01 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 463/552/25 пров. № А/857/18434/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
при секретарі судового засідання: Прачук І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гаталяка Макара Ярославовича на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 22 квітня 2025 року у справі №463/552/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування постанови (головуючий суддя першої інстанції - Ціпивко І.І., час ухвалення - не вказано, місце ухвалення -м. Львів, дата складання повного тексту - 22.04.2025),-
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Гаталяк М.Я. звернувся до суду із позовом про визнати незаконною та скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 №56 від 14.01.2025.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача покликався на те, що 14.01.2025начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник ОСОБА_2 виніс постанову №56 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.3 ст.210- 1КУпАП.Вважає постанову незаконною, оскільки у телефонному додатку «Резерв +» вчасно оновив інформацію про себе. Власне через повідомлення у цьому телефонному додатку і дізнався, що його викликає ІНФОРМАЦІЯ_2 на 13 січня 2025 року. Прибувши до ТЦК, його звинуватили у тому, що він не прийшов 25 листопада 2024 року на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , і тому наклали на нього штраф у розмірі 17000,00 грн. 13 січня 2025 року оператор групи обліку офіцерів запасу ІНФОРМАЦІЯ_2 солдат ОСОБА_3 склав відносно нього, протокол про адміністративну відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. З протоколу дізнався, що на адресу його проживання в с. Чишки приходила повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 цінним листом з описом вкладення №0610204919049. В протоколі він написав пояснення, що йому не приходили повідомлення з відділення поштового зв'язку, а також його не сповістили в телефонному режимі. А тому він не знав, і не міг знати, що для нього на поштовому відділенні є цінний лист.
На офіційному пошуковому сайті АТ «Укрпошта» «трекінг відправлень» відстежив та роздрукував довідку про рух цінного листа№0610204919049. З довідки видно, що цінний лист 21листопада 2024року не був вручений у поштовому відділенні №81144в с.Чишки у зв'язку з відсутністю адресата. Він цілий день сидить вдома з трьома (малолітніми і неповнолітніми) дітьми. Якби листоноша приходила, то він б про це знав. З матеріалів справи видно, що поштове відправлення №0610204919049 було без інформації про його номер телефону.
Розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності призначили на 14 січня 2025року на 15.00 в ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач прибув, і подав заяву, щоб йому надали для ознайомлення матеріали справи, оскільки бажав скористатися правничою допомогою адвоката. Тому просив перенести розгляд справи на інший день. Не зважаючи на його клопотання, йому дали засвітлити матеріали справи, в тому числі й оскаржувану постанову, але не дали часу підготуватися до свого захисту. Вважає, що відповідач порушив головний принцип правової держави - право на захист. Позивач не мав достатньо часу, аби ознайомитися з доказами проти себе, знайти собі адвоката, і подати докази, які його виправдовують, а тому звернувся до суду із цим позовом.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 22 квітня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представником позивача подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з формальних підстав.
Зазначає, що позивач отримав протокол про вчинення адміністративного правопорушення 13.01.2025. Вказаний протокол містив повідомлення про розгляд справи 14.01.2025., тобто на наступний день. Відтак, відповідачем не забезпечено завчасне повідомлення позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яке в розумінні Конвенції є кримінальним обвинуваченням, не надано мінімально встановлений КУпАП строк для підготовки до розгляду справи та не гарантовано позивачу отримання часу і можливості, необхідних для підготовки свого захисту, які регламентовані пунктом «b» частини 3 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», що свідчить про порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 5 липня 2022 року у справі № 522/3740/20, від 27 вересня 2022 року у справі № 320/1510/20, від 3 жовтня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 1 листопада 2022 року у справі № 640/6452/19 та від 18 січня 2023 року у справі № 500/26/22.
З аналізу положень статті 210-1 КУпАП України виходить, що відповідальність за вказаною статтею поширюється на невизначене коло осіб та передбачає накладення стягнення у виді штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 000,00 грн., що становить одну тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та перевищує мінімальну заробітну плату у 2,12 рази, а прожитковий мінімуму для працездатних осіб у 5,61 разів. Вказане свідчить про те, що вказана стаття за своєю суттю є кримінальним порушенням /обвинуваченням. Аналогічні висновки, щодо визнання адміністративних правопорушень кримінальним порушенням/обвинуваченням за критерієм тяжкості покарання (розміру штрафу) викладені у рішення ЄСПЛ у справі «SAQUETTI IGLESIAS v. Spain» (№ 50514/13), Socrntц Stenuit v. France (11598/85), Jussila v. Finland (73053/01).
Виходячи з практики застосування Європейським судом статті 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції. Кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією.
Також апелянт вказує, що суд першої інстанції не дав оцінки обставинам, які в сукупності могли б вплинути на судове рішення. Суд не дав оцінки тому що у телефонному додатку «Резерв +» позивач вчасно оновив інформацію про себе; що через повідомлення у цьому телефонному додатку дізнався про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 13 січня 2025 року і прибув 13 січня 2025 року до ТЦК; що відповідно до п. 32, п. 73 Правил надання послуг поштового зв'язку поштове відправлення обов'язково супроводжує номер телефону адресата, а відповідач мав номер телефону позивача, але не вказав його на конверті; що 14.01.25. позивач подав начальнику ТЦК заяву про надання для ознайомлення матеріалів справи та мав бажання скористатися правничою допомогою адвоката, тому просив перенести розгляд справи на інший день, однак йому не дали часу підготуватися до свого захисту; що є батьком трьох дітей та що за викликом для уточнення персональних даних на 13 січня 2025 року дані не уточнювали; жодних змін не відбулося; і перший, і другий виклик був лише для можливості покарати позивача.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідач подав клопотання про залишення апеляційної скарги без розгляду, оскільки апелянтом пропущений 10- денний строк на подання апеляційної скарги, з огляду на те, що апелянт вказує, що отримав судове рішення 22.04.2025р., а апеляційна скарга подана 05.05.2025 р.
Апеляційний суд вважає таке клопотання необґрунтованим, оскільки судом відкрито апеляційне провадження, а пропущений строк з урахуванням вихідних днів та норм ст. 120 КАС України, фактично становить 1 день.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи позивач та його представник апеляційну скаргу підтримали з підстав наведених скарзі та просила рішення суд першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Відповідач в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання про що свідчить довідка про доставку повістки повідомлення в електронний кабінет.
Відповідно до статті 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
З врахуванням вищенаведеного, та у відповідності до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що постановою по справі про адміністративне правопорушення № 56 від 14.01.2025 позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУПАП за порушення ним як призовником, військовозобов'язаним, резервістом вимог законодавства про мобілізацію, а саме: не прибуття за повісткою для уточнення даних на 25.11.2024.
Вищевказана постанова винесена за результатом розгляду протоколу про адміністративне правопорушення №56 від 13.01.2025.
Із вказаним протоколом позивач ознайомлений, про що свідчить його заява про ознайомлення, підпис та пояснення по суті порушення. Пояснення зводяться до незнання про виклик засобами поштового зв'язку та відсутності телефонного сповіщення.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.
Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що позивач був належним чином повідомленим про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09:00 год. 25 листопада 2024 року для уточнення даних, без поважних причин не прибув, а тому його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відповідає вимогам закону.
Проте апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції невірними з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами (стаття 7 КУпАП).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За змістом частини 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною 2 ст. 251 КУпАП визначено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Стаття 280 КУпАП визначає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються ст. 279-1- 279-8 цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
У КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено частиною першою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 17.03.2014 №303/2014 оголошено часткову мобілізацію та у п. З Указу зазначено, що призов військовозобов'язаних, у тому числі резервістів, та поставку транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України здійснити в обсягах, визначених мобілізаційними планами з урахуванням резерву.
Указом Президента України 24.02.2022 №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 та Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 оголошено загальну мобілізацію. Відповідно до п. 4 вказаних Указів, призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України. Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами. Згідно п. 5 вказаних Указів, Генеральному штабу Збройних Сил України визначити черговість та обсяги призову військовозобов'язаних, резервістів та транспортних засобів національної економіки в межах загального строку мобілізації. Згідно п. 8 вказаних Указів, Місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку: 1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини; 2) здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу. їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України.
Таким чином, вищезазначеними Указами Президента передбачено призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу та виклик громадян, які підлягають призову.
Відповідно до ч. 1-3, 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зокрема зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно з ч. 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім'я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
Для громадян, які самостійно прибули до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв'язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії.
Відповідно до п. 21, 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 року №560, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Судом встановлено, що повісткою №8 позивача було викликано до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 25 листопада 2024 року о 09:00 год., для уточнення облікових даних, яку було направлено останньому поштовим підправленням.
Вказане відправлення із повісткою про виклик повернулося в ІНФОРМАЦІЯ_2 , з довідкою Укрпошти, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Постановою по справі про адміністративне правопорушення № 56 від 14.01.2025 позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Відповідно до вказаної постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1КУПАП за порушення ним як призовником, військовозобов'язаним, резервістом вимог законодавства про мобілізацію, а саме: не прибуття за повісткою для уточнення даних на 25.11.2024.
Отже, підставою для прийняття оспорюваного рішення стало неприбуття позивача, як військовозобов'язаного, належним чином повідомленого про необхідність прибуття до територіального центру комплектування на 09:00 год. 25 листопада 2024 року для уточнення облікових даних.
Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оборону України» громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Згідно із п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
З наданої відповідачем копії поштового повідомлення (та його відстеження судом) встановлено, що надіслана позивачу засобами поштового зв'язку повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 повернута з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Судом також встановлено, що оповіщення про виклик (повістка) направлена через АТ «Укрпошта» «трекінг відправлень» №0610204919049. З відстеження відправлення вбачається, що вказаний лист 21 листопада 2024 року не був вручений у поштовому відділенні №81144 в с. Чишки у зв'язку з відсутністю адресата.
Відповідно до довідки Чишківського старостинського округу Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області №42 від 07.02.2025, встановлено, що ОСОБА_1 проживає без реєстрації по АДРЕСА_1 .
Витяг з «Резерв+» підтверджує надані позивачем облікові дані та дату уточнення таких 25.06.2024.
Долучені копії свідоцтва про народження дітей та посвідчення НОМЕР_1 підтверджують що позивач ОСОБА_4 , є батьком трьох малолітніх та неповнолітніх дітей.
З відповідей АТ «Укрпошта» на запити сторони позивача встановлено, що зазначення номера телефону не є вимогою, а направлено на покращення якості надання послуги.
Як зазначалось вище, у розумінні п. 41 Порядку №560 належним підтвердженням повідомлення військовозобов'язаного про виклик до територіальному центру комплектування та соціальної підтримки є поштове повідомлення з відміткою про відмову отримати поштове відправлення чи про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції вважав доведеним те, що позивач був належним чином повідомленим про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09:00 год. 25 листопада 2024 року для уточнення даних, без поважних причин не прибув, а тому його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відповідає вимогам закону.
Отже, відповідно до положень пп.2 п.41 Порядку №560, відповідач мав належне підтвердження оповіщення про виклик позивача до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Разом з тим, згідно змісту повістки № 1065081 позивач мав з'явитися для уточнення даних.
В свою чергу, матеріали справи не містять відомостей про те, які саме дані позивачу необхідно було уточнити в РТЦК, а також про неможливість отримання таких даних з реєстрів.
Навпаки, долучені відомості свідчать про те, що з моменту взяття на облік, відповідач мав військово-облікові дані на позивача, які уточнювалися відповідно до додатку «Резерв +».
Наявний у матеріалах справи Витяг з «Резерв+» підтверджує дату уточнення таких 25.06.2024 та «дані уточнено вчасно».
Крім цього, з мотивувальної частини оскарженої постанови слідує, що « згідно абз.1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Тобто, ОСОБА_1 вчинив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію під час дії особливого періоду, що введений Указом Президента України від 17.03.2014 № 303/2014, воєнного стану, що введений Указом Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 ( зі змінами), та загальної мобілізації, що введена Указом Президента України від 4.02.2022 р. № 69/2022 і Указом Президента від 24.02.2022 р. № 65/2022 ( зі змінами)».
Разом з тим, в оскаржуваній постанові не розкрито склад адміністративного правопорушення передбаченого статтею 210-1 КУпАП, яка ставиться в вину позивача, ураховуючи наведені вище положення абз.1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Таким чином, відповідач в оскаржуваній постанові невірно кваліфікував дії позивача за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що тягне за собою її скасування.
Згідно із ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім'я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
Як уже зазначалось вище, позивач викликався для уточнення облікових даних, хоча з моменту взяття на облік, відповідач мав військово-облікові дані на позивача, які уточнювалися відповідно до додатку «Резерв+», докази чого наявні в матеріалах справи разом із відміткою про те, що дані «уточнено вчасно»
Апеляційний суд також зауважує, що згідно із законом про мобілізацію всі військовозобов'язані повинні протягом 60 днів оновити свої облікові дані. Зробити це можна у ТЦК, ЦНАПі або через електронний кабінет. Поважні причини для неприбуття - перешкоди стихійного характеру, хвороба громадянина та смерть близького родича (батьки, дружина, діти, рідні брати, сестри, дід, баба) або близьких родичів дружини. Оновлення даних необхідно було зробити у період з 18.05.2024 по 18.07.2024 р.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджено Постановою КМ України від 30 грудня 2022 р. № 1487.
Цей Порядок визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Відповідно до п. 3 вказаного Порядку №1487, для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно із п. 23 Порядку № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, зокрема у випадках, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-комунікаційні системи.
Призовники, військовозобов'язані та резервісти, які не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, особисто у семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу, який організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, для взяття їх на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних.
Як уже зазначалось вище, долучені відомості свідчать про те, що з моменту взяття на облік, відповідач мав військово-облікові дані на позивача, які уточнювалися відповідно до додатку «Резерв +», витяг з якого підтверджує дату уточнення таких 25.06.2024, крім цього із відміткою, що дані уточнено вчасно.
Наявність зміни у персональних даних позивача, щоб давало підставу для виклику його до районного ТЦК та СП для уточнення чи оновлення даних - відповідачем не надано та судом в ході розгляду справи не встановлено.
Також відповідачем не надано доказів того, які саме дані ОСОБА_1 були уточнені.
Крім цього, апеляційним судом ураховується, що на розгляд справи про адміністративне правопорушення на 13.01.2025 р. до ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 був викликаний через додаток «Резерв+» та, отримавши таке повідомлення прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 , що не заперечується відповідачем.
З урахуванням наведеного апеляційний суд висновує, що відповідачем не доведено наявності передбачених законом умов, за яких позивач міг бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1КУпАП.
Відповідно до положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Перевіривши правомірність прийнятого відповідачем рішення згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова №56 від 14.01.2025 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП вказаним вище критеріям не відповідає, то підлягає скасуванню, а позовні вимоги до задоволення.
Наведені вище обставини є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про задоволення позову.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги підставними і такими, що спростовують висновки суду першої інстанції з наведених вище мотивів.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття нової постанови про задоволення позову з наведених вище підстав.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гаталяка Макара Ярославовича - задовольнити.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 22 квітня 2025 року у справі №463/552/25 - скасувати та ухвалити нове рішення, яким скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 №56 від 14.01.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 09.07.2025