08 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/4297/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Рибхоз"
на рішення Господарського суду Харківської області від 15.01.2024 (суддя Калініченко Н. В.)
і постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 (головуючий суддя Фоміна В. О., судді Крестьянінов О. О., Пуль О. А.)
у справі № 922/4297/23
за позовом керівника Богодухівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації (Харківської обласної державної адміністрації)
до Приватного підприємства "Рибхоз",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіональний офіс водних ресурсів Харківської області,
про відновлення становища, яке існувало до порушення,
(у судовому засіданні взяв участь прокурор - Сімаченко А. О.)
Короткий зміст позовних вимог
1. Керівник Богодухівської окружної прокуратури Харківської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації (Харківської обласної державної адміністрації) (далі - Позивач, Облдержадміністрація) звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Приватного підприємства "Рибхоз" (далі - Відповідач, ПП "Рибхоз") про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом зобов'язання ПП "Рибхоз" звільнити водний об'єкт - Олександрівське водосховище разом із зайнятими цим водосховищем земельними ділянками з кадастровими номерами: 6321285001:02:000:0001 площею 232,1187 га, 6321285001:02:0002 площею 37,7201 га, 6320880500:01:001:0345 площею 1,1476 га та 6320880500:01:001:0346 площею 120,9877 га та повернути його у відання Облдержадміністрації з правом постійного користування Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПП "Рибхоз" неправомірно використовує у своїй господарській діяльності водний об'єкт - Олександрівське водосховище без правовстановлюючих документів, а отримані підприємством дозвільні документи не дають підстав для використання земельної ділянки водного фонду.
Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень
3. 15.01.2024 рішенням Господарського суду Харківської області, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2024, позовні вимоги задоволено повністю.
4. Судові рішення мотивовано тим, що у відповідача відсутні правовстановлюючі документи, які б надавали останньому право користування землями водного фонду та визначали правові підстави користування водним об'єктом.
5. При цьому суди також зазначили, що Олександрівське водосховище є водосховищем комплексного призначення, яке відповідно до положень статті 51 Водного кодексу України взагалі не може бути об'єктом оренди.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
6. На території Валківського та Богодухвського ОТГ Харківської області розташоване Олександрівське водосховище. Згідно водогосподарського паспорта площа вказаного водного об'єкта становить 3,52 км2, об'єм - 11,4 млн. м3, призначення водосховища - зрошення та риборозведення.
7. Згідно з відомостями Державного земельного кадастру, під Олександрівським водосховищем знаходяться земельні ділянки водного фонду: 6321285001:02:000:0001 площею 232,1187 га, 6321285001:02:0002 площею 37,7201 га, 6320880500:01:001:0345 площею 1,1476 га та 6320880500:01:001:0346 площею 120,9877 га. Відповідно до державних актів на право постійного користування (серія ЯЯ № 305283 на земельну ділянку площею 122,1353 га та серія ЯЯ № 305749 на земельну ділянку площею 269,8388 га) вказані вище земельні ділянки передано в постійне користування Харківському обласному управлінню по меліорації і водному господарству/Харківському обласному управлінню водних ресурсів (наразі - Регіональний офіс водних ресурсів у Харківській області).
8. ПП "Рибхоз" здійснює зариблення (вселення) і вилов водних біоресурсів в Олександрівському водосховищі. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності відповідача є 03.12 "Прісноводне рибальство". Вказана діяльність здійснюється на підставі ліцензії від 07.07.2011 із необмеженим строком дії.
9. На замовлення Відповідача було розроблено Режим рибогосподарської експлуатації Олександрівського водосховища, що затверджений Державним комітетом рибного господарства України 31.07.2009. 21.04.2017 Державним агентством рибного господарства України погоджені зміни та доповнення до цього Режиму рибогосподарської експлуатації Олександрівського водосховища, що діють до 31.12.2026.
10. Також Відповідач має дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) № 09 від 04.02.2022, що діє до 03.02.2027.
11. 20.07.2004 між Харківським обласним виробничим управлінням по меліорації і водному господарству (Облводгосп) та ПП "Рибхоз" укладений договір про спільну виробничу діяльність строком дії до 20.07.2029, згідно з яким ПП "Рибхоз" експлуатує дзеркало водойми і прибережні захисні смуги згідно Водного кодексу України, зариблює, вирощує і доглядає рибу, охороняє рибу та водойму зі спорудами, благоустроює місця відпочинку, виконує залуження, залісення і охорону прибережної захисної смуги шириною 50 м, та інші природоохоронні заходи. У відповідності до п.3.1.2 вказаного договору, ПП "Рибхоз" приймає участь у ремонтних роботах, експлуатації, обслуговуванні греблі і гідротехнічних споруд; ПП "Рибхоз" повинне до 15 листопада кожного року перераховувати на розрахунковий рахунок Облводгоспу 10000,00 грн.
12. 08.06.2023 Прокурором направлено лист № 56/2-2192вих-23 на адресу Облдержадміністрації, в якому зазначено про наступні обставини: згідно з інформацією ГУ ДПС у Харківській області відсутня інформація щодо подання ПП "Рибхоз" податкової звітності з плати за землю, також, відповідно до інформації з ДРРП на нерухоме майно та їх обтяжень відсутні записи щодо оренди ПП "Рибхоз" будь-яких ділянок водного фонду, до бюджету Валківської міської ради Харківської області та Богодухівської міської ради Харківської області жодних коштів за користування Олександрівським водосховищем не надходило, договори оренди не укладалися, отже, в порушення статей 125, 126 Земельного кодексу України вказаним водним об'єктом та земельними ділянками, на яких він розташований, ПП "Рибхоз" фактично користується за відсутності будь-яких правовстановлюючих документів та державної реєстрації права власності або оренди. У листі Прокурор із посиланням на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру" просив Облдержадміністрацію повідомити, чи вживалися нею будь-які заходи з метою усунення зазначених порушень та чи планується найближчим часом вжиття таких заходів.
13. Облдержадміністрація надала Прокурору відповідь (лист № 04.01-22/1882 від 05.07.2023, в якому зазначила, що не вживала заходів цивільно-правового характеру щодо порушень, на які вказав Прокурор, і що не заперечує проти звернення Прокуратури до суду з відповідним позовом.
14. 22.08.2023 Прокурор на виконання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" направив Позивачу лист № 45/2-3159вих-23 в якому повідомив про те, що окружною прокуратурою буде подано відповідну позовну заяву в інтересах держави в особі Облдержадміністрації.
Касаційна скарга
15. Не погодившись із прийнятими рішеннями, ПП "Рибхоз" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Узагальнені доводи касаційної скарги
16. Підставою для касаційного оскарження скаржник визначив пункти 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наполягаючи на відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування загальних положень статей 92-99 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 51 Водного кодексу України (далі - ВК України) в частині оформлення права користування водосховищами комплексного призначення, тобто при наявності заборони на оформлення права оренди водосховища комплексного призначення, загальними нормами створено підстави для оформлення права користування об'єктом водного фонду при тому, що пряма норма закону відсутня, порядок (механізм) надання у користування таких видів водойм також відсутній.
17. Скаржник доводить, що в матеріалах справи відсутні будь-які данні, які обґрунтовують в чому полягає порушення інтересів держави та не зазначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
18. Також Відповідач зазначає, що листування, яке відбувалось між Прокурором та Харківською військовою адміністрацією, свідчить про перевищення Прокурором своїх службових повноважень, оскільки останній самостійно висунув позовні вимоги до суду незважаючи на те що претензій, скарг з боку Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області, який є постійним користувачем водосховища чи Харківської обласної військової адміністрації та Богодухівської і Банківської ОТГ Харківської області не надходило.
19. ПП "Рибхоз" стверджує, що діюче законодавство у галузі охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, не містить норм, які б зобов'язували користувача водних біоресурсів, який здійснює промислове рибальство, мати правовстановлюючі документи на рибогосподарський водний об'єкт для здійснення спеціального використання водних біоресурсів.
Позиція інших учасників справи
20. У відзиві на касаційну скаргу Прокурор просить відмовити у її задоволенні з мотивів необґрунтованості та безпідставності доводів скаржника.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
21. Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
22. При цьому Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
23. Відповідно до статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.
Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.
В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
24. Статтею 39 цього ж Закону визначено, що до природних ресурсів загальнодержавного значення належать: а) внутрішні морські води та територіальне море; б) природні ресурси континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони; в) атмосферне повітря; г) підземні води; д) поверхневі води, що знаходяться або використовуються на території більш як однієї області; е) лісові ресурси державного значення; є) природні ресурси в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; ж) дикі тварини, які перебувають у стані природної волі в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, інші об'єкти тваринного світу, на які поширюється дія Закону України "Про тваринний світ" і які перебувають у державній власності, а також об'єкти тваринного світу, що у встановленому законодавством порядку набуті в комунальну або приватну власність і визнані об'єктами загальнодержавного значення; з) корисні копалини, за винятком загальнопоширених.
25. Законодавством України можуть бути віднесені до природних ресурсів загальнодержавного значення й інші природні ресурси.
26. До природних ресурсів місцевого значення належать природні ресурси, не віднесені законодавством України до природних ресурсів загальнодержавного значення.
27. Правові засади регулювання охорони та використання водних ресурсів визначаються у ВК України, в преамбулі якого зазначено, що усі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.
28. Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об'єктами.
29. В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб виникає необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту.
30. ВК України в комплексі із заходами організаційного, правового, економічного і виховного впливу сприятиме формуванню водно-екологічного правопорядку і забезпеченню екологічної безпеки населення України, а також більш ефективному, науково обґрунтованому використанню вод та їх охороні від забруднення, засмічення та вичерпання.
31. В такий спосіб ВК України по відношенню до системи водного законодавства виступає рамковим та системоутворюючим законом, а його приписи щодо регулювання водних правовідносин у співвідношенні з нормами інших галузей права мають спеціальний характер, що випливає зі змісту його статті 2, відповідно до якої завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.
32. Водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства.
33. Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об'єктами, регулюються відповідним законодавством України.
34. В статті 1 ВК України надано визначення його основних термінів, зокрема:
води - усі води (поверхневі, підземні, морські), що входять до складу природних ланок кругообігу води;
водний об'єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал (крім каналу на зрошувальних і осушувальних системах), а також водоносний горизонт);
водойма - безстічний або із сповільненим стоком поверхневий водний об'єкт;
водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів);
водокористувач - фізична або юридична особа, яка здійснює водокористування;
водосховище - штучна водойма місткістю більше 1 млн. кубічних метрів, збудована для створення запасу води та регулювання її стоку;
водосховище комплексного призначення - водосховище, яке відповідно до паспорта використовується для двох і більше цілей (крім рекреаційних);
рибництво - штучне розведення і відтворення риби та інших водних живих ресурсів;
рибогосподарський водний об'єкт - водний об'єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей;
35. Води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування.
36. Український народ здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради.
37. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим (стаття 6 ВК України).
38. ВК України передбачено випадки необхідності розробки паспортів водних об'єктів: для визначення цілей та параметрів водосховища комплексного призначення та технологічної водойми (стаття 1 цього Кодексу); паспортизації річок і джерел питного водопостачання (стаття 16 цього Кодексу); надання водних об'єктів у користування на умовах оренди (стаття 51 цього Кодексу); оцінки екологічного стану басейну річки та розробки заходів щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів (стаття 81 цього Кодексу) тощо.
39. Порядок розроблення паспорта водного об'єкта затверджено наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 № 99.
Замовником робіт із розроблення паспорта водного об'єкта є орган, що здійснює розпорядження земельною ділянкою під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними ЗК України (далі - розпорядник земельної ділянки під водою).
Складовою паспорта водного об'єкта є коротка пояснювальна записка, де зазначаються: назва водного об'єкта; назва річки (водотоку), на якій (якому) розташований водний об'єкт, басейн річки; місцезнаходження водного об'єкта; місцезнаходження греблі (у разі наявності), відстань від гирла річки до греблі; призначення водного об'єкта (водосховища, ставка) відповідно до проєкту будівництва; тип водного об'єкта (русловий/нерусловий); вид експлуатації (у каскаді/ізольовано, з можливістю/без можливості регулювання рівня води); вид регулювання стоку (сезонний/річний/багаторічний); наявність правил експлуатації водного об'єкта; власник/балансоутримувач/користувач гідротехнічної споруди.
40. Хоча ВК України не дає вичерпного переліку видів цільового призначення водних об'єктів (в т. ч. водосховищ), а їх цільове призначення може визначатися, зокрема, проєктами їх будівництва, однак аналіз його положень дає можливість виокремити серед основних видів їх призначення: задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, рекреаційних, сільськогосподарських (у тому числі зрошення), промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури), протипожежних та інших державних і громадських потреб.
41. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з водогосподарським паспортом Олександрівське водосховище є водосховищем комплексного призначення для зрошення та риборозведення, тобто підпадає під ознаки рибогосподарського водного об'єкта.
42. Водночас суди, задовольняючи позовні вимоги Прокурора, з урахуванням предмета позову, зокрема з підстав відсутності у Відповідача будь-яких документів, що підтверджують право користування земельними ділянками водного фонду, врахували приписи частини першої статті 51 ВК України, якою визначено, що у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.
43. При цьому суди встановили, що діяльність Відповідача, пов'язана з відтворенням та промисловим виловом водних живих ресурсів (факту здійснення якого Відповідач не заперечував).
44. Судова колегія зазначає, що оскільки позов Прокурора ґрунтується фактично на неможливості отримання комплексного водосховища в оренду, а отже, безпідставного використання Відповідачем його та відповідної земельної ділянки, яка ним зайнята для рибогосподарських потреб, то Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
45. Дійсно, статтею 51 ВК України передбачено, що у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.
46. Не підлягають передачі у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водні об'єкти, що:
використовуються для питних потреб;
розташовані в межах територій та об'єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України".
Водні об'єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об'єктом поширюється на такий водний об'єкт.
Водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними ЗК України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.
Надання водних об'єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об'єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Водні об'єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом.
Орендарі водного об'єкта зобов'язані передбачити місця для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на прогулянкових суднах, любительське і спортивне рибальство тощо).
При визначенні таких місць перевага надається традиційно розташованим місцям масового відпочинку населення на водних об'єктах.
Забезпечення охорони життя та здоров'я громадян у місцях масового відпочинку населення на водних об'єктах покладається на водокористувача, який узяв водний об'єкт у користування на умовах оренди.
У межах населених пунктів забороняється обмеження будь-яких видів загального водокористування, крім випадків, визначених законом.
Заборона загального водокористування водними об'єктами, наданими в користування на умовах оренди, та їх нецільове використання є підставою для розірвання договору оренди.
Типовий договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом затверджується Кабінетом Міністрів України.
Умови використання водних об'єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди визначаються у договорі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом.
Методика визначення розміру плати за надані в оренду водні об'єкти затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
За користування водним об'єктом орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за водний об'єкт та орендну плату за земельну ділянку під таким водним об'єктом.
У договорі оренди водного об'єкта визначаються зобов'язання щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об'єкта, експлуатації водосховищ та ставків відповідно до встановлених для них центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства, режимів роботи, а також необхідність оформлення права користування гідротехнічними спорудами.
Передача орендарем права на оренду водного об'єкта іншим суб'єктам господарювання забороняється.
Орендарі, яким водний об'єкт надано в користування на умовах оренди, зобов'язані надавати іншим водокористувачам можливість здійснювати спеціальне водокористування в порядку, встановленому цим Кодексом, крім випадків, якщо таке спеціальне водокористування унеможливлює використання орендарем водного об'єкта для потреб, визначених у договорі оренди. Водокористувачі, яким видано дозвіл на спеціальне водокористування, мають право скидати зворотні води в орендовані водні об'єкти за умови, що при цьому не перевищуються нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.
Користування водними об'єктами, наданими в оренду, здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу, ЗК України та інших законодавчих актів України.
Надання частин рибогосподарських водних об'єктів, рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України в користування для цілей аквакультури регулюються Законом України "Про аквакультуру".
47. Тобто цією статтею врегульовано правовідносини саме з оренди водного об'єкта, а її тлумачення є однозначним в тій частині, що водосховища комплексного призначення не можуть бути об'єктом оренди. Зазначене випливає із самого змісту як відносин оренди, за якої відбувається індивідуалізація водного об'єкта із закріпленням його за конкретною особою з відповідним обмеженням прав інших осіб щодо його використання (в тому числі права загального природокористування), так і мети комплексного водосховища відповідно до його паспорта: забезпечення можливості його одночасного використання для декількох видів діяльності різними особами, відповідно їх доступу до таких об'єктів, забезпечення їх використання у встановленому порядку.
48. Суд виходить з того, що спірні правовідносини мають складну юридичну природу та регулюються (залежно від встановлених судами обставин) екологічним (природоохоронним, земельним, водним та фауністичним) та/або аграрним законодавством.
49. Статтею 59 ЗК України передбачено, що:
1. Землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
2. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.
3. Землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування:
а) державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури тощо;
б) державним підприємствам для розміщення та догляду за державними об'єктами портової інфраструктури;
в) державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям для ведення аквакультури;
г) військовим частинам Державної прикордонної служби України у межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.
4. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і внутрішнього водного транспорту в порядку, встановленому законом.
5. Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.
50. Системний аналіз зазначених норм в контексті здійснення рибогосподарської діяльності дозволяє дійти висновку про те, що земельні ділянки водного фонду можуть надаватися та, відповідно, використовуватись для рибогосподарських потреб:
1) на праві власності громадянами та юридичними особами-власниками переданих їм замкнених природних водойм загальною площею до 3 гектарів або створених ними штучних рибогосподарських водойм;
2) на праві постійного користування державними водогосподарськими організаціями або державними рибогосподарськими підприємствами, установами і організаціями для ведення аквакультури;
3) на умовах оренди громадянами та юридичними особами земельними ділянками прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озер, водосховищ, інших водойм для рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури);
4) за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами для рибальства громадянами та юридичним особами.
51. Оскільки за встановленими обставинами справи ПП "Рибхоз" не є ані власником земельної ділянки водного фонду, ані державною водогосподарською організацією або державним рибогосподарським підприємством, установою, організацією, то відповідно до положень статті 59 ЗК України використання ним земельної ділянки водного фонду можливе виключно або на умовах оренди водного об'єкта, прибережної захисної смуги тощо для ведення рибництва (аквакультури) або за погодженням власників або користувачів земельних ділянок для здійснення рибальства.
52. Основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і суб'єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об'єктах України, внутрішніх морських водах і територіальному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі регулюються Законом України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів".
53. У статті 1 цього Закону визначено, зокрема, що водні біоресурси (водні біологічні ресурси) - сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До водних біоресурсів належать прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості та інші водні рослини.
54. Використання водних біоресурсів, які перебувають у стані природної волі, здійснюється в порядку загального і спеціального використання (стаття 25 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів").
55. Спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється шляхом їх вилучення з природного середовища (крім любительського і спортивного рибальства у водних об'єктах загального користування в межах та обсягах безоплатного вилову) і включає, зокрема промислове рибальство (частина перша статті 27 зазначеного Закону).
56. За змістом частини першої статті 34 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" суб'єкт рибного господарства (юридична чи фізична особа, яка провадить рибогосподарську діяльність відповідно до законодавства) має право на користування рибогосподарськими водними об'єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів на недискримінаційних умовах у встановленому порядку.
57. Згідно з положеннями частин першої, третьої статті 36 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" юридичні та фізичні особи мають право користуватися водними біоресурсами як об'єктами права власності Українського народу відповідно до Конституції України та цього Закону. Надання у користування рибогосподарських водних об'єктів (їх частин) місцевого значення для провадження рибогосподарської діяльності здійснюється відповідно до закону.
58. Основні засади пріоритетного розвитку рибного господарства відповідно до статті 53 зазначеного Закону передбачають, зокрема пріоритетне надання в оренду водних об'єктів (їх частин) з низькою рибопродуктивністю суб'єктам господарювання, які займаються вирощуванням водних біоресурсів.
59. При цьому гідно зі статтею 6 ВК України води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.
60. Порядок надання земель водного фонду у користування та припинення користування ними встановлюється земельним законодавством (стаття 85 ВК України).
61. Згідно із частиною першою статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
62. Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
63. У статті 122 ЗК України визначено, зокрема, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина перша). Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (частина п'ята).
64. Відповідно до пункту 24 розділу X "Перехідні положення" ЗК України землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук). З дня набрання чинності цим пунктом і до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.
65. З врахуванням обставин цієї справи, а саме встановлення судами попередніх інстанцій здійснення Відповідачем зариблення (вселення) і вилову водних біоресурсів на водному об'єкті без отримання в установленому ЗК України або Законом України "Про аквакультуру" порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об'єктів (їх частин які визначаються координатами відведеної акваторії) є незаконною.
66. При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій Облдержадміністрацією як розпорядником спірної земельної ділянки водного фонду рішень про передачу Відповідачеві у користування земельної ділянки водного фонду, на якій розташований водний об'єкт - Олександрівське водосховище, не приймалося, договорів з приводу передачі у користування вищевказаного водного об'єкта в комплексі із земельною ділянкою не укладалося.
67. Крім того, господарськими судами попередніх інстанцій зауважено, що ані Режим рибогосподарської експлуатації водного об'єкта, ані Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об'єктами чи землями водного фонду, та не визначають правових підстав користування водними об'єктами.
68. Таким чином, доводи позовної заяви Прокурора про відсутність у ПП "Рибхоз" передбачених законом підстав для користування земельною ділянкою водного фонду і, як наслідок, необхідність зобов'язання Відповідача звільнити водний об'єкт - Олександрівське водосховище, що розташоване на території Валківської та Богодухівської ОТГ Харківської області, були підтверджені на підставі наданих сторонами та оцінених судами доказів, що й знайшло відображення в оскаржуваних судових рішеннях.
69. Наведене узгоджується із правовою позицією (частина четверта статті 300 ГПК України) Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 10.04.2025 у справі № 922/1168/23, до закінчення розгляду якої зупинялось провадження у цій справі.
70. Отже, висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають встановленим ним обставинам справи, положенням земельного та водного законодавства, усталеній судовій практиці, а отже, критерію законності та обґрунтованості.
71. У контексті доводів касаційної скарги щодо наявності передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підстав касаційного оскарження судова колегія враховує, що під час розгляду справи № 922/1168/23 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду спростував ідентичні доводи та зазначив, що приписи законодавства, на які послалися суди з урахуванням встановлених ними обставин справи щодо характеру діяльності Відповідача, є чіткими та зрозумілими, відповідні правові висновки неодноразово наводились Верховним Судом, у тому числі у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 923/213/18, від 06.10.2021 у справі № 914/1326/16, від 05.01.2022 у справі № 908/2153/20, постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 12.05.2024 у справі № 916/1719/22 тощо.
72. При цьому зазначені доводи фактично спрямовані на переоцінку встановлених судами обставин справи, а також на спонукання суду на здійснення тлумачення законодавства у спосіб, який прямо суперечить приписам законодавства. Водночас Суд не вправі тлумачити цілком очевидні чіткі вимоги та заборони законодавства занадто розширено, з міркувань доцільності, чим фактично змінювати зміст правової норми, перебираючи на себе функції законодавчого органу.
73. Посилання скаржника на відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді колегія суддів не бере до уваги, оскільки попередні судові інстанції у справі, що розглядається, встановили наявність у прокурора достатніх правових підстав для звернення до суду із позовом у цій справі, спрямованим на захист інтересів держави в особі визначеного ним позивача, тоді як доводи скаржника у наведеній частині стосуються виключно його незгоди з наданою судами оцінкою встановлених обставин справи і необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що з огляду на визначені в статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції.
74. Інші доводи касаційної скарги підставами касаційного оскарження не обґрунтовані, підставою відкриття касаційного провадження не слугували, а тому судом касаційної інстанції і не розглядаються.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
75. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
76. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
77. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанції і не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі судових рішень.
78. За таких обставин доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх судових інстанцій, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а вказані судові рішення - без змін.
79. Ухвалою Верховного Суду від 07.08.2024 зупинено виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 і рішення Господарського суду Харківської області від 15.01.2024 у справі № 922/4297/23 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
80. Відповідно до частини третьої статті 332 ГПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
81. Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, то виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 і рішення Господарського суду Харківської області від 15.01.2024 у справі № 922/4297/23 підлягає поновленню.
Розподіл судових витрат
82. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Рибхоз" залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 і рішення Господарського суду Харківської області від 15.01.2024 у справі № 922/4297/23 залишити без змін.
3. Поновити виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 і рішення Господарського суду Харківської області від 15.01.2024 у справі № 922/4297/23.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил