Справа № 302/713/25
Закарпатський апеляційний суд
10.07.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., за участю захисника-адвоката Огорілка Ю. В., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді у режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/411/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 06.06.2025.
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, мешканця АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн 60 коп. судового збору.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 289084 від 25.05.2025 та постанови суду від 06.06.2025 вбачається, що 25.05.2025 о 14 год 40 хв прикордонним нарядом «Контрольний пост» спільно з офіцерами прикордонного оперативного розшукового відділу з м.д.н.п. Яблунівка, в межах контрольованого прикордонного району, на околиці населеного пункту Міжгір'я (територія Міжгірської селищної громади Хустського району Закарпатської області), було виявлено ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України до Румунії, поза пунктами пропуску через державний кордон України. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді від 06.06.2025 скасувати та закрити провадження у справі щодо нього на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. Стверджує, що наявні в матеріалах справи докази не підтверджують його вину у вчиненні указаного адміністративного правопорушення, оскільки не доводять наявності в нього умислу на незаконний перетин державного кордону. Зазначає, що був зупинений на блокпосту в с-щі Міжгір'я, повертаючись разом із дружиною до м. Київ із с. Пилипець, де вони відпочивали у гостьовому будинку «Дача на Магурі». Звертає увагу на те, що відстань від місця затримання та державного кордону складає понад 50 км, що свідчить про відсутність будь-яких підстав вважати, що особа розпочала дії, які можна кваліфікувати як спробу незаконного перетину кордону. Крім того, на момент складення протоколу був фізичною особою-підприємцем, а на даний момент проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної Гвардії.
-2-
Будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 на розгляд справи щодо нього не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, відомостей про поважність причин неявки не надали. При цьому, за змістом ст. 294 КУпАП участь особи, яка притягується до відповідальності, в апеляційному розгляді справи, не є обов'язковою. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Разом з тим, враховується думка захисника-адвоката Огорілка Ю. В. про можливість розгляду справи без участі ОСОБА_1 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника-адвоката Огорілка Ю. В., який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
За приписами до ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Цих вимог суд першої інстанції під час розгляду даної справи дотримався не в повній мірі.
Відповідно ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом (ч. 1-3 ст. 7 КУпАП).
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП настає за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом
-3-
поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад).
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про Державний кордон України», перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Згідно ст. 12 цього Закону, пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», 24.02.2022 на території Україні запроваджено воєнний стан.
Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 за № 69/2022, в Україні запроваджено загальну мобілізацію, що передбачає здійснення визначених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходів, зокрема, обмеження виїзду чоловіків 18-60 років за кордон.
Досліджуючи матеріали справи в апеляційному порядку, суд вважає наявні в матеріалах справи докази недостатніми для обґрунтування вини ОСОБА_1 за критерієм «поза розумним сумнівом».
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП), а обов'язок щодо їх (доказів) збирання покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених законом (ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП).
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 289084 від 25.05.2025 вбачається, що 25.05.2025 о 14 год 40 хв прикордонним нарядом «Контрольний пост» спільно з офіцерами прикордонного оперативного розшукового відділу з м.д.н.п. «Яблунівка», в межах контрольованого прикордонного району, на околиці населеного пункту Міжгір'я (територія Міжгірської селищної громади Хустського району Закарпатської області), було виявлено ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України до Румунії, поза пунктами пропуску через державний кордон України. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України», чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
-4-
Апеляційний суд вважає зазначений протокол неналежним доказом, оскільки, у порушення вимог ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, уповноваженою посадовою особою не конкретизовано місце вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому діяння, не зазначено координати, де нібито здійснено спробу перетину державного кордону, не додано схему із зазначенням цих координат з прив'язкою до місцевості.
Разом з тим, приймаючи рішення, суд залишив поза увагою те, що з протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів справи не вбачається, якими саме діями ОСОБА_1 вчинив незаконну спробу перетину державного кордону поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України.
Згідно матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 було виявлено на околиці селища Міжгір'я Хустського району Закарпатської області.
Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує, що ні схеми правопорушення, на якій зафіксовані умовні позначки місця вчинення правопорушення, місця розташування відділу прикордонної служби, маршрут руху особи та лінію державного кордону, а також фото чи відео фіксації факту вчинення правопорушення чи інших беззаперечних доказів, які б вказували на причетність та можливий умисел ОСОБА_1 на перетин кордону в такий спосіб, яке ставиться йому у провину, до протоколу не надано.
Також, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено свідків вказаної події, хоча такі і були, відсутні їхні прізвища, крім того у справі відсутні відомості про речі і документи, зокрема фотографії з мобільного телефону ОСОБА_1 , на яких була б наявна інформація, яка б могла свідчити про намір перетину ним державного кордону.
Апеляційний суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Стороною захисту надано докази про бронювання готелю на двох осіб у с. Пилипець з 22.05.25 по 25.05.25, а також два квитки на потяг, дати яких узгоджуються з датами бронювання готелю.
Указані докази підтверджують доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він був зупинений на блокпосту в селищі Міжгір'я, повертаючись разом із дружиною до м. Київ із с. Пилипець, де вони відпочивали у гостьовому будинку «Дача на Магурі».
Сам факт виявлення ОСОБА_1 прикордонним нарядом «Контрольний пост» на околиці н.п. Міжгір'я, не вказує безсумнівно на намір або спробу незаконно перетнути державний кордон поза пунктами пропуску. Більш того, в межах населеного пункту Міжгір'я Хустського району Закарпатської області відсутній пункт пропуску через державний кордон України. Цей населений пункт не розташований на межі кордонів України з іншими країнами і прибуття громадян до цього населеного пункту, не дають однозначних підстав стверджувати про намір особи незаконно перетнути державний кордон України.
Більш того, надані стороною захисту докази підтверджують той факт, що ОСОБА_1 разом із дружиною перебували на відпочинку в с. Пилипець Хустського району Закарпатської області.
З урахуванням наведеного, заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що відстань від місця затримання ОСОБА_1 та державного кордону складає понад 50 км, що свідчить про відсутність будь-яких підстав уважати, що ОСОБА_1 розпочав дії, які можна кваліфікувати як спробу незаконного перетину кордону.
-5-
Виходячи з вищезазначеного, слід дійти висновку, що органом, який склав протокол щодо ОСОБА_1 , не надано жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, та яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення за обставин, викладених у протоколі.
Таким чином, зазначені в оскаржуваній постанові висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, не відповідають дійсним обставинам справи, належним чином не умотивовані та не ґрунтуються на вимогах закону.
Жоден з перерахованих у постанові судді доказів не підтверджує факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, наявності у нього умислу на незаконне перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 вчинив спробу незаконного перетину державного кордону України поза пунктами пропуску, не ґрунтується на фактичних обставинах справи, у зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими й заслуговують на увагу.
При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що відповідно до довідки заступника начальника Навчального центру (начальника штабу) в/ч НОМЕР_1 НГ України від 26.06.2025 на даний час ОСОБА_1 проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_1 ) АДРЕСА_2 , а у 2023 році ним здійснювався перетин державного кордону у пунктах пропуску, що підтверджується копією паспорту громадянина України для виїзду за кордон.
Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме ст. 9, 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події і складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.
Частина 1 статті 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.
Приймаючи рішення про закриття провадження у справі апеляційний суд також зазначає, що відповідно до положень КУпАП вжиття заходів зі встановлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення цієї категорії, складання протоколів про адміністративні правопорушення; з'ясування обставин, за яких вчинено правопорушення, вилучення речей та документів, покладається на посадових осіб органів Державної прикордонної служби України (п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП); відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і що саме на відповідних посадових осіб органів Державної прикордонної служби України покладено доведення винуватості особи у вчиненні цього правопорушення з точним дотриманням положень чинних нормативно-правових актів, і вважає, що можливості усунення вищевказаних порушень нормативно-правових актів при проведенні перевірки та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу, збирання додаткових доказів у підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення вичерпані.
-6-
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, наявними в матеріалах справи доказами не доведена, а тому, постанова місцевого суду як незаконна підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що в підтвердження висновку про доведеність вини особи у скоєнні правопорушення суд вправі посилатись лише на докази, які зібрані відповідно до чинних нормативно-правових актів України, не містять суперечностей і не є суб'єктивною думкою окремих посадових осіб і не породжують сумнівів у достовірності зазначених у них відомостей; що всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на користь цієї особи.
Керуючись ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 06.06.2025 щодо ОСОБА_2 скасувати, а провадження у справі за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП щодо нього закрити на підставі п. 1 ст. 247 цього Кодексу за відсутністю в його діях події і складу цього адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя