02 липня 2025 рокуСправа №160/10287/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Міністерство оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Міністерство оборони України, у якому позивач просить суд:
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати позивачу у повному розмірі додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплаті військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100000 гривень за період з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплаті військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року у розмірі 281 799,17 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивач зазначив що з метою надання інформації, з питань нарахування та сплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірі 100 000 гривень, які беруть безпосередньо участь у бойових діях, або які забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових (спеціальних) завдань в період з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року до військової частини НОМЕР_1 було направлено адвокатський запит вих. .№ 74-128 від 13.01.2025 року. Листом командира військової частини № 11/367 від 20.01.2025 року представнику позивача повідомлено, що відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 № 1398т від 11.06.2024 року, бойового наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 33-БН/т від 11.06.2024 року та з метою ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань підрозділами першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, в періоді з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року, всьому особовому складу військової частини НОМЕР_1 , в тому числі і позивачам, були визначені наступні бойові розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 : № 413дск від 01.08.2024 року, № 490 дск від 01.09.2024 року, № 550 дск від 01.10.2024 року, № 609 дск від 01.11.2024 року, № 651дск від 01.12.2024 року. Додатково надано витяги з бойових розпоряджень командира військової частини НОМЕР_1 , копії наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. з додатками та довідками про доходи військовослужбовців.
Однак, ОСОБА_1 за період з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року виплачена додаткова винагорода не в повному обсязі. Позивач вважає протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачеві в повному розмірі додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплаті військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розмірі до 100000 гривень за період з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року залишена без руху і встановлено 10-ти денний строк для усунення недоліків в позовній заяві з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
18 квітня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, у якій просить поновити строк звернення до суду, прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі №160/10287/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа Міністерство оборони України, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року поновлено строк на звернення, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Витребувано з Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) довідку про нараховані та виплачені ОСОБА_1 суми грошового забезпечення та складові з яких вони складаються за період з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року. А також документи на підставі, яких були нараховані та виплачені суми грошового забезпечення.
20 травня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Міністерства оборони України надійшли пояснення у яких зазначається, що виплата грошового забезпечення (в тому числі додаткових винагород, компенсацій, допомог) позивачу належить до повноважень командира військової частини НОМЕР_1 . Оскільки на момент подачі пояснень відзив на позовну заяву від відповідача не надходив, надати оцінку діям військової частини НОМЕР_1 не представляється можливим.
16 червня 2025 року судом отримано відзив від Військової частини НОМЕР_1 , у якому відповідач вказує, що позивач у заявлені ним періоди, а саме серпень, жовтень, листопад та грудень 2024 року до безпосередньої участі у бойових діях не залучався. Відповідно ж до Наказу Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 року, зокрема розділом XXXIV такого наказу деталізовано порядок та підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн. У заявлені позивачем періоди жодних дій перелічених п. 2 розділу XXXIV він не виконував.
24 червня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив у якій зазначається, що відповідач у відзиві не заперечує, що позивач в період серпень, жовтень, листопад та грудень 2024 року перебував в районі ведення бойових дій, де військова частина НОМЕР_1 виконує завдання щодо оборони територіальної цілісності України та захисту її громадян від збройної агресій Російської Федерації, де позивач у вказаний період виконував свої посадові обов'язки, як заступник командира військової частини НОМЕР_1 з психологічної підтримки персоналу. Акцентує на тому, що перебування позивача безпосередньо в зоні бойових дій, безпосередньо виконуючи свої обов'язки як заступник командира військової частини НОМЕР_1 з психологічної підтримки персоналу, і є безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення.
Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є чинним військовослужбовцем, підполковником, заступником командира військової частини НОМЕР_1 з психологічної підтримки персоналу.
13 січня 2025 року представник позивача звернувся до військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом вих.№74-128, в якому з метою надання інформації з питань нарахування та сплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірі 100 000 гривень, які беруть безпосередньо участь у бойових діях, або які забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових (спеціальних) завдань в період з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року.
У відповідь на адвокатський запит листом командира військової частини №11/367 від 20 січня 2025 року представнику позивача повідомлено наступне:
«Відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №1398т від 11.06.2024 року, бойового наказу командира військової частини НОМЕР_1 №33-БН/т від 11.06.2024 року та з метою ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань підрозділами першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно в період з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року, всьому особовому складу військової частини НОМЕР_1 , в тому числі ОСОБА_1 були визначені наступні бойові розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 : №413дск від 01.08.2024 року, №490дск від 01.09.2024 року, №550дск від 01.10.2024 року, №609дск від 01.11.2024 року, №651дск від 01.12.2024 року.
Територія, на якій військова частини НОМЕР_1 виконувала бойові (спеціальні) завдання за призначенням, відповідно до Наказів Головнокомандуючого Збройних Сил України: № 400 від 03.09.2024 року, № 461 від 04.10.2024 року, № 503 від 02.11.2024 року, № 546 від 04.12.2024 року, №5 від 03.01.2025 року визначена як така, що відноситься до районів ведення воєнних (бойових) дій.
Перелічені військовослужбовці в межах свої функціональних обов'язків, у відповідності до визначених їм бойових (спеціальних) завдань, були залучені до виконання завдань за призначенням, за виключенням періодів перебування у відпустці або у закладах охорони здоров'я. Також, необхідно зазначити, що зазначеними військовослужбовцями порушень, передбачених пунктом 14 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197, протягом зазначеного вище періоду допущено не було (а.с. 66).
Додатково надано витяги з бойових розпоряджень командира військової частини НОМЕР_1 , копії наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн з додатками та довідками про доходи військовослужбовців, тобто зокрема і позивача.
Відповідно до довідки про доходи № 11/488 від 30 січня 2025 року (а.с. 61), яка видана ОСОБА_1 , що проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_1 за посадою "заступник командира батальйону з психологічної підтримки", за період з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року, в спірному періоді з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року отримав грошове забезпечення в розмірі:
- за серпень 2024 року 90 752,31 грн
- за вересень 2024 року 62 913,60 грн
- за жовтень 2024 року 65 913,60 грн
- за листопад 2024 року 65 913,60 грн
- за грудень 2024 року 108 940,97 грн
Оскільки, ОСОБА_1 за період з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року виплачена додаткова винагорода не в повному обсязі, позивач вважає протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачеві в повному розмірі додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплаті військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розмірі до 100000 гривень за період з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"(далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У частині другій статті 9 цього Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XIIгрошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та їх розміри визначені постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок № 260).
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.
Цього ж дня,Указом Президента України № 69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті102, пунктів 1,17,20частини першої статті106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Відповідно до пункту 4Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні"Кабінет Міністрів України, окрім іншого, зобов'язано невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Згідно з пунктом 6Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію"Кабінету Міністрів України, окрім іншого, доручено забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання цих указів, 28.02.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім'ям під час дії воєнного стану" № 168 (далі Постанова № 168), якою серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.
Відповідно до пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану (зі змінами, в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин, далі Постанова №168) військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території державиагресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
У пункті 2-1 Постанови № 168 зазначається, що виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Пунктом 2-1 Постанови №168 встановлюється, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 11 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 12 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту.
На виконання пункту 2-1 Постанови №168 наказом Міністерства оборони № 44 від 25.01.2023 доповнено новим розділом Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі Наказ № 260).
Відповідно до пункту 2 розділу ХХХIV «Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану» Наказу №260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах: 100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах) під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту).
У пункті 4 Наказу № 260 зазначається, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
1) бойовий наказ (бойове розпорядження);
2) журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
3) рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Генеральному штабу Збройних Сил України довести до військ затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України перелік органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, що мають право видавати довідки про підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або заходах відряджених до цих органів військовослужбовців за формою, наведеною в додатку № 4 до цього доручення.
Верховний Суд звертає увагу, що за приписами статті 1 Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII «Про оборону України»(далі - Закон № 1932-XII) бойові дії - це форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); район воєнних (бойових) дій - це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Постановка бойових завдань підрозділам (елементам бойового порядку) здійснюється бойовим наказом, під час ведення бою (дій) або в інших умовах бойової обстановки - бойовим розпорядженням. Зазвичай вони доводяться до командирів підрозділів в усній формі.
У бойовому наказі вказується: висновки з оцінювання противника; завдання, які виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій військової частини (підрозділу), а також завдання сусідів і розмежувальні лінії з ними; бойове завдання військової частини (підрозділу) та замисел бою (дій); бойові завдання штатним і доданим підрозділам (елементам бойового порядку); норма витрат ракет і боєприпасів на виконання бойового завдання; місце і час розгортання ОКП (кс П) та напрямок його переміщення, порядок передачі управління; час готовності до виконання завдання та порядок доповіді замислу старшому командиру.
У бойовому розпорядженні зазвичай командир вказує: стислі відомості про положення та характер дій противника; завдання, що виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій підрозділів; бойове завдання підпорядкованим підрозділам; час готовності до бою (дій). За необхідності у ньому можуть бути зазначені завдання військової частини (підрозділу), сусідів та інші дані.
Бойові (попередні бойові) розпорядження і вказівки, які віддає командир усно, записуються в журнал відданих і отриманих розпоряджень, у якому відображається: дата, час і зміст розпоряджень, спосіб їх передачі або отримання, кому вони передані або повинні бути передані, від кого отримані...
Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що військовослужбовцям Збройних Сил України на період дії воєнного стану щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата додаткової винагороди до 100 000 гривень на місяць здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні (за місцем штатної служби військовослужбовця) за умови документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця в зазначених бойових діях або заходах.
Документальним підтвердженням такої участі слугують наступні документи: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки (підсумкове, термінове, позатермінове) або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (спеціальних) завдань.
Як убачається з матеріалів цієї справи, на підтвердження наявності права на отримання передбаченої Постановою № 168 додаткової винагороди в розмірі 100000, 00 грн., ОСОБА_1 посилається на лист військової частини НОМЕР_1 від 20.01.2025 № 11/367 в якому зазначено, що відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 № 1398т від 11.06.2024 року, бойового наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 33-БН/т від 11.06.2024 року та з метою ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань підрозділами першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, в періоді з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року, всьому особовому складу військової частини НОМЕР_1 , в тому числі і позивачу, були визначені наступні бойові розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 : № 413дск від 01.08.2024 року, № 490дск від 01.09.2024 року, № 550дск від 01.10.2024 року, № 609дск від 01.11.2024 року, № 651дск від 01.12.2024 року.
На думку суду казані позивачем документи не можуть бути підставою для нарахування і виплати позивачу передбаченої Постановою № 168 додаткової винагороди в розмірі 100000, 00 грн., оскільки підставою для виплати такої винагороди є виключно факт виконання військовослужбовцем бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії підтверджений сукупністю таких документів, як бойовий наказ (розпорядження), журнал бойових дій, рапорт командира, зміст яких відображає суть виконаного завдання та період його виконання.
З наданих позивачем копій бойових розпоряджень командира військової частини НОМЕР_1 : №413дск від 01.08.2024 року, №490дск від 01.09.2024 року, №550дск від 01.10.2024 року, №609дск від 01.11.2024 року, №651дск від 01.12.2024 року не вбачається безпосередня участь позивача - заступника командира батальйону з психологічної підтримки персоналу у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Суд зазначає, само по собі перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн на місяць, передбаченої Постановою № 168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови № 168 означають безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів та підтвердження цих обставин указаними документами.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не зазначив конкретні бойові завдання, які ним виконувались у період з 01.08.2024 по 31.12.2024, а також не надав доказів виконання таких завдань, зокрема, бойових наказів (розпоряджень), журналів бойових дій, суд доходить висновку про відсутність у позивача права на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, в розмірі 100000, 00 грн.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відповідність протиправних дій відповідача щодо нарахування і виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 критеріям, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 9, 72-77,139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), третя особа - Міністерство оборони України (ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев