19.05.2025 року м.Дніпро Справа № 908/352/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,
секретар судового засідання: Абадей М.О.
представники сторін:
від позивача: Батовська Т.І., представник;
від відповідача: Земляний О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" на рішення господарського суду Запорізької області від 27.06.2024 року у справі №908/352/24 (суддя Дроздова С.С.)
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код юридичної особи 00100227)
до відповідача: Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (вул. Діагональна, буд. 11, м. Запоріжжя, ідентифікаційний код юридичної особи 00186542)
про стягнення грошових коштів, -
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" про стягнення суми основного боргу в розмірі 1 248 226 грн 60 коп, пені в розмірі 309 372 грн 33 коп, 3% річних в розмірі 197 417 грн 09 коп, інфляційних втрат в розмірі 473 637 грн 92 коп.
В обґрунтування позову позивач зазначав, що відповідачем було порушено умови договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0060-02024 від 01.01.2019 року в частині оплати зобов'язань за договором.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.06.2024 року у цій справі позовні вимоги задоволено; стягнуто з Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" основний борг в сумі 1 248 226 грн 60 коп, пеню в сумі 309 372 грн 33 коп, 3% річних в сумі 197 417 грн 09 коп, інфляційні втрати в сумі 473 637 грн 92 коп, судовий збір в сумі 26 743 грн 85 коп.
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що сторонами складені та підписані акти приймання-передачі послуги за період з липня 2019 року по липень 2021 року та акти коригування від 31.12.2019 року, 17.02.2020 року, 30.03.2020 року, 18.05.2020 року, 19.06.2020 року, 25.11.2020 року, 21.12.2020 року, 19.02.2021 року, 17.12.2021 року, 28.01.2022 року на загальну суму 584 427 841,36 грн, проте відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати виконав не в повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 1 248 226,60 грн, яку позивач просить стягнути. У зв'язку з наведеним на заборгованість позивачем також було нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Запорізької області від 27.06.2024 року у справі №908/352/24, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що заборгованість, яку просить стягнути позивач у даній справі, виникла саме внаслідок застосування "НЕК" "Укренерго" тарифу за послуги з передачі електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП № 1411 від 12.07.2019 року.
Проте, постанова НКРЕКП № 1411 від 12.07.2019 року є предметом спору у справі № 640/12695/19, а її дія наразі зупинена судом, що на думку скаржника, свідчить про відсутність у позивача правових підстав для застосування встановленого вказаною постановою тарифу при вирішенні спору у даній справі.
При цьому, різниця між фактично виставленою "НЕК" "Укренерго" вартістю послуг за серпень 2019 року та фактично здійсненими оплатами АТ "ЗФЗ" за період серпня 2019 року складає 1 248 269, 30 грн, вона виникла саме через застосування "НЕК" "Укренерго" тарифу на послуги передачі електроенергії, який був зупинений судом на момент проведення розрахунків та оформлення акту за серпень 2019 року.
З цих же підстав відповідач вважає неправомірним нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Апелянт вказує, що договір чітко передбачає поетапну попередню оплату вартості послуги з передачі електроенергії у розмірі 1/5 від планової вартості шляхом проведення 5 окремих платежів.
Водночас, відповідно до наданої позивачем "таблиці нарахувань та розрахунку штрафних санкцій" вбачається нарахування 3% річних за рахунком № 02024/30/06/2019 від 30.06.2019 року в цілому (із зазначенням 7 днів прострочення).
Аналогічна ситуація прослідковується, на думку відповідача, і в подальших періодах.
Скаржник звертає увагу, що ним було подано до суду клопотання про призначення судової економічної експертизи для вирішення питання наявності доказів існування розміру заборгованості у заявленій сумі, оскільки відповідач вважає подані позивачем розрахунки штрафних санкцій необґрунтованими. Проте, судом першої інстанції таке клопотання було залишено без розгляду.
Щодо відмови у задоволенні клопотання про зменшення пені апелянт зазначає, що відповідачем було надано вичерпний перелік пояснень та доказів, які підтверджують надзвичайно скрутний фінансовий стан АТ "ЗФЗ". До клопотання були надані конкретні докази, що підтверджують обставини, викладені у клопотанні. Разом з тим, всі аргументи та докази, наведені відповідачем у клопотанні, були проігноровані судом першої інстанцїї.
З цих же підстав відповідач вважає неправомірною відмову у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення. Апелянт наголошує, що одночасне стягнення з відповідача всієї суми боргу за судовим рішенням може призвести до зупинення господарської діяльності відповідача, невиплати інших зобов'язань, скорочення персоналу та інше.
Скаржник вважає, що з огляду на юрисдикцію суду господарський суд у межах справи № 908/352/24 не може встановити правомірність постанови НКРЕКП № 1411 від 12.07.2019 року, яка стала підставою для нарахування позивачем суми заборгованості, яка є предметом даного спору. Вирішення питання надання правової оцінки такій постанові НКРЕКП є виключною компетенцією суду адміністративної юрисдикції.
На думку апелянта наведені обставини свідчать про існування об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи № 640/12695/19, що розглядається в порядку адміністративного судочинства.
Позивач згідно відзиву просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
В обґрунтування відзиву зазначає, що оспорюване відповідачем рішення щодо застосування позивачем тарифу, встановленого Постановою НКРЕКП № 1411 від 12.07.2019 року, до обсягу послуги з передачі електричної енергії, наданої 01.08.2019 року, ґрунтується на фактичних обставинах справи, відповідає умовам договору, станом на 01.08.2019 року нічим не обмежено та є правомірним.
Також позивач звертає увагу, що на дату розгляду апеляційної скарги АТ "Запорізький завод феросплавів" рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 року у справі № 640/12695/19 (об'єднано для спільного розгляду зі справою № 640/13543/19) в задоволені позовних вимог щодо визнання постанов НКРЕКП від 07.06.2019 року № 954 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ДП "НЕК "Укренерго" на ІІ півріччя 2019 року", від 07.06.2019 року № 955 "Про встановлення тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ДП "НЕК "Укренерго" на ІІ півріччя 2019 року" та від 12.07.2019 року № 1411 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ДП "НЕК "Укренерго" протиправними, нечинними та такими, що не підлягають застосуванню з моменту їх прийняття - відмовлено в повному обсязі.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2024 року вищезазначене рішення залишено без змін. Отже, рішення у справі № 640/12695/19 від 10.06.2024 року (постановлене на дату ухвалення рішення по справі № 908/352/24) набрало законної сили 06.11.2024 року, ухвала від 02.08.2019 року № 640/13543/19 про забезпечення позову станом на дату апеляційного перегляду справи № 908/352/24 вже не діє.
Позивач наголошує, що за результатами наданої послуги у серпні 2019 року позивачем було складено та направлено відповідачу Акт приймання-передачі послуги від 31.08.2019 року на загальну суму 10 071 616,63 грн із зазначенням застосування до обсягу послуги за 01.08.2019 року тарифу в розмірі 312,14 грн без ПДВ, а до обсягу за період з 02.08.2019 року по 31.08.2019 року тарифу в розмірі 57,40 грн. Зазначений акт було підписано відповідачем із зауваженнями.
При цьому, вказані зауваження стосувались обсягів отриманої послуги; зауваження щодо застосування тарифів з боку відповідача були відсутні.
Таким чином, процедура оскарження щодо вартості послуги у серпні 2019 року відповідачем не дотримана, а спір щодо вартості послуги за серпень 2019 року є вичерпаним, зобов'язання з боку сторін є прийнятим на підставі Акта приймання-передачі послуги від 31.08.2019 року (з врахуванням Акта коригування від 31.12.2019 року до Акта приймання-передачі за серпень 2019 року).
За доводами позивача, зазначені умови спірного договору спростовують доводи відповідача про відсутність у позивача можливості зараховувати поточні платежі, здійсненні ним відповідно до платіжних документів із зазначенням призначення платежу, в рахунок минулих платежів.
Щодо невиконання позивачем ухвали про відкриття провадження у справі в частині надання окремо викладених розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат з точним зазначенням періоду, за який стягується відповідний вид нарахування, позивач зазначає, що ним було надано суду письмові пояснення з детальним описом кожного стовбця таблиці розрахунку, на підставі яких умов договору та інших доказів здійснено розрахунок. Зазначених пояснень для суду першої інстанції для дослідження вимог позивача було достатнім.
При цьому, власного контррозрахунку відповідачем до матеріалів справи не надано.
Позивач вважає, що посилання відповідача на дефіцит обігових коштів, на фінансовий стан є обставинами, що відносяться до комерційного ризику суб'єкта підприємницької діяльності, а тому не може бути покладено судом в обґрунтування зменшення розміру відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01.01.2019 року Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (перейменоване на Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго") (далі- оператор системи передачі, ОСП) та Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" (далі - користувач) уклали договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0060-02024 (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого оператор системи передачі (ОСП) зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п. 1.2 договору сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правил ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу, Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України.
У подальшому, додатковими угодами № 3 від 14.08.2019 року, № 4 від 21.09.2021 року, а також від 28.12.2021 року зазначений договір викладено в новій редакції.
Відповідно до п. 3.1. (в редакціях від 01.01.2019 року та 14.08.2019 року) ціна договору визначається згідно з діючим на момент надання послуги тарифом на послуги з передачі електричної енергії, затвердженим Регулятором та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному веб-сайті.
Пунктом 5.1. встановлено, що планова та фактична вартість послуги (грн) за цим договором визначається шляхом множення планового та фактичного обсягу (МВт*год) за розрахунковий період на тариф на послугу, затверджений регулятором (грн/МВт*год). На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.
В редакції договору від 21.09.2021 року вищезазначені умови викладені в п. 3.1. у наступній редакції: "Планова та/або фактична вартість послуг визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та планового та/або фактичного обсягу послуг в розрахунковому періоді. На вартість послуг нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (регулятором), та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному веб-сайті в мережі Інтернет.
Пунктом 4.1. договору (в редакціях від 01.01.2019 року та 14.08.2019 року) встановлено, що для розрахунків за договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги:
- плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць;
- визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється на підставі даних щодо погодинних обсягів передачі електроенергії по точках комерційного обліку, які зареєстровані за відповідним користувачем (додаток №2). З цією метою використовуються дані обліку Адміністратором комерційного обліку".
В редакції договору від 21.09.2021 року пункт 4.1. договору викладено наступним чином: "для розрахунків за договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги:
- плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. У разі ненадання або несвоєчасного надання користувачем повідомлень, плановим обсягом послуги визначається фактичний обсяг наданої послуги у попередньому розрахунковому періоді;
- фактичний обсяг послуги у розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі".
Пунктом 10.1. договору в редакціях від 01.01.2019 року та 14.08.2019 року, і п. 4.2. в редакції від 21.09.2021 року встановлено, що планові обсяги послуги користувач зобов'язаний подавати ОСП до 25 доби місяця, що передує розрахунковому місяцю. Форма подання повідомлення розміщена на офіційному веб-сайті ОСП.
Відповідно до п. 6.1. в редакціях від 01.01.2019 року та 14.08.2019 року, і п. 5.1. в редакції від 21.09.2021 року договору розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць.
Пунктом 6.2. договору в редакціях від 01.01.2019 року та від 14.08.2019 року передбачено, що користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином:
1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 4 цього договору. Подальша оплата здійснюється щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуги, яка визначена згідно з розділом 4 договору, у кожен з наступних періодів:
2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця;
3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця;
4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця;
5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.
При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуги, яка визначена згідно з пунктом 4 на 5 днів наперед.
Пунктом 5.2. договору в редакції від 21.09.2021 року умови щодо оплати планових платежів викладені наступним чином:
"Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином:
1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуги, яка визначена згідно з розділом 3 договору, відповідно до такого алгоритму:
2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця;
3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця;
4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця;
5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця".
Відповідно до п. 6.3. договору в редакціях від 01.01.2019 року та від 14.08.2019 року, у разі зміни планових обсягів послуги протягом розрахункового місяця користувач:
- передає ОСП письмове факсимільне повідомлення про зміну обсягів послуги не менше ніж за 2 робочі дні до моменту очікуваної зміни планових обсягів послуги;
- сплачує вартість послуги до дати очікуваного перевищення запланових обсягів послуги або зменшує останній/останні планові платежі на відповідну суму у разі зменшення запланованих обсягів послуги.
Згідно із п. 5.3. договору в редакції від 21.09.2021 року у разі зміни планових обсягів послуги протягом розрахункового місяця користувач передає ОСП повідомлення про зміну обсягів послуги. ОСП протягом 5 робочих днів з моменту отримання такого повідомлення коригує розмір наступних планових платежів.
У разі зміни Регулятором тарифу на послугу з передачі електричної енергії ОСП здійснює розрахунок належної до сплати вартості послуги за новим тарифом, починаючи з дня набрання чинності рішення регулятора про зміну тарифу (п. 6.4. договору в редакціях від 01.01.2019 року, від 14.08.2019 року та п. 5.4. в редакції від 21.09.2021 року).
Відповідно до п. 6.5. договору в редакціях від 01.01.2019 року та від 14.08.2019 року, користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з моменту та на підставі отримання акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата здійснюється на підставі рахунків, наданих виконавцем або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - Сервіс) з використанням електронно-цифрового підпису тієї особи, яка уповноважена на підписання документів в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.
Додатковою угодою від 21.09.2021 року умови здійснення оплати фактичного обсягу послуги було змінено та викладено в п. п. 5.5., саме: користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з дати та на підставі отриманого акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 11 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - сервіс) з використанням електронного підпису тієї особи, яка уповноважена на підписання документів в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством. Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається на підставі даних, що надаються до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно) Адміністратором комерційного обліку. Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в сервісі згідно з вимогами Правилами ринку. Акт коригування наданої послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу. Користувач здійснює підписання акта коригування наданої послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 календарних днів та повертає один примірник підписаного акта ОСП. Оплату вартості послуги, що виникла в результаті коригування обсягів та вартості послуги, користувач здійснює протягом 3 банківських днів з дні отримання акта.
В редакції договору від 28.12.2021 року оплату вартості послуги після коригування обсягів та вартості послуги, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем в якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно) (абз. 4 п. 5.5.).
Відповідно п. 6.6. договору в редакціях від 01.01.2019 року та від 14.08.2019 року, п. 5.6. в редакції від 21.09.2021 року, у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць за актом приймання-передачі послуги, користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов'язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.
Пунктом 6.7. договору в редакціях від 01.01.2019 року та від 14.08.2019 року та п. 5.7. в редакції від 21.09.2021 року, встановлено відповідальність за порушення користувачем термінів розрахунку у вигляді пені в розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов'язань. За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.
Крім того, вказаними пунктами передбачено, що у разі, якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 банківський днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних періодів. За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення (за цим договором). При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди користувача.
Згідно з пп. 1 п. 7.1., пп. 3 п. 9.3. договору в редакціях від 01.01.2019 року та від 14.08.2019 року та п. 6.1.п. 8.3. в редакції від 21.09.2021 року, ОСП має право отримувати від користувача своєчасну оплату за послугу; користувач зобов'язаний здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених цим договором.
Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" щомісяця повідомлялось про планові обсяги передачі електричної енергії та за потреби про їх збільшення у період з липня 2019 року по липень 2021 року, що підтверджується копіями листів що містяться у матеріалах справи (1т. а.с. 64-97).
Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго", відповідно до умов договору, щомісячно у період з липня 2019 року по липень 2021 року виставлялись Акціонерному товариству "Запорізький завод феросплавів" рахунки-фактури на послуги з передачі електричної енергії.
На виконання умов договору за період з липня 2019 року по січень 2022 року між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" підписано наступні акти на загальну суму 584 427 841,36 грн. (т.1 а.с. 231-250, т. 2 а.с. 1-47):
- акт приймання-передачі послуги від 31.07.2019 на суму 8 730 808,98 грн;
- акт приймання-передачі послуги від 31.08.2019 на суму 10 071 616,63 грн;
- акт приймання-передачі послуги від 30.09.2019 на суму 17 587 585,52 грн;
- акт приймання-передачі послуги від 31.10.2019 на суму 16 342 574,21 грн;
- акт приймання-передачі послуги від 30.11.2019 на суму 5 840 600,96 грн;
- акт приймання-передачі послуги від 31.12.2019 на суму 5 616 456,95 грн;
- акт коригування від 31.12.2019 до акту приймання-передачі за 08.2019 на суму зменшення -42,69 грн;
- акт коригування від 31.12.2019 до акту приймання-передачі за 09.2019 на суму зменшення -8 925 088,26 грн;
- акт коригування від 31.12.2019 до акту приймання-передачі за 10.2019 на суму зменшення -6 742 328,55 грн;
- акт приймання-передачі послуги від 31.01.2020 на суму 13 751 185,87 грн;
- акт коригування від 17.02.2020 до акту коригування 31.12.2019 за 08.2019 на суму 8 663 672,81 грн;
- акт приймання-передачі послуги від 29.02.2020 на суму 13 878 011,48 грн;
- акт коригування від 30.03.2020 до акту приймання-передачі за 10.2019 на суму зменшення -1 889,16 грн;
- акт приймання-передачі послуги від 31.03.2020 на суму 17 687 889,44 грн;
- акт приймання-передачі послуги від 30.04.2020 на суму 19 963 506,37 грн;
- акт коригування від 18.05.2020 до акта приймання-передачі за 11.2019 на суму зменшення -100 896,70 грн;
- акт приймання-передачі послуги від 31.05.2020 на суму 22 206 961,67 грн;
- акт коригування від 19.06.2020 до акта приймання-передачі за 12.2019 на суму збільшення 0,32 грн;
- акт приймання-передачі послуги від 30.06.2020 на суму 21 991 565,52 грн;
- акт приймання-передачі послуги від 31.07.2020 на суму 22 323 094,13 грн;
- акт приймання-передачі послуги від 31.08.2020 на суму 24 597 424,43 грн;
- акт приймання-передачі послуги від 30.09.2020 на суму 24 157 193,82 грн;
- акт приймання-передачі послуги від 31.10.2020 на суму 24 859 463,28 грн;
- акт коригування від 25.11.2020 до акту приймання-передачі за 06.2020 на суму збільшення 2 182,37 грн;
- акт приймання-передачі послуги від 30.11.2020 на суму 24 686 222,09 грн;
- акт коригування від 21.12.2020 до акту приймання-передачі за 07.2020 на суму зменшення -49,60 грн;
- акт приймання-передачі послуги від 31.12.2020 на суму 32 597 852,87 грн;
- акт приймання-передачі послуги від 31.01.2021 на суму 33 388 661,26 грн;
- акт коригування від 19.02.2021 до акту приймання-передачі за 09.2020 на суму збільшення 1 006,96 грн;
- акт приймання-передачі послуги від 28.02.2021 на суму 32 583 465,66 грн;
- акт приймання-передачі послуги від 31.03.2021 на суму 37 631 852,02 грн;
- акт приймання-передачі послуги від 30.04.2021 на суму 35 599 509,13 грн;
- акт приймання-передачі послуги від 31.05.2021 на суму 39 663 942,72 грн;
- акт приймання-передачі послуги від 30.06.2021 на суму 43 992 959,52 грн;
- акт приймання-передачі послуги від 31.07.2021 на суму 50 432 979,80 грн;
- акт коригування від 17.12.2021 до акту приймання-передачі за 04.2021 на суму збільшення 3 889,05 грн;
- акт коригування від 28.01.2022 до акту приймання-передачі за 07.2021 на суму збільшення 6 497,74 грн.
Акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" сплачено надані Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" послуги з передачі електричної енергії за договором в сумі 583 179 614,76 грн, що підтверджується платіжними документами та випискою по рахункам, доданими до відзиву на позов (т.2 а.с. 104-115, 148-253).
В зв'язку з частковою оплатою у відповідача виникла заборгованість в сумі 1 248 226,60 грн.
Обставини виникнення у відповідача заборгованості стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у цій справі про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 248 226 грн 60 коп, пені в сумі 309 372 грн 33 коп, 3 % річних у сумі 197 417 грн 09 коп, інфляційних втрат в сумі 473 637 грн 92 коп.
За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом положень ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічні положення наведено й у ст.ст. 525, 526 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як визначено ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та, враховуючи суб'єктний склад сторін відповідного договору, а також його предмет, відносини сторін врегульовано також спеціальними нормами.
Так, як визначено ч.1 ст. 66 Закону України "Про ринок електричної енергії", купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець, оператори установок зберігання енергії та споживачі.
Відповідно до ч. 2 цієї статті учасники ринку мають право вільно обирати контрагентів за двосторонніми договорами, укладати ці договори у довільній формі та на умовах, що визначаються за домовленістю сторін з урахуванням обмежень, визначених відповідною нормою.
Позивач та відповідач у даній справі є учасниками ринку електричної енергії, оскільки, як визначено п. 96 ч.1 ст. 1 Закону Україні "Про ринок електричної енергії", до учасників ринку електричної енергії належать, зокрема, оператор системи передачі та виробник, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цим Законом.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі.
Як вбачається із матеріалах справи, сторонами складені та підписані акти приймання-передачі послуги за період з липня 2019 року по липень 2021 року та акти коригування від 31.12.2019 року, 17.02.2020 року, 30.03.2020 року, 18.05.2020 року, 19.06.2020 року, 25.11.2020 року, 21.12.2020 року, 19.02.2021 року, 17.12.2021 року, 28.01.2022 року на загальну суму 584 427 841, 36 грн. Проте, відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати виконав не в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 1 248 226, 60 грн, яку позивач просив суд стягнути.
Відповідач зазначає, що сума заборгованості 1 248 226, 60 грн виникла внаслідок безпідставного застосування позивачем до об'єму послуги за 01.08.2019 року тарифу в розмірі 312, 40 грн за МВт/год, про що неодноразово зазначалось відповідачем у листах № 46/1/5 від 15.09.2020 року та № 18-03 від 03.12.2021 року та у відповіді на вимогу позивача № 18-039 від 09.01.2023 року.
Відповідно до п. 5.6. Кодексу системи передачі, затвердженого Постановою НКРЕКП № 309 від 14.03.2018 року, оплата послуг з передачі електричної енергії здійснюється за тарифом, який встановлюється регулятором відповідно до затвердженої (-ого) ним методики (порядку).
Згідно п. 3.1. договору ціна договору визначається згідно з діючим на момент надання послуги тарифом на послуги з передачі електричної енергії, встановленим регулятором, та оприлюднюється ОСП на власному веб-сайті в мережі Інтернет.
Постановою НКРЕКП № 1411 від 12.07.2019 року було затверджено тариф на послуги з передачі електричної енергії для позивача в розмірі 312,14 грн за МВт/год. Відповідно до пункту 4 ця постанова набрала чинності з 01.08.2019 року.
02.08.2019 року за заявою Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про забезпечення адміністративного позову, Окружним адміністративним судом міста Києва в справі № 640/13543/19 постановлено ухвалу про забезпечення позову шляхом зупинення дії зазначеної постанови у відношенні, зокрема, і до відповідача - АТ "Запорізький завод феросплавів", до дня набрання законної сили рішенням у справі № 640/13543/19. Ухвала підлягає виконанню негайно, тобто з 02.08.2019 року.
Разом з тим, чинними нормами господарського процесуального кодексу України не передбачено зворотна дія у часі рішень суду. Тобто, до постановлення вказаної ухвали позивач має право зазтосовувати тариф, затверджений вказаною постановою.
При цьому, із матеріалів справи вбачається, що на виконання вказаної ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва з 02.08.2019 року позивач не застосовував до відповідача тариф, встановлений Постановою НКРЕКП № 1411 від 12.07.2019 року, та в акті приймання-передачі від 31.08.2019 року здійснив розрахунок вартості послуги окремо за період 01.08.2019 року та за період 02.08.2019 року - з моменту дії ухвали, по 31.08.2019 року.
В акті коригування від 31.12.2019 року до акта приймання-передачі за серпень 2019 року відкориговано об'єм послуги окремо за 01.08.2019 року по тарифу 312,40 грн за МВт/год та за період з 02.08.2019 року по 31.08.2019 року по тарифу 57,40 грн за МВт/год.
Наведене спростовує доводи скаржника щодо застосування позивачем тарифу за послуги з передачі електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП № 1411 від 12.07.2019 року, в період дії заборони.
Колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції при розгляді справи не вирішувалось питання щодо надання правової оцінки вказаній постанові НКРЕКП, а тому посилання скаржника на те, що відповідне питання є виключною компетенцією суду адміністративної юрисдикції відхиляються судом, як не обгрунтовані.
Окрім того, відповідно п. 6.6. договору у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги, користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов'язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.
Матеріали справи свідчать, що позивачем було складено та направлено відповідачу акт приймання-передачі послуги від 31.08.2019 року на загальну суму 10 071 616,63 грн із зазначенням застосування до обсягу послуги за 01.08.2019 року тарифу в розмірі 312,14 грн без ПДВ, а до обсягу за період з 02.08.2019 року по 31.08.2019 року тарифу в розмірі 57,40 грн. Зазначений акт було підписано відповідачем.
В свою чергу, відповідач направив позивачу лист № 10/11-686 від 19.09.2019 року, яким відповідач зазначив зауваження (незгоду) щодо обсягів отриманої послуги за період серпня 2019 року, зокрема з 02.08.2019 року по 31.08.2019 року - 124 013,282 МВт*год проти 124 013,902 МВТ*год. Тобто, за даними відповідача обсяг є меншим на 0,62 МВТ*год. Заперечення щодо застосування тарифів відповідач не висував.
Позивачем зауваження щодо обсягу послуги у серпні 2019 року було розглянуто, визнано та усунуто шляхом складання 31.12.2019 року акта коригування до акта приймання-передачі від 31.08.2019 року, де в розділі "Коригування" за період з 02.08.2019 року по 31.08.2019 року обсяг зменшено на 0,620 МВТ*год.
Відповідно до абз. 4 п. 6.7. спірного договору в редакції від 14.08.2019 року (п. 5.7. в редакції від 21.09.2021 року) за наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення.
За матеріалами справи розрахунок суми основного боргу здійснено виходячи із зазначених умов договору - сума боргу вирахувана наростаючим підсумком з врахуванням зобов'язань щодо планових платежів та за фактично отриманий обсяг на підставі актів.
За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Строк виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати 1 248 226 грн 60 коп є таким, що настав.
Враховуючи те, що відповідач доказів належної оплати заборгованості не надав, доводів позивача щодо наявності основної суми заборгованості не спростував, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 248 226 грн 60 коп основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 473 637, 92 грн, 3% річних у розмірі 197 417, 09 грн, штрафні санкції (пеню) у розмірі 309 372, 33 грн.
Відповідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Згідно п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 6.7. договору в редакціях від 01.01.2019 року та від 14.08.2019 року та п. 5.7. в редакції від 21.09.2021 року, встановлено відповідальність за порушення користувачем термінів розрахунку у вигляді пені в розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов'язань. За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.
Позивачем нарахована пеня в сумі 309 372 грн 33 коп за період з 17.03.2020 року по 25.04.2022 року.
Наданий позивачем розрахунок пені суд першої інстанції визнав вірним.
Колегія суддів, перевіривши розрахунок пені, здійснений судом першої інстанції, вважає такий розрахунок обгрунтованим та погоджується, що стяненню з відповідача пядлягає пеня у розмірі 309 372 грн 33 коп.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом встановлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, який суд першої інстанції визнав вірним, колегія суддів також вважає його обгрунтваним. Отже, на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 197 417, 09 грн та інфляційні втрати в розмірі 309 372, 33 грн.
Доводи скаржника щодо невірного розрахунку штрафних санкцій є необгрунтованими, оскільки апелянт не зазначає, що саме невірно було розраховано позивачем, які періоди чи суми не є вірними.
Посилання скаржника на невірне застосування тарифів визнано судом необгрунтованим.
Контрозрахунок відповідачем не було надано.
Щодо невиконання позивачем ухвали про відкриття провадження у справі в частині надання окремо викладених розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат з точним зазначенням періоду, за який стягується відповідний вид нарахування, колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять надані суду письмові пояснення з детальним описом кожного стовбця таблиці розрахунку, на підставі яких умов договору та інших доказів здійснено розрахунок.
Щодо доводів про відхилення судом першої інстанції клопотання про призначення у справі економічної експертизи, то суд сам може встановити фактичний розмір заборгованості на підставі поданих сторонами доказів. Тому доводи скаржника з цього питання також не приймаються судом до уваги, оскільки призначення експертизи у цій справі є недоцільним.
Також відповідач просив суд зменшити суму пені на 95% від заявленої позивачем суми.
Обґрунтовуючи клопотання про зменшення суми пені, відповідач посилається на скрутний фінансовий стан. Зазначає, що у відповідача утворилась дебіторська заборгованість у розмірі - 225 327 887, 50 грн. Дана дебіторська заборгованість не погашена, оскільки боржники, фактично, як об'єкти, знищенні, або захоплені військовими рф (окупація), що не уможливлює ведення ними господарської діяльності.
Також відповідач зазначає, що наразі неможливо віднайти в середині України споживачів продукції, які в умовах війни могли б забезпечити приблизно схожий з попередніми періодами обсяг постачання продукції підприємством. При цьому, близько 50% виготовленої АТ "ЗФЗ" феросплавної продукції експортувалось за кордон, але через порушення логістичних ланцюгів експорт продукції виробництва АТ "ЗФЗ" суттєво зменшився.
Вказує також, що обстріли залізничної інфраструктури значно сповільнюють транспортування вантажу залізничним транспортом, що призводить до зриву строків поставки товару. Крім того, АТ "Укрзалізниця" збільшила тарифи на залізничні перевезення, з 29.06.2022 року зростання склало 70%.
Апелянт зазначає, що за період 2022 -травень 2023 років середньозважена ціна електроенергії з урахуванням транспортування зросла на 77,5% по відношенню до середньої ціни у 2021 року, що призвело до додаткових витрат тільки для АТ "ЗФЗ" на 765 млн грн з ПДВ. При цьому, ціна продовжує постійно зростати.
Відповідач наголошує, що одразу після початку повномасштабного вторгнення у березні 2022 року, АТ "ЗФЗ" було вимушено повністю зупинити виробничу діяльність. Тільки з квітня 2023 року завод розпочав відновлення своєї виробничої діяльності в мінімальних обсягах, поступово виходячи зі стану дефіциту електроенергії. В липні 2023 року АТ "ЗФЗ" працювало в режимі всього лише "3-х печей" (з можливих 31). Станом на початок серпня 2023 року завод працював в режимі "2-х печей"; з листопада 2023 року виробнича діяльність АТ "ЗФЗ" повністю зупинена. З травня 2024 року завод намагається запустити виробництво у режимі "2-х печей".
За доводами відповідача усі наведені вище чинники продовжують максимально негативно впливати на господарську діяльність та, відповідно, на фінансовий стан АТ "ЗФЗ". Так, згідно Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2023 рік, сукупний дохід за звітний період складає 668,598 млн. грн. та має від'ємне значення. Тобто, підприємство за 2023 рік понесло збитки у сумі 668,598 млн. грн. (розділ 2 "Сукупний дохід" код рядка 2465). Таким чином, загальна сума втрат підприємства у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року (2022 рік) сягає майже 1 297,274 млн. грн. (628,676 млн. грн. - сукупний дохід за 2022 рік + 668,598 млн.. грн. - сума збитків за 2023 рік).
Вказує, що збитковість господарської діяльності АТ "ЗФЗ" станом за 2023 рік (від'ємне значення чистого прибутку) також підтверджується "Балансом (Звітом про фінансовий стан) на 31.12.23 року".
Позивач заперечує проти зменшення пені, оскільки такі нарахування були здійснені на підставі договору та чинного законодавства. Зазначає, що враховуючи співвідношення розміру порушеного відповідачем зобов'язання - 1 248 226,60 грн (суми основного боргу, на яку нараховано пеню) та суми нарахованої позивачем пені - 309 372,33 грн, а також враховуючи тривалість порушення (порушення строків оплати наявні з самого початку наявності спірних правовідносин) надмірність розміру нарахованої пені не вбачається.
Позивач вважає, що розмір пені відповідає наслідкам порушення - неотримання позивачем тривалий час належної йому значної суми за надані послуги. Також вказує на свідому несплату відповідачем заборгованості.
Зауважує, що Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" - товариство зі 100% акцій у власності держави, що належить до сфери управління Міністерства енергетики України. НЕК "Укренерго" - оператор системи передачі України. Відповідно до Статуту метою діяльності НЕК "Укренерго" є забезпечення технічного обслуговування систем передачі, підтримання її в експлуатаційній готовності та розвиток з метою забезпечення довгострокового попиту щодо передачі електричної енергії із урахуванням вимог стосовно надійності та ефективності системи передачі та охорони навколишнього природного середовища, забезпечення операційної безпеки об'єднаної енергетичної системи України.
Прибуток позивача з передачі електричної енергії формується з оплати послуг згідно до встановленого тарифу. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 року № 83 ПрАТ "НЕК Укренерго" віднесено до об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.
Повідомляє, що позивач забезпечує, зокрема технічне обслуговування систем передачі, підтримання її в експлуатаційній готовності по всій території України.
Зазначає, що несвоєчасне виконання зобов'язань за договорами про надання послуг з передачі електричної енергії ставить під загрозу виконання позивачем функцій та завдань, покладених на нього згідно зі Статутом, що, в свою чергу, може впливати також на забезпечення операційної безпеки об'єднаної енергетичної системи України.
Вважає, що заявлена до стягнення пеня не є надмірною та виконує компенсуючу та стимулюючу до належного виконання відповідачем зобов'язань, доводи відповідача щодо наявності обставин для зменшення пені на 95% є необґрунтованими, таке прохання про зменшення є таким, що порушує баланс інтересів сторін, принципи рівності сторін.
Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 Господарського кодексу України (який діяв на час прийняття оскаржуваного рішення) передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У пунктах 8.20- 8.25, 8.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 сформульовано такі висновки щодо застосування положень ст.ст. 3, 551 ЦК України:
"8.20. Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
8.21. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
8.22. Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
8.23. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
8.24. Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549- 552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
8.25. Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
8.32. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань".
Водночас, у пунктах 7.25- 7.31, 7.42, 7.43 постанови від 19.01.2024 року у справі № 911/2269/22 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала таке:
"7.25. Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
7.26. Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).
7.27. З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).
7.28. При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).
При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).
7.29. Поряд з викладеним Суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
7.30.Крім цього категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
Водночас, як свідчить судова практика, суди звертають увагу на те, що зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (правова позиція Верховного Суду в постановах від 04.02.2020 у справі 918/116/19 (пункт 8.15), від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21 тощо).
7.31. Суд зауважує, що зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об'єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.
При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
7.42. Отже, і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (пункти 7.25- 7.30).
А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
7.43. Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України".
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Враховуючи встановлені вище осбтавини, пояснення відповідача та заперечення позивача, а також той факт, що заборгованість в сумі 1 248 226,60 грн, на яку нараховується пеня, виникла до настання обставин, зумовлених негативним впливом воєнних дій та введення на території України режиму воєнного стану, суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення заявленої до стягнення суми пені 309 372, 33 грн на 95%. Отже, доводи скаржника з приводу безпідставної відмови у зменшенні пені не знайшли свого підтвердження.
Також відповідач, у разі прийняття рішення про задоволення позовних вимог ПрАТ "НЕК "Укренерго", просив суд розстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області по справі № 908/352/24 на дванадцять календарних місяців, щомісячними платежами у рівних частинах.
В обгрунтування посилається на ті ж самі обставини, що і в клопотанні про зменшення розмеру пені.
Відповідно ч.ч. 1, 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частиною четвертою даної статті визначено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, питання щодо надання розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами з дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання судового рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Тобто, вирішуючи питання розстрочення виконання судового рішення, суд має оцінити надані заявником докази на предмет того, що запропонований ним строк відстрочення/розстрочення дійсно сприятиме виконанню судового рішення, буде ефективним та не призведе до безпідставного затягування виконання рішення суду.
Відповідно ч.ч. 1, 4 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Клопотання відповідача щодо розстрочення виконання рішення обґрунтоване наявністю обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення, до яких він відносить наслідки, що настали та продовжують діяти у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України - зменшення обсягів виробництва та реалізації готової продукції, втрату покупців, ускладнення логістики, зростання витрат на виробництво продукції тощо.
Складне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання розстрочення виконання судового рішення; при цьому, розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Також не може бути прийнято судом до уваги і впровадження воєнного стану в Україні, оскільки наслідки, спричинені вторгненням рф в Україну, мають загальний характер та у повній мірі стосуються обох сторін.
За наведеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано достатніх доказів на підтвердження винятковості обставин неможливості виконання рішення суду.
З урахуванням фактичних обставин справи, підтверджених відповідними доказами, з огляду на норми законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У цій справі, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення, тому колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,-
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 27.06.2024 року у справі №908/352/24 залишити без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Постанова складена у повному обсязі 10.07.2025 року.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя О.Г. Іванов
Суддя Ю.Б. Парусніков