі та унеможливлює перевірку його фізичного стану.
Апеляційний суд звертає увагу що для складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, мотиви відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп'яніння не мають юридичного значення. Достатньо самого факту зафіксованої у встановленому порядку відмови від виконання законної вимоги уповноваженої особи. Це обумовлено формальним складом правопорушення, метою забезпечення безпеки дорожнього руху та відсутністю відповідних винятків у законодавстві.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи з вищевикладеного, та керуючись принципами оцінки доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції встановив винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, поза розумним сумнівом.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на їх правильність. Підстав для закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_2 не встановлено.
Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд, -
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.
Поновити захиснику Кочину Сергію Сергійовичу, в інтересах ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Ставищенського районного суду Київської області від 28 квітня 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника Кочина Сергія Сергійовича, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову Ставищенського районного суду Київської області від 28 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. П. Євграфова