вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" липня 2025 р. Справа№ 910/16348/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Суліма В.В.
Гаврилюка О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва
на рішення Господарського суду міста Києва
від 03.03.2025
у справі № 910/16348/24 (суддя - Мандичев Д.В.)
за позовом Подільської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гидротехнобур»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Спеціалізованого водогосподарського комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації «Київводфонд»
про стягнення 107 358,11 грн.
Короткий зміст позовних вимог
Керівник Подільської окружної прокуратури міста Києва (далі - прокурор, скаржник) звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гидротехнобур" (далі - відповідач) про стягнення 89 465,11грн. збитків та 17 893,00 грн. штрафних санкцій.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 31.10.2024 №31-1/10-2024 встановлено, що за результатами проведеного дослідження, відповідно до наявних документів та з врахуванням висновку №24-52/СЕС від 21.05.2024 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, внаслідок укладення та виконання між СВКП «Київводфонд» та ТОВ«ГИДРОТЕХНОБУР» договору про закупівлю робіт за бюджетні кошти від 23.04.2020 № 1-КББК на будівництво бюветного комплексу на бульварі Перова, 40-А у Дніпровському районі міста Києва встановлено, що розмір збитків територіальній громаді м. Києва документально підтверджується у сумі 89 465,11 грн без урахування ПДВ (у сумі завищення фактичних обсягів проведених робіт та витрачених матеріалів в актах приймання виконаних будівельних робіт ф.№КБ-2в до договору, з врахуванням висновку №24-52/СЕС від 21.05.2024 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи).
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі № 910/16348/24 у задоволені позовних вимог відмовлено.
Рішення господарського суду мотивовано тим, що висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 31.10.2024 № 31-1/10-2024 складений на підставі висновку судової будівельно-технічної експертизи від 21.05.2024 №24-52/СЕС, що в свою чергу складений на підставі результатів геофізичних досліджень ДП «Українська геологічна компанія».
Як зазначено у висновку №24-52/СЕС від 21.05.2024, останній підготовлений для долучення до матеріалів кримінального провадження № 42023102070000096.
Разом із цим, у суду відсутні дані, чи надавалась висновку № 24-52/СЕС від 21.05.2024 експерта правова оцінка судом у межах відповідного кримінального провадження.
Натомість, відомостей щодо наявності обвинувального вироку суду в кримінальному провадженні № 42023102070000096, який набрав законної сили, матеріали справи не містять.
Водночас, доводи прокурора про наявність завданих територіальній громаді збитків ґрунтуються лише на наданих ним до позову висновках експерта від 21.05.2024 №24-52/СЕС, від 31.10.2024 №31-1/10-2024, що з урахуванням вищенаведеного не може слугувати єдиним та беззаперечним доказом завдання відповідачем збитків.
Водночас, у матеріалах даної справи наявні складені за фактом виконання робіт із будівництва бюветного комплексу на бульварі Перова, 40-А у Дніпровському районі та підписані обома сторонами Договору №1-КББК - відповідачем та третьою особою - акти приймання виконаних будівельних робіт №1/1-КББК за липень 2020 року, акт приймання виконаних будівельних робіт №2/1-КББК за серпень 2020 року, акт приймання виконаних будівельних робіт №3/1-КББК за вересень 2020 року, акти приймання виконаних будівельних робіт №4/1-КББК, №5/1-КББК, №6/1-КББК, №7/1-КББК за листопад 2020 року.
Дані акти підписані обома сторонами Договору №1-КББК без жодних зауважень щодо обсягу, якості та вартості виконаних відповідачем робіт.
Відтак, унаслідок повного та належного виконання відповідачем робіт Договором №1-КББК третьою особою сплачено на користь відповідача грошові кошти в сумі 4 696 350,00 грн., що підтверджується копіями відповідних платіжних доручень.
Також, матеріали справи не містять доказів звернення третьої особи до відповідача після прийняття виконаних за Договором №1-КББК робіт із претензіями щодо якості або кількості виконаних робіт.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з рішенням, керівник Подільської окружної прокуратури міста Києва звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу до розгляду. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі № 910/16348/24 повністю, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Подільської окружної прокуратури міста Києва задовольнити повністю та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГИДРОТЕХНОБУР» 89 465,11 грн збитків та 17 893,00 грн штрафних санкцій.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову, не застосувавши відповідні норми законодавства, що є грубим порушенням принципу відшкодування завданих збитків.
Збитками в даному випадку є незаконне заволодіння бюджетними коштами внаслідок завищення обсягів виконаних робіт за договором №1-КББК від 23.04.2020.
Судовими експертизами встановлено, що фактичні обсяги виконаних робіт не відповідають даним, зазначеним у підписаних актах виконаних робіт (КБ-2в, КБ-3).
Зокрема:
- роторне буріння свердловини: фактично виконано 278,8 м, а в актах зазначено 281 м (завищення на 3 м, завищена вартість на 12 256,82 грн);
- труби надфільтрові: фактично змонтовано 19 м, а в актах зазначено 30 м (завищення на 11 м, завищена вартість на 59 084,11 грн).
- сталеві обсадні труби: фактично змонтовано 223,8 м, а в актах зазначено 235 м (завищення на 11,2 м, завищена вартість на 18 124,18 грн).
Таким чином, завищення обсягів робіт спричинило безпідставне перерахування відповідачу бюджетних коштів у розмірі 89 465,11 грн.
Розмір завданих збитків обрахований на підставі висновків експертиз та становить 89 465,11 грн.
Судова практика Верховного Суду підтверджує, що для обґрунтування розміру збитків достатньо офіційного висновку експерта, який містить відповідні розрахунки (постанова Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №910/2683/19).
Оскільки відповідач не довів, що фактичні обсяги робіт відповідають заявленим у документації, висновки експертів слід вважати достатньою підставою для встановлення розміру збитків.
Суд першої інстанції неправомірно проігнорував висновки експертиз та безпідставно вважав, що відсутність вироку у кримінальному провадженні є підставою для відмови у задоволенні позову. Однак господарське судочинство та кримінальне провадження є незалежними одна від одної юрисдикціями.
Таким чином, навіть за відсутності вироку у кримінальній справі, якщо факт завдання шкоди підтверджується іншими належними та допустимими доказами, наприклад. висновком експертизи, це може бути достатньою підставою для задоволення цивільного позову про відшкодування збитків.
Причинний зв?язок між діями відповідача та завданими збитками у даному випадку є прямим і безпосереднім, оскільки саме дії ТОВ «ГИДРОТЕХНОБУР» призвели до безпідставного заволодіння бюджетними коштами внаслідок завищення обсягів виконаних робіт.
Відповідно до усталеної судової практики та правових підходів, причинно-наслідковий зв?язок встановлюється тоді, коли між неправомірною поведінкою особи та шкодою існує пряма залежність, за якої без цієї поведінки шкода не настала б.
У даному випадку саме дії відповідача, який подав для оплати акти виконаних робіт, що містили недостовірні дані щодо фактичних обсягів робіт, стали причиною того, що з місцевого бюджету було незаконно виплачено кошти, розмір яких перевищує фактичну вартість виконаних робіт.
У даному випадку недостовірність актів стала очевидною лише після проведення судової експертизи, що є підставою для стягнення збитків.
Верховний Суд України у своїх постановах неодноразово зазначав, що якщо завдані збитки є прямим наслідком неправомірних дій відповідача, а їх розмір підтверджений належними доказами, такі збитки підлягають стягненню.
Зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №910/2683/19 та від 11.10.2018 у справі №16/446/16 зазначено, що підписані акти виконаних робіт не можуть бути беззаперечним доказом належного виконання зобов?язань, якщо є докази, що роботи виконані не в повному обсязі або з відхиленнями від умов договору.
Суд першої інстанції безпідставно не визнав протиправність дій відповідача, пославшись на те, що акти виконаних робіт були підписані замовником.
Проте відповідно до частини 3 статті 858 Цивільного кодексу України замовник має право заявляти претензії щодо прихованих недоліків, які не могли бути виявлені під час приймання робіт.
Факт винних дій відповідача підтверджується тим, що за договором №1-КББК від 23.04.2020 він зобов?язався виконати роботи відповідно до затвердженої кошторисної документації та державних будівельних норм, а також гарантувати їхню якість та відповідність проектним рішенням.
Відповідно до пункту 5.4.8 договору підрядник зобов?язаний усувати недоліки. допущені з його вини, а пункт 5.4.14 передбачає гарантію якості та надійності виконаних робіт.
Суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні вимоги про стягнення штрафних санкцій у розмірі 17 893,00 грн, що є грубим порушенням норм матеріального права та умов договору №1-КББК від 23.04.2020.
Відповідно до п. 10.2 договору №1-КББК у разі виконання робіт з відступами від технічних вимог та умов договору підрядник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 20% від вартості таких робіт.
Суд першої інстанції, відмовляючи у стягненні штрафних санкцій, не врахував, що наявність договірних штрафних санкцій не потребує додаткового: доказування, оскільки вони є умовою договору, яку підрядник зобов'язався виконати.
Окрім нього, суд першої інстанції не врахував правову позицію Верховного Суд викладену у постанові від 11.10.2018 у справі №916/446/16, згідно з якою наявність підписаних актів приймання не звільняє підрядника від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, якщо встановлено факт невідповідності виконаних робіт умовам договору.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу
02.04.2025 до Північного апеляційного господарського суду від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій заявник просив залишити апеляційну скаргу Подільської окружної прокуратури без задоволення, рішення господарського суду міста Києва - залишити без змін.
Оскільки СВКП «Київводфонд» 19.03.2025 отримало ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025, тому, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 116 ГПК України, кінцевий строк подання відзиву на апеляційну скаргу припадає на 31.03.2025. Але, у зв?язку з тим, що представник СВКП «Київводфонд» адвокат Кудряшов О.Ю. 31.03.2025 приймав участь у тривалих слідчих діях (допит, обшук) що були проведені слідчими ДБР в рамках кримінального провадження №62021000000000702, адвокат був позбавлений можливості подати заявку про продовження процесуального строку, відзив на апеляційну скаргу 31.03.2025, тому, керуючись ст.ст. 13, 16, 119 ГПК України, просить продовжити процесуальний строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що прокурором не доведено факту порушення відповідачем своїх зобов?язань за Договором №1-КББК лише відповідно до висновків експерта від 21.05.2024 №24-52/СЕС, від 31.10.2024 №3L-1/10-2024, підготовлених для долучення до матеріалів кримінального провадження №42023102070000096, у той час як у матеріалах даної справи наявні відповідні первинні документи, що підтверджують належне виконання відповідачем робіт за Договором №1-КББК.
Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність прокурором складу цивільного правопорушення у діях відповідача та порушення останнім своїх зобов?язань за Договором №1-КББК, що свідчить про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача збитків.
Також відповідач звертає увагу на те, що прокурором Подільської окружної прокуратури міста Києва в рамках кримінального провадження №42023102070000096, яке перебуває на розгляді у Подільському районному суді міста Києва, справа №758/2928/25, подано цивільний позов в інтересах держави в особі Київської міської ради до керівника ТОВ «ГИДРОТЕХНОБУР» Фельгера О.А., та керівника СВКП «Київводфонд» Козловської С.С, з тим самим предметом та з тих самих підстав.
03.04.2025 через підсистему «Електронний суд» від прокурора надійшли письмові пояснення на відзив на апеляційну скаргу, в якій заявник просив визнати, що відзив третьої особи подано з порушенням процесуального строку та залишити його без розгляду.
Суд апеляційної інстанції розглянувши клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву дійшов висновку про обґрунтованість з огляду на наступне.
Стаття 118 ГПК України визначає, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Зміст наведеної норми свідчить про те, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим, на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.
Зміст частини другої статті 119 ГПК України свідчить про те, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. При цьому суд не може продовжити строк понад встановлений ГПК України строк.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/10965/17, 03.12.2018 у справі №904/5995/16, а також в ухвалі Верховного Суду від 06.03.2020 у справі №911/1974/18.
Водночас, третьою особою заявлено клопотання про поновлення строку для подання відзиву, яке обґрунтовано тим, що кінцевий строк подання відзиву на апеляційну скаргу припадає на 31.03.2025. Але, у зв?язку з тим, що представник СВКП «Київводфонд» адвокат Кудряшов О.Ю. 31.03.2025 приймав участь у тривалих слідчих діях (допит, обшук), що були проведені слідчими ДБР в рамках кримінального провадження №62021000000000702 представник був позбавлений можливості звернутись до суду із відповідною заявою у строк передбачений ГПК.
Вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків, суд має враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій, уникаючи як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2018 у справі №904/5995/16.
Короткий зміст письмових пояснень на відзив третьої особи проти апеляційної скарги
03.04.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли письмові пояснення на відзив на апеляційну скаргу, в якій заявник просив визнати, що відзив третьої особи подано з порушенням процесуального строку та залишити його без розгляду.
Подільська окружна прокуратура вказувала на те, що у відзиві третя особа вказує на відсутність обвинувального кримінальному провадженні №42023102070000096, намагаючись використати це як аргумент для нівелювання висновків судових експертиз і заперечення факту завдання збитків територіальній громаді.
Така позиція є хибною, а висновки - юридично необґрунтованими, з огляду на те, що чинне законодавство не ставить стягнення шкоди, завданої державі, в залежність від наявності вироку в кримінальному провадженні. Крім того, господарське судочинство - це самостійна форма захисту прав, яка не залежить від стадії досудового розслідування або відсутності вироку.
Навіть за відсутності обвинувального вироку, кримінального провадження слід враховувати, що у межах №42023102070000096 обвинувальний акт стосовно генерального директора КП «Київводфонд» ОСОБА_1 вже скеровано до суду за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України.
Короткий зміст заяви прокурора про долучення доказів
03.04.2024 через підсистему «Електронний суд» від прокурора надійшла заява про долучення доказів до апеляційної скарги, а саме протоколи допитів свідків, протоколу огляду місця події.
Крім того, заявник просив визнати поважними причини пропуску строку на подання заяви про долучення доказів до апеляційної скарги у справі №910/16348/24, поновити процесуальний строк на подання зазначеної заяви, посилаючись на наступне.
До дня звернення із відповідною заявою ці матеріали не могли бути використані прокурором, з огляду на положення ч. 1 ст. 222 КПК України.
Так, 13 березня 2024 року складено протокол огляду місця події, у якому зафіксовано відсутність частини заявленого обладнання, невідповідність глибини буріння та кількості встановлених конструктивних елементів, у тому числі бетонних кіл, у процесі огляду виявлено, що значна частина робіт, за які підряднику було сплачено кошти з бюджету, фактично не виконувалась або виконувалась частково.
Крім того, в межах кримінального провадження було допитано свідків - працівників, залучених до виконання бурових робіт, та технічних спеціалістів ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ). Зі змісту протоколів допиту вбачається, що контроль за такими роботами можливий лише із застосуванням спеціального обладнання, що відсутнє у замовника, а також що частина зазначених у актах робіт насправді не проводилася або проводилася в обсягах, значно менших за вказані в актах.
Надалі у ході розслідування були проведені судові експертизи, зокрема будівельно-ехнічна та економічна, висновки яких стали ключовими для встановлення факту наявності шкоди.
Ключовим доказом первинних документів стало проведення комплексної судово-економічної експертизи №31-1/10-2024.
Суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали та обґрунтування заяви позивача про поновлення процесуального строку на подання зазначеної заяви дійшов висновку про задоволення зазначеного клопотання з огляду на наступне.
За приписами ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими способами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 4 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Питання стосовно подання доказів, долучених до заяв, скарг та документів, суд повинен вирішувати, керуючись ст.80 ГПК України та зважаючи на поважність причин пропуску строку на подання кожного конкретного доказу.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
За приписами ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дії втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ч. ч.1-4 ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
При зверненні особи до суду з заявою про поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, заявник має довести наявність поважних причин пропуску такого строку. При цьому поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Процесуальне законодавство, в даному випадку, не пов'язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск процесуального строку, у зв'язку з чим, в кожному конкретному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.
Враховуючи пояснення прокурора та посилання на те, що докази сформовані після ухвалення рішення, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивач довів наявності обставин, які об'єктивно перешкоджали йому реалізувати своє право на звернення із відповідним клопотанням у встановлений Господарським процесуальним кодексом строк про поновлення пропущеного процесуального строку для подання зазначеної заяви та дійшов висновку про можливість долучити докази, та надати їм належну оцінку.
Короткий зміст пояснень відповідача
02.06.2025 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі №910/16348/24 в яких заявник посилався на наступне.
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що судом першої інстанції вірно застосовано відповідні норми в сукупності з іншими нормами матеріального права, з урахуванням правових висновків Верховного Суду щодо їх застосування, зокрема, викладених у постановах від 21.04.2020 у справі №904/3189/19 та від 10.12.2018 у справі №902/320/17, згідно з якими для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення в діях особи, як-то протиправна поведінка; збитки; причинний зв?язок між протиправною поведінкою і збитками; вина особи, яка заподіяла збитки. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення відповідальність не настає.
Натомість, як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі доводи прокурора про наявність завданих територіальній громаді збитків ґрунтуються лише на наданих ним до суду з позовом висновках експерта від 21.05.2024 №24-52/ СЕС, від 31.10.2024 №31-1/10-2024.
Проте статтею 104 ГПК України закріплено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Відповідач звертає увагу на те, що акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати підписані без зауважень зі сторони Замовника, і скріплені його печатками. Замовник не скористався своїм правом на складання дефектного акту із зазначенням робіт, що мають недоліки та термінів їх усунення, при цьому маючи передбачену Договором можливість систематичного нагляду за ходом, якістю, вартістю та обсягами виконання робіт Відповідачем.
Короткий зміст заперечень прокурора на додаткові пояснення відповідача
02.06.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення на додаткові пояснення відповідача, в яких Подільська окружна прокуратура посилається на наступне.
Суд не здійснив аналізу доказів у їх сукупності, обмежившись формальним визнанням актів виконаних робіт (форми КБ-2в та КБ-3) належними доказами без належного зіставлення їх змісту з даними незалежної судової будівельно-технічної експертизи, яка виявила суттєві розбіжності у фактичних обсягах буріння та змонтованих труб.
Крім того, суд безпідставно не врахував приписи частини 3 статті 858 Цивільного кодексу України, відповідно до яких замовник має право заявляти претензії щодо прихованих недоліків навіть після прийняття результатів робіт, що є ключовим у ситуації, коли завищення обсягів виявлені в результаті геофізичних досліджень.
Окрім цього, суд першої інстанції проігнорував усталену судову практику Верховного Суду, відповідно до якої саме експертні висновки, засновані на фактичному суду технічному дослідженні об?єкта, мають вищу доказову силу порівняно з формальними первинними документами, складеними сторонами договору (зокрема, постанова ВС від 25.06.2020 у справі №910/2683/19).
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2025 сформовано колегію у складі: головуючий суддя: Ткаченко Б.О., судді Сулім В.В., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Подільської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі №910/16348/24, вирішено апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).
Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав в умовах існуючого воєнного стану, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3, 64 Конституції України та ст. 2, 11 ГПК України.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 13.03.2020 Спеціалізованим водогосподарським комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київводфонд» на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель (https://prozorro.gov.ua) розміщено оголошення про проведення закупівлі №UA-2020-03-13-000772-a на проведення робіт «ДСТУ Б.Д. 1.1-1:2013. Інше. Будівництво бюветного комплексу на бульварі Перова,40- А у Дніпровському районі» з очікуваною вартість закупівлі 4 751 512,6 грн. Джерелом фінансування вищевказаної закупівлі є кошти місцевого бюджету.
За результатами проведення закупівлі, 23.04.2020 між ТОВ «Гидротехнобур» та Спеціалізованим водогосподарським комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київводфонд» (Замовник) укладено Договір №1-КББК про закупівлю робіт за бюджетні кошти щодо будівництва бюветного комплексі на бульварі Перова, 40-А у Дніпровському районі Києва (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.3. Договору роботи за даним договором виконуються відповідно до затвердженої кошторисної документації та згідно з розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28 грудня 2017 року № 1702 «Про будівництво бюветного комплексу на бульварі Перова, 40-А у Дніпровському районі».
Відповідно до п. 2.1 Договору договірна ціна визначена з обсягів робіт на підставі державних будівельних норм, ДСТУ та становить 4 696 500,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 782 750,00 грн.
Додатковою угодою від 24.12.2020 № 3 до Договору ціна договору змінена на суму 4 696 350,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 782 725,00 грн.
Відповідно до п. 4.8. Договору після закінчення робіт Генеральний підрядник готує акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3 в двох примірниках, узгоджує їх зі Службою технічного нагляду і передає для підписання Замовнику. Замовник має право не приймати документи від Генерального підрядника у випадку їх неналежного оформлення. У такому випадку роботи за Договором є не виконаними, а строк оплати таким, що не настав.
Пунктом 4.9. Договору встановлено, що Замовник протягом 5 днів з дати отримання документів перевіряє їх та у випадку відсутності зауважень підписує Акт виконаних робіт та повертає Генеральному підряднику.
За положеннями п. 4.10. Договору у випадку виявлення Замовником недоліків у виконаних роботах, Замовник протягом 5 робочих днів повертає Генеральному підряднику документи без підпису та складає дефектний акт із зазначенням робіт, що мають недоліки та термінів їх усунення Термін усунення недоліків робіт не може перевищувати 10 днів.
Відповідно до п.п. 5.1.1., 5.1.2., 5.1.4., 5.1.5., 5.1.6. Договору Замовник має право відмовитися від прийняття закінчених робіт (об'єкта будівництва) у разі виявлення: недоліків, які виключають можливість їх (його) використання відповідно до мети, зазначеної у проектній документації та цьому Договорі, і не можуть бути усунуті Генеральним підрядником, Замовником або третьою особою; здійснювати у будь-який час, не втручаючись у господарську діяльність Генерального підрядника (субпідрядника), технічний нагляд і контроль за ходом, якістю, вартістю та обсягами виконання робіт; вимагати безоплатного виправлення недоліків, що виникли внаслідок допущених Генеральним підрядником порушень, або виправити їх своїми силами, якщо інше не передбачено Договором. У такому разі збитки, завдані Замовнику, відшкодовуються Генеральним підрядником, у тому числі за рахунок відповідного зниження договірної ціни; ініціювати внесення змін у Договір, вимагати розірвання Договору за відшкодування: збитків за наявності істотних порушень Генеральним підрядником умов Договору; вимагати відшкодування завданих йому збитків, зумовлених порушенням Договору, якщо Договором або законодавством України не передбачено інше.
У пункті 5.4.5 п. 5 Договору вказано, що Генеральний підрядник зобов'язаній передати Замовнику у порядку, передбаченому законодавством та Договором підряду, закінчені роботи (об'єкт будівництва).
Відповідно до п. 5.4.14 Договору Генеральний підрядник зобов'язаний гарантувати надійність і якість виконаних робіт протягом гарантійного терміну.
Пунктом 5.4.8 Договору передбачено, що Генеральний підрядник зобов'язаний своєчасно усувати недоліки робіт, допущені з його вини.
Відповідно до п.5.4.11 Договору Генеральний підрядник зобов'язаний інформувати у встановленому порядку Замовника про хід виконання зобов'язань за Договором, про обставини, що перешкоджають його виконанню, а також про заходи, необхідні для усунення.
Порушення зобов'язань Сторін за договором є підставою для застосування господарських санкцій (п. 10.1 Договору).
Згідно з п. 10.2 Договору Генеральний підрядник сплачує Замовнику штраф 20% від вартості неякісно виконаних робіт.
Пункт 13.1 Договору передбачає, що договір набуває чинності з моменту його укладання і діє до 31.12.2020, але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
Із метою контролю за дотриманням проектних рішень та вимог державних стандартів, будівельних норм і правил, а також контролю за якістю та обсягом виконаних ТОВ «Гидротехнобур» робіт, між ТОВ «Інжинірингова компанія «СТРАТЕГІЯ» (служба технічного нагляду) та Спеціалізованим водогосподарським комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київводфонд» укладено договір №20-026/ТНКББК на здійснення функцій технічного нагляду від 09.06.2020.
Відповідно до п. 1.2. Договору №20-026/ТНКББК під здійсненням технічного нагляду Сторони розуміють здійснення Службою технічного нагляду протягом усього періоду виконання робіт, контролю за дотриманням проектних рішень та вимог державних стандартів, будівельних норм і правил, а також контролю за якістю та обсягами робіт, виконаних підрядником робіт.
Пункт 1.4. Договору №20-026/ТНКББК передбачає, що якість робіт з технічного нагляду полягає: у відповідності матеріалів, виробів, конструкцій, обладнання, технологій, використаних при виконанні робіт з будівництва бюветного комплексу на бульварі Перова, 40-А у Дніпровському районі вимогам ДСТУ, ДБН, ГОСТ, СНІП, іншим нормативно-правовим актам органів державної влади та наявності документів, що підтверджують таку відповідність; у дотриманні проектно-кошторисної документації, строків, інших вимог, передбачених Договором про закупівлю робіт.
Відповідно до п. 3.4.5. Договору №20-026/ТНКББК Служба технічного нагляду виявлені недоліки оформлює відповідним актом (приписом), який передає Замовнику і Підряднику з метою їх виправлення. Невиконання приписів акту фіксації недоліків є підставою для відмови у підписанні актів КБ-2В та відповідного їх погодження Службою технічного нагляду.
Як вірно встановлено судом першої інстанції що ТОВ «Гидротехнобур» та Спеціалізованим водогосподарським комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київводфонд» за фактом виконання робіт із будівництва бюветного комплексу на бульварі Перова, 40-А у Дніпровському районі підписано акти приймання виконаних будівельних робіт №1/1-КББК за липень 2020 року, акт приймання виконаних будівельних робіт №2/1-КББК за серпень 2020 року, акт приймання виконаних будівельних робіт №3/1-КББК за вересень 2020 року, акти приймання виконаних будівельних робіт №4/1-КББК, №5/1-КББК, №6/1-КББК, №7/1-КББК за листопад 2020 року.
Таким чином, Спеціалізованим водогосподарським комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київводфонд» сплачено на користь ТОВ «Гидротехнобур» грошові кошти за виконані на підставі Договору №1-КББК роботи в сумі 4 696 350,00 грн., що підтверджується копіями відповідних платіжних доручень.
Водночас, у ході проведення досудового розслідування кримінального провадження №42023102070000096 від 24.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 191 КК України, проведено судову будівельно-технічну експертизу по матеріалам кримінального провадження № 42023102070000096.
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 21.05.2024 №24-52/СЕС, за результатами проведення геофізичних досліджень об'єкту - «Бюветного комплексу на бульварі Перова, 40-А у Дніпровському районі м. Києва», побудованого за договором про закупівлю робіт за бюджетні кошти №1-КББК від 23.04.2020, загальна вартість невідповідностей за договором про закупівлю робіт за бюджетні кошти від 23.04.2020 № 1-КББК становить: 14 708,19 грн + 21 749,01 грн + 70 900,93 грн = 89 465,11 грн без ПДВ.
Так, у висновку встановлено, що роторне буріння свердловини фактично здійснено на 278,80 п.м, невідповідність становить 281,00 п.м - 278,80 п.м = 3,00 п.м. Загальна вартість робіт з роторного буріння згідно із актами виконаних робіт становить 1 148 055,77 грн без ПДВ. Сума невідповідності становить: 3,00 пм*(1 148 055,77грн./281пм) = 12 256,82 грн. без ПДВ. Крім цього, згідно із геофізичних досліджень, металева труба закінчується на глибині 223,8 м, а згідно із актом виконаних робіт №2 за серпень 2020 року труби сталеві обсадні чорні, зовнішній діаметр 219 мм, товщина стінки 10 мм вмонтовано 235,00 п.м, а фактично 223,80 п.м. Невідповідність становись 235,00 п.м - 223,80 п.м =11,20 п.м. Вартість невідповідності становить 11,2*1618,23=18 124,18 грн. без ПДВ. Згідно із актами виконаних робіт Труби надфільтрові 89*5 мм нержавіюча сталь (в т.ч. відстійник) змонтовано 30 п.м, а за матеріалами геофізичних досліджень - 19п.м Невідповідність становить 30,00 п.м - 19,00 п.м = 11,00 п.м. Вартість невідповідності становить 19,00 п.м * 3 109,69 грн. = 59 084,11грн без ПДВ.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 31.10.2024 №31-1/10-2024 встановлено, що за результатами проведеного дослідження, відповідно до наявних документів та з врахуванням висновку №24-52/СЕС від 21.05.2024 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, внаслідок укладення та виконання між СВКП «Київводфонд» та ТОВ«ГИДРОТЕХНОБУР» договору про закупівлю робіт за бюджетні кошти від 23.04.2020 № 1-КББК на будівництво бюветного комплексу на бульварі Перова, 40-А у Дніпровському районі міста Києва встановлено, що розмір збитків територіальній громаді м. Києва документально підтверджується у сумі 89 465,11 грн без урахування ПДВ (у сумі завищення фактичних обсягів проведених робіт та витрачених матеріалів в актах приймання виконаних будівельних робіт ф.№КБ-2в до договору, з врахуванням висновку №24-52/СЕС від 21.05.2024 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи).
Заперечуючи проти пред'явлених позовних вимог, відповідач наголосив, що викладені у позовній заяві доводи суперечать дійсним обставинам справи, відтак склад цивільного правопорушення у діях відповідача та факт порушення останнім своїх зобов'язань за Договором №1-КББК відсутні. Одночасно відповідач зауважив, що надані прокурором висновки експертів не є належними та допустимими доказами. При цьому, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за Договором №1-КББК підписані замовником без зауважень.
У письмових поясненнях на позов третя особа зауважила, що сторонами Договору №1-КББК без зауважень підписані акти приймання виконаних будівельних робіт, з яких вбачається, що відповідачем належним чином виконані умови Договору. Відтак, третя особа в листами на запити прокуратури повідомляла про відсутність правових підстав у третьої особи, як сторони Договору, звертатись з відповідним позовом з метою стягнення з відповідача штрафу у розмірі 20% вартості неякісно виконаних робіт та/або стягнення збитку. Одночасно третя особа наголосила не недопустимості прийняття в якості доказів геофізичного дослідження та висновків експертів № 31-1/10-2024 та №24-52/СЕС, складених у кримінальному провадженні.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно зі статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21, № 922/1830/19.
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21, № 922/1830/19). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21, № 922/1830/19).
У пункті 55 постанови від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).
Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з абзацами 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Абзац 3 частини 3 цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань.
Відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Згідно з частиною 3 статті 26 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.
Отже, Київська міська рада є органом місцевого самоврядування, уповноваженим на розпорядження коштами місцевого (міста Києва) бюджету, зокрема і спірними заявленими до стягнення у цій справі грошовими коштами, які є коштами міського бюджету (м. Києва) та належать територіальній громаді міста Києва.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.06.2023 у справі № № 905/1907/21 зазначила, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади.
На обґрунтування підстав представництва інтересів держави в особі Київської міської ради прокурор у позовній заяві стверджував, що джерелом фінансування Договору № 1-КББК є кошти місцевого бюджету, відтак використання бюджетних коштів беззаперечно становить державний інтерес. Натомість, відповідач допустив неналежне виконання будівельних робіт за вищезазначеним Договором, у той час як Київською міською радою самостійно не врегульовано питання щодо стягнення в судовому порядку з відповідача збитків та штрафу.
Разом із цим, 15.11.2024 Подільською окружною прокуратурою міста Києва з метою встановлення підстав для вжиття заходів представницького характеру направлено лист №45-10946вих-24 до Київської міської ради щодо необхідності вжиття заходів, спрямованих на захист інтересів держави за вищевказаним фактом, в тому числі звернення з позовною заявою за вищевказаним фактом.
Листом Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.11.2024 №058/7/4-8284 на виконання доручення заступника і голови Київської міської державної адміністрації повідомлено, що нього та у Київської міської ради відсутні підстави для вжиття заходів цивільно-правового характеру за вказаним фактом.
Також, третя особа в листах від 22.11.2024 №058/246-1169 та від 26.12.2024 №058/246-1270 повідомила прокуратуру про відсутність правових підстав у третьої особи, як сторони Договору, звертатись з відповідним позовом з метою стягнення з відповідача штрафу у розмірі 20% вартості неякісно виконаних робіт та/або стягнення збитку.
У подальшому, листом від 27.12.2024 у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» окружною прокуратурою повідомлено Київську міську раду про звернення до Господарського суду міста Києва з відповідною позовною заявою.
Верховний Суд у постанові №922/3219/20 зазначав, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".
Ураховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що прокурором при зверненні до суду були дотримані вимоги Закону України "Про прокуратуру" щодо представництва інтересів держави в суді, що зумовлене порушенням інтересів держави щодо забезпечення ефективного і цільового використання коштів місцевого бюджету.
До того ж, можливість звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, до компетенції якого належать повноваження щодо захисту прав та інтересів територіальної громади та який не перебуває у договірних відносинах з відповідачем, можливість стягнення на користь цього органу заявлених до стягнення грошових коштів, підтверджена висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 29.08.2024 у справі № 918/1188/23.
Щодо заявлених позовних вимог колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з частинами 1, 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до частини 1 статті 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.
У частинах 4, 6 статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.
За змістом статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі їх прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
Значення огляду у прийнятті робіт полягає в тому, що він дозволяє виявити можливі недоліки виконаних робіт до підписання акта здачі-приймання. У акті сторона, яка приймає роботи, має вказати всі претензії до виконаних робіт, якщо у замовника є такі претензії. При цьому сторони складають перелік претензій, що додається до акта здачі-приймання і визначає строки їх усунення. Якщо при здачі-прийманні об'єкта виявляться суттєві недоліки, які виникли з вини підрядника, замовник не повинен приймати об'єкт до їх усунення і має право затримати оплату за виконані роботи.
У частині 1 статті 858 ЦК України визначено, що якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.
Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків (частина 3 статті 858 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення в діях особи, як-то протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками; вина особи, яка заподіяла збитки. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення відповідальність не настає.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.04.2020 у справі № 904/3189/19, від 10.12.2018 у справі № 902/320/17.
При цьому, протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміють матеріальну шкоду, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності та полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками потерпілої сторони.
Як слідує з наведених прокурором обставин та наданих на їх підтвердження доказів, прокурор обґрунтував наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення та порушення останнім своїх зобов'язань за договором №1-КББК тим, що відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 21.05.2024 №24-52/СЕС, проведеної по матеріалам кримінального провадження № 42023102070000096, загальна вартість невідповідностей за договором про закупівлю робіт за бюджетні кошти від 23.04.2020 №1-КББК становить 89 465,11 грн. без ПДВ.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 31.10.2024 № 31-1/10-2024 встановлено, що за результатами проведеного дослідження, відповідно до наявних документів та з врахуванням висновку №24-52/СЕС від 21.05.2024 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, внаслідок укладення та виконання між СВКП «Київводфонд» та ТОВ«ГИДРОТЕХНОБУР» договору про закупівлю робіт за бюджетні кошти від 23.04.2020 № 1-КББК на будівництво бюветного комплексу на бульварі Перова, 40-А у Дніпровському районі міста Києва встановлено, що розмір збитків територіальній громаді м. Києва документально підтверджується у сумі 89 465,11 грн. без урахування ПДВ (у сумі завищення фактичних обсягів проведених робіт та витрачених матеріалів в актах приймання виконаних будівельних робіт ф.№КБ-2в до договору, з врахуванням висновку № 24-52/СЕС від 21.05.2024 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про судову експертизу" судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом. До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України. Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.
Частиною 1 статті 98 ГПК України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
За частиною 3 статті 98 ГПК України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
За положеннями статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Відповідно до статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Зі змісту висновку № 24-52/СЕС від 21.05.2024 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи вбачається, що остання проведена методом співставлення даних та ґрунтується на результатах геофізичних досліджень ДП «Українська геологічна компанія».
Згідно з листом від 28.03.2024 ДП «Українська геологічна компанія» геофізичні дослідження здійснювалися на звернення заступника начальника Управління стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо надання гідрогеологічної інформації за місцем розташування, зокрема, артезіанської свердловини за адресою: м. Київ, бульвар Перова, 40-А.
Таким чином, висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 31.10.2024 №31-1/10-2024 складений на підставі висновку судової будівельно-технічної експертизи від 21.05.2024 №24-52/СЕС, що в свою чергу складений на підставі результатів геофізичних досліджень ДП «Українська геологічна компанія».
Як зазначено у висновку №24-52/СЕС від 21.05.2024, останній підготовлений для долучення до матеріалів кримінального провадження № 42023102070000096.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про помилковість висновків суду першої інстанції про те, що чинне законодавство забороняє господарському суду досліджувати матеріали кримінального провадження в порядку господарського судочинства, в тому числі висновки будівельно-технічної експертизи, призначеної та проведеної в ході досудового розслідування кримінального провадження, тобто в період, коли на час розгляду господарської справи вирок у кримінальній справі ще не було ухвалено, проте матеріали кримінального провадження підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами відповідно до вимог статей 76- 79 86 ГПК України з огляду на наступне.
Суд апеляційної інстанції враховує те, що судові експертні висновки, виготовлені у процесі досудового розслідування на підставі ухвал, з дотриманням усіх норм кримінального процесу.
Ці висновки (економічна, будівельно-технічна) є письмовими доказами, допускаються в господарському процесі та мають повну юридичну силу, навіть без наявності вироку.
Навіть за відсутності обвинувального вироку, слід враховувати, що у межах кримінального провадження №42023102070000096 обвинувальний акт стосовно генерального директора КП «Київводфонд» ОСОБА_1 вже скеровано до суду за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України.
Отже орган досудового розслідування та прокуратура зібрали достатній обсяг доказів, визнали їх допустимими і такими, що дають підстави для передачі справи до судового розгляду. У такій ситуації заперечення правової природи порушень є передчасним, а сама третя особа - СВКП «Київводфонд», очолювана особою, якій інкриміновано службове підроблення актів виконаних робіт, - не може вважатися неупередженим та об?єктивним джерелом позиції у справі. Документи, підписані такою посадовою особою, особливо ті, що стосуються публічних закупівель, мають бути піддані ретельній оцінці судом із застосуванням принципу підвищеної доказової вимоги, з урахуванням реальних обставин виявлених експертизами.
У свою чергу, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що прокурором не доведено факту порушення відповідачем своїх зобов?язань за Договором №1-КББК лише відповідно до висновків експерта від 21.05.2024 №24-52/СЕС, від 31.10.2024 №3L-1/10-2024, підготовлених для долучення до матеріалів кримінального провадження №42023102070000096.
Водночас, колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та запереченнями третьої особи, а також подібні посилання відповідача у поясненнях долучених до апеляційної скарги з огляду на наступне.
Якщо подані докази відповідають вимогам, що висуваються до їх процесуальної форми згідно з ГПК України, містять інформацію про предмет доказування в господарському провадженні, у суду виникає обов'язок надати їм оцінку з наведенням мотивів відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України). Законодавство не встановлює заборону дослідження матеріалів кримінального провадження в порядку господарського судочинства, якщо на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений. Матеріали кримінального провадження підлягають оцінці сукупно з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог статей 76- 79 86 ГПК України згідно постанови Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 910/114/19, від 21.03.2024 у справі №922/376/18, від 23.04.2024 у справі №920/1114/21.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що пунктом 6 статті 3 ЦК України закріплено принцип справедливості, добросовісності та розумності. Зазначений принцип включає, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори. Відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов'язків по відношенню одна до одної. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов'язків та недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і не можуть бути визначені у вичерпний спосіб. Зокрема, недобросовісну поведінку може становити необґрунтоване припинення переговорів, пропозиція нерозумних умов, які завідомо є неприйнятними для контрагента, вступ у переговори без серйозних намірів (зокрема з метою зірвати укладення договору з третьою особою, наприклад, з конкурентом недобросовісної сторони переговорів), нерозкриття необхідної контрагенту інформації тощо (подібні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц.
Судом апеляційної інстанції враховано, що судовими експертизами встановлено, що фактичні обсяги виконаних робіт не відповідають даним, зазначеним у підписаних актах виконаних робіт (КБ-2в, КБ-3).
Зокрема:
- роторне буріння свердловини: фактично виконано 278,8 м, а в актах зазначено 281 м (завищення на 3 м, завищена вартість на 12 256,82 грн);
труби надфільтрові: фактично змонтовано 19 м, а в актах зазначено 30 м (завищення на 11 м, завищена вартість на 59 084,11 грн).
сталеві обсадні труби: фактично змонтовано 223,8 м, а в актах зазначено 235 м (завищення на 11,2 м, завищена вартість на 18 124,18 грн).
Таким чином, завищення обсягів робіт спричинило безпідставне перерахування відповідачу бюджетних коштів у розмірі 89 465,11 грн.
Розмір завданих збитків розрахований на підставі висновків експертиз та становить 89 465,11 грн.
Судова практика Верховного Суду підтверджує, що для обґрунтування розміру збитків достатньо офіційного висновку експерта, який містить відповідні розрахунки (постанова Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №910/2683/19).
Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується із доводами прокурора, що причинний зв?язок між діями відповідача та завданими збитками у даному випадку є прямим і безпосереднім, оскільки саме дії ТОВ «ГИДРОТЕХНОБУР» призвели до безпідставного заволодіння бюджетними коштами внаслідок завищення обсягів виконаних робіт.
Відповідно до усталеної судової практики та правових підходів, причинно-наслідковий зв?язок встановлюється тоді, коли між неправомірною поведінкою особи та шкодою існує пряма залежність, за якої без цієї поведінки шкода не настала б.
У даному випадку саме дії відповідача, який подав для оплати акти виконаних робіт, що містили недостовірні дані щодо фактичних обсягів робіт, стали причиною того, що з місцевого бюджету було незаконно виплачено кошти, розмір яких перевищує фактичну вартість виконаних робіт.
У даному випадку недостовірність актів стала очевидною лише після проведення судової експертизи, що є підставою для стягнення збитків.
Верховний Суд України у своїх постановах неодноразово зазначав, що якщо завдані збитки є прямим наслідком неправомірних дій відповідача, а їх розмір підтверджений належними доказами, такі збитки підлягають стягненню.
Зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №910/2683/19 та від 11.10.2018 у справі №16/446/16 зазначено, що підписані акти виконаних робіт не можуть бути беззаперечним доказом належного виконання зобов?язань, якщо є докази, що роботи виконані не в повному обсязі або з відхиленнями від умов договору.
Також, у постанові Верховного суду від 01.03.2021 у справі №927/375/19 Суд визнав обґрунтованим позов прокурора, поданий в інтересах держави, про стягнення збитків, завданих завищенням вартості робіт за договором підряду. Верховний Суд підтвердив, що висновок судової експертизи, проведеної в межах кримінального провадження, є належним доказом, якщо він встановлює розбіжність між вартістю фактично виконаних робіт і заявленими у документах обсягами. Підписання акту КБ-2в без зауважень не звільняє підрядника від відповідальності за завищення, і не виключає стягнення завданих державі збитків.
У постанові Верховного суду від 27.08.2020 у справі №916/477/18 суд підтвердив ключову правову позицію щодо допустимості і достатності висновків судової експертизи як доказів для встановлення факту завищення вартості виконаних робіт за договором підряду. Зокрема, суд наголосив, що наявність підписаних сторонами актів приймання виконаних робіт (КБ-2в, КБ-3) не позбавляє замовника або прокурора в інтересах держави права ініціювати питання про відшкодування збитків, якщо у справі наявні інші, більш об?єктивні та переконливі докази, які спростовують відомості, зазначені в актах.
Крім того, суд апеляційної інстанції дослідив та врахував протокол огляду місця події, у якому зафіксовано відсутність частини заявленого обладнання, невідповідність глибини буріння та кількості встановлених конструктивних елементів, у тому числі бетонних кіл, у процесі огляду виявлено, що значна частина робіт, за які підряднику було сплачено кошти з бюджету, фактично не виконувалась або виконувалась частково.
Крім того, в межах кримінального провадження було допитано свідків - працівників, залучених до виконання бурових робіт, та технічних спеціалістів ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ). Зі змісту протоколів допиту вбачається, що контроль за такими роботами можливий лише із застосуванням спеціального обладнання, що відсутнє у замовника, а також що частина зазначених у актах робіт насправді не проводилася або проводилася в обсягах, значно менших за вказані в актах.
Надалі у ході розслідування були проведені судові експертизи, зокрема будівельно-технічна та економічна, висновки яких стали ключовими для встановлення факту наявності шкоди.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність прокурором складу цивільного правопорушення у діях відповідача та порушення останнім своїх зобов?язань за Договором №1-КББК, що свідчить про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача збитків враховуючи наступне.
Згідно з частинами 1- 3 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Статтею 623 ЦК України, яка регулює відносини відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, що виникає з договору, передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Таким чином, для застосування такої міри відповідальності, як збитки, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини боржника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Позивачу слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки боржника.
Суд апеляційної інстанції не погоджується із доводами сторін щодо того, що прокурором Подільської окружної прокуратури міста Києва в рамках кримінального провадження №42023102070000096, яке перебуває на розгляді у Подільському районному суді міста Києва, справа №758/2928/25, подано цивільний позов в інтересах держави в особі Київської міської ради до керівника ТОВ «ГИДРОТЕХНОБУР» Фельгера О.А., та керівника СВКП «Київводфонд» Козловської С.С, з тим самим предметом та з тих самих підстав з огляду на наступне.
Позов у кримінальному провадженні №42023102070000096 не дублює господарський позов, поданий керівником Подільської окружної прокуратури міста Києва, оскільки має іншу предметну і правову природу, оскільки у господарському процесі вирішується питання цивільно-правової відповідальності ТОВ «Гідротехнобур» за порушення умов договору №1-КББК від 23.04.2020. В той час як у кримінальному провадженні позов заявлено до фізичних осіб - керівника ТОВ «Гідротехнобур» і керівника СВКП «Київводфонд», щодо яких розглядається питання індивідуальної відповідальності за службове підроблення та розтрату майна (ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст.366 КК України).
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції безпідставно не визнав протиправність дій відповідача, пославшись на те, що акти виконаних робіт були підписані замовником та відхиляє заперечення сторін про те, що акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати підписані без зауважень зі сторони Замовника, і скріплені його печатками. Замовник не скористався своїм правом на складання дефектного акту із зазначенням робіт, що мають недоліки та термінів їх усунення, при цьому маючи передбачену Договором можливість систематичного нагляду за ходом, якістю, вартістю та обсягами виконання робіт відповідачем.
Загалом факт виконання відповідачем робіт в повному обсязі підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт, належність та допустимість яких позивачем в ході розгляду справи судом першої інстанції спростовано не було, на відміну від висновків експерта на які посилається скаржник.
Відповідно до частини 3 статті 858 Цивільного кодексу України замовник має право заявляти претензії щодо прихованих недоліків, які не могли бути виявлені під час приймання робіт.
Факт винних дій відповідача підтверджується тим, що за договором №1-КББК від 23.04.2020 він зобов?язався виконати роботи відповідно до затвердженої кошторисної документації та державних будівельних норм, а також гарантувати їхню якість та відповідність проектним рішенням.
Відповідно до пункту 5.4.8 договору підрядник зобов?язаний усувати недоліки. допущені з його вини, а пункт 5.4.14 передбачає гарантію якості та надійності виконаних робіт.
Суд апеляційної інстанції погоджується, що виконані за договором роботи - це будівництво інженерних спеціального типу, зокрема, артезіанські свердловини малої продуктивності, бюветні комплекси, що включають підземні комунікації, насосне обладнання, бетонні колодязі тощо.
Ці види робіт є складними, технічно прихованими, тобто такими, результати яких частково або повністю не можуть бути перевірені візуально або документально на етапі здачі-приймання.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтовану відмову у задоволенні вимоги про стягнення штрафних санкцій у розмірі 17 893,00 грн, що є грубим порушенням норм матеріального права та умов договору №1-КББК від 23.04.2020 та відхиляє заперечення третьої особи враховуючи наступне.
Положення договору від 23.04.2020 №1-КББК, укладеного між СВКП«Київводфонд», а ТОВ «Гідротехнобур», прямо передбачають можливість застосування відповідальності підрядника у разі порушення зобов?язань або подання недостовірної інформації (п.п. 5.8, 5.4.14, 10.2).
Стаття 231 Господарського кодексу України передбачає, що сторони у господарському зобов?язанні мають право передбачати в договорі санкції у вигляді неустойки (штрафу, пені) за невиконання чи неналежне виконання зобов?язань.
Зміст та умови договору від 23.04.2020 №1-КББК підтверджують, що санкції передбачено за порушення, зокрема в частині обсягу, якості та достовірності виконаних робіт.
До того ж, висновки судових експертиз засвідчили фактичне невиконання або часткове виконання робіт, за які були виставлені та оплачені акти. Це означає, що підрядник отримав оплату за роботи, які були виконані не в повному обсязі, виконані з відступом від проектної документації, а також взагалі не виконані, але були вказані в КБ-2в та КБ-3.
Таким чином, з правової точки зору має місце неналежне виконання зобов?язань за договором, що є самостійною підставою для застосування штрафних санкцій.
Окрім цього, факт завдання шкоди бюджету встановлено у висновку судово-економічної експертизи №31-1/10-2024, яка чітко вказує на завищення вартості робіт та використання завідомо недостовірних актів.
Відповідно до п. 10.2 договору №1-КББК у разі виконання робіт з відступами від технічних вимог та умов договору підрядник зобов?язаний сплатити штраф у розмірі 20% від вартості таких робіт.
Суд першої інстанції, відмовляючи у стягненні штрафних санкцій, не врахував, що наявність договірних штрафних санкцій не потребує додаткового доказування, оскільки вони є умовою договору, яку підрядник зобов??язався виконати.
Окрім цього, суд першої інстанції не врахував правову позицію Верховного Суд викладену у постанові від 11.10.2018 у справі №916/446/16, згідно з якою наявність підписаних актів приймання не звільняє підрядника від відповідальності за порушення договірних зобов?язань, якщо встановлено факт невідповідності виконаних робіт умовам договору.
Суд апеляційної інстанції здійснивши власний розрахунок нарахованих штрафних санкцій дійшов висновку про обґрунтованість вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги - Подільської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гидротехнобур" про стягнення 89 465,11грн. збитків та 17 893,00 грн. штрафних санкцій - підлягають задоволенню за наведених у даній постанові підстав, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про задоволення вказаного позову в повному обсязі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, з урахуванням мотивів даної постанови, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при нез'ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими обставини з неправильним застосуванням норм матеріального права (ст. 388 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 12 Цивільного кодексу України) та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв'язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про задоволення позову прокурора повністю, за наведених у даній постанові підстав.
Розподіл судових витрат
Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: судовий збір за подачу позову в розмірі 3028, 00 грн. та 4542, 00 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю "Гидротехнобур».
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі № 910/16348/24 - задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі №910/16348/24 - скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гидротехнобур" (02088, м. Київ, вул. Дяченка,20-Б, ідентифікаційний код 33937044) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик,36, ідентифікаційний номер 22883141) 89 465 (вісімдесят дев?ять тисяч чотириста шістдесят п?ять) грн. 11 коп. - збитків та 17 893 (сімнадцять тисяч вісімсот дев'яносто три) грн. 00 коп. - штрафних санкцій.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гидротехнобур" (02088, м. Київ, вул. Дяченка,20-Б, ідентифікаційний код 33937044) на користь Подільської окружної прокуратури міста Києва (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська,19-Б, ідентифікаційний номер 2910019) 3 028 (три тисячі двадцять вісім ) грн. 00 коп. за подачу позову та 4542 (чотири тисячі п?ятсот сорок дві ) 00 грн - за подачу апеляційної скарги.
6 Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва
7. Матеріали справи №910/16348/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді В.В. Сулім
О.М. Гаврилюк