01 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 911/657/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Петропавлівське"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 (головуючий суддя Мальченко А. О., судді Скрипка І. М., Козир Т. П.)
у справі № 911/657/24
за позовом Приватного закладу вищої освіти "Київський міжнародний Університет"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петропавлівське",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Комунальне підприємство "Борщагівка" Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області,
про скасування рішення про державну реєстрацію права, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності,
(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Круглов С. С., Зарубінський О. О., відповідача - Гризодуб Я. Д.)
Короткий зміст позовних вимог
1. Приватний заклад вищої освіти "Київський міжнародний Університет" (далі також - Позивач, Університет) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петропавлівське" (далі також - Відповідач, Товариство), в якому, враховуючи заяву від 10.10.2024, просить суд:
1) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45683313 від 25.02.2019, прийняте державним реєстратором Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Трітиніченко Юлією Василівною;
2) витребувати на користь Університету з незаконного володіння Товариства об'єкт будівництва (нерухомості) - каналізаційну насосну станцію, площею 20,2 кв.м, розташовану за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Гагаріна, (38Б);
3) визнати за Університетом право власності на об'єкт будівництва (нерухомості) - каналізаційну насосну станцію, площею 20,2 кв.м, розташовану за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Гагаріна, (38Б).
2. Аргументуючи позовні вимоги, Університет вказує на те, що він є власником об'єкта нерухомого майна - каналізаційної насосної станції (далі також - КНС), побудованої під час здійснення реконструкції офісно-лабораторного корпусу під офісно-лабораторний корпус з гуртожитком по вул. Оксамитовій 18-А у с. Петропавлівська Борщагівка.
3. Позивач вказує на те, що Відповідач не набув майнових прав на вказаний об'єкт на підставі договору від 06.06.2012 №001/12/кнс купівлі-продажу майнових прав, укладеного між Університетом і Товариством. Стверджує про те, що вказаний договір взагалі є розірваним у зв'язку із невиконанням Відповідачем обов'язку щодо здійснення оплати 100% договірної ціни, про що Товариство було повідомлене листом від 19.09.2023 №163.
4. Університет також вказує на те, що рішення про державну реєстрацію права власності Товариства на об'єкт нерухомого майна реєстраційний номер 1772908832224 - нежитлову будівлю Каналізаційна наносна станція, загальною площею 20,2 кв.м, за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Гагаріна, буд. 38-Б (з відкриттям розділу) індексний номер 45683313 від 25.02.2019 ухвалене державним реєстратором на підставі: довідки №1-12/213 від 25.09.2019 Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради, акта прийому-передачі від 06.06.2012 між Товариством та Університетом, договору купівлі-продажу майнових прав від 06.06.2012 №001/12/кнс, декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 10.12.2012 КС 14312244048 Інспекції ДАБК у Київській області є незаконним та підлягає скасуванню.
Короткий зміст судових рішень
5. Рішенням Господарського суду Київської області від 25.11.2024 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
5.1. Рішення суду першої інстанції аргументоване нормами статей 181, 190, 331, 376, 657, 692 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), статей 34, 35 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", застосувавши які та врахувавши правові позиції Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020, дійшов висновку, що Університетом неправильно обрано спосіб захисту порушеного права.
5.2. Суд першої інстанції також зауважив, що Університет просить витребувати від покупця не майнові права, які були предметом договору купівлі-продажу, а безпосередньо об'єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 17772908832224 - КНС, що не відповідає змісту спірних правовідносин. При цьому, суд наголосив на тому, що договір від 06.06.2012 купівлі-продажу майнових прав станом на дату надіслання повідомлення про його розірвання (20.09.2023) припинений виконанням, а предмет договору припинив існування, оскільки відповідач 19.02.2019 реалізував отримане за договором "право очікування", здійснивши державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості КНС.
5.3. Також, за висновками суду першої інстанції, позивач не довів факту реєстрації спірної каналізаційної насосної станції "за неіснуючою адресою", у зв'язку з чим посилання позивача на позицію постанову Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 925/366/18 є безпідставним.
5.4. Суд першої інстанції погодився з тим, що подана Товариством для реєстрації права власності на спірну КНС Декларація про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрована Інспекцією ДАБК 10.12.2012 за №КС14312244048, не свідчить про введення в експлуатацію спірної КНС, оскільки стосується введення позивачем в експлуатацію іншого об'єкта, який має назву "Реконструкція офісно-лабораторного корпусу під офісно-лабораторний корпус з гуртожитком" у с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Оксамитова 18-А Києво-Святошинського району Київської області, у складі якого будь-яка згадка про спірну КНС відсутня, як і з тим, що із поданих суду матеріалів вбачається порушення порядку державної реєстрації об'єкта нерухомості КНС.
5.5. Однак, за висновком суду першої інстанції, вказана обставина не є підставою для скасування рішення державного реєстратора від 25.02.2019 №4563313 про державну реєстрацію права власності на спірну КНС за Товариством за позовом Університету, з причини відсутності у Позивача прав на об'єкт нерухомого майна, а отже відсутності факту порушення вказаним рішенням прав Позивача.
6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 рішення Господарського суду Київської області від 25.11.2024 скасоване. Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.
6.1. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45683313 від 25.02.2019, прийнятого державним реєстратором Трітиніченко Юлією Василівною Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
6.2. У задоволенні вимог про витребування об'єкта нерухомого майна - КНС із чужого незаконного володіння та визнання за Університетом права власності на об'єкт нерухомого майна - КНС відмовлено.
7. За результатом апеляційного розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується: 1) будівництво Університетом інженерної споруди - каналізаційно-насосної станції (КНС) за відсутності доказів про здійснення будівництва у встановленому законом порядку; 2) новозбудована будівля КНС не введена в експлуатацію у встановленому законом порядку; 3) укладення між сторонами договору купівлі-продажу майнових прав на інженерну будівлі - КНС; 4) Товариство не здійснило оплату майнових прав у встановленому договором порядку та розмірі; 5) Товариством проведена реєстрація права власності на інженерну споруду - КНС без введення об'єкту будівництва в експлуатацію у встановленому законом порядку та за відсутності будь-яких прав на це майно.
7.1. Враховуючи, що під час апеляційного перегляду спору встановлено, що об'єкт нерухомого майна, а саме, нежитлова будівля Каналізаційної насосної станції (КНС) не була введена в експлуатацію у встановленому законом порядку, що свідчить про відсутність об'єкта в цивільному обороті, апеляційний суд вказав, що такий об'єкт нерухомого майна не може бути витребуваний у Відповідача. Встановлене у сукупності та з огляду на предмет та підстави позовних вимог, а також те, що Відповідачем є Товариство, а не власник земельної ділянки, на якій здійснювалось будівництво КНС, виключає можливість визнання права приватної власності на об'єкт будівництва (нерухомості) - КНС за Університетом, оскільки незважаючи на здійснення будівництва, тобто створення нової речі, відсутність доказів прийняття об'єкта в експлуатацію вказує на те, що Університет є власником матеріалів, а не новоствореного об'єкта нерухомості.
7.2. Щодо вимоги про скасування державної реєстрації, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її задоволення, з огляду на таке.
7.3. Так, надаючи оцінку відомостям Декларації про готовність об'єкта до експлуатації КС 14312244048 від 10.12.2012 Інспекції ДАБК у Київській області, апеляційний суд вказав, що декларація видана за наслідками введення в експлуатацію реконструйованого офісно-лабораторного корпусу з гуртожитком за адресою: с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Оксамитова 18-А і не є документом, що засвідчує прийняття в експлуатацію об'єкта КНС.
7.4. У Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією ДАБК у Київській області 10.12.2012 за №КС14312244048, об'єкт - "Реконструкція офісно-лабораторного корпусу під офісно-лабораторний корпус з гуртожитком" в с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Оксамитова 18-А Києво-Святошинського району Київської області визнаний таким, що закінчений будівництвом та готовий до експлуатації. У пункті 13 вказаної Декларації наведено основні показники об'єкта: загальна площа 14 302,2 кв. м, з них площа офісних приміщень 467,6 кв. м, площа учбових лабораторій 467,6 кв.м, площа приміщень гуртожитку 7014,0 кв. м, площа підземного паркінгу 5963,1 кв. м, площа ТП 52,34 кв. м, площа магазину-кафе 348,9 кв. м.
7.5. Декларація не містить жодної інформації про будівництво та можливість експлуатації новозбудованої каналізаційної насосної станції, що розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Гагаріна, буд. 38-Б, площею 20.2 кв. м.
7.6. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що реєструючи новостворений об'єкт нерухомого майна, державний реєстратор не перевірив обставину введення цього об'єкта в експлуатацію, що суперечить ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також не надав належної оцінки тому факту, що предметом договору купівлі-продажу від 06.06.2012 були майнові права, а не нерухоме майно. Такі дії державного реєстратора безумовно не відповідають нормам ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та порушують права Університету як особи, що здійснювала будівництво КНС та є, на сьогодні, з огляду на норму ч 3 ст. 331 ЦК України власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва КНС.
7.7. Урахувавши обставини справи, встановлені під час апеляційного розгляду справи, зокрема те, що право власності на об'єкт нерухомого майна - КНС, з огляду на відсутність доказів прийняття цього об'єкту в експлуатацію, не належить ані Позивачу, ані Відповідачу, і матеріали справи не містять доказів набуття Товариством майнових прав, що є предметом договору від 06.06.2012, натомість, Університет володіє правами, передбаченими ч. 3 ст. 331 ЦК України, апеляційний суд дійшов висновку, що вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно є належним способом захисту прав Позивача. Задоволення такого позову призведе до вилучення державним реєстратором з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей як про об'єкт нерухомого майна, який не було створено у встановленому законом порядку, так і відомостей щодо особи, яка не володіє ні майновими, ні речовими правами на інженерну будівлю КНС.
Касаційна скарга
8. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, Товариство звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Узагальнені доводи касаційної скарги
9. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України(далі - ГПК України), скаржник посилається на неврахуванням апеляційним судом висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 08.09.2020 у справі №916/667/18, щодо застосування ст. 692 ЦК України. Цитує також витяги з постанов Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 і Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 318/89/18, від 20.09.2021 у справі №2340/4928/18.
10. Скаржник вважає, що спір у цій справі виник із договору купівлі-продажу майнових прав і належним способом захисту порушеного права в даному випадку, відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару є право продавця вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
11. Товариство також посилається на неврахування апеляційним судом висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі 359/3373/16-ц про те, що: "рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав (записів до Державного реєстру прав). З відображенням таких відомостей (записів) у Державному реєстрі прав рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпує свою дію. Отже, вимога про скасування такого рішення після внесення на його підставі відповідних відомостей (записів) до Державного реєстру прав не відповідає належному способу захисту".
12. В обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 287 та п. 8 ч. 1 ст. 310 ГПК України, скаржник з посиланням на положення ст. 376 ЦК України, а також висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі №916/1174/22, постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 №6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" стверджує про те, що суди повинні були залучити до розгляду справи орган місцевого самоврядування - Борщагівську сільську раду, як представника власника земельної ділянки - територіальної громади, та Державну інспекцію архітектури та містобудування України.
Відзив
13. У відзиві Університет не погоджується з доводами касаційної скарги, вказує на помилковість твердження скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Позивач посилається на те, що наведені Відповідачем висновки Верховного Суду не є релевантними до спірних правовідносин. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
Інші заяви та клопотання
14. 30.06.2025 від Університету надійшла заява в якій повідомлено про порушення Києво-Святошинською окружною прокуратурою двох кримінальних проваджень за ч. 3 ст. 191 КК України та ч. 2 ст. 366 КК України. В силу імперативних приписів частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а тому відповідна заява Університету залишається без розгляду.
Оцінка аргументів скаржників і висновків судів попередніх інстанцій
15. Згідно з частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
16. Постанова суду апеляційної інстанції оскаржується Відповідачем з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України
17. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
18. Відповідно до положень цієї норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових:
- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;
- спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
19. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і вказаного вище пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
20. При цьому, з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
21. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
22. Водночас колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
23. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
24. Проаналізувавши обставини правовідносин у цій справі та у справах, на неврахування правових висновків у яких посилається скаржник у касаційній скарзі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що правовідносини у порівнюваних справах не є подібними з огляду на таке.
25. Спір у справі в оскаржуваній частині стосується вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45683313 від 25.02.2019.
26. Як було наголошено вище, задовольняючи вказану позовну вимогу, апеляційний господарський суд виходив: (1) з відсутності в матеріалах справи доказів введення об'єкта нерухомого майна (спірної каналізаційної насосної станції) в експлуатацію в установленому законом порядку; (2) з того, що предметом договору купівлі-продажу від 06.06.2012 були майнові права, а не нерухоме майно; (3) з того, що державний реєстратор всупереч нормам ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" на наведені обставини увагу не звернув; (4) з того, що матеріали справи не містять доказів набуття Товариством також і майнових прав, що є предметом договору від 06.06.2012; (5) з того, що Університет за договором підряду від 15.03.2011 №3 на роботи по будівництву інженерної будівлі каналізаційної насосної станції вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва КНС, у зв'язку із чим дійшов висновку, що вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно є належним способом захисту прав Позивача.
27. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції в цій частині Відповідач вказує на неврахування висновків Верховного Суду в постанові від 08.09.2020 у справі № 916/667/18 щодо застосування статті 692 ЦК України.
28. Так, як убачається зі змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 916/667/18 предметом позову у наведеній справі є вимоги колишнього учасника товариства до нових учасників та товариства про розірвання договору купівлі-продажу частки статутного капіталу товариства, скасування рішення загальних зборів учасників товариства та визнання за позивачем права власності на частку в статутному капіталі товариства. Позов мотивовано тим, що в порушення умов договору купівлі-продажу покупці не сплатили позивачці вартість набутих часток.
29. Велика Палата Верховного Суду не погодилася із висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог, судові рішення скасувала та прийняла нове рішення, яким у задоволенні позову відмовила. При цьому, Великою Палатою Верховного Суду наведено правовий висновок щодо застосування норми статті 692 ЦК України, відповідно до якого такий спосіб захисту, як розірвання договору, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар, і покупця, який прийняв товар, не відповідає суті порушення договору, що полягає в несплаті грошових коштів. Така несплата (повна або часткова) може бути наслідком не навмисного порушення договору з боку покупця (який бажає збагатитися за рахунок затримки оплати), а добросовісної помилки покупця, наприклад, через існування розбіжностей між сторонами щодо суми, належної до сплати, щодо взаємних розрахунків між сторонами (зокрема, як у цій справі). Крім того, за висновком Великої Палати Верховного Суду, оскільки позовна вимога про розірвання спірного договору в цій справі не підлягає задоволенню, то немає підстав і для задоволення спрямованої на повернення позивачці часток у статутному капіталі товариства позовної вимоги про скасування рішення загальних зборів учасників товариства.
30. У той же час, у справі № 911/657/24 спору щодо розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства не виникало. Висновки суду апеляційної інстанції в цій справі, яка розглядається, в оскаржуваній частині щодо скасування рішення державного реєстратора пов'язані в тому числі з тим, що до державного реєстру прав на нерухоме майно внесено запис про право власності на об'єкт нерухомого майна - КНС за відсутності в матеріалах справи доказів прийняття цього об'єкта в експлуатацію. У наведеній скаржником справі № 916/667/18 спір не стосувався обставин, які є спірними в цій справі, яка розглядається, а висновки щодо реєстрації права власності на майно щодо якого відсутні докази введення в експлуатацію відсутні. Наведене у сукупності переконливо свідчить про неподібність правовідносин у порівнюваних справах.
31. Декларативними визнаються посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 спір у якій стосувався визнання недійсними та скасування державних актів на право користування земельними ділянками, а також на постанову Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 318/89/18 спір у якій стосувався стягнення грошової компенсації вартості житлового будинку, на постанову Верховного Суду від 20.09.2021 у адміністративній справі № 2340/4928/18 спір у якій стосувався визнання протиправною / скасування результатів позапланової перевірки Управління державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради, оскільки правовідносини в наведених справах є очевидно неподібними до правовідносин цієї справи, яка розглядається.
32. Стосовно посилань скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, колегія суддів зазначає таке.
33. Так, у справі № 359/3373/16-ц перший заступник прокурора Київської області, діючи в інтересах держави в особі Кабінету міністрів України та Державного підприємства "Бориспільський лісгосп", звернувся до суду із позовом про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, державних актів на право власності на земельні ділянки, свідоцтв про право власності на земельні ділянки, рішень про державну реєстрацію права власності на ці об'єкти нерухомого майна, договорів іпотеки та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння. Позовні вимоги були мотивовані тим, що рішенням Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області здійснено вилучення земель лісогосподарського призначення державної власності, а також змінено її цільове призначення. В подальшому на підставі рішень сільради здійснена приватизація низки земельних ділянок, частина яких була згодом відчужена на користь інших фізичних та юридичних осіб. На думку прокурора, рішення сільради прийняте всупереч законодавству, а тому і всі подальші рішення сільради про передачу громадянам у власність земельних ділянок за рахунок земель лісогосподарського призначення державної власності є протиправними. Позивач вважав, що власники земельних ділянок, які незаконно приватизували ці об'єкти нерухомого майна, не мали права відчужувати земельні ділянки та змінювати їх цільове призначення.
34. Велика Палата Верховного Суду скасувала судові рішення попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог в інтересах держави про витребування на користь держави з володіння земельні ділянки та у цій частині ухвалила нове рішення яким позов задовольнила, з тих підстав, що Київське обласне управління лісового та мисливського господарства не надавало згоду на переведення земельних ділянок з лісових земель на землі для будівництва жилих будинків та ведення особистого селянського господарства, які були відчужені та протиправно змінено їх цільове призначення.
35. В частині вимог про скасування державної реєстрації прав, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що пред'явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.
36. Натомість у справі, яка розглядається, в частині вимоги про скасування рішення державного реєстратора (з якою не погоджується скаржник) спір стосується державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна щодо якого відсутні докази введення в експлуатацію. При цьому, суд апеляційної інстанції визнав Позивача власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва КНС, а не власником нерухомого майна.
37. Отже, у наведеній скаржником постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц суд касаційної інстанції приймаючи судове рішення виходив із інших, неподібних до цієї справи, що розглядається у касаційному порядку, правовідносин.
38. За наведеного, посилання скаржника в обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, при оскарженні постанови суду апеляційної інстанції у справі № 911/657/24 на вказану вище постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визнаються необґрунтованими і не приймаються.
39. Безвідносно до викладеного вище детального аналізу неподібності правовідносин у постановах, на які посилається скаржник, колегія суддів звертає увагу на те, що Відповідач у поданій касаційній скарзі не надає жодного аналізу, а також не наводить жодного спростування врахованому судом апеляційної інстанції правозастосуванню, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) щодо вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно за умови, що майно не було відчужено до третіх осіб.
40. Інших висновків Верховного Суду, які б стосувалися / спростовували висновки суду апеляційної інстанції по суті розгляду позовних вимог скаржник не наводить.
41. Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховний Суд зазначає, що цитування Відповідачем окремих висновків Верховного Суду, викладених у наведених вище постановах, правовідносини в яких є неподібними до правовідносин, що склалися в цій справі № 911/657/24, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а зміст наведених скаржником постанов не свідчить про застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права без урахування висновків, викладених у них.
42. Отже, наведена Відповідачем підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, у зв'язку чим касаційне провадження за касаційною скаргою в частині вказаної підстави підлягає закриттю згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України
43. Відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
44. Пунктом 8 частини 1 статті 310 ГПК України передбачено, що судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
45. Посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, пункт 10 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 №6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)", скаржник наполягає на тому, що встановивши, що фактично спірна КНС є об'єктом самочинного будівництва і її будівництво за класом наслідків відноситься за складністю (V категорія) до об'єктів зі значними наслідками (СС3), суди повинні були залучити до розгляду справи орган місцевого самоврядування - Борщагівську сільську раду, як представника власника земельної ділянки - територіальної громади, на якій таке самочинне будівництво здійснювалось, та Державну інспекцію архітектури та містобудування України. При цьому, скаржник наголошує на тому, що оскільки суд апеляційної інстанції задовольнив одну з позовних вимог, то саме його рішення породжує правові наслідки для вказаних осіб і саме постанова суду апеляційної інстанції має бути скасована з підстав незалучення вказаних осіб до участі у справі.
46. Надаючи оцінку наведеним доводам скаржника, колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає, що, по-перше, судове рішення повинно стосуватися прав, інтересів та (або) обов'язків особи незалежно від результату вирішення спору, а тому посилання скаржника на те, що тільки постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з цих підстав є помилковим.
47. По-друге, задовольняючи позовну вимогу про скасування за Відповідачем державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - КНС, апеляційний суд вказав на наявність порушених прав Позивача як власника матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва КНС, а також виходив з того, що КНС не набула статусу нерухомого майна, а отже спірна державна реєстрація є незаконною (вказані висновки апеляційного суду скаржник не спростовав у передбаченому процесуальним законом порядку). Таким чином, в частині позовної вимоги із задоволенням якої не погоджується Відповідач спір не стосується легалізації об'єкта самочинного будівництва на підставі статті 376 ЦК України. Доводів щодо незгоди з висновками судів в частині позовної вимоги про визнання права власності на об'єкт будівництва (нерухомості) - КНС касаційна скарга не містить, а тому висновки судів в цій частині в силу імперативних приписів статті 300 ГПК України не переглядаються.
48. По-третє, вказаним вище у пункті 47 цієї постанови спростовуються посилання скаржника на висновки Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, оскільки подібного спору в наведеній справі не виникало, що свідчить про неподібність правовідносин.
49. Інших доводів стосовно того, що в мотивувальній частині судового рішення в цій справі містилися б висновки суду про права, інтереси та/або обов'язки Борщагівської сільської ради чи Державної інспекції архітектури та містобудування України, або в резолютивній частині того ж рішення було б прямо вказано про права та/або обов'язки вказаних суб'єктів у поданій касаційній скарзі не зазначено і не обґрунтовано.
50. За таких обставин, доводи касаційної скарги, обґрунтовані підставами касаційного оскарження, передбаченими пунктом 4 частини 2 статті 287, пунктом 8 частини 1 статті 310 ГПК України, не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи.
51. Стосовно інших доводів касаційної скарги Відповідача, зокрема, стосовно суспільного інтересу та виняткового значення справи для Відповідача, а також неможливості для Відповідача спростувати обставини, встановлені судовим рішенням у цій справі, при розгляді іншої справи, то вони підставами касаційного оскарження не обґрунтовані, підставою відкриття касаційного провадження не слугували, направлені на переоцінку встановлених у справі обставин, що виходить за межі касаційного розгляду, передбачені статтею 300 ГПК України, а тому судом касаційної інстанції і не розглядаються.
52. У зв'язку із наведеним вище, Суд враховує доводи відзиву Позивача в тій мірі, в якій вони узгоджуються з наведеним у цій постанові і з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
53. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
54. Оскільки після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Відповідача на постанову на підставі, передбаченій пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, виявилося, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржники у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, касаційне провадження за касаційною скаргою Відповідача необхідно закрити на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.
55. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
56. Враховуючи наведені положення закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішила, що подана Відповідачем касаційна скарга на постанову в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 ГПК України, є необґрунтованою і задоволенню не підлягає. Водночас прийнята у справі постанова відповідає правовим нормам, а тому не може бути змінена чи скасована.
Розподіл судових витрат
57. Судовий збір в силу вимог статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
1. Касаційне провадження у справі № 911/657/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Петропавлівське" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Петропавлівське" в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 у справі № 911/657/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил