09 липня 2025 року
м. Київ
справа № 751/222/21
провадження № 61-3278св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 жовтня 2021 року у складі судді Овсієнко Ю. К. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 12 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Онищенка О. І., Висоцької Н. В., Мамонової О. Є.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без укладення шлюбу, визнання договору дарування частини житлового будинку та договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсними, скасування рішень про їх реєстрацію, визнання права власності.
2. Позов обґрунтовано тим, що у період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2019 року вони з ОСОБА_2 проживали у фактичних шлюбних відносинах, вели спільне господарство, мали спільний бюджет та побут, піклувались один про одного.
3. Під час спільного проживання з ОСОБА_2 вартість майна у вигляді частини будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 і яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності істотно збільшилась внаслідок здійснення розбудови та ремонтних робіт у будинку та прибудинкової території. Здійснення зазначених поліпшень відбувалась за кошти позивача, який був приватним підприємцем і мав значний дохід, в той час як ОСОБА_2 не працювала.
4. Після припинення фактичних шлюбних відносин 03 серпня 2020 року ОСОБА_2 подарувала належну їй на праві власності частину будинку та продала земельну ділянку, які знаходяться по АДРЕСА_1 своїй знайомій ОСОБА_3 , зазначивши в оспорюваних договорах занижену вартість нерухомого майна. Укладаючи удаваний договір дарування частини будинку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали на меті приховати укладення договору купівлі-продажу з метою порушення прав позивача, оскільки відповідачі не є родичами і безоплатне відчудження дороговартісного майна не було на меті у ОСОБА_2 , а обдарованій ОСОБА_3 достеменно було відомо про те, що позивач як цивільний чоловік ОСОБА_2 доклав багато зусиль в розбудову спірної частини будинку.
5. Вказував, що зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 з 02 березня 2006 року, на час подачі позову він залишився проживати за зазначеною адресою, вважаючи, що має право на частку у подарованій ОСОБА_3 частині будинку, хоча нова власниця будинку заперечує право позивача та звернулась до суду з позовом про його виселення.
6. Враховуючи викладене з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд:
встановити факт спільного проживання однієї сім'єю без укладання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2019 року;
визнати договір дарування 1/3 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського нотаріального округу Красногором О. В. за реєстровим номером 4125 від 03 серпня 2020 року, недійсним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером № 53429101;
визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського нотаріального округу Красногором О. В. за реєстровим номером 4126 від 03 серпня 2020 року, недійсним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером № 53429623;
в порядку реституції зобов'язати ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 у власність 1/3 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;
в порядку реституції стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 100 000 грн за купівлю земельної ділянки, кадастровий номер 7410100000:01:037:5020, за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати за ОСОБА_1 право власності на 8950/21511 частину житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , що позначений в плані літ. «А-1», загальною площею 192,3 кв. м, житловою площею 101,1 кв. м, з надвірних будівель є: літня кухня та сіни «Б,б», баня та сіни «Б1,б1» гаражі «В,В1»,оглядова яма «в», гараж (1 поверх) «Е», сарай (2 поверх) «Е1», вбиральня «Г», розташованого на земельній ділянці загальною площею 0,0676 га, кадастровий номер 7410100000:01:037:5020.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
7. Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 жовтня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
8. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні належними та допустимими доказами не підтверджено факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як чоловіка та жінки без шлюбу в період, який зазначається у позові.
9. Також суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки позивачем заявлено вимогу про визнання за ним права власності на частину житлового будинку, а не права спільної сумісної власності на спірний житловий будинок як цього вимагає чинне законодавство, то в цій частині позовних вимоги слід відмовити.
10. Судом зазначено, що станом на день укладення оспорюваних правочинів у ОСОБА_1 жодних майнових прав по відношенню до спірної частини будинку та земельної ділянки не було. Стороною вказаних правочинів ОСОБА_1 не виступав і чинним законодавством не передбачається надання згоди позивачем на вчинення ОСОБА_2 правочинів щодо вказаного майна, яке перебувало у її власності.
11. Укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 оспорювані договори дарування частини житлового будинку та купівлі-продажу земельної ділянки від 03 серпня 2020 року не містять ознак нікчемності і недійсними у судовому порядку не визнані, а тому відсутні встановлені законом підстави для застосування реституції як способу захисту цивільного права.
12. Також суд зазначав, що ОСОБА_1 не наділений правом заявляти вимоги на користь інших осіб, якими в даному спорі являються ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тому позовні вимоги про визнання договору дарування частини житлового будинку та договору купівлі-продажу земельної ділянки та застосування наслідків недійсності правочину не підлягають задоволенню.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
13. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 12 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення місцевого суду змінено, викладено його мотивувальну частині в редакції постанови апеляційного суду. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
14. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач просив встановити факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2019 року, проте відповідачка до 23 листопада 2004 року перебувала у зареєстрованому шлюбі, тому відсутні підстави для встановлення факту з 01 січня 2004 року по 23 листопада 2004 року.
15. Суд вказував, що встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження про поділ майна подружжя є помилковим, оскільки встановлення чи спростування наявності факту має бути наведено у мотивувальній частині судового рішення, тому вимога ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 24 листопада 2004 року по 31 грудня 2019 року не є належним способом захисту.
16. Також суд дійшов висновку, що при вирішенні питання щодо вартісних поліпшень житлового будинку позивачем не залучено до участі у справі всі осіб, які мають право власності на будинок, хоча ОСОБА_1 заявлено вимогу про визнання за ним права власності на частину будинку.
17. В іншій частині позовних вимог суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого суду, оскільки такі вирішено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
18. У березні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
19. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 19 березня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
20. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 липня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
21. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судоми норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
22. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року в справі № 129/2115/15-ц, від 06 червня 2018 року в справі № 569/7560/15-ц, від 17 жовтня 2018 року в справі № 587/302/16, від 26 лютого 2019 року в справі № 753/765/17, від 27 лютого 2019 року в справі № 522/25049/16-ц, від 28 лютого 2019 року в справі № 646/3972/16-ц, від 14 березня 2019 року в справі № 320/4964/17, від 03 липня 2019 року в справі № 369/11268/16-ц та в справі № 5554/8023/15, від 24 липня 2019 року в справі № 405/1820/17, від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17, від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року в справі № 466/3769/16, від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц, від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц та в справі № 695/1732/16-ц, від 24 березня 2020 року в справі № 704/1410/18, від 30 березня 2020 року в справі № 401/2801/18, від 29 червня 2021 року в справі № 916/2813/18, від 08 липня 2020 року в справі № 310/4417/17-ц, від 24 вересня 2020 року в справі № 534/1318/17, від 12 жовтня 2020 року в справі № 521/8260/17, від 11 листопада 2020 року в справі № 619/82/19, від 21 грудня 2020 року в справі № 638/18851/16, від 10 лютого 2021 року в справі № 754/5841/17, від 24 лютого 2021 року в справі № 583/780/17, від 04 березня 2021 року в справі № 343/1294/18, від 17 березня 2021 року в справі № 299/396/17, від 26 травня 2021 року в справі № 727/2525/20, від 10 червня 2021 року в справі № 754/9834/18, від 26 серпня 2021 року в справі № 753/2647/20-ц, від 08 грудня 2021 року в справі № 531/295/19, від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17, від 22 вересня 2022 року в справі № 125/2157/19, від 06 жовтня 2022 року в справі № 496/2083/19, від 10 квітня 2023 року в справі № 753/12786/17, від 23 січня 2024 року в справі № 523/14489/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
23. Також підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме: недослідження зібраних у справі доказів; необґрунтоване відхилення клопотання (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
24. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали обґрунтовану правову оцінку поданим ним доказам спільного проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу, ведення ними спільного господарства, наявності спільного побуту та спільного бюджету.
25. Факт реєстрації місця проживання жінки та чоловіка за однією адресою є однією із ознак наявності фактичного шлюбу.
26. Незадоволення вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу виключає процесуальну можливість для звернення до суду із новим позовом щодо захисту порушеного права відносно майна, яке істотно збільшилось в період спільного проживання.
Відзиву на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
27. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27 квітня 2001 року ОСОБА_2 набула права власності на 5/18 часток у праві власності на житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1 після смерті її батька ОСОБА_4 (том 1, а. с. 202).
28. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 жовтня 2004 року ОСОБА_2 набула право власності на 1/18 частку у праві власності на житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_5 (том 1, а. с. 203).
29. Відповідно до копії паспорта громадянина України (т. 1, а. с. 11-11 зворот) та довідки про реєстрацію місця проживання від 10 березня 2020 року (том 1, а. с. 28) ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 02 березня 2006 року по теперішній час.
30. ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 28 жовтня 1985 року по 05 серпня 2020 року (том 1, а. с. 205-206, 207).
31. Згідно договору дарування частки житлового будинку від 03 серпня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Красногором О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 4125, ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 12-13, 15-16).
32. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03 серпня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Красногором О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 4126, ОСОБА_2 продала ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:01:037:5020 за адресою: АДРЕСА_1 (том 2, а. с. 39-40).
Позиція Верховного Суду
33. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
34. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
35. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
36. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
37. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
38. ОСОБА_1 в касаційній скарзі просить рішення Новозаводського районного суду м. Чернігів від 20 жовтня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 12 лютого 2025 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, разом з тим касаційна скарга містить доводи лише в частині незаконності судових рішень щодо відмови у задоволенні позову в частині вимоги про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
39. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
40. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
41. Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
42. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204 гс 19), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140 гс 19).
43. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц зроблено висновок, що «у справах позовного провадження факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов'язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов'язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК).
Велика Палата Верховного Суду також зазначає, що вимога про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу може бути вирішена в порядку окремого судового непозовного цивільного судочинства, що передбачено розділом IV ЦПК України, у випадку, якщо між сторонами не існує спору. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у справі позовного провадження про поділ майна подружжя є помилковими, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи».
44. Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що він з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2019 року проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , під час сумісного проживання було здійснено суттєве поліпшення частини будинку, належного ОСОБА_2 , а тому вважав, що остання, укладаючи оспорювані договори дарування та купівлі-продажу, порушила його права на частину домоволодіння, на яку він претендує як особа, яка стала співвласником майна внаслідок істотного збільшення його вартості. Крім того, просив визнати за ним право власності на 8950/21511 частини спірного будинку.
45. Отже, заявник просив суд встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та у зв'язку із істотним поліпшенням спірного домоволодіння визнати, що він є співвласником спірного майна для того, щоб довести порушення його прав оспорюваними договорами та визнати їх недійсними, а також визнати за собою право власності на чистину житлового будинку.
46. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, виходив із недоведеності вказаних вимог.
47. Суд апеляційної інстанції, змінюючи мотивувальну частину рішення місцевого суду, зокрема, в частині вимоги щодо встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, виходив із того, що встановлення такого факту в позовному провадженні належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов'язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Сама по собі позовна вимога позивача ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу не є належним способом захисту прав подружжя у спорі між ним та ОСОБА_2 . Разом з тим, обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині.
48. У касаційній скарзі заявник посилається на те, що суди не встановили факту проживання без реєстрації шлюбу, тому він в подальшому буде позбавлений можливості звернутися до суду за захистом своїх прав.
49. Колегія суддів відхиляє вказані посилання з огляду на таке.
50. Так, судами встановлено, що ОСОБА_2 була власником 1/3 частини житлового будинку з господарськими спорудами розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене нерухоме майно нею успадковане: 5/18 частин будинку за заповітом, 1/18 за законом. Іншим власником 2/3 частин будинку є ОСОБА_6 .
51. Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належав на праві спільної часткової власності без виділення часток в натурі ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .
52. При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності.
53. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.
54. Заявляючи вимогу про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 виходив з того, що встановлення даного факту дозволить йому довести, що внаслідок істотного збільшення вартості частини будинку, яка належить на праві особистої власності ОСОБА_2 , на підставі частини першої статті 62 СК України вказане майно перетворилося в об'єкт права спільної сумісної власності його та ОСОБА_2 , що дозволяє йому ініціювати питання про визнання недійсним оспорюваних договорів та пов'язаних з цим вимог, а також ставити питання про визнання за ним права власності на частку в житловому будинку.
55. Суд апеляційної інстанції, обґрунтовуючи підстави відмови в задоволенні позовних вимог, виходив із того, що позивачем не залучено до участі у справі всіх осіб, які мають право власності на спірний будинок, а саме ОСОБА_6 . Оскільки частки між співвласниками ( ОСОБА_2 та ОСОБА_6 ) не визначено в натурі, не встановлено порядок користування приміщеннями, що входять до спірного домоволодіння, у визначений законом спосіб, наведене унеможливлює встановлення факту істотного збільшення вартості частки в майні без встановлення майна, що безпосередньо знаходиться в користуванні відповідачки та іншого співвласника й припадає на їх частки, вартості всього майна, що, в свою чергу, передбачає й встановлення частки в майні співвласника ОСОБА_6 та її вартості.
56. У зв'язку з наведеним, суд апеляційної інстанції виходив з неможливості вирішення питання щодо істотного збільшення вартості частини ОСОБА_2 в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 без залучення в якості співвідповідача іншого співвласника спірного будинку ОСОБА_6 . Враховуючи, що встановлення даного факту є підставою для визнання частини спірного будинку, яка належить ОСОБА_2 , об'єктом права спільної сумісної власності й подальшого вирішення інших вимог, заявлених в позовній заяві, апеляційний суд відмовив у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад учасників справи.
57. Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року усправі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16-ц,
№ 372/51/16-ц).
58. Верховний Суд у постанові від 17 травня 2021 року у справі № 309/2340/15 (провадження № 61-16776св20) зазначив, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
59. Враховуючи, що підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на частину житлового будинку є неналежний суб'єктний склад учасників справи, колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції щодо недоцільності формулювання в мотивувальній частині судового рішення висновків щодо встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без вирішення всіх інших позовних вимог по суті.
60. Крім того, колегія суддів відхиляє посилання заявника на те, що суди не встановили факту проживання без реєстрації шлюбу, тому він в подальшому буде позбавлений можливості звернутися до суду за захистом своїх прав, оскільки, як зазначено, апеляційним судом відмовлено у задоволенні позовних вимог з підстав неналежного суб'єктного складу учасників справи, тобто до справи не залучено всіх осіб, які мають право власності на спірне майно, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
61. Отже, ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутися до суду із позовом, визначивши належним чином суб'єктний склад учасників справи, й, відповідно, заявити про необхідність встановлення обставин проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу під час розгляду справи.
62. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
63. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального процесуального права.
64. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 жовтня 2021 року у незміненій частині та постанову Чернігівського апеляційного суду від 12 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович