08.07.2025 року м. Дніпро Справа № 904/5276/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Кишкань М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Перова О.В.) від 18.02.2025р. у справі № 904/5276/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАРКЕТМЕТ", 61072, м. Харків, пр. Науки, буд.56, кімн.512, код ЄДРПОУ 42342849
до Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків", 49023, м. Дніпро, вул.Яхненківська, буд.2, код ЄДРПОУ 00187375
про стягнення заборгованості, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАРКЕТМЕТ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" про стягнення заборгованості за поставлений товар за договором № 28720/20 від 28.07.2020 у розмірі 401 375,22 грн, 3 % річних у розмірі 18 838,24 грн, інфляційних втрат у розмірі 36 765,78 грн, пені у розмірі 63 885,64 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2025р. у справі № 904/5276/24:
- позовні вимоги задоволено частково;
- стягнуто з Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАРКЕТМЕТ" заборгованість за договором № 10119 від 01.04.2019 у розмірі 165 084,28грн, 3 % річних у розмірі 8 594,24грн, інфляційні втрати у розмірі 19 423,95 грн, за договором № 28720/20 від 28.07.2020 у розмірі 236 290,94 грн, 3 % річних у розмірі 10 747,55 грн, інфляційні втрати у розмірі 20 535,44 грн, пеню у розмірі 24 745,74 грн та судовий збір у розмірі 7 440,41 грн.
Приймаючи рішення про задоволення позову місцевий господарський суд послався неналежне виконання відповідачем умов договорів № 10119 від 01.04.2019, № 28720/20 від 28.07.2020 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару. Інфляційні втрати та 3% річних задоволені на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. Також судом зменшено заявлену до стягнення пеню на 30%, з огляду на фінансовий стан відповідача, вжиття заходів для погашення заборгованості, значний розмір пені тощо.
До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство "Дніпропетровський завод прокатних валків", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2025р. у справі № 904/5276/24 частково та прийняти нове рішення, яким частково відмовити у стягненні з Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" пені в сумі 26 513,29 грн.
В апеляційній скарзі зазначено, що суд за відсутності доказів завдання збитків позивачу (їх розміру), не дотримався принципу розумності та справедливості при винесені рішення і стягнув пеню в значному розмірі, що є несправедливо непомірним тягарем для відповідача.
Станом на дату розгляду справи в суді у відповідача наявні обставини, які мають істотне значення, за яких можливе зменшення неустойки (пені), зокрема, критичний фінансово-господарський стан. Відповідач посилається на неспівмірність штрафних санкцій з допущеним порушенням на час винесення рішення у справі. Зазначає, що стягнення пені на стадії виконання судового рішення жодним чином не призведе до розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання, а призведе до ще більших матеріальних втрат відповідача. Крім того, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати та відсотки річних, які в певній мірі компенсують його втрати від прострочення і не призведуть значного негативного наслідку його фінансовому стану.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.04.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 08.07.2025р.
Позивач надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, де проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначє, що суд першої інстанції врахував дотримання балансу інтересів сторін та зазначив про неможливість зменшення розміру пені більше ніж на 30 %, оскільки подальше зменшення штрафних санкцій зможе привести до втрати неустойкою засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання. Судом вже враховано обставини, на які відповідач посилається у апеляційній скарзі.
18.06.2025 позивач подав клопотання про розгляд справи у суді апеляційної інстанції без участі позивача та його представника.
Відповідач також не скористався правом участі в судовому засіданні, про час та місце судового засідання був повідомлений апеляційним судом належним чином.
Враховуючи, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, а апеляційним судом не визнавалася явка в судове засідання представників учасників справи обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності представників сторін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 01.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАРКЕТМЕТ" (постачальник) та Акціонерним товариством "Дніпропетровський завод прокатних валків" (покупець) був укладений договір № 10119.
Відповідно до пункту 1.1. договору в порядку та на умовах, передбачених цим договором постачальник зобов'язується передати у власність (поставити) покупцеві, а покупець прийняти та оплатити Феросплави та метали (далі по тексту - продукція).
Ціна продукції, що поставляється, встановлюється в національній валюті України та вказується у рахунках на оплату та видаткових накладних на продукцію (пункт 4.1. договору).
Строки оплати партії продукції складають:
- у випадку, передбаченому пунктом 1.2. цього договору - у строк, зазначений у рахунку на оплату продукції, який не може бути меншим ніж 3 (три) дні, а якщо такий строк не зазначений у рахунку - протягом 7 (сім) днів з моменту отримання рахунку покупцем:
- у випадку, передбаченому пунктом 1.3. договору - протягом 30 календарних днів з дати поставки (пункт 5.3. договору).
Датою оплати партії продукції вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця (пункт 5.4. договору).
Цей договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31 грудня 2021 року. Датою підписання договору обома сторонами є дата зазначена у правому верхньому кутку першої сторінки цього договору (пункт 10.1. договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
28.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАРКЕТМЕТ" (постачальник) та Акціонерним товариством "Дніпропетровський завод прокатних валків" (покупець) був укладений договір № 28720/20 (а.с.19-23).
Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі передати у власність покупцю продукцію, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі прийняти та оплатити продукцію.
Ціна на продукцію, що поставляється за цим договором, узгоджується сторонами в специфікаціях (пункт 2.1. договору).
Покупець здійснює оплату продукції протягом 10 календарних днів з дати отримання продукції та оригіналу рахунку на оплату продукції, якщо інше не вказується в специфікації (пункт 3.2. договору).
Відповідно до пункту 12.1. договору, він набирає чинності після його підписання і діє до 31.12.2020 року. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань та відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору.
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАРКЕТМЕТ" поставлено товар Акціонерному товариству "Дніпропетровський завод прокатних валків" на загальну суму 451 375,22 грн, що підтверджується видатковими накладними, а саме:
- № 23/3 від 30.09.2022 на суму 165 084,28 грн за договором № 10119 від 01.04.2019 (а.с.29);
- № 5 від 05.12.2022 на суму 286 290,94 грн за договором № 28720/20 від 28.07.2020 (а.с.34).
Відповідач 14.03.2024 частково сплатив заборгованість за товар у розмірі 50 000,00 грн за договором № 28720/20 від 28.07.2020.
Листом від 13.08.2024 № 6 позивач вимагав від Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання даної вимоги сплатити заборгованість за договором № 28720/20 від 28.07.2020 у розмірі 401 375,22 грн, 3 % річних у розмірі 18 838,24 грн, інфляційні втрати у розмірі 36 765,78 грн, пеню у розмірі 63 885,64 грн (а.с.9-16).
13.09.2024 відповідач у відповідь на претензію позивача повідомив, що за договором № 28720/20 від 28.07.2020 заборгованість складає 236 290,94 грн та просить розстрочити зазначену суму на 5 місяців у зв'язку з важким матеріальним положенням та зниженням обсягів замовлень у воєнний час.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень сторін стосовно обсягів, строку, вартості та якості наданих послуг. Жодних заперечень з приводу надання послуг та оплати за платіжними інструкціями сторонами не надано.
Станом на день прийняття рішення у справі заборгованість за договором № 28720/20 від 28.07.2020 складає 236 290,94 грн, за договором № 10119 від 01.04.2019 у розмірі 165 084,28 грн.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням зобов'язань за договором в частині оплати поставленого товару, позивач просить суд стягнути основний борг та штрафні санкції, нараховані у зв'язку з простроченням оплати за поставлений товар.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем допущено порушення строків оплати за поставлений товар, що не заперечується самим відповідачем.
Причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода відповідача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в частині розміру зменшення пені.
В іншій частині зазначене судове рішення не оскаржується, а тому згідно з частиною першою статті 269 Господарського процесуального кодексу України в апеляційному порядку не переглядається.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В разі порушення покупцем строку оплати продукції, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення (пункт 8.1. договору № 28720/20 від 28.07.2020).
У зв'язку з простроченням оплати поставленого товару позивачем нараховано за договором № 28720/20 від 28.07.2020 пеню у розмірі 35 351,05 грн за період з 03.02.2023 по 03.08.2023.
Відповідав не наводить заперечень щодо правильності здійсненого позивачем та перевіреного судом першої інстанції розрахунку.
За положенням частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Аналіз наведеної норми законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки. Господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, а також запереченням інших учасників щодо такого зменшення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд.
Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 2 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії / бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.10.2021 у справі № 910/8396/20, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19; від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 05.03.2019 у справі № 923/536/18; від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18; від 06.09.2019 у справі у справі № 914/2252/18; від 30.09.2019 у справі № 905/1742/18; від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
Також Верховний Суд у справі № 911/2269/22 зазначив, що висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру.
Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 %), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини 1, 2 статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
Отже, індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчить про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено. Наведене водночас вимагає, щоб розмір неустойки відповідав принципам верховенства права.
Подібні висновки викладено об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, Великою Палатою Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22.
Відповідач у суді першої інстанції подав клопотання про зменшення розміру пені на 75%.
Клопотання відповідача мотивоване тим, що він має критичний фінансово-господарський стан за 9 місяців 2024. За результатами фінансово-господарської діяльності підприємство має збитки у розмірі 15 176,00 грн, що є наслідком зменшення продажу власної продукції у зв'язку з введенням воєнного стану. Залишок боргу за договором № 28720/20 від 28.07.2020 станом на 09.01.2025 становить 236 290,94 грн, а сума пені, інфляційних та 3 % річних становить 70 376,18 грн, що є неспівмірним.
Аналогічні доводи відповідач викладає і у апеляційній скарзі.
Проаналізувавши матеріали справи, суд першої інстанції зменшив розмір пені на 30%. З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується.
Судом першої інстанції враховано майновий стан відповідача, який підтверджено належними доказами - фінансовою звітністю. Апеляційний суд звертає увагу і на відсутність в матеріалах справи доказів того, що для позивача мали місце будь-які негативні наслідки (збитки тощо) через прострочення відповідачем оплати поставленого товару,
Також судом враховано ті обставини, що хоча відповідач і здійснював часткову оплату боргу, проте прострочення мало місце тривалий час, поставка товару була здійснена ще у 2022 році.
Загальний розмір нарахованих пені, відсотків річних та інфляційних втрат складає майже 30 % від суми основного боргу, що є значним розміром.
Також, колегія суддів приймає до уваги заперечення позивача щодо зменшення штрафних санкцій і те, що надмірне зменшення розміру неустойки фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання.
Як відповідач так і позивач під час воєнного стану в Україні знаходяться в однакових умовах, отже несприятливі обставини, пов'язані з військовою агресію Російської Федерації проти України настали не тільки для відповідача, але й для позивача.
При цьому слід зазначити, що враховуючи економічну ситуацію в країні, стягнення з підприємства значних сум штрафних санкцій під час воєнного стану може призвести до негативних наслідків для нього.
Проте, визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб'єктивним правом суду, і в даному випадку судом першої інстанції було дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін, враховані обставини справи та становище як відповідача так і позивача у даній справі; таке зменшення неустойки враховує інтереси як боржника, так і кредитора, вимогу якого щодо компенсації за порушення умов договору враховано судом. На думку апеляційного суду, зменшення судом першої інстанції штрафних санкцій (пені) на 30% не порушить інтереси позивача і не стане надмірним тягарем для відповідача.
З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а рішення в оскаржуваній частині таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні.
Відповідно до ст. 129 ГПК України та виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги, сплачений за її подання судовий збір слід покласти на апелянта.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2025р. у справі № 904/5276/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2025р. у справі № 904/5276/24 - залишити без змін.
Витрати з оплати судового збору, понесені у суді апеляційної інстанції, віднести на Акціонерне товариство "Дніпропетровський завод прокатних валків".
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена та підписана 10.07.2025 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя Ю.Б. Парусніков