10 липня 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 755/14625/24
номер провадження: 22-ц/824/7267/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
за участю секретаря - Габунії М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 листопада 2024 року у складі судді Марфіної Н.В., у справі за позовом акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У серпні 2024 року акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 11 жовтня 2021 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа Банк» угоду про надання споживчого кредиту №501368319. Відповідно до умов кредитного договору, банк зобов'язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.
Позивач вказував, що банк належним чином виконав покладені на нього обов'язки, проте відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 05 вересня 2023 року утворилась заборгованість у розмірі 338 370 грн 66 коп., яка складається із: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 197 309 грн 08 коп., заборгованості по відсотках у розмірі 67 826 грн 67 коп., комісії у розмірі 73 234 грн 91 коп.
З урахуванням наведеного, АТ «Сенс Банк» просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №501368319 від 11 жовтня 2021 року у розмірі 338 370 грн 66 коп., а також покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27 листопада 2024 року позов АТ «Сенс Банк» задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором №5013683190 від 11 жовтня 2021 року на загальну суму 249 451 грн 60 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 742 грн 51 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову АТ «Сенс Банк» відмовити повністю, посилаючись на неповне з'ясування судом усіх фактичних обставин справи, не надання судом належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, порушенням судом норм матеріального та процесуальною права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що зобов'язання за договором відповідач виконував та вносив оплати за даним кредитом. Проте позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки), тому відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також сума відсотків, зазначених в розрахунку, є правильними.
Зазначає, що згідно з додатком №1 за договором згідно з графіком щомісячних платежів, наданих банком, до сум, що підлягають сплаті, включається нарахування коштів за розрахунково-касове обслуговування, сума яких у підсумку становить 73 234 грн 91 коп., стягнення яких відповідач вважає незаконним.
Вказує, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати авансових платежів, і це є підставою для визнання таких положень недійсними. Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Також вважає, що надані позивачем виписка та розрахунок заборгованості за кредитом, що підготовлені працівниками АТ «Сенс Банк», є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача. Сама позовна заява не містить таких даних, а лише констатує наявність недоказаного розміру всієї суми непогашеного кредиту. Доведеність наявної суми заборгованості за кредитним договором є обов'язком позивача, який він не виконав, оскільки не довів належними та допустимими доказами її розмір.
Зазначає, що за змістом ч.2 ст.175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. З поданої позовної заяви вбачається, що вказаним вимогам ЦПК України вона не відповідає, оскільки позивачем не зазначено підпису на позовній заяві та документи, які підтверджують повноваження адвоката як представника.
АТ «Сенс Банк» не скористалось своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направило.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Сторони в судове засідання, призначене на 24 червня 2025 року на 11 год 15 хв., не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені апеляційним судом завчасно, в установленому законом порядку, що підтверджується наявними у справі доказами, причини неявки суду не повідомили.
Так, АТ «Сенс Банк» та його представник - адвокат Мужик Н.Т. повідомлені судом апеляційної інстанції шляхом направлення 16 травня 2025 року судової повістки - повідомлення до їх електронного кабінету, які того ж дня були доставлені їм, що підтверджується звітами про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду (а.с.167-168).
Відповідач ОСОБА_1 повідомлений апеляційним судом про час і місце розгляду справи судом шляхом направлення 16 травня 2025 року судової повістки - повідомлення на вказану ним в апеляційній скарзі поштову адресу: 02205, місто Київ, вул. Левка Лук'яненка, 29-Б, оф.408. Судова повістка була доставлена на вказану адресу 21 травня 2025 року, що підтверджується розпискою відповідача на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.169).
Згідно з ч.6 ст.128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Відповідно до п.2 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.
Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (ч.5 ст.130 ЦПК України).
За таких обставин учасники справи вважаються належним чином повідомленими про розгляд справи.
Зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України , якою передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала неявку учасників справи такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ «Сенс Банк», суд першої інстанції виходив із того, що 11 жовтня 2021 року між сторонами було укладено кредитний договір №501368319 на суму 245 065 грн 07 коп. зі строком кредитування 18 місяців і річною ставкою 21,99%. Банк належним чином виконав свої зобов'язання, натомість відповідач, попри часткову оплату, станом на 05 вересня 2023 року мав заборгованість за кредитом. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором №5013683190 від 11 жовтня 2021 року на загальну суму 249 451 грн 60 коп., з яких: тіло кредиту у розмірі 197 309 грн 08 коп. та частина відсотків у розмірі 52 142 грн 51 коп. (зменшених на сплачену комісію у сумі 15 684 грн 16 коп.).
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.
Згідно з ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, що 11 жовтня 2021 року ОСОБА_1 підписав анкету - заяву про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «АТ «Альфа Банк» (правонаступником прав та обов'язків є АТ «Сенс Банк»).
Так, згідно з інформацією, викладеною у вказаній заяві, підписанням цього акцепту, відповідач підтвердив акцепт публічної пропозиції та укладення договору між ним та АТ «Альфа-Банк» на умовах, викладених в публічній пропозиції та додатках до договору, що розміщенні на веб-сторінці банку.
У цій заяві ОСОБА_1 також просив відкрити поточний рахунок у гривні/доларах США/євро на своє ім'я в порядку, передбаченому чинним законодавством України, та відповідно до умов договору. Зразки підпису власника та довірених осіб містяться в пункті 3 частини 2 цієї анкети - заяви.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
У відповідності до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч.ч.1 та 2 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Із змісту оферти на укладення угоди про надання споживчого кредиту №501368319 обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, видно, що сторони погодили надання кредиту у розмірі 245 065 грн 07 коп., зі сплатою відсотків у розмірі 21,99 %, строк кредитування - 18 місяців.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір № б/н від 11 жовтня 2021 року, за яким між сторонами було досягнуто всіх істотних умов кредитування.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У справі встановлено та не спростовано відповідачем, що банк виконав покладені на нього зобов'язання за кредитним договору, а саме, надав позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 245 065 грн 07 коп.
Однак відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту належним чином не виконував, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість.
Із наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 05 вересня 2023 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 338 370 грн 66 коп., яка складається із: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 197 309 грн 08 коп., відсотків у розмірі 67 826 грн 67 коп., комісії у розмірі 73 234 грн 91 коп.
Так, відповідно до п.1 оферти, під час користування кредитом ОСОБА_1 запропонував банку надавати йому послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та договором, за надання яких пропонує встановити комісійну винагороду, а саме: а) за надання кредиту 0,00% від суми кредиту, зазначеної в цій оферті на укладення угоди без ПДВ; б) за обслуговування (управління) кредиту 1.60% від суми кредиту, зазначеної в цій оферті без ПДВ.
При цьому згідно з ч.ч.1, 3 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки.
Оскільки відповідно до умов кредитного договору від 11 жовтня 2021 року, що укладений між сторонами, банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне управління кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.1 щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за управління кредиту без конкретного переліку які саме послуги надаються є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».»
В кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за управління кредиту.
Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення пункту 1 оферти щодо встановлення комісії у розмірі 1.6% від суми кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.
Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).
Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги АТ «Сенс-Банк» про стягнення 73 234 грн 91 коп. простроченої комісії є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Як вбачається з розрахунку заборгованості та встановлено судом першої інстанції, відповідач частково виконував умови договору та сплачував грошові кошти на повернення кредиту, які були зараховані, зокрема по комісії за обслуговування кредиту на загальну суму 15 684 грн 16 коп.
Оскільки умова договору щодо встановлення комісії визнана нікчемною, то грошові кошти зараховані на погашення комісії мали зараховуватись на погашення відсотків, що відповідає черговості платежів, відповідно до положень ст.534 ЦК України.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованості за кредитним договором №5013683190 від 11 жовтня 2021 року на загальну суму 249 451 грн 60 коп., з яких: тіло кредиту у розмірі 197 309 грн 08 коп. та частина відсотків у розмірі 52 142 грн 51 коп., які зменшені у зв'язку зі сплатою комісії у сумі 15 684 грн 16 коп.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано первинні бухгалтерські документи, не заслуговують на увагу, оскільки судом достеменно встановлено факт укладення між сторонами кредитного договору №501368319 від 11 жовтня 2021 року, належне виконання банком зобов'язань щодо надання кредиту, а також часткове погашення заборгованості відповідачем, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, анкетою-заявою ОСОБА_1 про приєднання до умов договору, виписками по особовому рахунку та розрахунком заборгованості.
Ці документи, які надані АТ «Сенс Банк», в сукупності є належними та допустимими доказами наявності і розміру заборгованості.
Доводи апеляційної скарги про те, що позовна заява АТ «Сенс-Банк» подана з порушенням вимог процесуального закону, оскільки, всупереч вимог ч.2 ст.175 ЦПК України, позовна заява не містить підпису представника позивача, є необґрунтованими.
Так, ч.2 ст.175 ЦПК України встановлено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Відповідно до ч.ч.1, 4, 6 ст.14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система (далі - ЄСІКС), у тому числі, для попередньої назви цієї системи - Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи. ЄСІКС відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в ЄСІКС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІКС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Частиною 8 ст.14 ЦПК України передбачено, що реєстрація в ЄСІКС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі. Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІКС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІКС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом. Особливості використання електронного підпису в ЄСІКС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, визначаються Положенням про ЄСІКС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до абзацу 21 п.п. 15 п. 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України створення та забезпечення функціонування ЄСІКС здійснюються поетапно. Окремі підсистеми (модулі) ЄСІКС починають функціонувати через 30 днів з дня опублікування Вищою радою правосуддя у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) ЄСІКС. Про початок функціонування ЄСІКС у складі всіх необхідних для її повного функціонування підсистем (модулів) Вища рада правосуддя публікує оголошення у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади України. Оголошення про створення та забезпечення функціонування окремої підсистеми (модуля) ЄСІТС має містити посилання на відповідний підпункт підпункту 15 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» цього Кодексу, який передбачає особливості вчинення тих процесуальних (або інших) дій, порядок вчинення яких зазнає змін після початку функціонування такої підсистеми (модуля) (абзаци двадцять другий та двадцять третій зазначеного пункту 15).
У газеті «Голос України» від 04 вересня 2021 року № 168 (7668) Вищою радою правосуддя опубліковано оголошення про початок функціонування трьох підсистеми (модулів) ЄСІКС: «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистеми відеоконференцзв'язку. Також вказано про зміну порядку вчинення процесуальних (або інших) дій, особливості вчинення яких передбачені підпунктами 15.1, 15.5, 15.6, 15.14, 15.16 підпункту 15 пункту 1 розділу XIІI «Перехідні положення» ЦПК України.
Зокрема, вказано, що зазначені дії вчиняються з використанням підсистем (модулів) ЄСІКС у порядку, визначеному Положенням про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІКС, затвердженим рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (далі - Положення) та нормами процесуального законодавства, що регулюють порядок вчинення таких дій після початку функціонування відповідних підсистем (модулів) ЄСІКС.
Зазначені у відповідному оголошенні Вищої ради правосуддя підсистеми (модулі) ЄСІКС почали офіційно функціонувати з 05 жовтня 2021 року.
Також на офіційному вебсайті Судової влади України опублікована інформація про те, що Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду здійснює прийом процесуальних документів, створених користувачами в електронному кабінеті підсистеми ЄСІКС «Електронний суд».
Відповідно до пункту 16 Положення, процесуальні документи та докази можуть подаватися до суду в електронній формі, а процесуальні дії вчинятися в електронній формі виключно за допомогою ЄСІKС, за винятком випадків, передбачених процесуальним законом, цим положенням, а також випадків, коли суд до якого подаються документи та докази не інтегровано до ЄСІKС.
Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІКС (пункт 26 Положення).
Таким чином, альтернативою звернення учасників справи до суду з позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов'язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через підсистему «Електронний кабінет».
Отже, надсилання процесуальних документів до Верховного Суду в електронному вигляді передбачає використання сервісу «Електронний суд», розміщеного за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua/login, з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету) та з обов'язковим використанням власного електронного підпису.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 липня 2021 року у справі № 9901/75/21, від 01 липня 2021 року у справі № 9901/76/21, від 03 червня 2021 року у справі № 9901/82/21, від 10 лютого 2021 року у справі № 9901/335/20, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2021 року у справі № 362/6591/20 (провадження № 61-6313св21), постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року у справі № 340/3169/22, від 22 серпня 2019 року у справі № 520/20958/18, від 06 серпня 2019 року у справі № 2340/4648/18, від 13 вересня 2023 року у справі № 204/2321/22.
У цій справі позовна заява подана 19 серпня 2024 року представником АТ «Сенс-Банк» - адвокатом Мужиком Н.Т. через систему «Електронний суд», що свідчить про її підписання повноваженим представником позивача у передбачений процесуальним законом спосіб.
Апеляційний враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального права, а тому це рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Датою постанови апеляційного суду є дата складення повного її тексту, оскільки справа розглянута за відсутності учасників справи без проголошення скороченого судового рішення (вступної та резолютивної частин) та в цьому випадку підлягають застосуванню положення другого речення ч.5 ст.268 ЦПК України, якою передбачено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21).
Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді: