02 липня 2025 рокуСправа №160/7830/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:
Визнати протиправним та скасувати рішення № 046850016720 від 09.01.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України починаючи з 03.01.2025 року зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.11.1983 по 10.05.1985 року, з 20.05.1987 по 22.11.1988 року, з 05.06.1989 по 26.04.1993 року згідно записів трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 10.01.1984 року та архівної довідки №П-54 від 28.10.2024 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 03.01.2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення дострокової пенсії як учаснику бойових дій відповідно до п. 4 ч. 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058). Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві прийняло рішення №046850016720 від 09.01.2025 року про відмову в призначенні пенсії у зв'язку з тим, що врахований страховий стаж ОСОБА_1 є меншим, ніж необхідний для призначення пенсії. Окрім того, відповідач зазначив, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки від 10.01.1984 року серії НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці дата народження власника зазначена не повністю (вказано лише 1966). Також, згідно доданого до Рішення про відмову в призначенні пенсії розрахунку страхового стажу, до стажу Позивача також не зараховано період трудової участі у колгоспному господарстві за архівною довідкою від 28.10.2024 №П-54, оскільки ім'я вказано зі скороченням. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству України, адже формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
21.04.2025 року на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач зазначає, що рішенням №046850016720 від 09.01.2025 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком з огляду на те, що страховий стаж позивача складає 20 років 6 місяців 23 дні з необхідних 25 років. Окрім того, відповідачем не враховано до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 10.01.1984, оскільки на титульному аркуші відсутня повна дата народження, періоди трудової участі у колгоспному господарстві за архівною довідкою від 28.10.2024 №П-24, оскільки ім'я вказано зі скороченням. Вказує, що немає жодних підстав для визнання дій відповідача протиправними, а тому просить відмовити у задоволенні позову.
29.04.2025 року на від третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшли пояснення у яких наведені аргументи є тотожними тим, що наведені у відзиві на позовну заяву. Просить відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалам справи підтверджено що 03.01.2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення дострокової пенсії як учаснику бойових дій відповідно до п. 4 ч. 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058).
За принципом екстериторіальності заява та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві.
Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві №046850016720 від 09.01.2025 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії. Відмова обґрунтована тим, що врахований страховий стаж ОСОБА_1 складає 20 років 6 місяців 23 дні, з необхідних 25 років відповідно п. 4 ч. 1 статті 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Окрім того, відповідач зазначив, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки на титульній аркуш заповнено з порушеннями п.2.2 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» від 29.07.1993 № 58 - відсутня повна дата народження. Також не зараховано період трудової участі у колгоспному господарстві за архівною довідкою від 28.10.2024 №П-54, оскільки ім'я вказано зі скороченням.
Позивач вважає дії відповідача протиправними, тому звернувся за захистом своїх прав, свобод та інтересів до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058).
Відповідно до положень частини першої, другої статті 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до положень частин 2, 4 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до 01.01.2004 - на підставі документів та порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За визначенням, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно із частиною 2 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до положень частини 4 статті 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 1 статті 26 Закону № 1058 визначено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до приписів статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788), основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, пунктом 1 якого, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
При цьому, пунктом 3 Порядку, передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами пункту 20 вказаного Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Отже, у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці, особа має право подати до органів пенсійного фонду довідку, що містить інформацію на підтвердження загального страхового стажу.
Відповідно до ст. 39 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788 «Про пенсійне забезпечення» також встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Пунктами 2.2 - 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно з п. п. 1, 2 постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 "Про трудові книжки колгоспників" (далі - Постанова № 310), трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.
Відповідно до п. п. 5, 6 Постанови № 310, до трудової книжки колгоспника вносились наступні дані, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження та заохочення.
За змістом п. 13 Постанови № 310, всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою. Відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладено на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасність та правильність заповнення трудових книжок несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.
Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи (служби) є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17, від 18 листопада 2022 року у справі № 560/3734/22.
Судом встановлено, що згідно із записами у трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 , вбачається, що позивач у спірний період з 01.11.1983 по 10.05.1985 року, з 20.05.1987 по 22.11.1988 року, з 05.06.1989 по 26.04.1993 року працював в колгоспі «Комуніст» за професією тракториста (а.с. 15).
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а відтак рішення Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 046850016720 від 09.01.2025 років в частинні не зарахування до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 , не відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, тому підлягає скасуванню, а спірний період роботи зарахуванню до страхового стажу позивачки.
Аргументуючи неврахування спірного періоду роботи відповідач зазначив, що титульній аркуш заповнено з порушеннями п.2.2 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» від 29.07.1993 №58 - відсутня повна дата народження.
Суд зазначає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Виправлення в документах не може бути підставою для виключення певного періоду роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право а призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Також, Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.
Відтак, позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.
Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому, працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Водночас, відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження того, що відомості трудової книжки позивача містять неправдиві або недостовірні відомості.
Так, в даному випадку записи у трудовій книжці в повній мірі підтверджують періоди роботи позивача, а не зазначення повної дати народження на титульному аркуші трудової книжки не є підставою для позбавлення позивача права на зарахування відповідних періодів роботи до страхового стажу.
Суд наголошує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи особи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи документів про прийняття на роботу та звільнення.
Спірні записи у трудовій книжці позивача не містять недопустимих перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали саму суть записів. Тому, на думку суду, відсутні достатні підстави для неврахування таких періодів при визначенні страхового стажу позивача. При цьому враховується правова позиція Верховного Суду, наведена у постановах від 06.02.2018 в справі № 677/277/17 та від 24.05.2018 року в справі №490/12392/16-а.
З огляду на наведене, період роботи позивача згідно з трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 підлягають зарахуванню до страхового стажу.
Разом з тим суд позбавлений можливості зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки відповідачем в ході розгляду заяв позивача про призначення пенсії не виконані всі умови для прийняття відповідного рішення, а саме належно не досліджена та достовірно не встановлена наявність щодо позивача необхідних умов для призначення пенсії, із зарахуванням спірних періодів, яким судом надана оцінка.
В той же час здійснення розрахунку страхового стажу входить до безпосередньої компетенції органу Пенсійного фонду України.
Оскільки в спірних правовідносинах права позивачки порушені протиправним рішенням відповідача, яке суд скасував, і відповідачем в даному випадку не було належно обраховано стаж позивача, який дає право на призначення пенсії, а суд не може перебирати на себе функції суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта, суд уважає за необхідне, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача задовольнити позовні вимоги шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Київ зарахувати до страхового стажу позивача період роботи згідно з трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 та повторно розглянути заяву позивачки від 03.01.2025 про призначення дострокової пенсії як учаснику бойових дій відповідно до п. 4 ч. 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи викладене суд приходить до висновку про часткове задоволення позову відповідно до вищенаведених мотивів.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» розподіл судових витрат не здійснюється.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення № 046850016720 від 09.01.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ- 42098368) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) період роботи згідно з записів трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 10.01.1984 року та архівної довідки № П-54 від 28.10.2024 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 03.01.2025 року, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев