вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" липня 2025 р. Справа№ 925/220/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Суліма В.В.
Гаврилюка О.М.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Уманський «Сортнасіннєовоч»
на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 13.02.2025
у справі №925/220/24 (суддя - Зарічанська З.В.)
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Уманський «Сортнасіннєовоч»
про стягнення 266 513,38 грн.,
Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду
Додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.02.2025 у справі №925/220/24 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з відповідача судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманський "Сортнасіннєовоч" на користь ОСОБА_1 15 999,69 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті заяви відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Уманський "Сортнасіннєовоч" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу до розгляду, звільнити відповідача від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, скасувати додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 13.02.2025 у справі №925/220/24, винести нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволені його заяви про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовані наступними доводами.
Скаржник вважає, що при розгляді позовної заяви та ухвалення рішення за результатами її розгляду, суд розглянув вимоги позивача про відшкодування його витрат на правову допомогу і у їх задоволенні відмовив, про що зазначено в рішенні суду. Також судом було вирішено питання про розподіл судових витрат позивача по сплаті судового збору. Отже, на думку відповідача, правові підстави для повторного розгляду питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем під час розгляду позову відсутні.
Також відповідач зазначає, що звертаючись до суду з позовом, позивач не надав попереднього розрахунку суми судових витрат, не надав такого розрахунку і до моменту ухвалення рішення судом першої інстанції.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційні скарги у справі
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача, вказав на те, що твердження відповідача про відмову у стягненні витрат спростовується самим судом у додатковому рішенні, де прямо зазначено, що це питання не розглядалося. Практика Верховного Суду підтверджує правомірність додаткового рішення у справах № 146/10-06/9/5 та № 27/55(914/3626/23) де Верховний Суд визнає, що суд може ухвалити додаткове рішення щодо правничих витрат, аналізуючи відповідні критерії. Відповідач не надав заперечень щодо їх порушення. Зловживання правом з боку Відповідача Відповідач, зловживаючи правами, змусив Позивача нести додаткові витрати. Це дає підстави для компенсації відповідно до принципу справедливості.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюк О.М, Суліма В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Уманський «Сортнасіннєовоч» на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 13.02.2025 у справі №925/220/24.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
До Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) з вимогою стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманський "Сортнасіннєовоч" (далі - ТОВ "Уманський "Сортнасіннєовоч") 266 513,38 грн, з яких залишок заборгованості від компенсації 47 432,4 грн, 3% річних - 24 994 грн, інфляційне збільшення боргу - 194 086,98 грн.
09.05.2024 суд ухвалив рішення, яким позов задовольнив частково. Стягнув з ТОВ "Уманський "Сортнасіннєовоч" на користь ОСОБА_1 залишок заборгованості за акції 47 432,35 грн, 3 % річних - 24 988,92 грн, інфляційне збільшення боргу - 194 086,98 грн, а також 3 198,10 грн судового збору.
13.05.2024 представник позивача, адвокат Бєлкін Л.М. подав заяву про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з відповідача судових витрат з вимогою стягнути з відповідача у складі судових витрат - витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.
10.02.2025 ТОВ "Уманський "Сортнасіннєовоч" подало заперечення проти задоволення заяви про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з відповідача судових витрат.
В обґрунтування поданих заперечень відповідач зазначає, що при розгляді позовної заяви та ухвалення рішення за результатами її розгляду, суд розглянув вимоги позивача про відшкодування його витрат на правову допомогу і у їх задоволенні відмовив, про що зазначено в рішенні суду. Також судом було вирішено питання про розподіл судових витрат позивача по сплаті судового збору. Отже, на думку відповідача, правові підстави для повторного розгляду питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем під час розгляду позову відсутні.
Також відповідач зазначає, що звертаючись до суду з позовом, позивач не надав попереднього розрахунку суми судових витрат, не надав такого розрахунку і до моменту ухвалення рішення судом першої інстанції.
Відповідач вказує, що як вбачається з Акту приймання-передачі наданих послуг з правової (професійної правничої) допомоги від 10.05.2024 вартість роботи адвоката погоджена сторонами у розмірі 4.000 гривень. Крім того, в акті зазначено, що послуги надані в повному обсязі і включають:
- підготовка позовної заяви 2,5 години * 4.000 грн. = 10.000 грн.
- підготовка заперечень проти застосування строків позовної давності 1,75 години * 4.000 грн. = 7.000 грн.
- участь у судовому засіданні 3 засідання * 0,75 години (45 хвилин) * 4.000 грн. = 3.000 грн.
Усього 5 годин на суму 20 000 грн.
Сторона відповідача не погоджується з такими розрахунками з огляду на те, що зміст позовної заяви практично аналогічний заяві про перегляд судового рішення Господарського суду Черкаської області від 04.09.2020 у справі № 925/1081/19 за нововиявленими обставинами поданою позивачам до Господарського суду Черкаської області 19.10.2023. Відтак, на думку відповідача, для підготовки позову, шляхом внесення незначних коректив до Заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами достатньо часу який не перевищує 30 хвилин.
Щодо заперечень проти строків позовної давності, то сторона відповідача не може встановити обсяг такого процесуального документа з огляду на те, що такий документ на адресу відповідача надісланий не був. Водночас відповідач зазначає, що стягнення відшкодування витрат за виготовлення процесуальних документів, поданих позивачем до суду з порушенням порядку, встановленого Законом, не узгоджується положеннями ст. 126 ГПК України.
Крім того, сторона відповідача звертає увагу суду на те, що погодинна робота адвоката в місті Київ становить від 500,00 до 1500,00 гривень (https://advockat.com.ua/cini-na-poslugi-advokata-v-kievi/). Це при тому, що такі ціни зазначаються адвокатськими об'єднаннями, які несуть додаткові адміністративні витрати та додаткове податкове навантаження, в порівнянні з адвокатами які здійснюють самостійну адвокатську практику.
Відтак, відповідач вважає, що заявлена позивачем про відшкодування на його користь витрат на професійну правову допомогу з розрахунку 4 000 гривень на годину не відповідає положенням ч. 4 ст. 126 ГПК України.
Крім того, сторона відповідача звертає увагу суду на те, що в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 березня 2021 року у справі № 911/2681/19, в якій адвокат Бєлкін Л.М. представляв інтереси ТОВ "Консент Капітал Менеджмент" та зазначав що гонорар в 4 000, грн. за годину відповідає кваліфікаційному рівню адвоката, зазначено що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Консент Капітал Менеджмент" на професійну правничу допомогу на 50 % від попередньо заявленої суми.
Постановляючи оскаржуване рішення суд першої інстанції звернув увагу на те, що ні у мотивувальній, ні у резолютивній частині рішення від 09.05.2024 суд не вирішував питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, понесених позивачем.
Так, дослідивши матеріали справи, беручи до уваги заперечення відповідача, позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 11.03.2021 у справі № 911/2681/19, враховуючи всі аспекти і складності цієї справи, обсяг наданих адвокатом послуг, господарський суд дійшов висновку, що заявлений розмір адвокатських витрат підлягає зменшенню до 16 000 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій, другій статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч. 3-5 ст. 126 зазначеного Кодексу, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Як вже зазначалось, відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг з правової (професійної правничої) допомоги, згідно з яким, відповідно до Договору про надання правової допомоги 22 квітня 2021 року з додатковою угодою від 25 грудня 2023 року погоджена фіксована сума гонорару адвоката на етапі суду першої інстанції у розмірі 20 000 гривень.
Вартість однієї години роботи адвоката погоджена сторонами у розмірі 4 000 гривень.
Послуги надані у повному обсязі і включають:
- підготовка позовної заяви - 2,5 години * 4 000 грн. = 10 000 грн.
- підготовка заперечень проти застосування строків позовної давності - 1,75 години * 4 000 грн. = 7 000 грн.
- участь у судовому засіданні - 3 засідання * 0,75 години (45 хвилин) * 4.000 грн = 3 000 грн.
Усього 5 годин на суму 20000 гривень.
Раніше сплачено суму авансу - 20000 гривень.
Також до матеріалів справи позивачем додані: договір про надання правової допомоги № 1491-39 від 01.07.2019, Додаткову угоду № 10-2/08 від 02.08.2024 та додаткову угоду № 10-8/10/2 від 08.10.2024.
Тобто, позивачем підтверджено належними доказами заявлений розмір судових витрат.
Водночас, колегія суддів погоджується із доводами про те, що зазначена справа не є складною, адже предметом позову є стягнення 3% річних та інфляційних втрат, що врегульовано частиною 2 статті 625 ЦК України, а підставами - несвоєчасна сплата відповідачем заборгованості, присудженої судовим рішенням в іншій справі, у зв'язку із чим, підстави для покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу щодо «зменшення розміру позовних вимог, що міститься в поданій до суду заяві про зменшення розміру позовних вимог від 09.09.2024», оскільки позивач самостійно здійснив перерахунок 3% річних та інфляційних витрат, враховуючи доводи відповідача, які викладені у відзиві на позов.
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що беручи до уваги складність справи, визначення ставки - підготовка позовної заяви - 2,5 години * 4 000 грн. = 10 000 грн є неспіврозмірним та не відповідає критеріям об'єктивного визначення розміру суми послуг та розумної необхідності таких витрат.
Колегія суддів апеляційного господарського суду наголошує на тому, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена: Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03.02.2021 у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
Зазначена правова позиція є незмінною.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 61 ГПК України, представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. Підстави і порядок припинення представництва за довіреністю визначаються Цивільним кодексом України, а представництва за ордером - законодавством про адвокатуру.
Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваних судових рішень.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що надаючи правову оцінку співмірності суми витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, з огляду на наявність клопотання відповідача про зменшення розміру правничої допомоги, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих Адвокатом Бєлкін Л.М., послуг, виходячи з вищенаведених критеріїв їх оцінки та керуючись статтями 126, 129 ГПК України, витрати позивача на правничу допомогу у даній справі у розмірі 15 999,69 грн є співмірними та такими, що відповідають критерію розумності.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, оскільки скаржником не доведено необґрунтованості та неспівмірності витрат, не надано таких доказів до матеріалів справи, водночас сама лише незгода відповідача з наданою господарським судом першої інстанції оцінкою обставин справи та відповідних доказів не вказує на те, що така оцінка була проведена з порушенням норм права.
При цьому, колегія суддів зазначає, що обставини відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є предметом оцінки у кожному конкретному випадку, а сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідних доказів, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру тощо не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.2023 у справі № 910/6870/21.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у додатковому рішенні Господарського суду міста Києва від 13.02.2025 у справі № 925/220/24, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2025 у справі № 925/220/24, відсутні.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване додаткове рішення суду прийнято відповідно до вимог процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Уманський «Сортнасіннєовоч» на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 13.02.2025 у справі №925/220/24 задоволенню не підлягає. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 у справі № 910/9798/24 слід залишити без змін.
Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Уманський «Сортнасіннєовоч» на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 13.02.2025 у справі №925/220/24 - залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 13.02.2025 у справі №925/220/24 - залишити без змін.
3. Матеріали справи №925/220/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді В.В. Сулім
О.М. Гаврилюк