Справа № 136/335/25
провадження № 2/136/112/25
11 липня 2025 року м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Присяжного О.І.,
за участі секретаря судових засідань Мельник В.Р., представника позивача - адвоката Мишковської Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Липовець, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Башта-Бєляєвої Марини Олександрівни, Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Стислий виклад позицій учасників справи.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду, через свого представника - адвоката Мишковську Тетяну Миколаївну із зазначеним вище позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 (мати позивача), що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Відділом актів цивільного стану ОСОБА_3 , Провінція Латина, Італія. 13.02.2024 року відповідачем по справі - приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Мариною Олександрівною Башта-Бєляєвою проведено реєстрацію спадкової справи, номер у спадковому реєстрі 71991905, за заявою сина померлої - ОСОБА_1 . На усні заяви позивача про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, нотаріус відмовляла позивачу, посилаючись на те, що спадкодавиця не мала статусу резидента, в зв'язку з чим наполягала на тому, що спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_2 оподатковується за ставками визначеними в п.167.1 ст.167 ПКУ на підставі пп.174.2.3 п.174.2 ст.174 ПКУ.
Не погоджуючись з такою позицією нотаріуса, спадкоємець надав останній ряд документів на підтвердження статусу резидента спадкодавиці, зокрема наступні: довідку Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області від 13.02.2024, № 333/15-16 з якої вбачається, що місце проживання спадкодавиці на території України було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ; відповідь УДМС у Вінницькій області №0501.17-4578/05.2-24 від 22.07.2024 р. згідно якої спадкодавиця була громадянкою України і відомостей про вихід/відмову від громадянства України відсутні; копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 вид. Липовецьким РВ УМВС України у Вінницькій обл. 15.06.1998 р., місце проживання (згідно з штампом на стор. 12 паспорта - АДРЕСА_1 ); пенсійне посвідчення спадкодавиці; документи на майно на території України.
17.10.2024 представник позивача - адвокат Мишковська Т.М. звернулася до нотаріуса із заявою щодо визначення статусу резидента та оподаткування доходу, отриманого у спадщину від члена сім'ї першого ступеня споріднення. Листом від 25.10.2024 р. б/н представника позивача повідомлено, що нотаріус визначила статус спадкодавця, як нерезидента. Окрім іншого, представником позивача 17.10.2024 було направлено адвокатський запит до Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області. Листом від 29.11.2024 №0200-0502-8/123778 ГУ ПФУ у Вінницькій області надало відповідь на адвокатський запит до якої долучено довідки про отримувану ОСОБА_2 пенсію за період з січня 2019 по серпень 2023. За таких обставин, зважаючи на те що місцем постійного зареєстрованого проживання спадкодавиці була Україна, спадкодавиця мала тісні економічні зв'язки з Україною, що доводиться фактом отримання нею пенсії на території України та наявністю у неї на праві власності на майно на території України, яке вона утримувала по день смерті, з громадянства України вона не виходила, вважаючи що спадкодавець являлась на момент смерті резидентом України, позивач змушений звернутися за захистом своїх прав до суду.
20.03.2025 від приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Башта-Бєляєвої Марини Олександрівни надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач просить закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмета спору виходячи з наступного. 17.10.2024 року на її електронну адресу надійшов адвокатський запит від адвоката Мишковської Т.М. від 17.10.2024, поданий в інтересах ОСОБА_1 як спадкоємця ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому адвокат Мишковська Т.М. просила вартість власності, що успадковується ОСОБА_1 , як членом сім'ї першого ступеня споріднення спадкодавця - резидента оподатковувати за нульовою ставкою, а у разі відмови в оподаткуванні вартості спадкового майна, що успадковується ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 , за нульовою ставкою, надати таку відмову у письмовому вигляді на руки спадкоємцю. 25 жовтня 2024 року за вих. № 152/01-16 така відповідь-відмова була відповідачем надана особисто ОСОБА_1 , про що свідчить підпис на примірнику, долученому до справ приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Башта-Бєляєвої М.О. У відповіді була роз'яснена позиція нотаріуса щодо визначення статусу нерезидента для ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка виходить з того, що з документів спадкової справи №12/2024, заведеної відповідачем до майна ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер в Спадковому реєстрі 71991905), вбачається, що місце проживання спадкодавця на території України було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (довідка Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області від 13.02.2024, № 333/15-16), втім фактично ОСОБА_2 за цією адресою не проживала з 25.10.2019 року, оскільки саме цією датою фіксовано її виїзд за кордон в пункті пропуску Чоп (Лист Головного центру спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 21.05.2024 за № 19-35208/18/24), до моменту смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Гаета (Провінція Латина) в Республіці Італії (зведений витяг з Реєстру актів про смерть комуни Гаета рік 2023, частина І, акт №73), спадкодавець в Україну не поверталася. Таким чином була відсутня в місці свого проживання в Україні протягом 4 років і майже 6 місяців. Натомість мала постійне місце проживання в Республіці Італія. Оскільки повнолітні діти одного з подружжя не входять до складу сім'ї спадкодавця в розуміння Сімейного кодексу України, а з документів, поданих спадкоємцем ОСОБА_1 при заведенні спадкової справи (зведений витяг з Реєстру актів про смерть комуни Гаета рік 2023, частина І, акт № 73) також вбачається, що ОСОБА_5 на момент своєї смерті була заміжня за ОСОБА_6 , то центром життєвих інтересів спадкодавця як місця проживання членів її сім'є (чоловіка) також є Республіка Італія, а не Україна. На підставі вищевказаних, встановлених нотаріусом обставин на підставі документів спадкової справи № 12/2024, заведеної нею до майна ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер в Спадковому реєстрі 71991905) фактів відповідачем зроблено висновок про те, що ОСОБА_2 мала статус нерезидента в розумінні Податкового кодексу України.
Зважаючи на те, що на ім'я ОСОБА_1 в рамках спадкової справи, відкритої до майна його матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не видано жодного свідоцтва про право на спадщину, оскільки ані ОСОБА_1 особисто, ані його уповноважений представник, не зверталися до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, вона вважає, що нею не могли бути порушені права позивача, пов'язані з набуттям у власність майна як спадщини після смерті його матері ОСОБА_2 , відтак відсутній предмет цього спору.
Окрім того, представником позивача - адвокатом Мишковською Т.М. подано до суду заяву про доповнення позовних вимог вимогою про визнання права власності в порядку спадкування на: трьохкімнатну квартиру за номером АДРЕСА_2 , та земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , 0522282600:04:000:1367, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), 0,2403 га., оскільки у позивача існують перешкоди для оформлення спадщини у нотаріальному порядку. Зважаючи на викладене, та враховуючи, що за матеріалами спадкової справи інших спадкоємців немає, позивач вважав за необхідне залучити співвідповідачем орган місцевого самоврядування за місцем знаходження спадкового майна - Турбівську селищну раду Вінницького району Вінницької області.
Відзив на уточненні позовні вимоги від приватного нотаріуса Башта-Бєляєвої Марини Олександрівни до суду не надходив.
Від відповідача Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області будь-які письмові пояснення стосовно предмету спору до суду не надходили.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 05.03.2025 розгляд зазначеної цивільної справи призначено за правилами загального позовного провадження, а у справі призначене підготовче судове засідання.
20.03.2025 від приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Башта-Бєляєвої Марини Олександрівни надійшов відзив на позовну заяву у якому просить закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмета спору.
04.04.2025 ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача та витребувано у Приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Башта-Бєляєвої М.О. матеріали спадкової справи № 12/2024 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
15.04.2025 до суду надійшли нотаріально завірені копії матеріалів спадкової справи № 12/2024, а також заява про розгляд справи за відсутності приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Башта-Бєляєвої М.О. , за наявними в матеріалах справи документами.
21.04.2025 представником позивача - адвокатом Мишковською Т.М. через систему «Електронний суд» подано заяву про долучення до матеріалів справи ухвали Вінницького окружного адміністративного суду № 120/17193/24 від 03.01.2025.
30.04.2025 представником позивача - адвокатом Мишковською Т.М. через систему «Електронний суд» подано заяву про зміну предмету позову шляхом доповнення позовних вимог., яку ухвалою суду від 30.04.2025 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
08.05.2025 до суду через систему «Електронний суд» представником позивача - адвокатом Мишковською Т.М., подано заяву про усунення недоліків.
15.05.2025 ухвалою суду прийнято заяву представника позивача - адвоката Мишковської Т.М. про зміну предмету позову шляхом доповнення позовних вимог та залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Турбівську селищну раду Вінницького району Вінницької області, підготовче судове засідання відкладено.
04.06.2025 ухвалою суду закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
02.07.2025 у судовому засіданні представником позивача - адвокатом Мишковською Т.М. підтримано позовну заяву з урахуванням поданої заяви про зміну предмету позову шляхом доповнення позовних вимог, представник просила позов задовольнити. Належним чином повідомленні відповідачі, їх представники, у судове засідання не з'явились, що не перешкоджало суду провести розгляд справи у даному судовому засіданні.
02.07.2025 закінчено з'ясування обставин та перевірки їх доказами, перейдено до судових дебатів, завершено стадію судових дебатів та на підставі ч. 1 ст. 244 ЦПК України постановлено ухвалу про перехід до стадії ухвалення судового рішення з відкладенням його ухвалення та проголошення строком на десять днів до 11.07.2025.
11.07.2025 у судове засідання належним чином повідомлені позивач, його представник, а також відповідачі, їх представники, не з'явились.
Ураховуючи те, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Щодо юрисдикційності спору.
Відповідно до ч. 1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Як з'ясовано судом, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.01.2025 по справі № 120/17193/24 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Башта-Бєляєвої Марини Олександрівни про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, у зв'язку із тим, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
При цьому, на виконання вимог ч. 6 ст. 170 КАС України судом роз'яснено позивачу, що зважаючи на характер спірних правовідносин, вказаний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства згідно правил підсудності, визначених Цивільним процесуальним кодексом України, а також те, що згідно з ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункти 1 і 2 частини першої статті 19 КАС України .
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).
Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
Водночас Верховний Суд неодноразово виснував, що розгляд справи адміністративними/загальними судами з порушенням юрисдикції є формальним порушення, яке, само по собі, не може бути підставою для скасування рішення та закриття провадження у справі.
Аналізуючи цю правову проблему, суд виходив з того, що суспільний інтерес, який полягає у тому, щоб справу розглядав «суд, встановлений законом», і суспільний інтерес, який полягає у тому, щоб суди виконували свої власні рішення і діяли послідовно, є важливими, рівнозначними і підлягають захисту.
Відповідно до першого речення частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції, є правом людини, якому кореспондує відповідний обов'язок держави. Складовою цього обов'язку є забезпечення незалежного, безстороннього суду, який створений та діє відповідно до закону. Саме держава повинна створити судову систему, яка здатна забезпечити право на справедливий суд.
Якщо держава запроваджує спеціалізовану судову систему, то недоліки цієї системи, зумовлені нечіткістю правового регулювання та несталою судовою практикою, не повинні мати негативних наслідків для людини.
Вищенаведені положення свідчать про те, що недотримання державою вимоги ч. 1 ст. 6 Конвенції щодо права на справедливий розгляд справи «судом, встановленим законом», не може тлумачитися як таке, що вимагає скасування судового рішення і закриття провадження у справі, якщо порушено імперативні вимоги закону щодо юрисдикції суду.
З огляду на пріоритет прав людини та необхідність забезпечення їх ефективного захисту, суд вважає, що під час розв'язання конкуренції правових норм щодо юрисдикції КАС України та ЦПК України, перевагу слід надавати конституційному принципу обов'язковості судового рішення. Суспільний інтерес, що полягає у дотриманні судової юрисдикції, не може превалювати над інтересом забезпечення обов'язковості судового рішення.
Зважаючи, що позивачу вже було відмовлено у відкритті провадження у адміністративній справі за аналогічним позовом, що виключає повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом, більш того позивачем виконано роз'яснення Вінницького окружного адміністративного суду щодо необхідності звернення з такими вимогами в порядку цивільного судочинства, викладених ухвалі суду від 03.01.2025 року, що набрала законної сили, то суд приходить до висновку, що справа підлягає розгляду Липовецьким районним судом Вінницької області в порядку цивільного судочинства згідно правил підсудності.
Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив, що 24.08.2023 о восьмій годині і нуль хвилин померла в Гаета (провінція Латина) Республіка Італія - Лебідь Ганна, яка народилась в с. Кобильня (Україна), 09.08.1955р., що підтверджується зведеним витягом з реєстру актів про смерть (Рік 2023, частина І, акт №73) (зворотна сторона а.с. 78 - а.с. 80).
ОСОБА_2 є матір'ю позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 24).
13.02.2024 позивач звернувся до приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Башта-Бєляєвої М.О. із заявою про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_7 , як її спадкоємець першої черги за законом (а.с. 76). Одночасно нотаріуса повідомлено про те, що іншими спадкоємцями ОСОБА_7 є її чоловік ОСОБА_8 , та її син ОСОБА_9 , 1978 року народження.
Відповідно до довідки виданої Турбівською селищною радою Вінницького району Вінницької області № 333/15-16 від 13.02.2024 ОСОБА_2 , 1955 року народження, на день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована та постійно проживала в АДРЕСА_1 (зворотна сторона а.с. 81).
Згідно довідки виданої Турбівською селищною радою Вінницького району Вінницької області № 334/15-16 від 13.02.2024 склад сім'ї ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 був наступний: чоловік - ОСОБА_6 , син - ОСОБА_1 , 1975, та син - ОСОБА_9 , 1978 (а.с. 82).
22.01.2024 братом позивача та сином спадкодавиці ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , подано заяву про те, що він усвідомлюючи значення своїх дій та маючи можливість керувати ними, розуміючи обставини, які мають для нього істотне значення, без застосування до нього фізичного чи психологічного тиску з боку інших осіб, за своєю справжньою волею відмовляється від належної йому частки спадкового майна, що залишилась після смерті його матері - ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 84).
17.10.2024 року адвокатом Мишковською Т.М. в інтересах ОСОБА_1 , як спадкоємця ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , подано адвокатський запит до Приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Марині Башта-Бєляєвій, в якому адвокат просила вартість власності, що успадковується ОСОБА_1 , як членом сім'ї першого ступеня споріднення спадкодавця - резидента оподатковувати за нульовою ставкою, а у разі відмови в оподаткуванні вартості спадкового майна, що успадковується ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 , за нульовою ставкою, надати таку відмову у письмовому вигляді на руки спадкоємцю (зворотна сторона а.с. 89- а.с. 90).
25.10.2024 у відповідь на адвокатський запит приватним нотаріусом підготовлено лист № 152/01-16 у якому роз'яснена позиція нотаріуса щодо визначення статусу нерезидента для ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка виходить з того, що з документів спадкової справи № 12/2024, заведеної відповідачем до майна ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер в Спадковому реєстрі 71991905), вбачається, що місце проживання спадкодавця на території України було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (довідка Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області від 13.02.2024, № 333/15-16), втім фактично ОСОБА_2 за цією адресою не проживала з 25.10.2019 року, оскільки саме цією датою фіксовано її виїзд за кордон в пункті пропуску Чоп (Лист Головного центру спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 21.05.2024 за № 19-35208/18/24), до моменту смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Гаета (Провінція Латина) в Республіці Італії (зведений витяг з Реєстру актів про смерть комуни Гаета рік 2023, частина І, акт №73), спадкодавець в Україну не поверталася. Таким чином була відсутня в місці свого проживання в Україні протягом 4 років і майже 6 місяців. Натомість мала постійне місце проживання в Республіці Італія. Оскільки повнолітні діти одного з подружжя не входять до складу сім'ї спадкодавця в розуміння Сімейного кодексу України, а з документів, поданих спадкоємцем ОСОБА_1 при заведенні спадкової справи (зведений витяг з Реєстру актів про смерть комуни Гаета рік 2023, частина І, акт №73) також вбачається, що ОСОБА_5 на момент своєї смерті була заміжня за ОСОБА_6 , то центром життєвих інтересів спадкодавця як місця проживання членів її сім'ї (чоловіка) також є Республіка Італія, а не Україна. На підставі вищевказаних, встановлених нотаріусом обставин на підставі документів спадкової справи № 12/2024, заведеної нею до майна ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер в Спадковому реєстрі 71991905) фактів відповідачем зроблено висновок про те, що ОСОБА_2 мала статус нерезидента в розумінні Податкового кодексу України (а.с. 91 - 92).
У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).
Відповідно до ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна. В особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом.
Судом встановлено, що відповідачем приватним нотаріусом Башта-Бєляєвою М.О. відкрито спадкову справу за місцезнаходженням нерухомого майна, що вказує на те, що місце проживання спадкодавця невідоме (у тому числі і за межами України).
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.
Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно положень ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/ або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Порядок оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи у дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав, регулюється ст. 174 ПКУ, якою встановлено різні ставки для оподаткування доходів платника податку, одержаних у вигляді спадщини, залежно від ступеня споріднення спадкоємця із спадкодавцем та резидентського статусу.
Так, згідно з пп. "а" пп. 174.2.1 п. 174.2 ст. 174 Податкового кодексу України за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб оподатковується вартість власності, що успадковується членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення.
За визначенням пп. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені. Інші члени сім'ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.
Крім того, згідно з пп. "б" пп. 174.2.1 п. 174.2 ст. 174 цього Кодексу за нульовою ставкою оподатковується вартість власності (нерухомого майна), зазначеної в пп. "а" п. 174.1 цієї статті, що успадковується особою, яка є інвалідом I групи або має статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, та вартість власності (нерухомого майна), зазначеної в пп. "а" п. 174.1 цієї статті, що успадковуються дитиною-інвалідом.
Водночас за ставкою 5 %, визначеною п. 167.2 ст. 167 Податкового кодексу України, оподатковується вартість будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення (пп. 174.2.2 п. 174.2 ст. 174 Кодексу).
Відповідно до п.174.2.3 ст. 174 Податкового кодексу за ставкою, визначеною у пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу, для будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем від спадкодавця нерезидента, та для будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем-нерезидентом від спадкодавця-резидента.
Згідно з п.167.1. ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Поняття "резидент" та умови набуття фізичною особою статусу резидента України визначені пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, згідно з пп. "в" якого фізична особа - резидент - це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
При цьому постійне місце проживання - це місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом) (пп. 45 п. 1 ст. 4 Митного кодексу України).
Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.
Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.
Якщо всупереч закону фізична особа - громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого Кодексом або нормами міжнародних угод України.
Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.
Разом з тим, згідно з пп. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України нерезиденти - це, зокрема, фізичні особи, які не є резидентами України.
Тобто, фізична особа, яка не відповідає умовам, визначеним в пп. "в" пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, у розумінні Кодексу не є резидентом України.
Судом встановлено, що спадкодавиця ОСОБА_5 мала місце проживання, як в Україні так і в Республіці Італія, на момент своєї смерті була заміжня за ОСОБА_6 , то ж центром життєвих інтересів спадкодавиці були місця проживання її чоловіка та дітей, якими також є і Україна, і є Республіка Італія.
Відповідно до витягу з Бази даних наданого Державною прикордонною службою України № 19-35208/18/24-Вих від 21.05.2024 ОСОБА_5 , дата народження : НОМЕР_2 , в'їхала 30.09.2019 13:05 в Україну через пункт пропуску Чоп (Тиса), а 25.10.2019 01:29 виїхала з України через пункт пропуску Чоп (Тиса) (а.с. 88).
Згідно інформації наданої Управлінням державної міграційної служби України № 0501.17-4578/05.2-24 від 22.07.2024 відомості про вихід/відмову від громадянства України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Кобильня Липовецького районну Вінницької області - відсутні (а.с. 89).
На підставі вище зазначених документів приватним нотаріусом Башта-Бєляєва М.О. було зроблено висновок про те, що ОСОБА_2 мала статус нерезидента в розумінні Податкового кодексу України.
Водночас, судом звертається увага на те, що відповідно до п. 3.1 ст. 3 Податкового кодексу України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору (п.3.2 ст.3 Податкового кодексу України).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 Конвенції між Урядом України і Урядом Італійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування доходів і капіталу та попередження податкових ухилень (ратифікованої Законом № 502-XIV (502-14) від 17.03.1999, дата набрання чинності: 25.02.2003), для цілей цієї Конвенції термін "резидент однієї Договірної Держави" означає особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі постійного місця проживання, постійного місцеперебування, місця управління, місця реєстрації або будь-якого іншого аналогічного критерію. Але цей термін не включає жодну особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі лише стосовно доходів із джерел у цій Державі, або стосовно капіталу, що знаходиться в ній.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 вказаної Конвенції, у разі коли відповідно до положень пункту 1 цієї статті фізична особа є резидентом обох Договірних Держав, її статус визначається таким чином:
а) вона вважається резидентом тієї Договірної Держави, де вона має постійне житло; якщо вона має постійне житло в обох Договірних Державах, вона вважається резидентом тієї Договірної Держави, в якій вона має більш тісні особисті й економічні зв'язки (центр життєвих інтересів);
b) якщо Договірна Держава, в якій особа має центр життєвих інтересів, не може бути визначена або коли вона не має постійного житла в жодній з Договірних Держав, вона вважається резидентом тієї Договірної Держави, де вона звичайно проживає;
c) якщо вона звичайно проживає в обох Договірних Державах або коли вона звичайно не проживає в жодній з них, вона вважається резидентом тієї Договірної Держави, громадянином якої вона є;
d) якщо вона є громадянином обох Договірних Держав або якщо вона не є громадянином жодної з них, компетентні органи Договірних Держав вирішують це питання за взаємною згодою.
З досліджених судом матеріалів справи та спадкової справи встановлено, що відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу від 11.08.2005 року, ОСОБА_2 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) набула у власність трьохкімнатну квартиру за номером АДРЕСА_2 (а.с. 19). Даний договір зареєстровано в реєстрі за № 744, у державному реєстрі правочинів за № 766901 (а.с. 40), а також у реєстровій книзі Вінницького обласного об'єднаного бюро технічної інвентаризації за № 1 за реєстровим № 63/436 (зворотна сторона а.с. 40).
Окрім того, відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 зареєстровано земельну ділянку АДРЕСА_4 , кадастровий номер 0522282600:04:000:1367, дата державної реєстрації 12.12.2013 (а.с. 38).
Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Право на житло - одне з найважливіших соціально-економічних прав громадян України, оскільки воно стосується основ життя людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Згідно статті 3 Закону України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
За наслідками дослідження матеріалів судової справи та спадкової справи, суд констатує, що такі не містять жодних доказів того, що у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наявне будь-яке інше житло в Україні чи Італійській Республіці.
Таким чином судом встановлено, що єдиним житлом ОСОБА_2 , що підтверджується належними та допустимими доказами, була квартира в АДРЕСА_2 , а тому виходячи з положень п. «а» ч. 2 ст. 4 Конвенції між Урядом України і Урядом Італійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування доходів і капіталу та попередження податкових ухилень, та того, що ОСОБА_2 є громадянином України, щодо якого неможливо визначити резидентський статус, використовуючи положення пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПК України, на переконання суду ОСОБА_2 вважається резидентом тієї Договірної Держави, де вона має постійне житло і громадянином якої є, а саме - резидентом України.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, про що визначено в статті 209 ЦПК України.
Зі статті 213 ЦПК України слідує, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі надані сторонами.
Водночас суд враховує, що якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов'язок доводити такі заперечення відповідними доказами перед судом, що ним не було зроблено.
Суд, оцінивши подані та витребувані позивачем докази, вважає їх належними, допустимими та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, підтверджують існування обставин на які посилається позивач, та які спростовують заперечення відповідача, а в сукупності на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи.
Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що дії відповідача приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Башти-Бєляєвої Марини Олександрівни, що полягають у визначені статусу померлої матері позивача ОСОБА_2 , як нерезидента, не відповідають критеріям правомірності, а відтак є протиправними.
Також суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Згідно з ч.1 ст. 1298 ЦК України. свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Отже, судом встановлено, що після звернення 13.02.2023 року із заявою про видачу свідоцтва та відкриття спадкової справи, у позивача через шість місяців, а саме з 25.02.2024 виникло право на отримання свідоцтва про право на спадщину.
Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7 передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 22.09.2021 (справа № 227/3750/19) у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_2 , і відповідно до ст. 1261 ЦК України спадкоємцем першої черги за законом, при цьому позивач прийняв спадщину в силу положень ч. 1 ст. 1269 ЦК України, подавши нотаріусу заяву про прийняття ним спадщини та протягом шестимісячного строку не заявив про відмову від неї. Інші спадкоємці відсутні, оскільки син та чоловік спадкодавця спадщину, у порядку передбаченому ч. 1 ст. 1269 ЦК України, не прийняли, до суду із заявами про продовження строків для прийняття спадщини не звертались.
Таким чином, позивач єдиний прийняв належним чином спадщину після смерті ОСОБА_2 .
Суд вважає, що наявність порушеного права позивача, яке полягає у не видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину по закінченню шестимісячного строку з моменту відкриття спадщини є очевидним, отож воно підлягає захисту судом у спосіб, що ним обраний: визнання права власності за позивачем в порядку спадкування на: трьохкімнатну квартиру за номером АДРЕСА_2 та земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , 0522282600:04:000:1367, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), 0,2403 га.
Стосовно позовної вимоги "зобов'язати приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Башту-Бєляєву Марину Олександрівну при видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті матері позивача ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , діяти виходячи з її статусу резидента", суд зазначає, що оскільки судом відновлено порушене право позивача як спадкоємця після смерті матері шляхом визнання за ним права власності на успадковане майно, задоволення даної позовної вимоги не буде ефективним способом захисту його порушеного права.
Відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до позовних вимог позивач просив понесені ним судові витрати залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 13, 141, 258-259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Башта-Бєляєвої Марини Олександрівни, Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Башти-Бєляєвої Марини Олександрівни, що полягають у визначені статусу померлої матері позивача ОСОБА_2 , як нерезидента.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на: трьохкімнатну квартиру за номером АДРЕСА_2 та земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , 0522282600:04:000:1367, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), 0,2403 га.
У решті позову відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 );
Відповідачі: Приватний нотаріус Вінницького районного нотаріального округу Башта-Бєляєва Марина Олександрівна (місцезнаходження: вул. Миру, 56, селище Турбів, Вінницького району, Вінницької області);
Турбівська селищна рада Вінницького району Вінницької області (місцезнаходження: вул. Миру, 46, селище Турбів, Вінницького району Вінницької області, ЄДРПОУ: 04326230).
Суддя Олексій ПРИСЯЖНИЙ