01.07.2025 року м. Дніпро Справа № 904/8669/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Верхогляд Т.А.,
при секретарі судового засідання: Кишкань М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" арбітражного керуючого Касаткіна Дениса Миколайовича
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Примак С.А.) від 17.09.2024 р. у справі № 904/8669/21
за заявою Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат"
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес"
про визнання банкрутом, -
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2024 р. у справі № 904/8669/21:
- у задоволенні клопотання ліквідатора № 01-32/69-06 від 19.06.2024 про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів - відмовлено;
- у задоволенні заяви ліквідатора № 01-32/39-03 від 14.03.2024 про покладення субсидіарної відповідальності - відмовлено.
Не погодившись з цією ухвалою до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернувся ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" арбітражний керуючий Касаткін Денис Миколайович, в якій просить:
- скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2024 по справі № 904/8669/21 (в частині відмови у задоволенні заяви ліквідатора вих. № 01-32/39-03 від 14.03.2024 про покладення субсидіарної відповідальності) та ухвалити нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі заяву ліквідатора вих. № 01-32/39-03 від 14.03.2024 про покладення субсидіарної відповідальності;
- покласти субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" (код ЄДРПОУ 34919251; місцезнаходження: 50000, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Староміська, будинок 6) у зв'язку з доведенням його до банкрутства на учасника/керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" (код ЄДРПОУ 34919251; місцезнаходження: 50000, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Староміська, будинок 6) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Центральноміським РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області 24.02.2005; адреса: АДРЕСА_1 );
- стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" (код ЄДРПОУ 34919251) грошові кошти у розмірі 25 052 302,62 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги ліквідатор, зокрема, зазначає, що судом першої інстанції не було з'ясовано всіх обставин, що мають значення для справи, а також не враховано висновки Верховного Суду, в т.ч. щодо:
- обізнаності ОСОБА_1 щодо провадження у даній справі (провадження по якій триває майже 3 роки; з матеріалами справи ознайомлювалась та в судових засіданнях постійно приймала участь представник ОСОБА_1 - адвокат Біла Т.В.; навіть сам Суд в ухвалі від 28.06.2022 зазначав, що вважає, що директор боржника ТОВ «Техно-Бізнес» ОСОБА_1 обізнаний про вимоги суду);
- недобросовісності поведінки голови ліквідаційної комісії ОСОБА_1 (директора/ учасника), в т.ч. щодо заплутування звітності, в неотриманні ним поштової кореспонденції, спрямованої на юридичну адресу товариства, і не включення до проміжного ліквідаційного балансу кредиторських вимог ПрАТ «Центральний ГЗК» за рішенням у третейській справі № 14/126К-15;
- недобросовісної та протиправної поведінки щодо приховування документів та майна боржника (протягом всієї процедури банкрутства), що призвело до відсутності інформації про такі документи та активи, та що виключає можливість дослідження цих документів та активів та надання їм оцінки;
- зменшення розміру активів боржника - необґрунтованої передачі третім особам грошових коштів (по кожній операції), що підтверджується виписками по банківським рахункам в АТ «ПУМБ» та в АТ «Державний експортно-імпортний банк України»;
- існування ознаки дій з доведення до банкрутства ТОВ «Техно-Бізнес» ОСОБА_2 , які були встановлені за результатами проведення аналізу фінансового становища боржника (вих.№01-32/38-03 від 14.03.2024);
- існування об'єктивної сторони правопорушення, яка складається в т.ч. з бездіяльності єдиного/незмінного учасника (з 27.01.2014)/ керівника (з 07.5.2013) боржника ОСОБА_1 , щодо приховування документів та майна боржника, що призвело до відсутності інформації про такі документи та активи, та що виключає можливість дослідження цих документів та активу та надання їм оцінки;
- існування причинно-наслідкового зв'язку між діями ОСОБА_1 щодо приховування документів та майна боржника та доведенням боржника до банкрутства що призвело до неправильного застосування судом положень ч. 2 ст. 61 Кодексу щодо не притягнення ОСОБА_1 до субсидіарної відповідальності у даній справі про банкрутство.
Крім цього, апелянт вважає, що судом першої інстанції було порушено ч. 4 ст. 236 ГПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів", ст. 7 Кодексу та не враховано висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду (постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 20.10.2022 у справі № 911/3554/17 (911/401/21); розглянуто Заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності не за правилами ГПК України не в порядку визначеному ст. 7 Кодексу).
Представником ОСОБА_1 подано до подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого останній з апеляційною скаргою не погоджується, вважає її необґрунтованою та безпідставною і просить відмовити в її задоволенні в повному обсягу.
В обґрунтування своїх заперечень проти доводів апеляційної скарги представник ОСОБА_1 , зокрема зазначає, що визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення причинно-наслідкового зв'язку між винними діями/ бездіяльністю суб'єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків, обов'язок чого покладається на ліквідатора. Для з'ясування ознак доведення до банкрутства ліквідатор має проаналізувати сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом (вказівкою) керівника, засновників (учасників) боржника, інших осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.
На переконання представника ОСОБА_1 в даному випадку ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" не було проведено такого аналізу. Вважає, що доводи ліквідатора, наведені на підтвердження його заяви про покладення субсидіарної відповідальності, зокрема щодо навмисного погіршення керівником фінансово-господарського стану підприємства та ненадання ліквідатору документів тощо, є лише припущеннями, які не підтверджуються належними і допустимими доказами.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.11.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" арбітражного керуючого Касаткіна Дениса Миколайовича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2024 р. у справі № 904/8669/21, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 11.03.2025 р.
Через наявні складнощі у порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв'язку та відсутність можливості представників учасників справи приєднатися до відеоконференції, судове засідання, призначене на 11.03.2025 р., не відбулось, у зв'язку з чим ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2025 р. розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 13.05.2025р.
В судовому засіданні по справі оголошувалась перерва з 11.03.2025 р. по 01.07.2025 р.
У судовому засіданні ліквідатор та представник ініціюючого кредитора доводи апеляційної скарги підтримали у повному обсягу та просили її задовольнити.
Представниця ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечила, вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, прийнятою з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а апеляційну скаргу скаржника безпідставною.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення ліквідатора, представників ініціюючого кредитора та ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги ліквідатора, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2021 р. відкрито провадження у справі № 904/8669/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес"; визнано грошові вимоги Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" у розмірі 72 160,00 грн (судовий збір та авансування винагороди арбітражного керуючого) - 1 черга задоволення, 26 551,00 грн - 4 черга задоволення; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів до 26.05.2022; розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" призначено арбітражного керуючого Касаткіна Дениса Миколайовича.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2022 р. у справі № 904/8669/21, зокрема, визнано грошові Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на суму 22 428 117,60 грн - 6 черга задоволення вимог кредиторів; зобов'язано розпорядника майна внести до реєстру грошові вимоги Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" у розмірі 72 160,00 грн - 1 черга задоволення вимог кредиторів, 26 551,00 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів та 22 428 117,60 грн - 6 черга задоволення вимог кредиторів.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.04.2023 по справі № 904/8669/21 задоволено апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2022 р. у справі № 904/8669/21, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2022 р. у справі № 904/8669/21 скасовано в частині відмови у визнанні грошових вимог Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" в сумі 621 046,82 грн - 3 % річних, 1 904 427,20 грн - інфляційних втрат та віднесення боргу в сумі 22 428 117,60 грн до вимог 6 черги. Ухвалено в цій частині нове рішення; визнано грошові вимоги Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" у розмірі 22 428 117,60 грн заборгованість, 621 046,82 грн - 3 % річних та 1 904 427,20 грн - інфляційні втрати, як вимоги 4 черги задоволення вимог кредиторів.
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2023 у справі № 904/8669/21: припинено процедуру розпорядження майном боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес"; припинені повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Касаткіна Дениса Миколайовича; визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 15.06.2024 р.; ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" призначено арбітражного керуючого Касаткіна Дениса Миколайовича (свідоцтво № 1802 від 22.06.2017; 49006, місто Дніпро, вулиця Степана Бандери, будинок 21, офіс 1).
У постанові Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2023 у справі № 904/8669/21 встановлено, що згідно аналізу № 01-32/64-12 від 28.12.2022 фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника, виявлення (за наявності) ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес", встановлено що боржник перебуває у скрутному матеріальному стані, та має критичну неплатоспроможність. Коефіцієнт забезпеченості власними засобами, нижче нормативного значення, що в свою чергу перекреслює можливість використання позасудових заходів відновлення платоспроможності Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес". У процесі аналізу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" встановлено відсутність ознак фіктивного банкрутства, наявність ознак доведення до банкрутства, наявність ознак приховування банкрутства, стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства. Відповідно до аналізу, боржник не в змозі покрити короткострокові зобов'язання високоліквідними активами. Показник поточної платоспроможності має таке значення, що свідчить про надкритичну неплатоспроможність підприємства. Даний фінансовий стан характеризується нездатністю підприємства виконати свої зобов'язання перед кредиторами. Враховуючи, що коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпечення власними засобами на дату підготовки аналізу, значно менші за їхні нормативні значення, підприємство не отримало прибутку, то такий фінансовий стан характеризується ознаками надкритичної спроможності. За відсутності жодних інвесторів, бажаючих посприяти відновленню платоспроможності боржника шляхом санації, підприємство не в змозі погасити свої зобов'язання, як у короткостроковому, так і в довгостроковому періодах, тобто відновити платоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" відповідно до поданого аналізу наразі неможливо. В матеріалах справи відсутні відомості щодо наявності активів підприємства, необхідних та достатніх для погашення існуючої кредиторської заборгованості. Під час проведення інвентаризації встановлено відсутність активів боржника, за рахунок яких можливо погасити існуючу кредиторську заборгованість.
Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" арбітражний керуючий Касаткін Денис Миколайович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою № 01-32/39-03 від 15.03.2024 про покладення субсидіарної відповідальності на учасника та керівника боржника, в якій ліквідатор просив суд:
- покласти субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" у зв'язку з доведенням його до банкрутства на учасника/керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" - ОСОБА_1 ;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" грошові кошти у розмірі 25 052 302,62 грн.
Вказана заява мотивована наступним: керівником боржника створювалися перешкоди діям розпорядника майна; керівником боржника допускалися інші правопорушення, зокрема невиконання ухвали суду, що набрали законної сили; навмисним погіршенням з боку керівника боржника фінансово-господарського стану підприємства, шляхом зменшення розміру активів; заплутуванням керівником звітності боржника; приховуванням керівником боржника майна, яке знаходиться у розпорядженні підприємства; приховуванням та непереданням керівником бухгалтерської та іншої документації боржника, його печаток і штампів, а також первинних фінансових документів боржника.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2024 призначено розгляд заяви № 01-32/39-03 від 14.03.2024 про покладення субсидіарної відповідальності у судовому засіданні на 18.04.2024. Визнано явку ОСОБА_1 у судове засідання, призначене на 18.04.2024 обов'язковою. Зобов'язано ОСОБА_1 подати до суду до 15.04.2024 письмові пояснення стосовно заяви № 01-32/39-03 від 14.03.2024 про покладення субсидіарної відповідальності.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2024 у справі № 904/8669/21:
- у задоволенні клопотання ліквідатора № 01-32/69-06 від 19.06.2024 про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів - відмовлено;
- у задоволенні заяви ліквідатора № 01-32/39-03 від 14.03.2024 про покладення субсидіарної відповідальності - відмовлено
Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2024 р. у справі № 904/8669/21, яка і є предметом апеляційного оскарження, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
На час звернення ліквідатора з заявою про покладення субсидіарної відповідальності на керівника/учасника банкрута набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Частиною 2 Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992р., № 31, ст. 440 із наступними змінами).
Відповідно до ч. 4 Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ), під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.
Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
Отже, вирішуючи питання про покладання субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника, суд враховує зміст та умови застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.
Загальні умови для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Кодексом України з процедур банкрутства.
Згідно зі ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури.
Частиною 1 ст. 619 Цивільного кодексу України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
Згідно з ч. 1 ст. 215 Господарського кодексу України, у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.
Законом, який передбачає поряд з відповідальністю боржника додаткову (субсидіарну) відповідальність іншої особи, є Кодекс України з процедур банкрутства, яким також визначений обов'язок ліквідатора здійснити всю повноту дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника.
Так, обов'язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі). Наведений висновок про застосування норми права викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 927/1191/14.
Без розгляду питання про субсидіарну відповідальність осіб, винних у доведенні до банкрутства, суд позбавлений можливості розглянути звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс з дотриманням принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі. Аналогічний висновок про застосування норм права викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 911/1423/19.
Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, за наявності підтвердження вини зазначених осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.
Оскільки законодавство не пов'язує можливість покладення субсидіарної відповідальності на третіх осіб із наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення, то в цьому випадку особи за спеціальним приписом Кодексу притягуються до цивільної відповідальності у формі солідарного стягнення.
У разі коли після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи - боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника, якщо такі особи не доведуть протилежного.
Можливістю подання в межах справи про банкрутство заяви до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства, наділений виключно ліквідатор банкрута, який, здійснивши на виконання своїх повноважень аналіз фінансового стану банкрута, зобов'язаний звернутися до суду з відповідним позовом.
Положення частини другої статті 61 КУзПБ не встановлюють ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, тому саме детальний аналіз ліквідатором фінансового стану банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство дасть йому змогу виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, щодо доведення до банкрутства юридичної особи (правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 24.02.2021 у справі № Б8/191-10).
Кодексом України з процедур банкрутства (статті 61, 62, 65) передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору під час ліквідаційної процедури, та перелік додатків, які долучаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів). Подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій під час ліквідаційної процедури. Обов'язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).
Звернення ліквідатора до господарського суду про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства є частиною принципу безсумнівної повноти дій у ліквідаційній процедурі (правові висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду постанови від 04.03.2021 у справі № 911/1814/17).
Згідно з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.02.2021 у справі № 911/1423/19, суть принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі полягає в тому, що обов'язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення та повернення в ліквідаційну (конкурсну) масу всього майна (майнові права, законні очікування) боржника. До складу майна боржника слід віднести також майнові права, які виникають у зв'язку з визнанням угод недійсними в порядку статті 42 КУзПБ. Зокрема, до законних очікувань слід віднести субсидіарну відповідальність третіх осіб, засновників, керівників боржника та інших осіб за доведення боржника до банкрутства або у разі його банкрутства з вини цих осіб (частина друга статті 61 КУзПБ).
Відповідно до правових висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16 субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, за наявності підтвердження вини зазначених осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона правопорушення.
Згідно з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 02.03.2021 у справі № 906/904/16, визначене частиною п'ятою статті 41 Закону про банкрутство (частина друга статті 61 КУзПБ) господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони).
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у цьому випадку - права кредиторів на задоволення їх вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені через відсутність майна у боржника.
Об'єктивну сторону такого правопорушення становлять дії або бездіяльність певних фізичних осіб, пов'язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів. На відміну від Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, у положеннях яких законодавець чітко визначив диспозицію кримінального та адміністративного порушення з доведення до банкрутства та фіктивного банкрутства, частина п'ята статті 41 Закону про банкрутство (частина друга статті 61 КУзПБ) має власну диспозицію (зміст) правопорушення: “банкрутство боржника з вини його засновників чи інших осіб, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника…».
Однак законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність становлять об'єктивну сторону такого правопорушення. При вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб'єктом звернення (ліквідатором) і, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають братися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство (стаття 1, частина третя статті 10, стаття 11 Закону про банкрутство), з огляду на які такими діями можуть бути:
1) вчинення суб'єктами відповідальності будь-яких дій, спрямованих на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;
2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника щодо його інших зобов'язань;
3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівок про вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника.
Подібні правові висновки сформульовані у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16.
Оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб'єктів відповідальності щодо покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, суд має відмежовувати дії суб'єктів відповідальності, які належать до ризиків підприємницької діяльності, від винних дій таких суб'єктів, що мали наслідком настання неплатоспроможності боржника та відсутність активів на задоволення вимог кредиторів (стаття 42 ГК України).
Час, що минув з дати припинення повноважень суб'єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об'єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв'язку між винними діями суб'єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб'єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій з усунення негативних наслідків).
Суб'єкти правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності за частиною п'ятою статті 41 Закону про банкрутство чітко визначені цією нормою. Це - засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови доведення вчинення ними винних дій (бездіяльності), що спричинили наслідки у вигляді неплатоспроможності боржника та відсутності у нього активів для задоволення вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі.
Суб'єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб'єкта правопорушення).
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 923/590/18, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15.
На особу, яка отримала вигоду з протиправної (недобросовісної) поведінки керівника чи засновників боржника, поширюються правила субсидіарної відповідальності, за якими суб'єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (щодо масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, що не могло б утворитися у разі відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в тому числі принципу добросовісності.
До суб'єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо, прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду його інтересам та кредиторів, які можуть виражатися, зокрема, у:
- прийнятті ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов'язання (“фірмами-одноденками» тощо);
- наданні вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій;
- призначенні на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи;
- створенні і підтриманні такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам;
- використанні документообігу, який не відображає реальних господарських операцій;
- отриманні такими особами істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу) сукупного доходу, отримуваного від здійснення діяльності особами, об'єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь цих осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження;
- використанні і розпорядженні майном боржника як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів;
- вчиненні інших юридичних дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці тощо.
Установлення причинно-наслідкового зв'язку між винними діями/бездіяльністю суб'єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у нього активів для задоволення вимог кредиторів, визнаних у процедурі банкрутства) належить до об'єктивної сторони цього правопорушення, обов'язок доведення якого покладається на ліквідатора.
Для визначення статусу особи як відповідача за субсидіарною відповідальністю за зобов'язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд, розглядаючи заяву про притягнення до субсидіарної відповідальності та з'ясовуючи наявність підстав для покладення на цих осіб такої відповідальності, - дослідити сукупність правочинів та інших операцій, здійснених під впливом осіб, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію фактичного банкрутства боржника.
Статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства, яка є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності.
Якщо дії третьої особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника, викликають об'єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не спричинені використанням нею своїх можливостей щодо визначення дій боржника на шкоду кредиторам боржника. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. За статтею 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої свої поведінки.
Звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14, не становить безумовний доказ доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, у тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування.
Розмір вимог ліквідатора до третіх осіб, які згідно із законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства, за приписами абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
Вартість майна, яке було виведено з активів боржника, не впливає на розмір субсидіарної відповідальності, а його визначенню передує формування ліквідаційної маси.
Згідно з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 01.06.2021 у справі № 911/2243/18, заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана ліквідатором до суду в разі, коли буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.
Якщо після визнання боржника банкрутом за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи - боржника погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, то такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника допоки такі особи не доведуть протилежного.
Керуючись ст. 61 КУзПБ ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" арбітражним керуючим Касаткіним Д.М. подано до Господарського суду Дніпропетровської області заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника, кредиторські вимоги по яких залишилися незадоволеними у ліквідаційній процедурі за недостатністю активів боржника, на колишнього керівника/ учасника ТОВ "Техно-Бізнес" ОСОБА_1 .
Вказана заява ліквідатора мотивована тим, що загальна сума кредиторської заборгованості згідно з реєстром вимог кредиторів складає 25 052 302,62 грн, а розмір ліквідаційної маси складає 0,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог ліквідатор стверджує, що колишній ТОВ "Техно-Бізнес" ОСОБА_1 не передав ліквідатору жодних документів щодо діяльності банкрута, що виключає можливість дослідження цих документів, виявлення активів і надання їм оцінки.
Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви ліквідатора місцевий господарський суд виходив з того, що ліквідатором не встановлено обставин доведення до банкрутства боржника та не подано доказів, щодо прийняття суб'єктами відповідальності рішень, вказівок щодо вчинення правочину на заявлену суму, зокрема ліквідатором не надано до суду доказів того, як та яким чином з боку колишнього керівника чинилися перешкоди в його діяльності, зокрема як розпорядника майна на стадії розпорядження майном.
Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такий висновок суду першої інстанції безпідставним та помилковим.
Так, до предмету доказування в даному випадку входять обставини господарської діяльності боржника, які потягли нездатність боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, виконання керівниками та учасниками боржника своїх обов'язків відповідно до Статуту боржника та вимог законодавства щодо недопущення банкрутства боржника, причинно-наслідковий зв'язок між діями (бездіяльністю) учасників, виконавчого органу товариства та виникненням кредиторських вимог, які не можуть бути задоволені через відсутність майна боржника, їх розмір, наявність/відсутність вини згаданих осіб у банкрутстві боржника - доведення до банкрутства.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2021 р. було зобов'язано боржника надати розпоряднику майна всі необхідні документи та представити майно для проведення інвентаризації на вимогу розпорядника майна.
Також, під час процедури розпорядження майном боржника розпорядник майна неодноразово звертався до керівника ТОВ "Техно-Бізнес" Міщука Данила Романовича з вимогами про надання бухгалтерської та іншої документації, що стосується фінансово-господарської діяльності підприємства, проведення інвентаризації його майна для здійснення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника.
Втім ОСОБА_1 жодної документації боржника, як і відповіді на вимоги, розпоряднику майна надано не було, що стало підставою для повторного звернення розпорядника майна з клопотанням до суду про зобов'язання керівника боржника передати його майно та документацію.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2022 р. у справі № 904/8669/21 вказане клопотання розпорядника майна було задоволено та зобов'язано керівника ТОВ "Техно-Бізнес" Міщук Данила Романовича надати розпоряднику майна, зокрема: установчі документи, документи про право користування рухомими і нерухомим майном, договори, бухгалтерську та іншу документацію боржника.
З метою виконання вищезазначених вимог ухвал суду розпорядник майна знову направляв до керівника боржника вимоги про надання відомостей та документів, однак відповіді та документів на вищезазначені вимоги від керівника боржника отримано не було.
За наведених обставин розпорядник майна звернувся до господарського суду з клопотанням про відсторонення керівника ТОВ "Техно-Бізнес" та покладення його обов'язків на розпорядника майна, яке ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.06.2022 р. було задоволено та припинено повноваження керівника боржника ОСОБА_1 , виконання обов'язків керівника покладено на розпорядника майна арбітражного керуючого Касаткіна Д.М.
Також, вказаною ухвалою було зобов'язано керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" - ОСОБА_1 протягом трьох днів передати розпоряднику майна бухгалтерську та іншу документацію боржника, його печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.
Проте, керівником боржника вищенаведену ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області також не було виконано, документацію боржника та його матеріальні цінності не передано, що унеможливило здійснення розпорядником майна аналізу фінансово-господарської діяльності боржника.
З приводу невиконання керівником боржника судового рішення - ухвали Господарського суду Дніпропетровської області розпорядник майна звернувся з відповідною заявою до правоохоронних органів, якими за цим фактом було зареєстровано кримінальне провадження.
Зі звіту розпорядника майна боржника про проведену роботу у справі про банкрутство ТОВ "Техно-Бізнес" вбачається, що у зв'язку з тим, що боржник проігнорував всі вимоги розпорядника майна про проведення спільної інвентаризації, розпорядником майна було проведено інвентаризацію майна одноособово та встановлено, що за місцезнаходженням боржника майно боржника чи будь-яка документація щодо діяльності боржника відсутня.
Відповідно до наданого звіту розпорядника майна за результатами проведення аналізу фінансового стану, господарської та інвестиційної діяльності, виявлення ознак фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства ТОВ "Техно-Бізнес", за відсутності фінансово-бухгалтерської документації боржника встановити ознаки його фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства неможливо, втім вбачаються ознаки стійкої фінансової неспроможності підприємства боржника.
Після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, ліквідатор банкрута також звертався до колишнього керівника ТОВ "Техно-Бізнес" ОСОБА_1 з вимогою передачі печаток, штампів, документації, матеріальних та інших цінностей банкрута, а також щодо проведення інвентаризації його майна, втім відповідей, як і запитуваних документів та цінностей не отримав.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що керівником ТОВ "Техно-Бізнес" ОСОБА_1 , незважаючи на ухвалу господарського суду про припинення повноважень та зобов'язання передати розпоряднику майна документацію та матеріальні цінності, постанову про визнання боржника банкрутом, а також відкриття за заявою розпорядника майна кримінального провадження з підстав невиконання судового рішення, так і не було передано розпоряднику майна та ліквідатору банкрута фінансово-господарську документацію банкрута та його матеріальні цінності.
За наведених обставин в розпорядника майна та ліквідатора була відсутня можливість належного виконання своїх повноважень, зокрема здійснення інвентаризації та розшуку майна банкрута, стягнення дебіторської заборгованості, здійснення аналізу фінансово-господарської діяльності банкрута, а відтак і подання до суду відповідних доказів.
Також, під час здійснення ліквідаційної процедури ліквідатором не виявлено будь-яких активів ТОВ "Техно-Бізнес", що унеможливило погашення вимог кредиторів останнього.
Колегія суддів враховує, що дії керівника ТОВ "Техно-Бізнес" щодо невиконання судового рішення та не передання розпоряднику майна та ліквідатору документації та майна банкрута, що унеможливило встановлення реального майнового стану банкрута та погашення вимог кредиторів в процедурі банкрутства, свідчать саме про навмисне доведення ТОВ "Техно-Бізнес" до банкрутства та про намагання уникнути відповідальності за такі дії.
Апеляційний суд також вважає за необхідне зазначити, що відсутність у ліквідатора усього обсягу фінансово-господарської документації боржника, яку не було передано його керівником, не може бути підставою для висновку про відсутність обставин фіктивного банкрутства боржника чи доведення його до банкрутства, а вищенаведені обставин справи навпаки свідчать про наявність підстав для покладення на відповідальних осіб боржника субсидіарної відповідальності за його зобов'язаннями. Стягнення таких сум з відповідальних осіб боржника дозволило б наповнити ліквідаційну масу та задовольнити вимоги кредиторів, що і є метою процедури банкрутства.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16), відсутність в осіб, які можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності, зацікавленості в наданні документів і відомостей, що відображають реальний оборот активів та фінансово-господарську діяльність боржника, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів, а відповідні дії/бездіяльність мають бути оцінені господарським судом при вирішенні питання про покладення субсидіарної відповідальності на таких осіб.
Отже, виходячи з сукупності встановлених обставин справи, апеляційний суд вважає, що неплатоспроможність ТОВ "Техно-Бізнес" настала внаслідок дій його керівника, яким безпосередньо вчинялось керівництво поточною діяльністю товариства.
За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.
Згідно з ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Частиною 4 тієї ж статті Кодексу установлено, що якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Частиною 1 статті 5 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що учасники товариства мають право:
1) брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства;
2) отримувати інформацію про господарську діяльність товариства;
3) брати участь у розподілі прибутку товариства;
4) отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість.
Своєю чергою, за приписами ст. 6 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасники товариства зобов'язані:
1) дотримуватися статуту;
2) виконувати рішення загальних зборів учасників товариства.
Учасники можуть мати обов'язки, встановлені законом та статутом товариства.
Згідно зі ст. 28 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.
Частиною 1 статті 42 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» встановлено, що посадовими особами товариства є члени виконавчого органу, наглядової ради, а також інші особи, передбачені статутом товариства.
Відповідно до ст. 29 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників є вищим органом товариства.
До компетенції загальних зборів, зокрема належить: обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства; визначення форм контролю та нагляду за діяльністю виконавчого органу товариства; затвердження результатів діяльності товариства за рік або інший період.
Частиною 2 статті 44 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» до компетенції загальних зборів учасників віднесено прийняття рішень про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності.
За приписами ч.ч. 2-4 ст. 31 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» річні загальні збори учасників обов'язково скликаються щорічно протягом шести місяців наступного за звітним року, якщо інше не встановлено законом. До порядку денного річних загальних зборів учасників обов'язково вносяться питання про розподіл чистого прибутку товариства, про виплату дивідендів та їх розмір.
Якщо вартість чистих активів товариства знизилася більш як на 50 відсотків порівняно з цим показником станом на кінець попереднього року, виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників, які мають відбутися протягом 60 днів з дня такого зниження. До порядку денного таких загальних зборів учасників включаються питання про заходи, які мають бути вжиті для покращення фінансового стану товариства, про зменшення статутного капіталу товариства або про ліквідацію товариства.
У разі порушення обов'язку, передбаченого частиною третьою цієї статті, та визнання товариства банкрутом до закінчення трирічного строку з дня зниження вартості чистих активів, передбаченого частиною третьою цієї статті, члени виконавчого органу солідарно несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями товариства. Члени виконавчого органу, які доведуть, що не знали і не мали знати про таке зниження вартості чистих активів товариства або голосували за рішення про скликання загальних зборів учасників у зв'язку із зниженням вартості чистих активів товариства, звільняються від відповідальності за порушення цього обов'язку.
Як передбачено частинами 1-3 ст. 39 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов'язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень.
Відповідно до частин 1-3 ст. 4 КУзПБ засновники (учасники, акціонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, центральні органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання банкрутству боржника. У разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов'язаний надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства. Засновниками (учасниками, акціонерами) боржника, власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника, кредиторами боржника, іншими особами в межах заходів щодо запобігання банкрутству боржника може бути надана фінансова допомога в розмірі, достатньому для погашення грошових зобов'язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування і відновлення платоспроможності боржника (санація боржника до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство).
Апеляційний суд зауважує, що матеріали справи не свідчать про дотримання наведених вимог закону особою, на яку спрямована заява ліквідатора про субсидіарну відповідальність.
При цьому, колегія суддів враховує, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який наявний в матеріалах справи, керівник Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" ОСОБА_1 водночас є єдиним засновником (учасником) цього товариства.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 917/1500/18 (917/1932/20) акцентовано увагу, що “…до засновника (учасника) товариства може бути застосована субсидіарна відповідальність у зв'язку з його бездіяльністю в органі управління боржником, що мало наслідком стійку неплатоспроможність боржника та відсутність у нього будь-яких активів на час проведення ліквідаційної процедури для задоволення вимог кредиторів. Колегія суддів зазначає, що засновник (учасник) має законодавчо визначене право отримувати інформацію про господарську діяльність товариства, а відтак, ОСОБА_1 мав можливість ознайомитись із річною фінансовою звітністю товариства, вживати заходи для проведення аудиту, а враховуючи його право брати участь у розподілі прибутку товариства, мав бути обізнаним про фінансову ситуацію, що склалася на ТОВ "УПСК Діамент". Проте, попередніми судовими інстанціями наведеного перевірено не було та не враховано, що до засновника (учасника) товариства може бути застосована субсидіарна відповідальність у зв'язку з його бездіяльністю в органі управління боржником, що мало наслідком стійку неплатоспроможність боржника та відсутність у нього будь-яких активів на час проведення ліквідаційної процедури для задоволення вимог кредиторів. При цьому, суди також не врахували, що притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна довести відсутність своєї вини».
Таким чином, матеріали та обставини у справі № 904/8669/21 вказують на винну, протиправну поведінку учасника та керівника ТОВ "Техно-Бізнес", до якого заявлено вимоги, яка виражається у діях та бездіяльності, категорії прояву та форми вираження якої наведено вище по тексту постанови, що розкриває об'єктивну сторону правопорушення.
Особою, до якої заявлено вимоги, не доведено протилежного, її вина у вчиненому правопорушенні у вигляді доведення ТОВ "Техно-Бізнес" до банкрутства належними доказами не спростована, а виходячи з принципу правової презумпції субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, закріпленого у статті 61 КУзПБ, вважається встановленою.
Отже, аналізуючи встановлені обставини справи, виходячи з презумпції безсумнівної повноти дій ліквідатора, у апеляційного господарського суду відсутні підстави вважати, що ліквідатором ТОВ "Техно-Бізнес" арбітражним керуючим Касаткіним Д.М. не було вчинено всіх можливих, розумних та адекватних дій у ліквідаційній процедурі щодо повного встановлення активів боржника та формування ліквідаційної маси для погашення усіх кредиторських вимог. При цьому, встановивши неможливість такого погашення, ліквідатором розглянута можливість подання в межах справи про банкрутство заяви до особи, яка відповідно до законодавства несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства.
Розмір субсидіарної відповідальності визначається як різниця між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою (абз. 1 ч. 2 ст. 61 КУзПБ).
Ліквідатором розмір субсидіарної відповідальності колишнього керівника та учасника боржника - ТОВ "Техно-Бізнес" у зв'язку із доведенням до банкрутства визначено у сумі 25 052 302,62 грн, як різниця між загальною сумою вимог кредиторів та ліквідаційною масою (25 052 302,62 грн - 0,00 грн).
Виходячи з встановлених апеляційним судом обставин справи слід дійти висновку, що неможливість задоволення вищенаведених вимог кредиторів у загальній сумі 25 052 302,62 грн виникла внаслідок винних дій керівника та учасника ТОВ "Техно-Бізнес" з доведення останнього до банкрутства, що складає собою об'єкт правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна.
Як передбачено ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Керуючись наведеними стандартами доказування, судова колегія вважає необґрунтованими доводи суду першої інстанції та представника ОСОБА_1 про ненадання ліквідатором доказів отримання керівником боржника вимог про передання ліквідатору документів, що стосуються господарської діяльності боржника.
Так, як вже було зазначено вище, провадження у справі № 904/8669/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" було відкрито 07.12.2021 р. При цьому повноваження керівника боржника ОСОБА_1 було припинено ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області лише 28.06.2022 р.
Таким чином, враховуючи, що справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" триває вже більше трьох років, при цьому повноваження ОСОБА_1 як керівника боржника були припинені лише через півроку після відкриття провадження у справі про банкрутство, з огляду на те, що обов'язок надання керівником боржника арбітражному керуючому документації щодо господарської діяльності боржника випливає не тільки з повідомлень арбітражного керуючого і ухвал суду, а й безпосередньо з норм КУзПБ, судова колегія вважає, що посилання на необізнаність керівника та учасника боржника про необхідність передання вказаної документації арбітражному керуючому є неприпустимим та необґрунтованим.
Отже, колегія суддів вважає, що вивчення та оцінка наданих та зібраних матеріалів справи у їх сукупності та співставленні надають можливість встановити наявність всіх елементів правопорушення, за яких настає субсидіарна відповідальність згідно з ч. 2 ст. 61 КУзПБ, а відтак і наявність підстав для задоволення заяви ліквідатора ТОВ "Техно-Бізнес" арбітражного керуючого Касаткіна Д.М. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ "Техно-Бізнес" на його колишнього керівника/учасника - ОСОБА_1 .
Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що оскаржувана ухвала постановлена місцевим господарським судом з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в ухвалі, обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, що в силу ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги ліквідатора, скасування оскаржуваної ухвали та ухвалення нового рішення про задоволення заяви ліквідатора ТОВ "Техно-Бізнес" арбітражного керуючого Касаткіна Д.М. № 01-32/39-03 від 15.03.2024 про покладення субсидіарної відповідальності на учасника та керівника боржника.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 231, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" арбітражного керуючого Касаткіна Дениса Миколайовича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2024р. у справі № 904/8669/21 - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2024р. у справі № 904/8669/21, в частині відмови у задоволенні заяви ліквідатора вих. № 01-32/39-03 від 14.03.2024 про покладення субсидіарної відповідальності, - скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення.
Заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" арбітражного керуючого Касаткіна Дениса Миколайовича про покладення субсидіарної відповідальності вих. № 01-32/39-03 від 14.03.2024 - задовольнити.
Покласти субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" у зв'язку з доведенням його до банкрутства на учасника/керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Центрально-міським РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області 24.02.2005; адреса: АДРЕСА_1 ).
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Центрально-міським РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області 24.02.2005; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" (код ЄДРПОУ 34919251; місцезнаходження: 50000, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Староміська, будинок 6) грошові кошти у розмірі 25 052 302,62 грн.
Видачу наказу, на виконання даної постанови, згідно зі ст. 327 ГПК України доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена та підписана 10.07.2025 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя Т.А. Верхогляд