вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" липня 2025 р. Справа№ 910/9507/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Гаврилюка О.М.
Суліма В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «П'ята Вежа»
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 ( Суддя - Маринченко Я.В.)
по справі №910/9507/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «П'ята Вежа»
про стягнення 142 392,65 грн.,
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «П'ята Вежа» (далі - відповідач, ОСББ, скаржник) про стягнення 142 392,65 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», а саме в частині повної та своєчасної оплати спожитого природного газу у листопаді 2021 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 92455,01 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача. Окрім того, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 11195,93 грн, 3% річних у розмірі 6464,26 грн та інфляційні втрати у розмірі 32277,45 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 по справі №910/9507/24 позов задоволено. Стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «П'ята Вежа» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» заборгованість у розмірі 92 455 грн 01 коп., пеню у розмірі 11 195 грн 93 коп., 3% річних у розмірі 6 464 грн 26 коп., інфляційні втрати у розмірі 32 277 грн 45 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп.
Рішення господарського суду мотивовано тим, що про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором в частині постачання природного газу свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.
Разом з тим, відповідач свого обов'язку з оплати отриманого газу у спірний період не виконав.
Суд першої інстанції встановив, що відповідач свого обов'язку з оплати отриманого газу у визначений строк не здійснив.
З огляду на викладене, враховуючи факт постачання позивачем як постачальником «останньої надії» природного газу в листопаді 2021 року (з 08.11.2021 по 13.11.2021) та факт порушення відповідачем своїх зобов'язань в частині своєчасної оплати отриманого газу, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 92455,01 грн.
Водночас, перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних, інфляційних втрат та пені, судом встановлено, що надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства, умовам Договору та є арифметично вірними, а тому позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з рішенням, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «П'ята Вежа» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 по справі №910/9507/24 до розгляду. Долучити до апеляційної скарги розрахунок заборгованості. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 по справі №910/9507/24 та ухвалити нове рішення, яким зменшити ОСББ «П'ята вежа» заборгованість з 144815,05 грн. (основний борг у розмірі 92455 грн 01 коп., пеню у розмірі 11195 грн 93 коп., 3% річних у розмірі 6464 грн 26 коп., інфляційні втрати у розмірі 32277 грн 45 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 грн 40 коп.) та винести нове рішення, яким зменшити суму заборгованості до 21714,00 грн. (основна сума боргу 19887,30 грн., пеня у розмірі 966,02 грн., 3% річних у розмірі 157,00 грн. грн, інфляційні втрати у розмірі 703,68 грн.) перед ТОВ «ГК «Нафтогаз України». Судові витрати розподілити між сторонами процесу відповідно до стягнутої суми боргу.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем не правильно застосовано ціну за 1 м. куб. у розмірі більшому, ніж ціна, яка визначена для колективних споживачів, а також вважає за необхідне застосувати до спірних відносин приписів Закону України від 29.07.2022 №2479-IX. 19.08.2022 року набрав чинності Закон України від 29.07.2022 №2479-IХ «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування». Вказаний Закон визначає особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання протягом дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування.
Відповідач вважає, що заборгованість ОСББ «П?ята вежа» перед ТОВ «ГК «Нафтогаз України» має бути зменшена до 19887,30 грн.
Крім того, відповідач у апеляційній скарзі зазначав, що під кредиторською заборгованістю слід розуміти не лише суму основного боргу, а також пеню, 3% річних та збитки від інфляції. Таким чином, заявлена позивачем до стягнення заборгованість за пенею, відсотками та збитками від інфляції також має бути списана згідно з вимогами Закону України №2479-IХ.
В умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України постановою від 5 березня 2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану заборонив нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню.
Короткий зміст відзивуна апеляційну скаргу
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило проте, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2025, апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «П'ята Вежа» передано колегії у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Сулім В.В., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «П'ята Вежа» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 по справі №910/9507/24 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду: докази про наявність або відсутність електронних кабінетів в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі). докази сплати судового збору у розмірі 3 633, 30 грн.
26.02.2025 від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «П'ята Вежа» на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 подано заяву про усунення недоліків до якої долучено докази оплати судового збору та докази про наявність або відсутність електронних кабінетів в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «П'ята Вежа» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 по справі №910/9507/24, вирішено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).
Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав в умовах існуючого воєнного стану, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3, 64 Конституції України та ст. 2, 11 ГПК України.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - постачальник, постачальник «останньої надії») відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р ТОВ "ГК "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.
26.10.2021 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України №1102 від 25.10.2021 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України №809 від 30.09.2015 і №1236 від 09.12.2020".
Пунктом 2 вказаної постанови визначено зобов'язання Акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України", Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та оператора газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 р. бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.
Відповідно до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об'єкта споживача.
Так, за доводами позивача, у зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - Оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого відповідачем у листопаді 2021 року, автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується листом оператора ГТС від 19.04.2024 №ТОВВИХ-24-6041; інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XQ00017N899007 та інформацією щодо споживача, який був зареєстрований в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» з ЕІС-кодом 56XQ00017N899007 від оператора ГРМ.
Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник "останньої надії" зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.
Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі -договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.
Так, за умовами Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" постачальник зобов'язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а Споживач зобов'язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором (п. 2.1 Договору).
Відносини сторін, що є предметом цього договору, але не врегульовані ним, регулюються згідно із Цивільним кодексом України, Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання, Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493 (далі - Кодекс газотранспортної системи), Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем) (п. 2.3 Договору).
Пунктом 4.1 договору визначено, що постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов'язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.
Згідно п. 4.2 договору об'єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Відповідно до п. 4.3 договору постачальник зобов'язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).
Споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (пункт 4.4 договору).
Пунктом 5.2 договору на споживача покладено обов'язок, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XIІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 (далі Кодекс ГТС) у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Таким чином, об'єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем на виконання умов Типового Договору у період з 08.11.2021 по 13.11.2021 було поставлено відповідачу природний газ в об'ємі 2,68023 куб.м., про що позивачем було складено акт №21312 приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 та виставлено рахунок на оплату (природний газ) №30411 від 10.12.2021 на суму 92494,96 грн.
Крім того, позивачем було оформлено коригуючий акт №29068 від 23.12.2021 до акту приймання-передачі природного газу №21312 від 30.11.2021.
Остаточна вартість природного газу, спожитого відповідачем у листопаді 2021 року, згідно акту приймання-передачі природного газу №18980 від 30.11.2021 з урахуванням коригування становить 92 455,01 грн.
Місцевим господарським судом вірно встановлено, що акт приймання-передачі природного газу №18980 від 30.11.2021, рахунок на оплату (природний газ) №31812 та коригуючий акт №24782 були направлені позивачем на адресу відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи списками згрупованих відправлень та фіскальними чеками.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором в частині постачання природного газу свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.
Разом з тим, відповідач свого обов'язку з оплати отриманого газу у спірний період не виконав.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно зі статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частинами 1, 3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Отже, всі відносини між споживачем та постачальником після укладання договору регулюються Цивільним кодексом та іншими нормативними актами, а саме, Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, Типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 4.4 договору встановлено, що споживач зобов'язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Тоді як відповідач свого обов'язку з оплати отриманого газу у визначений строк не здійснив.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - постачальник, постачальник «останньої надії») відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р ТОВ "ГК "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.
26.10.2021 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України №1102 від 25.10.2021 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України №809 від 30.09.2015 і №1236 від 09.12.2020".
Пунктом 2 вказаної постанови визначено зобов'язання Акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України", Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та оператора газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 р. бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.
Відповідно до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об'єкта споживача.
Так, за доводами позивача, у зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - Оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого відповідачем у листопаді 2021 року, автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується листом оператора ГТС від 19.04.2024 №ТОВВИХ-24-6041; інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XQ00017N899007 та інформацією щодо споживача, який був зареєстрований в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» з ЕІС-кодом 56XQ00017N899007 від оператора ГРМ.
Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник "останньої надії" зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.
Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі -договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.
Так, за умовами Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" постачальник зобов'язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а Споживач зобов'язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором (п. 2.1 Договору).
Відносини сторін, що є предметом цього договору, але не врегульовані ним, регулюються згідно із Цивільним кодексом України, Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання, Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493 (далі - Кодекс газотранспортної системи), Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем) (п. 2.3 Договору).
Пунктом 4.1 договору визначено, що постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов'язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.
Згідно п. 4.2 договору об'єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Відповідно до п. 4.3 договору постачальник зобов'язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).
Споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (пункт 4.4 договору).
Пунктом 5.2 договору на споживача покладено обов'язок, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XIІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 (далі Кодекс ГТС) у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Таким чином, об'єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем на виконання умов Типового Договору у період з 08.11.2021 по 13.11.2021 було поставлено відповідачу природний газ в об'ємі 2,68023 куб.м., про що позивачем було складено акт №21312 приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 та виставлено рахунок на оплату (природний газ) №30411 від 10.12.2021 на суму 92494,96 грн.
Крім того, позивачем було оформлено коригуючий акт №29068 від 23.12.2021 до акту приймання-передачі природного газу №21312 від 30.11.2021.
Остаточна вартість природного газу, спожитого відповідачем у листопаді 2021 року, згідно акту приймання-передачі природного газу №18980 від 30.11.2021 з урахуванням коригування становить 92 455,01 грн.
Місцевим господарським судом вірно встановлено, що акт приймання-передачі природного газу №18980 від 30.11.2021, рахунок на оплату (природний газ) №31812 та коригуючий акт №24782 були направлені позивачем на адресу відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи списками згрупованих відправлень та фіскальними чеками.
Апеляційна скарга містить заперечення відповідача, в яких заявник посилається на те, що позивач не правильно застосовано ціну за 1 м. куб. у розмірі більшому, ніж ціна, яка визначена для колективних споживачів, а також вважає за необхідне застосувати до спірних відносин приписів Закону України від 29.07.2022 року №2479-IX. 19.08.2022 року набрав чинності Закон України від 29.07.2022 №2479-IХ «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування». Вказаний Закон визначає особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання протягом дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування.
Відповідач вважає, що заборгованість ОСББ «П?ята вежа» перед ТОВ «ГК «Нафтогаз України» має бути зменшена до 19887,30 грн.
Суд апеляційної інстанції відхиляє зазначені доводи відповідача з огляду на наступне..
Відповідно до ч. 5 ст. 180 ГК України ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
В силу приписів ст. 189 ГК України ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.
Відповідно до п розділу VI Правил постачання природного газу, ціна природного газу, який постачається постачальником "останньої надії", не повинна обмежувати конкуренцію на ринку природного газу.
Ціна природного газу, за якою постачальник "останньої надії" постачає природний газ споживачу, повинна бути не вище ніж на 20 % від максимальної ціни, яка склалась на ринку природного газу за попередній місяць.
Пунктом 4.1 договору визначено, що постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов'язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.
19.08.2022 набрав чинності Закон України від 29.07.2022 №2479-ІХ «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування». Вказаний Закон визначає особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання протягом дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування.
При цьому, абзацом 3 п. 1 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закон України від 29.07.2022 №2479-ІХ, визначено, що непогашена на день набрання чинності цим Законом кредиторська заборгованість об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителя багатоквартирного будинку або іншої уповноваженої співвласниками відповідно до законодавства особи, яка шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку, в їхніх інтересах укладає договір про постачання природного газу для роботи газових котелень (дахових, прибудованих та/або таких, що розташовані на прибудинковій території) для забезпечення потреб співвласників багатоквартирного будинку, за природний газ, спожитий у жовтні - листопаді 2021 року з ресурсу постачальника "останньої надії", підлягає списанню в обліку такого постачальника з дня набрання чинності цим Законом в обсязі, що перевищує вартість природного газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі гривень за 1000 метрів кубічних.
Принагідно колегія суддів звертає увагу на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 17.04.2025 у справі №904/2061/24, зокрема в частині визначення ціни, за якою підлягає здійсненню розрахунок вартості поставленого ОСББ природного газу за Типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії»:
«…57. Відповідно до частини другої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.
60. Відповідно до постанови КМУ від 25.10.2021 №1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. №1236", яка набрала чинності 26.10.2021, пункт 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою КМУ України від 30.09.2015 №809, доповнено, зокрема тим, що переможець конкурсу погоджується, що він як постачальник "останньої надії" буде здійснювати постачання природного газу за ціною, що з 01.10.2021 визначається за наведеною формулою.
Переможець конкурсу погоджується, що:
для побутових споживачів постачання природного газу з 01.10.2021 по 30.11.2021 здійснюється постачальником "останньої надії" за ціною, що не може перевищувати 7,96 грн за 1 куб.м з урахуванням податку на додану вартість;
для бюджетних установ (у значенні Бюджетного кодексу України), закладів охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладів охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо) постачання природного газу з 01.10.2021 по 30.11.2021 здійснюється постачальником "останньої надії" за ціною, що не може перевищувати 16,8 грн за 1 куб.м з урахуванням податку на додану вартість.
61. Цією з постановою КМУ від 25.10.2021 №1102 доповнено постанову КМУ від 09.12.2020 №236, зокрема, пунктом 41-7 такого змісту:
"41-7. Установити з 1 жовтня по 30 листопада 2021 р. граничну ціну на природний газ за договорами постачання:
між побутовими споживачами та постачальником "останньої надії" - на рівні 7,96 грн за 1 куб.м (з урахуванням податку на додану вартість);
між споживачами, що є бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо) та постачальником "останньої надії" - на рівні 16,8 грн за 1 куб.м (з урахуванням податку на додану вартість).".
62. Вищенаведені норми свідчать, що тимчасово (на визначений період) для певних категорій споживачів було затверджено граничні ціни, за якими постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу.
63. Водночас Суд враховує, що затвердження таких граничних цін (для всіх визначених у наведених актах категорій споживачів), жодна з яких не відповідає визначеній апеляційним судом ціні в розмірі 7,42 грн за 1 куб.м природного газу, не розповсюджується на спірний у цій справі період -вересень 2022 року (з 01.09.2022 по 30.09.2022) та не впливає на ціну природного газу, поставленого у цей період позивачем як постачальником "останньої надії".
64. Оскільки постачання позивачем відповідачу природного газу в спірний період здійснювалось на підставі Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", пункт якого 4.1 якого, в аспекті визначення ціни, передбачає, що постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті; така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання; нова ціна є обов'язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті, то визначення вартості спожитого відповідачем у спірний у цій справі період (з 01.09.2022 по 30.09.2022) природного газу повинно відбувались відповідно до умов такого Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", тобто за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті.
65. Як встановив суд першої інстанції, ціна поставленого позивачем відповідачу природного газу в спірний період підтверджується наданою позивачем роздруківкою з архіву тарифів за вересень 2022 року.
66. Крім цього місцевий господарський суд врахував, що ціна природного газу, щоденно постачається постачальником "останньої надії", щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою КМУ від 30.09.2015 №809.
68. Апеляційний суд вказаних висновків суду першої інстанції за текстом своєї постанови жодним чином не спростував, зокрема, в аспекті визначення вартості поставленого природного газу за ціною, яка згідно з умовами Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" публікується/оприлюднюється на сайті позивача та визначається за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою КМУ від 30.09.2015 №809 (в редакції постанови КМУ від 25.10.2021 №1102).
70. З огляду на наведене та враховуючи, що проаналізовані Судом у цій постанові нормативно-правові акти, які тимчасово (на визначений період) для певних категорій споживачів визначали граничні ціни, за якими постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу, не стосуються спірного періоду постачання позивачем відповідачу природного газу за договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" та ніяким чином не впливають на ціну природного газу від постачальника "останньої надії", а тому помилковими є висновки апеляційного суду про те, що вартість газу, спожитого відповідачем з 01.09.2022 по 08.09.2022 становить: 2 169,237 грн із розрахунку 0,2925 тис. м3 х 7420 грн.
75. З огляду на викладене у цій постанові, Верховний Суд у контексті визначеної скаржником підстави касаційного оскарження (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК) не вбачає підстав для висновку щодо перерахунку вартості поставленого постачальником "останньої надії" природного газу для ОСББ за ціною 7,42 грн за 1 м3 або будь-якою іншою граничною ціною, зокрема в аспекті категорії (статусу) споживача такого природного газу, так як у спірний у цій справі період - вересень 2022 року (з 01.09.2022 по 30.09.2022) чинне законодавство не передбачало затвердження граничних цін та/або надання будь-яких пільг для споживачів за договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", які б дозволяли зменшити ціну природного газу. Тобто, у спірний у цій справі період - вересень 2022 року (з 01.09.2022 по 30.09.2022) визначення вартості спожитого відповідачем природного газу повинно відбувались за ціною відповідно до умов такого Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", тобто за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті.
Отже, за наведених вище висновків, які висвітлені, в тому числі, у постанові від 17.04.2025 Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справі №904/2061/24, у постачальника «останньої надії», відсутні підстави для здійснення постачання природного газу за ціною, відмінною від тієї, що оприлюднена на офіційному сайті Постачальника в силу вимог п.4.1 Типового договору для непобутових споживачів.
Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача пені у розмірі 11195,93 грн, 3% річних у розмірі 6464,26 грн та інфляційних втрат у розмірі 32277,45 грн, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (частина 3 статті 549 ЦК України).
Пунктом 4.5. Договору погоджено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Крім того, відповідач у апеляційній скарзі зазначав, що під кредиторською заборгованістю слід розуміти не лише суму основного боргу, а також пеню, 3% річних та збитки від інфляції. Таким чином, заявлена позивачем до стягнення заборгованість за пенею, відсотками та збитками від інфляції також має бути списана згідно з вимогами Закону України №2479-IХ.
В умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України постановою від 5 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану заборонив нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню.
Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).
Визначене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначила про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнового стану боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Суд апеляційної інстанції здійснивши власний перерахунок нарахованої позивачем пені дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення пені у розмірі 11 195 грн 93 коп., 3% річних у розмірі 6 464 грн 26 коп., інфляційні втрати у розмірі 32 277 грн 45 коп. враховуючи те, що розрахунки є арифметично вірними, а тому позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню, аналогічних правомірних висновків в дійшов і суд першої інстанції.
Отже, доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правильних висновків місцевого господарського суду та не свідчать про порушення чи неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Підсумовуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Усі інші доводи та міркування скаржника, прийняті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду апеляційної інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 по справі №910/9507/24, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «П'ята Вежа» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 по справі №910/9507/24 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 по справі №910/9507/24 - залишити без змін.
4. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «П'ята Вежа».
5. Матеріали справи №910/9507/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді О.М. Гаврилюк
В.В. Сулім