вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" липня 2025 р. Справа№ 910/16180/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Майданевича А.Г.
Гаврилюка О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця»
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2025
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2025
у справі №910/16180/24 (суддя Котков О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард"
до відповідача Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про зобов'язання вчинити дії,
Короткий зміст позовних вимог, рух справи
30 грудня 2024 року до Господарського суду міста Києва через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (далі - позивач, ТОВ «Грейнсвард») надійшла позовна заява до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - відповідач, АТ «Українська залізниця», скаржник), в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку зобов'язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» №2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 23 245,68 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станцією Мена Південно-Західної залізниці на підставі накопичувальної картки № 14020061 від 14.02.2022 нараховано та списано збір за зберігання вантажів у вагонах в розмірі 23 245,68 грн. Враховуючи, що у залізниці були відсутні підстави для нарахування збору за зберігання при накопиченні маршрутного поїзда у розмірі 23 245,68 грн., то вказані кошти підлягають поверненню позивачу шляхом внесення змін до особового рахунку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі №910/16180/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» задоволено повністю, зобов'язано Акціонерне товариство «Українська залізниця» внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 23 245,68 грн., стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» судовий збір - 2422,40 грн.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що списання відповідачем з особового рахунку позивача грошових коштів в сумі 23 245,68 грн. з ПДВ як збору за зберігання вантажу відбулось у зв'язку з договором, однак не на його виконання, а поза межами домовленостей, передбачених вказаним правочином.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що залізниця неправомірно списала з рахунку позивача збір за зберігання вантажу відповідно до пункту 9 Правил при накопиченні вагонів з вантажем для формування відповідачем маршрутного потягу у сумі 23 245,68 грн. з ПДВ на підставі накопичувальної картки № 14020061 від 14.02.2022.
Короткий зміст додаткового рішення
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 у справі №910/16180/24 заяву від 21.02.2025 «Про ухвалення додаткового рішення» Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7627 грн. 20 коп.
Постановляючи оскаржуване додаткове рішення, суд першої інстанції, дослідивши подані позивачем докази, вважав їх достатніми для підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів на рішення суду першої інстанції
Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі №910/16180/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» відмовити повністю, у випадку залишення апеляційної скарги без задоволення - зменшити суму витрат на професійну правничу допомогу до 2 000 грн., стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» судові витрати, понесені Акціонерного товариства «Українська залізниця» за подання апеляційної скарги.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення спору.
Скаржник в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що списання коштів відбулось у спосіб, встановлений відповідними нормативами, які врегульовують такий процес, та у відповідності до умов Договору спосіб.
Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 у справі №910/16180/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" відмовити. У випадку залишення апеляційної скарги без задоволення - зменшити суму витрат на професійну правничу допомогу до 2 000 грн.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що така сума гонорару за позов, який є тотожним (однаковим) тим майже 50 позовам, які протягом 2024 року та початку 2025 року вже розглянуті Господарським судом міста Києва (№910/6284/24, №910/6808/24, №910/6804/24, №10/6414/24, №910/6841/24, №910/7399/24, №910/7413/24, №910/7410/24, №910/4765/24, №910/16125/24) завеликою, так як тексти позовних заяв (перелік документі) у вказаних справах є майже однаковими і різняться тільки датами документів.
Скаржник вважає, що сума у 2000 грн. є співмірною об'єму професійної правової допомоги, виконаної у цій справі, виходячи із критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, приймаючи до уваги конкретні обставини справи.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду
20.03.2025 через підсистему «Електронний суд від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі №910/16180/24 - залишити без змін.
Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що відповідно до п. 1.4 Договору надання послуг за цим договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.
Таким чином, належним доказом на підтвердження замовлення та надання послуги з накопичення вагонів є накопичувальна картка.
Крім того позивач вважає обґрунтованим є твердження, що у період накопичення вагонів для групових відправок/маршрутного поїзда/контейнерного поїзда у Залізниці відсутні підстави застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, оскільки у цей час здійснюється накопичення вагонів з вантажем у відповідності до умов Додатку 1-4 і ці правовідносини є предметом окремої належним чином сплаченої спеціальної послуги.
Так, відзив на позовну заяву не містив будь-яких заперечень щодо факту формування маршрутного поїзда замовлення і сплати Товариством окремої послуги з накопичення вагонів для відправлення їх маршрутним поїздом.
Оскільки спірні грошові кошти фактично були списані не на виконання умов Договору, а відтак такий позов не може бути визнаний як такий, що випливає з перевезення, і тому встановлені ст.ст. 134, 136 Статуту залізниць України, ч.ч. 1-4 ст.315 ГК України спеціальні строки позовної давності до таких вимог не застосовуються.
Натомість до позовних вимог у порядку приписів ст. 1212 ЦК України застосовується загальний трьохрічний строк позовної давності, який Товариством не порушено (позов подано 27.12.2024, списання збору згідно Накопичувальної картки №14020061 відбулось 16.02.2022, що підтверджується Перелік №20220216 від 16.02.2022).
Крім того, п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу на додаткове рішення місцевого господарського суду
12.04.2025 через підсистему «Електронний суд від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 у справі №910/16180/24 - залишити без змін.
Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що позивачем належними доказами підтверджено розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом справи в суді першої інстанції.
Вказаний розмір є цілком співмірним із складністю справи та витраченим адвокатом часом, розумним та необхідним для досягнення позитивного результату, натомість клопотання Залізниці про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином, клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу має бути обґрунтованим, однак Залізницею жодного доказу на спростування розміру понесених витрат не надано, як і не вказано чітких підстав або мотивів для їх зменшення.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2025 апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі №910/16180/24 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М, Суліма В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі №910/16180/24, вирішено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), витребувано невідкладно матеріали оскарження по справі № 910/16180/24 з суду першої інстанції.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2025 апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 у справі №910/16180/24 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М, Майданевича А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 у справі №910/16180/24, об'єднано апеляційні скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 по справі №910/16180/24 в одне апеляційне провадження.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування,
посадових і службових осіб (частина друга).
Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав в умовах існуючого воєнного стану, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3, 64 Конституції України та ст. 2, 11 ГПК України.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 06.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» та Акціонерним товариством «Українська залізниця» укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 43-41564379/2020-001 (надалі - договір) шляхом прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укласти публічний договір (оферти), що підтверджується повідомленням про укладення договору.
Відповідно до п. 1.1. договору предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Залізниці, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги.
Згідно з п. 1.5. договору договір є публічним, за яким залізниця бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється залізницею як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com з накладенням кваліфікованого електронного підпису (КЕП) (п. 1.6. договору).
27.01.2022 залізницею оприлюднено нову редакцію договору, яка введена в дію з 01.02.2022.
Відповідно до п. 8.1. договору сторони домовились про використання електронного документообігу. Для організації електронного документообігу використовуються власні інформаційні системи залізниці.
Пунктом 8.8. договору передбачено, що у випадку судового розгляду справи чи виникненні претензійної практики використовується візуальне відображення електронних документів на папері.
Відповідно до п. 4.2. договору оплата послуг здійснюється в національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний у розд. 15 договору.
На виконання умов договору для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для позивача відкрито особовий рахунок з наданням коду платника № 2829531.
За умовами п. 2.3.4. договору залізниця зобов'язана вести облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійсненні перевезення і надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажу та надавати товариству відповідні розрахункові документи в електронній формі.
В п. 4.5. договору визначено, що щодобово, упродовж періоду виконання договору, залізниця надає товариству переліки перевізних документів в електронному вигляді, які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених позивачем на виконання договору за звітну добу.
Пунктом 9.6. договору визначено, що умови договору мають пріоритет (вищу силу) над іншими правочинами укладеними між сторонами. У випадку наявності суперечностей між договором та такими іншими правочинами, виконанню підлягатимуть умови встановлені договором.
Згідно з п. 14 договору невід'ємною частиною договору є додатки, зокрема додаток 1-4 «Умови накопичення вагонів».
Відповідно до п. 14.1. договору у випадку, якщо додатками до договору визначені умови інші ніж в основному тексті договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту договору.
Положеннями додатку 1-4 «Умови накопичення вагонів» встановлено, зокрема, наступне:
(п. 1) на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними поїздами або контейнерними поїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів);
(п. 2) станціями накопичення можуть бути станції відправлення та/або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення;
(п. 5) на станціях накопичення на шляху прямування перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки замовника для подальшого формування поїзду та відправлення на станцію призначення;
(п. 6) початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі замовником вагонів перевізнику;
(п. 7) часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - приймання останнього вагону перевізником;
(п. 8) час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.
За послугу з накопичення вагонів Замовник сплачує:
(п. 9.1) плату за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до додатку 1-1 до договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення);
(п. 9.2) за затримку вагонів замовника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів;
(п. 9.3) за затримку власних вагонів перевізника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4. договору.
Нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника Замовника, яким замовлено надання такої послуги (п. 10).
Перевізник не несе відповідальності за втрату якості вантажу під час надання послуги з накопичення вагонів (п 11).
Перевізник, у разі виникнення технічної або технологічної неможливості надання послуги, має право призупинити надання послуг в односторонньому порядку, письмово повідомивши про таке замовника (п. 13).
Відповідно до п. 1.4. договору надання послуг за цим договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Грейнсвард» відвантажило, а АТ «Українська залізниця» прийняло до перевезення 50 вагонів у складі одного маршрутного поїзда № 021402 зі станції Мена Південно-Західної залізниці на станцію Миколаїв-Вантажний (експ.) зерно кукурудзи, що підтверджується зокрема графами 7, 19 та 29 перевізного документа № 34459156 та Відомістю вагонів до нього.
За час накопичення маршрутного поїзда № 021402 станцією Мена Південно-Західної залізниці нараховано: (1) плату за організацію перевезень і накопичення власного рухомого складу у розмірі 5188,20 грн. з ПДВ, що підтверджується накопичувальною карткою № 14020061 та Переліком № 20220216; (2) збір за зберігання вантажів у вагонах у розмірі 23 245,68 грн. з ПДВ, що підтверджується також накопичувальною карткою № 14020061 та Переліком № 20220216; (3) плату за користування вагонами у розмірі 133 875,00 грн. з ПДВ, що підтверджується Відомістю № 14020023 та Переліком № 20220215.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що на підставі накопичувальної картки № 14020061 від 14.02.2022 року станцією Мена Південно-Західної залізниці безпідставно нараховано та списано з особового рахунку позивача збір за зберігання вантажу у вагонах в сумі 23 245,68 грн. У зв'язку з чим позивач просить зобов'язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 23 245,68 грн.
Відповідач проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивач звернувся до суду з позовом 27.12.2024, позовні вимоги про стягнення 23 245,68 грн. по відправці № 34459156 від 14.02.2022 пред'явлено з пропуском спеціального строку позовної давності, строк на звернення до суду у позивача сплив 15.05.2023.
Крім того, 21.02.2025 від ТОВ "Грейнсвард" надійшла заява б/н від 21.02.2025 «Про ухвалення додаткового рішення», в якій позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7627,20 грн.
24.02.2025 від АТ "Українська залізниця" надійшло клопотання б/н від 24.02.2025 року про зменшення витрат на оплату витрат на правничу допомогу.
Позивачем до своєї заяви долучено наступні докази:
- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЧК № 001243, видане адвокату Накоп'юк Я.В.;
- ордер на надання правничої (правової) допомоги серія СА № 1067099 від 17.10.2023 року, виданий «АО «Право, бізнес і фінанси» на представництво інтересів ТОВ «Грейнсвард»;
- договір про надання правової допомоги № 17-01 від 04.01.2021 року, укладений між ТОВ «Грейнсвард» (клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Право, бізнес і фінанси» (об'єднання), за яким клієнт доручає, а об'єднання бере на себе зобов'язання всіма законними методами та способами надавати клієнту правову допомогу у всіх справах, які пов'язані або можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів клієнта в обсязі та на умовах, передбачених даним договором;
- додаткову угоду № 1 від 07.07.2021 року до договору про надання правової допомоги № 17-01 від 04.01.2021 року, відповідно до якого сторони погодили, що вартість однієї години роботи адвоката складає 1000,00 грн. (п. 4.3). Сторони додатково домовились про «гонорар успіху», якщо для клієнта прийнято позитивне рішення. Розмір «гонорару успіху» становить 7 % від ціни позову (п. 4.7);
- акт виконаних робіт № 17-01/379 від 27.12.2024 року із зазначенням переліку послуг, наданих адвокатським об'єднанням, а також вартості цих послуг, яка становить 5000,00 грн.;
- рахунок на оплату № 17-01/379 від 27.12.2024 на суму 5000,00 грн;
- платіжну інструкцію № 8425 від 27.12.2024 року на суму 5000,00 грн.;
- акт виконаних робіт № 17-01/410 від 19.02.2025 року із зазначенням переліку послуг, наданих адвокатським об'єднанням, а також вартості цих послуг, яка становить 2672,20 грн.;
- рахунок на оплату № 17-01/410 від 19.02.2025 року на суму 2627,20 грн.;
- платіжну інструкцію № 8805 від 19.02.2025 року на суму 2627,20 грн.;
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи окремо та в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За змістом частин 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Згідно з частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (надалі - Статут) визначено термін накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно зі статтями 61, 62 Статуту тарифи на перевезення, збори і штрафи, встановлені відповідно до чинного законодавства, публікуються у Збірниках правил перевезень і тарифів залізничного транспорту.
Тарифи на перевезення і ставки зборів, затверджені залізницями, публікуються у засобах масової інформації із зазначенням терміну введення їх у дію.
Порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.
Пунктом 46 Статуту встановлено, вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача.
За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Відповідно до статті 71 Статуту взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій, визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).
За умовами додатку 1-4 до договору «Умови накопичення вагонів» на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними поїздами або контейнерними поїздами на станції призначення (пункт 1 додатку 1-4).
Станціями накопичення можуть бути станції відправлення та/або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення (п. 2 додатку 1-4).
На станціях накопичення на шляху прямування перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки замовника для подальшого формування поїзду та відправлення на станцію призначення (п. 5 додатку 1-4).
Початком накопичення є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі замовником вагонів перевізнику (п. 6 додатку 1-4).
Часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів: на станції відправлення - приймання останнього вагону перевізником (п. 7 додатку 1-4).
Час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23 (п. 8 додатку 1-4).
За послугу з накопичення вагонів замовник сплачує: плату за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до Додатку 1-1 до Договору.
При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (підпункт 9.1. пункту 9 додатку 1-4); за затримку вагонів замовника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів (підпункт 9.2. пункту 9 додатку 1-4); за затримку власних вагонів перевізника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та пункту 3.4 договору. Плата за маневрову роботу під час надання послуг з накопичення замовнику не нараховується (підпункт 9.3. пункту 9 додатку 1-4).
Нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника замовника, яким замовлено надання такої послуги (п. 10 додатку 1-4).
Пунктом 3.4. договору визначено, що замовник зобов'язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажених операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікування подавання під вантажні або інші операції, з причин, які не залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, які не залежать від перевізника (далі - плата за користування власними вагонами перевізника).
Згідно із пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, у редакції від 28.11.2014, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 866/5087 (надалі - Правила) збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється: якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження; при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу; при затримці - з моменту затримки.
Відповідно до пункту 9 Правил за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Водночас оформлення/не оформлення окремої накладної на кожну групу вагонів з маршрутного потягу, або одного документа на весь маршрутний потяг ніяк не впливає на відправлення маршрутного потягу до моменту формування (накопичення) складу в 50 вагонів з вантажем.
Накопичення вагонів з вантажем (маршрут) у цьому випадку відбувається в межах договірних відносин (є предметом послуги, за яку сплачується тариф), отже, не може кваліфікуватись як «матеріальна відповідальність» та не має такого елементу, як вина відправника.
Згідно положень пунктів 8 та 9 Правил нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).
Пункт 9 Правил застосовується у випадку сформованого до відправки відправлення (вагону), причиною затримки/невідправлення якого є «очікування оформлення документів». Відтак, відповідне нарахування є штрафними санкціями (матеріальною відповідальністю) до вантажовідправника, яке направлено на скорочення часу простою вже готових до відправлення вагонів в період оформлення документів на таку відправку.
Накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення, як вина відповідача.
Затримка вагонів під час накопичення останніх для формування маршрутного поїзду не може кваліфікуватись як порушення зобов'язань з боку позивача (замовника послуги), оскільки такі цілком відповідають умовам укладеного сторонами договору, який передбачає надання послуги з накопичення вагонів, та додатку № 1-4 до нього.
Таким чином, у період накопичення вагонів з вантажем з метою формування відповідачем маршрутного потягу у останнього не було підстав застосовувати матеріальну відповідальність до позивача за зберігання вантажу на коліях загального користування на суму 23 245,68 грн., приймаючи до уваги, що у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем у відповідності до умов додатку № 1-4 до договору з метою формування відповідачем маршрутного потягу і послуги з накопичення вагонів з вантажем.
Верховний Суд у постановах від 01.02.2024 у справі № 915/305/22 та від 09.04.2024 у справі № 915/5/23 виснував, що пункти 8, 9 Правил зберігання вантажів не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від відповідача, а саме: наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях відповідача з метою формування маршрутного потяга.
Відповідно до умов додатку 1-4 до договору «Умови організації накопичення вагонів» у період «накопичення» сплачується плата, встановлена у пункті 9.1. цього додатку - за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до додатку 1-1 до договору. При цьому додаток № 1-1 - це «Ставки плати за додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами».
У період затримки вагонів з вини замовника (саме затримки вагонів, а не накопичення) сплачуються платежі, пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування. При цьому обов'язковим елементом, встановленим для застосування пункту 9.2. додатку № 1-4 до договору, є «затримка з вини замовника», зазначеного залізницею не доведено.
Пункт 9 додатку 1-4 до договору не ототожнює, а розділяє поняття «накопичення рухомого складу» (підпункт 9.1. пункту 9) та «затримку вагонів перевізника» (підпункт 9.2. пункту 9).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Грейнсвард» відвантажило, а АТ «Українська залізниця» прийняло до перевезення 50 вагонів у складі одного маршрутного поїзда № 021402 зі станції Мена Південно-Західної залізниці на станцію Миколаїв-Вантажний (експ.) зерно кукурудзи, що підтверджується зокрема графами 7, 19 та 29 перевізного документа № 34459156 та Відомістю вагонів до нього.
За час накопичення маршрутного поїзда № 021402 станцією Мена Південно-Західної залізниці нараховано: (1) плату за організацію перевезень і накопичення власного рухомого складу у розмірі 5188,20 грн. з ПДВ, що підтверджується накопичувальною карткою № 14020061 та Переліком № 20220216; (2) збір за зберігання вантажів у вагонах у розмірі 23 245,68 грн. з ПДВ, що підтверджується також накопичувальною карткою № 14020061 та Переліком № 20220216; (3) плату за користування вагонами у розмірі 133 875,00 грн. з ПДВ, що підтверджується Відомістю № 14020023 та Переліком № 20220215.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що на підставі накопичувальної картки № 14020061 від 14.02.2022 року станцією Мена Південно-Західної залізниці безпідставно нараховано та списано з особового рахунку позивача збір за зберігання вантажу у вагонах в сумі 23 245,68 грн. У зв'язку з чим позивач просить зобов'язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 23 245,68 грн.
Скаржник в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що списання коштів відбулось у спосіб, встановлений відповідними нормативами, які врегульовують такий процес, та у відповідності до умов Договору спосіб.
Таким чином, посилання господарського суду першої інстанції на приписи частини 1 статті 1212 ЦК України не є релевантними для обставин цієї справи.
Також, господарським судом першої інстанції ігноровано обставину, що підставами списання залізницею 14 лютого 2022 року з особового рахунку позивача коштів у розмірі 23 245,68 грн. є документи, складені виключно для організації перевезення конкретної партії вантажу, яка відбулась 14 лютого 2022 року.
Суд апеляційної інстанції відхиляє зазначені доводи відповідача з огляду на необґрунтованість та враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За змістом ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Згідно з ч. 1 ст. 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Положення цієї глави (тобто глави 83 ЦК України) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Таким чином, списання відповідачем з особового рахунку позивача грошових коштів в сумі 23 245,68 грн. з ПДВ як збору за зберігання вантажу відбулось у зв'язку з договором, однак не на його виконання, а поза межами домовленостей, передбачених вказаним правочином.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку, що залізниця неправомірно списала з рахунку позивача збір за зберігання вантажу відповідно до пункту 9 Правил при накопиченні вагонів з вантажем для формування відповідачем маршрутного потягу у сумі 23 245,68 грн. з ПДВ на підставі накопичувальної картки № 14020061 від 14.02.2022 року.
Водночас, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що підписання позивачем накопичувальної картки не може позбавити його права на судовий захист при наявності порушеного права та не свідчить про суперечливу поведінку, аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції.
У свою чергу апеляційна скарга містить заперечення відповідача з посиланнями на те, що позивач звернувся до суду з позовом 27.12.2024, таким чином, позовні вимоги про стягнення 23 245,68 грн. по відправці №34459156 від 14.02.2022 пред?явлено позивачем з пропуском спеціального строку позовної давності та з цієї причини не можуть бути задоволені судом.
Враховуючи те, що позивач ігнорував своє право вчасно (протягом 6-ти місяців) оскаржити свої ж дії, відізвати свої підписи (що він у своєму позові не зробив) на документах, якими узгодив суму та сам факт її стягнення, застосовувати цільовий 3-місячний строк, передбачений конкретно для надання відповіді на претензію, якої не заявлялось - є недоречним та безпідставним. Отже, за таких обставин до спеціального строку на звернення до суду мають бути включені тільки 6-місячний строк, передбачений для пред?явлення претензії та шестимісячний термін для пред?явлення даного позову до залізниці.
Суд апеляційної інстанції відхиляє зазначені доводи з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Відповідно до частин першої - п'ятої статті 315 Господарського кодексу України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді. Для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Водночас, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
Так, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов'язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі №916/707/21).
Отже, застосування норм ст. 315 Господарського кодексу України (позовів, що випливає з договору перевезення вантажу) та положень глави 83 Цивільного кодексу України (набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави), зокрема ст. 1212 Цивільного кодексу України (збагачення за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином) одночасно не можливо.
З огляду на те, що спірні грошові кошти фактично були списані не на виконання умов договору, а відтак такий позов не може бути визнаний як такий, що випливає з перевезення, а тому встановлені ст. 134, 136 Статуту залізниць України, ч. 1-4 ст. 315 Господарського кодексу України спеціальні строки позовної давності до таких вимог не застосовуються, позов поданий в порядку приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України до яких застосовується загальний трьох річний строк позовної давності, який позивачем не пропущений.
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд апеляційної дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції.
Водночас, 21.02.2025 від ТОВ "Грейнсвард" надійшла заява б/н від 21.02.2025 «Про ухвалення додаткового рішення», в якій позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7627,20 грн.
У даному випадку позивач до своєї заяви долучив наступні докази:
- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЧК № 001243, видане адвокату Накоп'юк Я.В.;
- ордер на надання правничої (правової) допомоги серія СА № 1067099 від 17.10.2023, виданий «АО «Право, бізнес і фінанси» на представництво інтересів ТОВ «Грейнсвард»;
- договір про надання правової допомоги № 17-01 від 04.01.2021 року, укладений між ТОВ «Грейнсвард» (клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Право, бізнес і фінанси» (об'єднання), за яким клієнт доручає, а об'єднання бере на себе зобов'язання всіма законними методами та способами надавати клієнту правову допомогу у всіх справах, які пов'язані або можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів клієнта в обсязі та на умовах, передбачених даним договором;
- додаткову угоду № 1 від 07.07.2021 року до договору про надання правової допомоги № 17-01 від 04.01.2021 року, відповідно до якого сторони погодили, що вартість однієї години роботи адвоката складає 1000,00 грн. (п. 4.3). Сторони додатково домовились про «гонорар успіху», якщо для клієнта прийнято позитивне рішення. Розмір «гонорару успіху» становить 7 % від ціни позову (п. 4.7);
- акт виконаних робіт № 17-01/379 від 27.12.2024 із зазначенням переліку послуг, наданих адвокатським об'єднанням, а також вартості цих послуг, яка становить 5000,00 грн.;
- рахунок на оплату № 17-01/379 від 27.12.2024 на суму 5000,00 грн;
- платіжну інструкцію № 8425 від 27.12.2024 на суму 5000,00 грн.;
- акт виконаних робіт № 17-01/410 від 19.02.2025 із зазначенням переліку послуг, наданих адвокатським об'єднанням, а також вартості цих послуг, яка становить 2672,20 грн.;
- рахунок на оплату № 17-01/410 від 19.02.2025 на суму 2627,20 грн.;
платіжну інструкцію № 8805 від 19.02.2025 на суму 2627,20 грн.
Скаржник в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що така сума гонорару за позов, який є тотожним (однаковим) тим майже 50 позовам, які протягом 2024 року та початку 2025 року вже розглянуті Господарським судом міста Києва (№910/6284/24, №910/6808/24, №910/6804/24 №910/6414/24, №910/6841/24, №910/7399/24, №910/7413/24, №910/410/24, №910/4765/24, №910/16125/24) завеликою, так як тексти позовних заяв (перелік документі) у вказаних правах є майже однаковими і різняться тільки датами документів.
На переконання скаржника сума у 2000 грн. є співмірною об'єму професійної правової допомоги, виконаної у цій справі, виходячи із критерій реальності адвокатських витрат встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, приймаючи до уваги конкретні обставини справи.
Щодо заперечень скаржника суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
За змістом ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій, другій статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частинами третьою - п'ятою статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої' допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).
Згідно з частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Водночас, при визначенні суми відшкодування таких витрат суд виходить з критерію їх реальності (встановлення їх дійсності та необхідності), критерію розумності розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також суд правомірно врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У даному випадку суд враховує категорію справи, яка є нескладною; обсяг виконаної роботи під час розгляду справи, яка не вимагала значних витрат часу та вмінь для формування правової позиції, а також відшукання доказів на підтвердження позовних вимог, у той же час позивачем було надано пояснення на кожний довід відповідача, викладений у заявах по суті справи,
Також місцевим господарським судом правомірно враховано висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21, про те, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
У той же час, відповідачем не доведено неспівмірності витрат позивача на правову допомогу.
Беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, недоведеність відповідачем неспівмірності витрат позивача на правову допомогу, а також з огляду на принципи пропорційності та розумності, суд апеляційної дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у заявленій сумі - 7627,20 грн., які покладає на відповідача на підставі ст. 129 ГПК України, аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції.
Інші доводи апеляційних скарг, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду першої інстанції, з якими погоджується і суд апеляційної інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведені обставини та матеріали справи, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 у справі №910/16180/24 ухвалені з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі №910/16180/24- залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі №910/16180/24 - залишити без змін.
3. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 у справі №910/16180/24 - залишити без задоволення.
4. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 у справі №910/16180/24 - залишити без змін.
5. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Акціонерним товариством «Українська залізниця».
6. Матеріали справи №910/16180/2 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді А.Г. Майданевич
О.М. Гаврилюк