10 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 912/1467/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Рогач Л. І.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Селянського (фермерського) господарства "Вершина"
на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.10.2024 та
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2025
у справі за позовом Селянського (фермерського) господарства "Вершина"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод залізобетонних виробів"
про визнання розірваним договору поставки та стягнення 239 177,88 грн,
Селянське (фермерське) господарство "Вершина" (далі - СФГ "Вершина" позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод залізобетонних виробів" (далі - ТОВ "СЗЗБВ", відповідач) про визнання розірваним договору поставки та стягнення з відповідача 239 177,88 грн збитків.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням умов договору поставки, укладеного у спрощений спосіб, щодо передачі відповідачем товару, чим позивачу завдані збитки у заявленому розмірі.
Господарський суд Кіровоградської області рішенням від 15.10.2024, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2025, відмовив у задоволенні позову.
Суди виходили з того, що строк поставки залізобетонних виробів, зазначених у рахунках ТОВ "СЗЗБВ", не погоджено позивачем та відповідачем, а оскільки строк поставки товару відповідно до вимог діючого законодавства є істотною умовою договору поставки, то такий договір є неукладеним, а грошова сума, сплачена позивачем відповідачу, є авансом за товар, яку відповідач повернув.
СФГ "Вершина" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.10.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2025, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.
Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі СФГ "Вершина" зазначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень є виключні випадки, передбачені пунктами 1, 4 (з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України) частини другої статті 287 ГПК України.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судових рішень у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій не застосували висновків щодо укладення договорів у спрощений спосіб, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 15.09.2011 у справі № 15/001-11, і вказав, що аналогічні висновки щодо застосування такої норми Верховний Суд виклав у постановах від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.02.2023 у справі № 910/5041/22, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17, від 14.05.2024 у справі № 916/1164/23, від 09.04.2024 у справі № 909/335/23, від 27.11.2019 у справі № 924/277/19.
Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Щодо посилання СФГ "Вершина" у касаційній скарзі на постанову Вищого господарського суду України від 15.09.2011 у справі № 15/001-11, висновків у якій, на думку скаржника, не врахував суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, Верховний Суд наголошує, що за змістом частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, які викладені саме в постановах Верховного Суду, тоді як постанови Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї норми, і не можуть бути обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України. Враховуючи наведене, колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на зазначену постанову Вищого господарського суду України.
З огляду на зміст вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, касаційна скарга має містити формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах.
Однак колегія суддів зауважує, що СФГ "Вершина", визначаючи підставою подання касаційної скарги пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, не зазначило чітко яку саме норму права (пункт, частину, статтю) суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, не застосував або застосував неправильно і не врахував висновку, викладеного у вказаних у касаційній скарзі постановах Верховного Суду.
Крім того, у постановах Верховного Суду від 09.02.2023 у справі № 910/5041/22, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17, від 14.05.2024 у справі № 916/1164/23, від 09.04.2024 у справі № 909/335/23, від 27.11.2019 у справі № 924/277/19, які наводить скаржник у касаційній скарзі, Верховний Суд не викладав висновків щодо застосування норм права у правовідносинах щодо укладення договорів, у спрощений спосіб, зокрема, договорів поставки.
Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу.
За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже, для усунення недоліків касаційної скарги СФГ "Вершина" необхідно зазначити, яку саме норму права (пункт, частину, статтю) суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, не застосував або застосував неправильно і не врахував висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
З огляду на те що касаційна скарга підлягає залишенню без руху до усунення її недоліків, додане до касаційної скарги клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Верховний Суд буде розглядати після усунення недоліків касаційної скарги.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Вершина" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.10.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2025 у справі № 912/1467/24 залишити без руху.
2. Встановити строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
3. Заяву про усунення недоліків касаційної скарги з доданими документами направити іншому учаснику справи з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України та надати до Верховного Суду докази про таке направлення.
4. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог суду касаційна скарга у справі № 912/1467/24 вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Л. Рогач