09 липня 2025 року
м. Київ
справа № 201/1017/25
провадження № 61-5429св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бочкаря Романа Віталійовича, на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська
від 28 січня 2025 року ОСОБА_3 та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Макарова М. О., Свистунової О. В.
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
1. У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту батьківства за особою, яка зникла безвісти, в порядку окремого провадження, в якій просила суд:
- встановити факт батьківства ОСОБА_4 , який вважається зниклим безвісти з 27 квітня 2022 року, стосовно дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- внести зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного 28 липня 2021 року Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) за номером № 700, вказавши батьком дитини ОСОБА_4 ;
- внести зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного 28 липня 2021 року Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) за номером № 700, вказавши анкетні дані дитини: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст судових рішень
2. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 січня 2025 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 відмовлено.
3. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, районний суд, із висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, мотивував своє рішення тим, що встановлення даного факту заявнику необхідно для отримання пенсії,
у зв'язку з чим у заявника фактично виник спір з приводу права на її оформлення через недоведеність питання щодо батьківства особи, яка зникла безвісти.
4. Також, на переконання судів попередніх інстанцій, оскільки для розгляду судом в порядку окремого провадження справи про встановлення батьківства необхідною умовою є встановлений факт смерті чоловіка (батька) дитини, відсутність відомостей щодо смерті ОСОБА_4 виключає можливість розгляду заяви саме в порядку окремого провадження.
5. З урахуванням зазначеного вище суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшов висновку про наявність підстав для відмови
у відкритті провадження у справі з підстав, визначених частиною четвертою статті 315 ЦПК України
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
6. У квітні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Бочкаря Р. В., на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 січня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року у вказаній справі.
7. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
8. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 липня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
9. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Бочкар Р. В., просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
10. Підставою касаційного оскарження судових рішень вказує неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.
11. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність спору про право, оскільки у справі, що переглядається, не встановлено, між якими суб'єктами існує спір про право; судами не враховано, що за наведених в цій справі обставин не можливо звернутися до суду в порядку позовного провадження, оскільки відсутня сторона відповідача в зв'язку з тим, що особа, факт батьківства якої заявниця просить встановити, є такою, що зникла безвісти; судами не враховано висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 336/709/18-ц, від 14 квітня 2021 року в справі № 205/2102/19-ц, від 28 квітня 2021 року в справі № 520/19532/19, від 15 листопада 2021 року в справі № 554/10125/20, від 03 серпня 2022 року в справі № 302/991/19, від 14 грудня 2022 року в справі № 180/2132/21, від 31 травня 2023 року в справі № 357/11366/22, від 07 лютого 2024 року в справі № 545/844/23, від 21 лютого 2024 року в справі № 278/304/23.
12. Додатково зауважує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
13. При цьому вказує, що оскільки чинним законодавством України процедура встановлення факту батьківства за особою, яка зникла безвісти, не передбачена, тому у даному випадку за аналогією мають застосовуватися норми щодо встановлення факту батьківства за померлою особою.
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходили
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14. У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту батьківства за особою, яка зникла безвісти.
15. На обґрунтування вимог заяви посилалася на те, що ОСОБА_1 із жовтня 2020 року до квітня 2022 року фактично проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_4 . У період спільного проживання у них народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
16. Запис про батька ОСОБА_5 вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК України, тобто проведено за прізвищем та громадянством матері,
а ім'я та по-батькові батька дитини записано за вказівкою ОСОБА_1 , а саме визначено батьком ОСОБА_7 .
17. Вказувала, що батьком дитини є громадянин України ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , який як під час її вагітності, так і після народження дитини, визнавав, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його сином.
18. Вказує, що 28 квітня 2022 року батько ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав з ІНФОРМАЦІЯ_4 Сповіщення сім'ї №10 від 28 квітня 2022 року вих. №1/1707, у якому зазначено, що його син головний сержант ОСОБА_4 , який проходив службу у військовій частині
№ НОМЕР_1 , зник безвісти 27 квітня 2022 року, обставини з'ясовуються військовою частиною.
19. За висновком судового експерта-імунолога відділення судово-біологічних експертиз та досліджень ДСУ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» № 3085-МГ від 27 грудня 2024 року (звіт тесту ДНК), за результатами якого встановлено, що ОСОБА_5 має співпадіння генетичних ознак
Y-хромосом з ОСОБА_2 , тобто може бути його онуком.
20. Встановлення факту батьківства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно їх малолітнього сина заявнику необхідно для оформлення пенсії у зв'язку із втратою годувальника.
21. На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд встановити юридичний факт батьківства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця
м. Дніпропетровська (Самарський район), який вважається зниклим безвісти із
27 квітня 2022 року, стосовно дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; внести зміни до актового запису про народження дитини
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного 28 липня 2021 року Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Дніпро) за номером № 700, вказавши батьком дитини ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; внести зміни до актового запису про народження дитини
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного 28 липня 2021 року Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Дніпро) за номером № 700, вказавши анкетні дані дитини: ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
22. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 січня
2025 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду
від 01 квітня 2025 року, у відкритті провадження у справі відмовлено з підстав, визначених частиною четвертою статті 315 ЦПК України.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
23. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
24. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
25. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
26. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише
в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
27. Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
28. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
29. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
30. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
31. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК Україниокреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
32. Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи
в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті 315 ЦПК України).
33. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).
34. Змістом частини четвертої статті 315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду.
35. Під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду.
36. Спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право. Вказаний правовий висновок викладено
у змісті постанови Верховного Суду від 28 вересня 2022 року в справі
№ 139/122/14-ц (провадження № 61-3238св22).
37. Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
38. Такі висновки висловлені Верховний Судом в постановах від 11 вересня 2024 року в справі № 335/4669/23 (провадження № 61-8050св24), від 17 червня 2024 року в справі № 753/21178/21 (провадження № 61-15630св23).
39. Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у змісті постанови від 04 січня 2023 року в справі № 198/99/15-ц (провадження
№ 61-7049св22): «згідно з частиною шостою статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду
і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права».
40. Таким чином, у порядку окремого провадження підлягають розгляду справи про встановлення фактів, за наявності наступних умов:
згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;
заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;
встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
41. Суд першої інстанції, із висновками якого погодився і апеляційний суд, відмовляючи у відкритті провадження у справі, мотивував своє рішення тим, що встановлення даного факту заявнику необхідно для отримання пенсії,
у зв'язку з чим у заявника фактично виник спір з приводу права на її оформлення через недоведеність питання щодо батьківства особи, яка зникла безвісти.
42. Також, на переконання судів попередніх інстанцій, для розгляду судом
в порядку окремого провадження справи про встановлення батьківства необхідною умовою є встановлений факт смерті чоловіка (батька) дитини,
а відсутність відомостей щодо смерті ОСОБА_4 , в свою чергу, виключає можливість розгляду заяви саме в порядку окремого провадження.
43. В повній мірі з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.
44. Змістом статті 128 СК України передбачено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
45. Водночас частиною першою статті 135 СК України встановлено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини
у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
46. У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу (стаття 130 СК України).
47. Комплексний аналіз змісту статті 130 СК України свідчить, що передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до частини першої статті 130 СК України є запис про батька дитини
у книзі записів народжень за вказівкою матері, а також смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення такої особи померлим, що, в свою чергу, узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року в справі № 373/2257/18 (провадження
№ 61-15136св20), від 15 квітня 2021 року в справі № 361/2653/15 (провадження
№ 61-2239св21), від 06 червня 2024 року в справі № 672/915/23 (провадження
№ 61-3583св24), від 09 квітня 2025 року в справі № 213/1448/24 (провадження
№ 61-12171св24).
48. Зважаючи на підстави та предмет заяви, з урахуванням фактично встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, з наведенням відповідних мотивів дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження
у справі, водночас помилково мотивував своє рішення тим, що у відкритті провадження необхідно відмовити з підстав того, що встановлення даного факту заявнику необхідно для подальшого оформлення для дитини пенсії у зв'язку із втратою годувальника, у зв'язку з чим у заявника фактично виник спір з органом, який призначає та виплачує таку допомогу, що виключає можливість розгляду поданої заяви в порядку окремого провадження.
49. При цьому колегія суддів вважає необґрунтованими посилання касаційної скарги на необхідність застосування до спірних правовідносин аналогії закону та аналогії права, передбачених змістом статті 8 ЦК України, оскільки законодавцем чітко врегульовано подібні правовідносини.
50. Набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не зменшує обсяг цивільної правоздатності такої особи (частина перша
статті 8 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин»).
51. Зокрема, факт батьківства чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини може бути встановлений за рішенням суду у разі його смерті (частина перша статті 130 СК України).
52. Відтак, у разі відсутності відомостей про смерть особи, батьківство якої встановлюється, необхідним є безпосереднє звернення до суду саме із позовом про визнання батьківства (стаття 128 СК України).
53. Таким чином, на переконання колегії суддів, відсутність судового рішення про визнання ОСОБА_4 померлим або належних доказів його смерті виключає саму можливість звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства саме в порядку окремого провадження на підставі статті 130 СК України, а відтак судові рішення у вказаній частині підлягають залишенню без змін.
54. З урахуванням вищевказаного ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають зміні у їх мотивувальній частині.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
55. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
56. За змістом частин першої, другої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково та ухвалення нового рішення
у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
57. З урахуванням наведених вище мотивів, Верховний Суд вважає за необхідне оскаржувані судові рішення змінити шляхом виключення з мотивувальної частини останніх посилання на те, що встановлення даного факту заявнику необхідно для подальшого оформлення для дитини пенсії у зв'язку із втратою годувальника,
у зв'язку з чим у заявника фактично виник спір з органом, який призначає та виплачує таку допомогу, що виключає можливість розгляду поданої заяви
в порядку окремого провадження.
58. В іншій частині колегія суддів вважаєза необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Керуючись статтями 400, 410, 412, 415-419, 436 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бочкаря Романа Віталійовича,задовольнити частково.
2. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 січня
2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2025 рокузмінити шляхом виключення з мотивувальної частини судових рішень посилання на те, що встановлення даного факту заявнику необхідно для подальшого оформлення для дитини пенсії у зв'язку із втратою годувальника, у зв'язку з чим
у заявника фактично виник спір з органом, який призначає та виплачує таку допомогу, що виключає можливість розгляду поданої заяви в порядку окремого провадження, а також зазначенням про те, що у разі відсутності відомостей про смерть особи, батьківство якої встановлюється, необхідним є безпосереднє звернення до суду саме із позовом про визнання батьківства.
3. В іншій частині ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська
від 28 січня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2025 рокузалишити без змін.
4. З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 січня 2025 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року у скасованій частині втрачають законну силу.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович