01 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/1505/25 пров. № А/857/17351/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
при секретарі судового засідання: Прачук І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі №500/1505/25 за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови (головуючий суддя першої інстанції - Мартиць О.І., час ухвалення - у порядку спрощеного позовного провадження, місце ухвалення - м. Тернопіль, дата складання повного тексту - 09.04.2025),-
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у ВП №76998075 від 03.03.2025 про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у розмірі 5100 грн під час виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року у справі №360/450/24.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вказана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки прийнята з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Зокрема, умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин.
На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року у справі №360/450/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувало до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 29.12.1994 по 14.02.1995, зарахувало до пільгового підземного стажу з повним робочим днем під землею періоди роботи з 01.03.1995 по 17.04.1995, з 18.04.1995 по 05.12.1995, з 06.12.1995 по 05.09.1999, з 06.09.1999 по 20.01.2000, з 21.01.2000 по 19.01.2007; з 07.10.2019 по 23.03.2024.
Також, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснило перерахунок пільгового підземного стажу ОСОБА_1 . Після виконання рішення суду страховий стаж становить 45 років 4 місяці 24 дні. Страховий стаж до 01.01.2004 року - 12 років 2 місяці 6 днів. Страховий стаж після 01.01.2004 року - 17 років 2 місяці 18 днів. Додаткові роки за Список №1 - 16 років 0 місяців 0 днів. Робота за Списком №1 - 12 років 3 місяці 7 днів.
Враховуючи викладене, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області добровільно виконало рішення суду в межах своїх повноважень до відкриття виконавчого провадження.
Однак, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Герелевич Олесею Миколаївною було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №76998075 від 29.01.2025 з примусового виконання судового рішення на підставі виконавчого листа №360/450/24, виданого 03.01.2025 Луганським окружним адміністративним судом, на яку Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області надано відповідь за №1900-0802-5/7919 від 18.02.2025.
Вважає, що у державного виконавця були відсутні підстави для накладення штрафу у справі №360/450/24 за спірною постановою у ВП №76998075 від 03.03.2025.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна карга в якій зазначає, що висновки суду першої інстанції зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі та є такими, що не ґрунтуються на законі.
Апелянт вказує, що аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області добровільно виконало рішення суду в межах своїх повноважень до відкриття виконавчого провадження. Попри це, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Герелевич Олесею Миколаївною було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №76998075 від 29.01.2025 з примусового виконання судового рішення на підставі виконавчого листа №360/450/24, виданого 03.01.2025 Луганським окружним адміністративним судом.
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області отримало вказану постанову 03.02.2025.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області було надано відповідь на постанову ДВС №1900-0802-5/7919 від 18.02.2025.
За результатами розгляду відповіді пенсійного органу на постанову головним державним виконавцем Герелевич Олесею Миколаївною 03.03.2025 було винесено постанову про накладення штрафу ВП №76998075 03.03.2025.
Вважає, що у державного виконавця були відсутні підстави для накладення штрафу у справі №360/450/24, тому просить рішення суд першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Відповідач правом подання відзиву не скористався.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримала з підстав наведених скарзі та просила рішення суд першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання про що свідчить довідка про доставку повістки повідомлення в електронний кабінет.
Відповідно до статті 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи (ч.7 ст. 287 КАС України).
З врахуванням вищенаведеного, та у відповідності до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року у справі №360/450/24 адміністративний позов адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо незарахування до загального страхового стажу періоду роботи з 29.12.1994 по 14.02.1995 і до пільгового підземного стажу з повним робочим днем під землею періодів роботи з 01.03.1995 по 17.04.1995, з 18.04.1995 по 05.12.1995, з 06.12.1995 по 05.09.1999, з 06.09.1999 по 20.01.2000, з 21.01.2000 по 19.01.2007; з 07.10.2019 по 28.03.2024.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 29.12.1994 по 14.02.1995, а також здійснити перерахунок пільгового підземного стажу з повним робочим днем під землею із зарахуванням до нього періодів роботи з 01.03.1995 по 17.04.1995, з 18.04.1995 по 05.12.1995, з 06.12.1995 по 05.09.1999, з 06.09.1999 по 20.01.2000, з 21.01.2000 по 19.01.2007; з 07.10.2019 по 23.03.2024.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області витрати зі сплати судового збору у розмірі 968 гривень 96 копійок.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишено без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року у справі №360/450/24 залишено без змін.
Вказане судове рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі №360/450/24 набрало законної сили 24.12.2024.
03.01.2025 Луганським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 29.12.1994 по 14.02.1995, а також здійснити перерахунок пільгового підземного стажу з повним робочим днем під землею із зарахуванням до нього періодів роботи з 01.03.1995 по 17.04.1995, з 18.04.1995 по 05.12.1995, з 06.12.1995 по 05.09.1999, з 06.09.1999 по 20.01.2000, з 21.01.2000 по 19.01.2007; з 07.10.2019 по 23.03.2024.
В подальшому, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Герелевич Олесею Миколаївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №76998075 від 29.01.2025 з примусового виконання судового рішення на підставі виконавчого листа №360/450/24, виданого 03.01.2025 Луганським окружним адміністративним судом.
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області отримало вказану постанову 03.02.2025 та надало відповідь №1900-0802-5/7919 від 18.02.2025 про добровільне виконання рішення суду в межах своїх повноважень до відкриття виконавчого провадження.
Так на виконання судового рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувало до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 29.12.1994 по 14.02.1995, зарахувало до пільгового підземного стажу з повним робочим днем під землею періоди роботи з 01.03.1995 по 17.04.1995, з 18.04.1995 по 05.12.1995, з 06.12.1995 по 05.09.1999, з 06.09.1999 по 20.01.2000, з 21.01.2000 по 19.01.2007; з 07.10.2019 по 23.03.2024. Також, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснило перерахунок пільгового підземного стажу ОСОБА_1
03.03.2025 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Герелевич Олесею Миколаївною винесено у ВП №76998075 постанову про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у розмірі 5100 грн за невиконання рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі №360/450/24, зокрема, не в повному обсязі. А саме перерахунок пенсії згідно рішення суду проведено не з дня призначення пенсії 02.01.2024, а з дати набрання рішенням законної сили.
Не погоджуючись із оскарженою постановою, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що під час виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року у справі №360/450/24, державним виконавцем було винесено оскаржену постанову на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом №1404-VIII, оскільки боржником не виконано рішення в повному обсязі.
Апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції з огляду на наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404).
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частинами другою, четвертою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Частинами другою та третьою статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частинами другою, четвертою статті 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.
Стаття 18 Закону №1404-VIII покладає на виконавця обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з частинами першою, шістнадцятою цієї статті виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до вказаного Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Частинами четвертою, п'ятою статті 19 Закону №1404-VIII встановлено, що сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Боржник зобов'язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Згідно абзацу 1 частини шостої статті 26 Закону №1404-VIII, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
З матеріалів справи слідує, що відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.01.2025 у ВП №76998075, державний виконавець вказав про необхідність виконання боржником рішення Луганського окружного адміністративного суду в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 29.12.1994 по 14.02.1995, а також здійснити перерахунок пільгового підземного стажу з повним робочим днем під землею із зарахуванням до нього періодів роботи з 01.03.1995 по 17.04.1995, з 18.04.1995 по 05.12.1995, з 06.12.1995 по 05.09.1999, з 06.09.1999 по 20.01.2000, з 21.01.2000 по 19.01.2007; з 07.10.2019 по 23.03.2024 протягом 10 робочих днів.
Про прийняття вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.01.2025, винесеної при примусовому виконанні виконавчого листа №360/450/24 від 03.01.2025 виданому Луганським окружним адміністративним судом відповідач повідомив позивача листом від 29.01.2025 №984/03.1-23.
Відповідно до частин першої, другої статті 63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 вказаного Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з частиною першою статті 75 Закону №1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Отже, умовами для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є: невиконання ним виконавчого документа (судового рішення); відсутність поважних причин невиконання виконавчого документа (судового рішення).
Поважними, в розумінні норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Як слідує з матеріалів справи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області надано інформацію щодо виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року у справі №360/450/24, зокрема про зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 29.12.1994 по 14.02.1995, зарахування до пільгового підземного стажу з повним робочим днем під землею періодів роботи з 01.03.1995 по 17.04.1995, з 18.04.1995 по 05.12.1995, з 06.12.1995 по 05.09.1999, з 06.09.1999 по 20.01.2000, з 21.01.2000 по 19.01.2007; з 07.10.2019 по 23.03.2024. Також, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснило перерахунок пільгового підземного стажу ОСОБА_1 .
Перерахунок проведено за рішенням суду з 24.12.2024 довічно.
Позивач вважає, що рішення суду добровільно виконано в межах своїх повноважень до відкриття провадження у справі, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувало до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 29.12.1994 по 14.02.1995, зарахувало до пільгового підземного стажу з повним робочим днем під землею періоди роботи з 01.03.1995 по 17.04.1995, з 18.04.1995 по 05.12.1995, з 06.12.1995 по 05.09.1999, з 06.09.1999 по 20.01.2000, з 21.01.2000 по 19.01.2007; з 07.10.2019 по 23.03.2024.
Також, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснило перерахунок пільгового підземного стажу ОСОБА_1 та після виконання рішення суду страховий стаж становить 45 років 4 місяці 24 дні. Страховий стаж до 01.01.2004 року - 12 років 2 місяці 6 днів. Страховий стаж після 01.01.2004 року - 17 років 2 місяці 18 днів. Додаткові роки за Список №1 - 16 років 0 місяців 0 днів. Робота за Списком №1 - 12 років 3 місяці 7 днів.
Апелянт вказує на те, що у резолютивній частині судового рішення не зазначено дати, з якої пенсійний орган повинен був здійснити зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 29.12.1994 по 14.02.1995, а також здійснити перерахунок пільгового підземного стажу з повним робочим днем під землею із зарахуванням до нього періодів роботи з 01.03.1995 по 17.04.1995, з 18.04.1995 по 05.12.1995, з 06.12.1995 по 05.09.1999, з 06.09.1999 по 20.01.2000, з 21.01.2000 по 19.01.2007; з 07.10.2019 по 23.03.2024.
Апеляційний суд з цього приводу зазначає наступне.
Судом також встановлено, що ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 відмовлено у задоволенні заяви адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 про виправлення описки в резолютивній частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року у справі №360/450/24 в частині зазначення дати, з якої відповідач зобов'язаний здійснити перерахунок пільгового підземного стажу з повним робочим днем під землею із зарахуванням до нього періодів роботи з 01.03.1995 по 17.04.1995, з 18.04.1995 по 05.12.1995, з 06.12.1995 по 05.09.1999, з 06.09.1999 по 20.01.2000, з 21.01.2000 по 19.01.2007; з 07.10.2019 по 23.03.2024, однак вказано наступне.
«... Так, з протоколу (розпорядження) про призначення пенсії вбачається, що позивачу вже було призначено пенсію з 02.01.2024 за списком 1.
Судом було встановлено, що відповідач допустив протиправні дії щодо незарахування до загального страхового стажу періоду роботи з 29.12.1994 по 14.02.1995 і до пільгового підземного стажу з повним робочим днем під землею періодів роботи з 01.03.1995 по 17.04.1995, з 18.04.1995 по 05.12.1995, з 06.12.1995 по 05.09.1999, з 06.09.1999 по 20.01.2000, з 21.01.2000 по 19.01.2007; з 07.10.2019 по 28.03.2024 саме під час первинного призначення пенсії.
Отже, суд звертає увагу сторін на те, що відповідач при виконанні рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року у справі №360/450/24 зобов'язаний здійснити перерахунок пільгового підземного стажу з повним робочим днем під землею із зарахуванням до нього періодів роботи з 01.03.1995 по 17.04.1995, з 18.04.1995 по 05.12.1995, з 06.12.1995 по 05.09.1999, з 06.09.1999 по 20.01.2000, з 21.01.2000 по 19.01.2007; з 07.10.2019 по 23.03.2024 з дати саме призначення пенсії відповідно - 02.01.2024, що є вочевидь зрозумілим для всіх».
З протоколу перерахунку пенсії ОСОБА_1 від 17.02.2025, який міститься в матеріалах справи слідує, що перерахунок пенсії за рішенням суду здійснено з 24.12.2024, тобто з дати набрання судовим рішення законної сили, а не з дати призначення пенсії - 02.01.2024
Отже, наведені обставини справи свідчать про відсутність у Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільської області поважних причин для повного виконання судового рішення, а саме перерахунку пенсії ОСОБА_1 з дати її призначення - 02.01.2024.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Перевіривши правомірність прийнятого відповідачем рішень згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова у ВП №76998075 від 03.03.2025 про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у розмірі 5100 грн під час виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року у справі №360/450/24 вказаним вище критеріям відповідає, тому відсутні підстави для визнання її протиправною та скасування, а позовних вимог до задоволення.
З урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідач діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області - залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі №500/1505/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 09.07.2025