Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/6255/2025
24 червня 2025року місто Київ
справа №361/6895/17
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Левенця Б.Б., Кирилюк Г.М.
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Дутчака І.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ,-
В листопаді 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив визнати спільним сумісним майном подружжя його та ОСОБА_3 , наступне майно:
земельну ділянку площею 0,2 га, кадастровий номер 3221282801:01:023:0003, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
незавершений будівництвом (ступінь готовності 100 %) житловий будинок, загальною площею 274,7 кв.м, житловою площею 110,8 кв.м, нежитловою площею 163,9 кв.м, із господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за цією ж адресою;
автомобіль марки «Volvo», модель «V40CC», д.н.з. НОМЕР_1 ;
автомобіль марки «Toyota», модель «RAV 4», д.н.з. НОМЕР_2 ;
у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя просив визнати за ним і відповідачем ОСОБА_3 , за кожним із них, право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,2 га, кадастровий номер 3221282801:01:023:0003, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та 1/2 частку незавершеного будівництвом (ступінь готовності 100 %) житлового будинку, що знаходяться за вказаною адресою на зазначеній вище земельній ділянці;
у порядку поділу спільного майна подружжя просив визнати за ним право власності на автомобіль «Volvo», модель «V40CC», д.н.з. НОМЕР_1 ; а за відповідачем ОСОБА_3 - право власності на автомобіль «Toyota», модель «RAV 4», д.н.з. НОМЕР_2 .
В обґрунтування вимог посилався на те, що з 24 липня 2004 року він і відповідач перебували у шлюбі.
Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказував, що 01 вересня 2014 року у період шлюбу сторони як подружжя згідно із договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Єлістратовою С.В., зареєстрованим у реєстрі за №2961, за спільні кошти придбали земельну ділянку площею 0,2 га, кадастровий номер 3221282801:01:023:0003, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку на підставі цього договору купівлі-продажу зареєстроване за відповідачем ОСОБА_3 .
Зазначав, що за час перебування у шлюбі сторонами на зазначеній земельній ділянці було збудовано житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, однак право власності на нього не зареєстровано.
Згідно із Декларацією про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта, виданого Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 12 травня 2017 року №КС142171320460, даний житловий будинок вважається закінченим будівництвом та готовим до експлуатації.
Вказував на те, що придбанням будівельних матеріалів і будівництвом цього житлового будинку, на підставі довіреності від 01 вересня 2014 року, виданої ОСОБА_3 на його ім'я, посвідченої приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Єлістратовою С.В. за реєстровим № 2967, займався він. Строк дії цієї довіреності закінчився, тому він позбавлений був можливості ввести зазначений будинок, який є спільною сумісною власністю його та ОСОБА_3 , в експлуатацію, так як термін довіреності закінчився 02 вересня 2017 року.
Зазначав, що оскільки земельна ділянка площею 0,2 га, кадастровий номер 3221282801:01:023:0003 та вказаний житловий будинок, набуті у період його шлюбу із ОСОБА_3 , це нерухоме майно є спільним сумісним майном подружжя, тому, враховуючи ступінь готовності 100 % даного житлового будинку, можливо здійснити його поділ, як об'єкта незавершеного будівництва. Це нерухоме майно має бути поділено в рівних частках між ними, тобто, виділивши кожному із них у власність по 1/2 частки земельної ділянки площею 0,2 га, кадастровий номер 3221282801:01:023:0003, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; та по 1/2 частки незавершеного будівництвом (ступінь готовності 100 %) житлового будинку, що знаходяться за вказаною вище адресою на зазначеній земельній ділянці.
Посилався на те, що за період його перебування у шлюбі з ОСОБА_3 , ними також було придбано два транспортних засобів право власності на який зареєстровано за відповідачем ОСОБА_3 .
Вважав доцільним у порядку поділу спільного сумісного майна виділити йому у власність автомобіль марки «Volvo», модель «V40CC», д.н.з. НОМЕР_1 , а ОСОБА_3 - автомобіль марки «Toyota», модель «RAV 4», д.н.з. НОМЕР_2 .
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2020 року позов задоволено частково.
Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наступне майно: земельну ділянку площею 0,2 га, кадастровий номер 3221282801:01:023:0003, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 266971132212; незавершений будівництвом житловий будинок (ступінь готовності 100 %), загальною площею 274,7 кв.м, житловою площею 110,8 кв.м, нежитловою площею 163,9 кв.м, із господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль марки «Volvo», модель «V40CC», 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , колір білий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 ; автомобіль марки «Toyota», модель «RAV 4», 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , колір коричневий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 .
У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя:
виділено ОСОБА_2 на праві особистої власності автомобіль марки «Volvo», модель «V40CC», 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , колір білий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 ;
виділено ОСОБА_3 на праві особистої власності автомобіль марки «Toyota», модель «RAV 4», 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , колір коричневий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 ;
визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за кожним із них, право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,2 га, кадастровий номер 3221282801:01:023:0003, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 266971132212;
визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за кожним із них, право на 1/2 частку незавершеного будівництвом житлового будинку (ступінь готовності 100 %), загальною площею 274,7 кв.м, житловою площею 110,8 кв.м, нежитловою площею 163,9 кв.м, із господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2020 рокузалишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням суду, особа, яка не брала участіу справі ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення в частині визнання спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наступне майно: земельну ділянку площею 0,2 га, кадастровий номер 3221282801:01:023:0003, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 266971132212; незавершений будівництвом житловий будинок (ступінь готовності 100 %), загальною площею 274,7 кв.м, житловою площею 110,8 кв.м, нежитловою площею 163,9 кв.м, із господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за кожним із них, право власності на 14 частку земельної ділянки площею 0,2 га, кадастровий номер 3221282801:01:023:0003, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 266971132212; визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за кожним із них, право на 14 частку незавершеного будівництвом житлового будинку (ступінь готовності 100 %), загальною площею 274,7 кв.м, житловою площею 110,8 кв.м, нежитловою площею 163,9 кв.м, із господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та постановити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
На обґрунтування вимог посилалася на те, що судом вирішено питання про її права, свободи, інтереси та обов'язки, що оскільки починаючи з 13 грудня 2021 року вона є власником житлового будинку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці площею 0,2 га, кадастровий номер 3221282801:01:023:0003.
Вказувала, що оскільки рішенням суду, що оскаржується, за позивачем визнано право власності на 1/2 частину земельної ділянки, що належить їй, а відтак на підставі ч.1 ст.352 ЦПК України, вона має право оскаржити рішення суду першої інстанції в частині, що безпосередньо її стосується.
Зазначала, що оскаржуваним рішенням суду вирішено питання про позбавлення її частини права власності, як власника земельної ділянки, право якого зареєстровано у Державному реєстрі, а також рішенням порушене її право, як власника нерухомого майна, яке розташоване на вказаній земельній ділянці і яке взагалі не було предметом позовної заяви, оскільки як вбачається із тексту рішення, позов заявлявся в частині незавершеного будівництва, а не житлового будинку.
18 лютого 2025 року від представника позивача на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Позивач та його представник проти задоволення апеляційної скарги заперечували.
Особа, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 та відповідач в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. ОСОБА_1 надіслала заяву, в якій просила розглядати справу у її відсутність.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися в судове засідання на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з п.8 ч.3 ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року №11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.
Так, відповідно до ч.1 ст.352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі №638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зазначено, що аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
Отже, особи, які не брали участь у справі, мають право на апеляційне оскарження лише за умови, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2020 рокув частині задоволених позовних вимог про визнання автомобілів «Volvo», модель «V40CC» та «Toyota», модель «RAV 4» спільною сумісною власністю подружжя та їх поділ не оскаржується, а тому відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.
Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині вирішення позовних вимог про визнання спільною сумісною власністю та поділ нерухомого майна: земельної ділянки площею 0,2 га, кадастровий номер 3221282801:01:023:0003, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 266971132212, а також незавершеного будівництвом житлового будинку (ступінь готовності 100 %), загальною площею 274,7 кв.м, житловою площею 110,8 кв.м, нежитловою площею 163,9 кв.м, із господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таке саме положення містить і стаття 368 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до статті 65 CК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України).
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Отже, статтею 60 СК України, статтею 368 ЦК України передбачено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Судом першої інстанції було встановлено, що 01 вересня 2014 року відповідач ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного із ОСОБА_6 , який посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Єлістратовою С.В., зареєстрований в реєстрі за №2961, придбала незабудовану земельну ділянку площею 0,2 га, кадастровий номер 3221282801:01:023:0003, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з п.4.3 вказаного договору купівлі-продажу земельної ділянки, купівля-продаж земельної ділянки вчиняється за письмовою згодою подружжя сторін: ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , висловленою ними у заявах, справжність підпису на яких засвідчена приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Єлістратовою С.В. 01 вересня 2014 року за реєстровими №2959 та №2960.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 13 червня 2017 року №89419866, на підставі цього договору купівлі-продажу від 01 вересня 2014 року право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за відповідачем ОСОБА_3
01 вересня 2014 року, відповідач ОСОБА_3 від свого імені надала довіреність, яка посвідчена приватним нотаріусом Броварського міськрайонного нотаріального округу Київської області Єлістратовою С.В., зареєстрована в реєстрі за №2967, якою уповноважила позивача ОСОБА_2 представляти її інтереси, зокрема, при вирішенні питань, пов'язаних із оформленням і отриманням технічної, проектної та іншої дозвільної документації, будівництвом, введенням в експлуатацію, оформленням та реєстрацією права власності на житловий будинок із господарськими будівлями і спорудами, що розташовані на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .
17 жовтня 2014 року ОСОБА_3 звернулася до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області з повідомленням КС 062142900213 про початок виконання будівельних робіт житлового будинку, господарських будівель і споруд на земельній ділянці площею 0,2 га, кадастровий номер 3221282801:01:023:0003, за адресою: АДРЕСА_1 .
Із декларації про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта, від 12 травня 2017 року вбачається, що на вказаній земельній ділянці площею 0,2 га, кадастровий номер 3221282801:01:023:0003, побудований житловий будинок загальною площею 274,7 кв.м. Цей житловий будинок є закінченим будівництвом та готовим до експлуатації об'єктом.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_2 , визнавши земельну ділянку площею 0,2 га, кадастровий номер 3221282801:01:023:0003, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 266971132212, а також незавершений будівництвом житловий будинок (ступінь готовності 100 %), загальною площею 274,7 кв.м, житловою площею 110,8 кв.м, нежитловою площею 163,9 кв.м, із господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , спільним сумісним майном подружжя та визнавши за сторонами у порядку поділу спільного майна подружжя, право власності по 1/2 частині вказаного нерухомого майна.
Також з матеріалів справи вбачається, що у січні 2020 року ОСОБА_3 зверталася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання земельної ділянки площею 0,2 га за адресою: АДРЕСА_1 з об'єктом незавершеного будівництва її особистою власністю (справа №361/486/20).
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2023 року у справі №361/486/20 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 .
Вказане рішення набрало законної сили 03 травня 2024 року.
У грудні 2024 року особа, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою на зазначене рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що судом вирішено питання про її права, свободи, інтереси та обов'язки, що оскільки починаючи з 13 грудня 2021 року вона є власником житлового будинку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та який розташований на земельній ділянці площею 0,2 га, кадастровий номер 3221282801:01:023:0003.Вказувала, що оскільки рішенням суду, що оскаржується, за позивачем визнано право власності на 1/2 частину земельної ділянки, що належить їй, а відтак на підставі ч.1 ст.352 ЦПК України, вона має право оскаржити рішення суду першої інстанції в частині, що безпосередньо її стосується.
В силу ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13 грудня 2021 року вбачається, що 13 грудня 2021 року за ОСОБА_8 зареєстровано на праві власності: земельну ділянку площею 0,2 га, кадастровий номер 3221282801:01:023:0003, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 266971132212, житловий будинок, загальною площею 274,7 кв.м, житловою площею 110,8 кв.м, із господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава державної реєстрації: свідоцтво, серія та номер 3527, видане 13 грудня 2021 року, видавник: Іваненко О.В., приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області.
З листа ДП «СЕТАМ» від 05 листопада 2024 року вбачається, що в рамках виконавчого провадження НОМЕР_5, відкритого приватним виконавцем Валявським О.А. відбулося троє аукціонів з реалізації домоволодіння, загальною площею 274,7 кв.м та земельної ділянки площею 0,2 га, кадастровий номер 3221282801:01:023:0003 за адресою: АДРЕСА_1 . Стан аукціону - торги не відбулися.
13 грудня 2021 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Іваненко О.В. видано свідоцтво про те, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,2 га, кадастровий номер 3221282801:01:023:0003, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 266971132212, житловий будинок, загальною площею 274,7 кв.м, житловою площею 110,8 кв.м, із господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки майно не реалізоване і стягувач ОСОБА_8 виявила бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало ОСОБА_3 .
З викладеного вбачається, що дійсно на даний час апелянт є власником вищезазначеного майна.
Разом з тим, протягом розгляду даної справи судом першої інстанції та станом на день ухвалення оскаржуваного рішення, ОСОБА_1 не була власником спірного майна.
Крім того, предметом спору у даній справі був об'єкт незавершеного будівництва, а не житловий будинок.
Отже, на час розгляду справи судом першої інстанції на спірне майно поширювалася презумпція спільного сумісного майна подружжя, а відтак суд першої інстанції відповідно до доказів, які містяться в матеріалах справи ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а відтак, підстав для йогоскасування в оскаржуваній частині колегія суддів не вбачає.
При цьому, факт державної реєстрації права власності на спірні об'єкти нерухомого майна за особою ОСОБА_1 уже після ухвалення рішення суду по суті спору не впливає на правильність висновків суду першої інстанції при ухваленні рішення та не є підставою для його скасування.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 -залишити без задоволення.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2020 року в оскаржуваній частині - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий:
Судді: