11 липня 2025 рокусправа № 380/8342/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з надання та оформлення відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 13.03.2025 № 69, яким позивачу відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;
- зобов'язати Комісію з надання та оформлення відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та додані до неї документи, з урахуванням висновків суду;
- стягнути з відповідача, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн. за подання позовної заяви та 908,40 грн. за подання заяви про забезпечення позову.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 (далі - позивач) перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач звернувся із заявою про надання відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» оскільки на його утриманні перебувають троє дітей віком до 18 років і відсутня заборгованість із виплати аліментів. До вказаної заяви надав нотаріально засвідчені копії свідоцтв про народження трьох дітей, копію рішення про розірвання шлюбу, постанову про відкриття виконавчого провадження, довідку про відсутність заборгованості по аліментах та витяги з реєстру територіальної громади. 03.04.2025 позивач отримав відмову у наданні відстрочки у зв'язку з ненаданням підтвердження фактичного утримання двох дітей - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Зокрема, не додано: судового рішення або рішення органу опіки щодо визначення місця проживання дітей з батьком; нотаріального договору між батьками про проживання дітей і участь іншого з батьків у вихованні; рішення суду про встановлення факту перебування дітей на утриманні (ст. 315 ЦПК України); договору про сплату аліментів. Позивач вважає відмову протиправної відтак звернувся із вказаним позовом до суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого - суддю Кухар Н.А.
Ухвалою суду від 29 квітня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі-відповідач ) подав клопотання, що за змістом є відзивом на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позову, так як позивачем не подано усіх документів, визначених Порядком №560.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 .
20.12.2024 позивач подав заяву до ІНФОРМАЦІЯ_1 у якій просив оформити довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». До вказаної заяви долучив : копію паспорту, копію РНОКПП, нотаріально засвідчені копії свідоцтва про народження щодо трьох дітей, довідку про відсутність заборгованості по аліментах, копію рішення про розірвання шлюбу.
Повідомленням від 19.03.2025 №3479 позивача проінформовано що протоколом від 13.03.2025 №69 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки призову на військову службу під час мобілізації. Причиною відмови вказано ненадання до заяви рішення суду про визначення місця проживання з батьком сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , або рішення органу опіки та піклування про визначення місця проживання з батьком цих дітей, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати син ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_3 , і про участь другого з батьків у їхньому вихованні, або встановлення факту перебування цих дітей на моєму утриманні відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дітей.
Вважаючи вищевказану бездіяльність протиправною, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
При вирішення спору суд виходить з наступного.
Згідно з ч.1 ст.17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до ч.2 ст.17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами ст. 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов'язком громадянина України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого в подальшому була неодноразово продовжена та наразі триває.
Воєнний стан в розумінні положень ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Окрім того, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (надалі - Закон України №2232-XII).
Відповідно до ст. 1 Закону України №2232-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ч. 3 статті 1 Закону України № 2232-ХІІ військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов'язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.
Статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію ( далі- Закон України № 3543-XII) передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-ХІІ, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Згідно з ч. 7, 8 ст. 23 Закону України № 3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до абз. 9 п. 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у п. 9 цього Положення: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Процедуру надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі Порядок № 560).
Відповідно до п. 56, 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з п. 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відповідно до п. 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7.
Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Суд зазначає, що за наявності у особи права на відстрочку від призову на військову службу, така відстрочка не надається автоматично і для реалізації відповідного права особа має звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки у встановленому порядку.
У разі відсутності звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, навіть за умови наявності права на отримання відстрочки від призову на військову службу, особа може бути призвана на військову службу на загальних підставах.
Так, згідно п. 3 додатку 5 Порядку №560 Переліку додатків, що подаються військовозобов'язаними для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», документами, що підтверджують право на відстрочку згідно п. 3 ч.1 ст.23 Закону є: свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень ст.315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Отже, наведеними нормами чинного законодавства України визначено, що військовозобов'язаний має право на особисте подання на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а комісії, утворені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, зобов'язані вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки й фактично розглянути такі документи протягом семи днів з дати їх надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. Така комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, що оформляються протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за встановленою формою.
Як встановлено судом, 20 грудня 2024 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання довідки щодо відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв'язку з перебуванням на його утриманні трьох неповнолітніх дітей. До заяви були долучені копія паспорта, копія РНОКПП, нотаріально засвідчені копії свідоцтв про народження дітей, довідка про відсутність заборгованості зі сплати аліментів та копія рішення про розірвання шлюбу.
Повідомленням від 19 березня 2025 року №3479 позивача проінформовано, що рішенням комісії, оформленим протоколом від 13 березня 2025 року №69, йому відмовлено у наданні відстрочки. Підставою для відмови зазначено відсутність у поданих документах одного з визначених підтверджень факту проживання дітей із батьком, а саме: рішення суду або органу опіки та піклування про визначення місця проживання дітей з позивачем; нотаріального договору між батьками про проживання дітей та участь у їхньому вихованні; рішення суду про встановлення факту перебування дітей на утриманні позивача відповідно до статті 315 ЦПК України або договору про сплату аліментів. У зв'язку з відсутністю таких документів комісія дійшла висновку про недостатність правових підстав для надання відстрочки від мобілізації.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 3 додатку 5 Порядку №560, для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», військовозобов'язаний повинен подати такі документи: свідоцтва про народження трьох і більше дітей, в яких зазначено батьківство військовозобов'язаного. Один із таких документів (на вибір), що підтверджує проживання дітей з військовозобов'язаним: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей; рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю); рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з військовозобов'язаним; письмовий договір між батьками з питань: з ким проживають діти, участь другого з батьків у їх вихованні; рішення суду про встановлення факту перебування дітей на утриманні військовозобов'язаного (відповідно до ст. 315 ЦПК України); договір про сплату аліментів на дитину.
Усі документи мають підтверджувати фактичне утримання трьох і більше дітей військовозобов'язаним на момент подання заяви.
Письмовими доказами підтверджується, що позивач є батьком трьох неповнолітніх дітей. З матір'ю двох дітей розірвано шлюб за рішенням суду, доказів шлюбу з матір'ю наймолодшого малолітнього сина суду не надано.
Відповідно до ч. 2 та 4 ст. 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
В силу вимог ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 1-2 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Разом з тим, згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно частин 1, 2, 3 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
З розрахунку заборгованості по аліментах № В15/09-13 від 04.04.2025 року, виданого Дрогобицьким ВДВС, суд встановив, що позивач сплачує на утримання неповнолітніх дітей в межах виконавчого провадження аліменти та заборгованість зі сплати аліментів відсутня.
Отже, наявні в матеріалах справи докази є належними, допустимими та достатніми для встановлення факту утримання позивачем своїх неповнолітніх дітей сина ОСОБА_4 та дочки ОСОБА_5 .
Посилання відповідача на те, що військовозобов'язаним не надано до заяви рішення суду про визначення місця проживання з батьком сина ОСОБА_4 та дочки ОСОБА_5 або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з батьком цих дітей, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їхньому вихованні або рішення суду про встановлення факту перебування цих дітей на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень ст. 315 ЦПК України а також договір про сплату аліментів на дитину, суд вважає необгрунтованими, так як не лише спільне проживання з дітьми може свідчити про їх утримання, а законодавством не передбачено встановлення судом факту перебування дітей на утриманні, так як такий обов'язок виникає відповідно до СК України.
Відтак, суд дійшов до висновку, що заяву позивача відповідач належним чином не розглянув, не дослідив всіх доказів та не здійснив перевірку наявності підстав для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за доданими документами, що свідчить про протиправність рішення відповідача.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити.
Згідно ст.139 КАС України судові витрати слід стягнути з відповідача.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з надання та оформлення відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 13.03.2025 № 69 про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Зобов'язати Комісію з надання та оформлення відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та додані до неї документи, з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ).
СуддяКухар Наталія Андріївна