10 липня 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 761/27406/24
номер провадження: 22-ц/824/9098/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
за участю секретаря - Габунії М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 вересня 2024 року у складі судді Мальцева Д.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів),
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі - ТОВ «Авентус Україна») про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів).
Позовна заява мотивована тим, що між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 були укладені договори про надання споживчого кредиту, а саме: 14 липня 2023 року за №6861571, 28 липня 2023 року за №6908568, 22 серпня 2023 року за №6987749, 07 жовтня 2023 року за №7144363, 25 жовтня 2023 року за №7202274, 17 листопада 2023 року за №7278720. Згідно з положеннями п.1.1 укладених договорів, ТОВ «Авентус Україна» надає ОСОБА_1 грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а останній зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.
Вказував, що обов'язок щодо сплати нарахованих ТОВ «Авентус Україна» процентів, ним виконувався належним чином. Так, згідно з інформацією, наданої відповідачем за договором від 14 липня 2023 року №6861571, позивач сплатив проценти за користування кредитом в сумі 522 грн 38 коп., за договором від 28 липня 2023 року за №6908568 - 3 701 грн 40 коп., за договором від 22 серпня 2023 року за №6987749 - 17 716 грн 97 коп., від 07 жовтня 2023 року за №7144363 - 5 074 грн 50 коп., 25 жовтня 2023 року за №7202274 - 7 074 грн 45 коп. та від 17 листопада 2023 року за №7278720 - 79 848 грн 75 коп., а всього на загальну суму - 113 938 грн 45 коп.
Разом з тим, у період з вересня 2011 року по теперішній час ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Також у період часу з 24 лютого 2022 року по 04 квітня 2022 року ОСОБА_1 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується копіями витягів з наказів про зарахування в списки особового складу військової частини, призначення на посаду, довідок за формою 5 та про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, посвідчення учасника бойових дій, які додано до позовної заяви.
Вказував, що з метою реалізації права на використання пільг, визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) 01 липня 2024 року він направив досудову вимогу на електронну адресу відповідача, у якій висловив прохання про добровільне повернення коштів, сплачених ним, як процентів згідно з договорами про надання споживчого кредиту від 14 липня 2023 року №6861571, від 28 липня 2023 року №6908568, від 22 серпня 2023 року №6987749, від 07 жовтня 2023 року №7144363, від 25 жовтня 2023 року №7202274, від 17 листопада 2023 року №7278720 на загальну суму 113 938 грн 45 коп.
Проте ТОВ «Авентус Україна» своїм листом від 02 липня 2024 року №5667/24-Е у задоволенні вказаної вимоги відмовило з тих підстав, що позивачем не надано довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або довідки про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення або іншого документу, що може підтвердити участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення під час участі у антитерористичній операції/операції об'єднаних сил на території Донецької та Луганської областей.
Позивач вважав таку відмову ТОВ «Авентус Україна» противоправною.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив стягнути з ТОВ «Авентус Україна» на свою користь грошові кошти сплачені ним як проценти за користування кредитом згідно умов договорів про надання споживчого кредиту від 14 липня 2023 року №6861571, від 28 липня 2023 року №6908568, від 22 серпня 2023 року №6987749, від 07 жовтня 2023 року №7144363, від 25 жовтня 2023 року №7202274, від 17 листопада 2023 року №7278720 на загальну суму 113 938 грн 45 коп.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 12 вересня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між сторонами були укладені дійсні договори про надання споживчого кредиту, за якими позивач добровільно сплачував проценти, а тому отримані відповідачем кошти не є безпідставно набутими. Водночас положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №?2011-XII не можуть бути застосовані, оскільки позивач не підтвердив свій статус як мобілізованого військовослужбовця або такого, що брав участь у заходах з відсічі та стримування збройної агресії в Донецькій чи Луганській областях, як цього вимагає п.15 ст.14 зазначеного Закону, і згідно з вимогами законодавства не надав довідку, встановленої форми.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким його позов задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинами справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що у період часу з 24 лютого 2022 року по 04 квітня 2022 року ОСОБА_1 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується копіями витягів з наказів про зарахування в списки особового складу військової частини, призначення на посаду, довідок за формою 5 та про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, посвідчення учасника бойових дій, які додано до позовної заяви.
Вказує, що він є військовослужбовцем, який брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони та який перебував безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів, що підтверджується копією довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Звертає увагу на те, що вказані норми Закону №2011-XII, ані в попередній, ані в поточній редакціях, не пов'язують встановлення відповідної пільги щодо сплати відсотків за кредитом з періодом залучення військовослужбовця до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та місця несення служби, а тому один лише факт залучення ОСОБА_1 до таких заходів надає йому право бути звільненим від сплати відсотків за кредитом. При цьому п.15 ст.14 Закону №2011-XII є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (проходження військовою службою виключно за мобілізацією) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення. Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-ц, провадження №61-21025св18.
Також вказує, що відповідно до листа Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7172 «Щодо документа, який підтверджує призов під час мобілізації та проходження військової служби» зазначено: документом, який підтверджує призов та проходження військової служби військовослужбовцем у особливий період, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов'язаних, є військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюється службові відмітки; документами, які підтверджують призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, можуть бути довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаром або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
Представник ТОВ «Авентус Україна» - адвокат Бабенкова Н.А. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що по-перше, товариство виконало вимоги Закону і застосувало пільги для позивача за кредитним договором (від 17 листопада 2023 року) з 04 травня 2024 року, з дня набрання чинності норми щодо пільг військовим, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України. По-друге, застосування пільг за іншими кредитними договорами неможливе, оскільки, положення п.15.ст14 Закону щодо застосування пільг військовим, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України, вступило в силу лише з 04 травня 2024 року. Тобто тільки після 04 травня 2024 року такі військовослужбовці можуть скористатися своїм правом щодо не нарахування процентів та неустойки за кредитним договором. Крім того, вказує, що позивач неправильно застосовує норми матеріального права, самостійно трактуючи норми п.15 ст.14 Закону та стверджуючи, що на підставі наданих товариству документів відповідач мав би застосувати до нього пільги за усіма кредитними договорами, а не лише за кредитним договором від 17 листопада 2023 року, починаючи з 04 травня 2024 року.
Також вказує, що враховуючи положення, передбачені п.15 ст.14 Закону (зі змінами, які набрали чинності 04 травня 2024 року), не до всіх військовослужбовців застосовуються пільги, а виключно до тих військових, хто може підтвердити: факт участі військового у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (АТО/ООС); що військовий є військовослужбовцем за призовом по мобілізації після 24 лютого 2022 року; а також, виключно починаючи з 04 травня 2024 року пільги почали застосовуватися і до військових, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України (тобто згідно наданих документів з 04 травня 2024 року почали застосовуватися і до позивача). З урахуванням наведеного представник ТОВ «Авентус Україна» - адвокат Бабенкова Н.А. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Сторони у справі повідомлені судом апеляційної інстанції про судове засідання, призначене на 24 червня 2024 року на 11 год 30 хв., завчасно, в установленому законом порядку, проте у судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили.
Так, позивач ОСОБА_1 21 травня 2025 року отримав судову повістку про виклик до суду (призначеного на 24 червня 2024 року на 11 год 30 хв) на вказану ним в апеляційній скарзі електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1 . Представник позивача - адвокат Кірюшин А.А., відповідач ТОВ «Авентус Україна» та його представник - адвокат Бабенкова Н.А. отримали судові повістки про виклик до суду (призначеного на 24 червня 2024 року на 11 год 30 хв) до своїх електронних кабінетів через підсистему «Електронний суд» 21 травня 2025 року, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду (а.с.37, 38-40, т.2).
Згідно з ч.6 ст.128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Відповідно до положень ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку (пункт 1); день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи (пункт 2).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що сторони у справі повідомлені судом апеляційної інстанції про розгляд справи належним чином.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Авентус Україна» - адвокат Бабенкова Н.А. просить розгляд справи провести без участі відповідача та його представника.
Зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, якою передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала неявку учасників справи такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, що між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 були укладені договори про надання споживчого кредиту, а саме: від 14 липня 2023 року № 6861571; від 28 липня 2023 року № 6908568; від 22 серпня 2023 року № 6987749; від 07 жовтня 2023 року № 7144363; від 25 жовтня 2023 року № 7202274; від 17 листопада 2023 року № 7278720.
У відповідності до умов цих договорів ТОВ «Авентус Україна» надало ОСОБА_1 грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а позивач зобов'язався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.
Судом першої інстанції встановлено, що обов'язок щодо сплати нарахованих ТОВ «Авентус Україна» процентів ОСОБА_1 виконувався належним чином.
Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 сплатив проценти за користування кредитом: за договором від 14 липня 2023 року № 6861571 в сумі 522 грн 38 коп.; за договором від 28 липня 2023 року № 6908568 - 3 701 грн 40 коп.; за договором від 22 серпня 2023 року № 6987749 - 17 716 грн 97 коп.; за договором від 07 жовтня 2023 року № 7144363 - 5 074 грн 50 коп.; за договором від 25 жовтня 2023 року № 7202274 - 7 074 грн 45 коп.; за договором від 17 листопада 2023 року № 7278720 - 79 848 грн 75 коп. Всього на загальну суму 113 938 грн 45 грн., що підтверджується картками обліку розрахунку заборгованості.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що грошові кошти, сплачені ним як проценти за користування кредитом за договорами, укладеними з ТОВ «Авентус Україна», мають бути повернуті як безпідставно набуті відповідно до ст. 1212 ЦК України, оскільки під час дії особливого періоду він проходив військову службу, а тому, на його думку, він підпадав під дію пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №?2011-XII, що передбачають звільнення від нарахування процентів за користування кредитом.
Позивач вважав, що наявність у нього посвідчення учасника бойових дій та довідок про участь у заходах із забезпечення оборони України на території міста Чернігова є достатньою підставою для застосування цих пільг і, відповідно, вважав проценти сплаченими без достатньої правової підстави.
Так, загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК України).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч.2 ст. 11 ЦК України.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Для виникнення зобов'язання, передбаченого ст.1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Таким чином, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.
З матеріалів справи вбачається, що у період з вересня 2011 року по час вирішення справи в суді, ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Також установлено, що у період часу з 24 лютого 2022 року по 04 квітня 2022 року ОСОБА_1 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується наявними у справі доказами (витягами з наказів про зарахування в списки особового складу військової частини, призначення на посаду, довідок за формою 5 та про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, посвідчення учасника бойових дій, які додано до позовної заяви).
У справі встановлено, що у зв'язку з метою реалізації права на використання пільг, визначених Законом № 2011-ХІІ позивач ОСОБА_1 01 липня 2024 на електронну пошту ТОВ «Авентус Україна» направив досудову вимогу, у якій просив добровільно повернути кошти, сплачені ним як проценти згідно з договорами про надання споживчого кредиту: від 14 липня 2023 року № 6861571; від 28 липня 2023 року № 6908568; від 22 серпня 2023 року № 6987749; від 07 жовтня 2023 року № 7144363; від 25 жовтня 2023 року № 7202274; від 17 листопада 2023 року № 7278720, на загальну суму 113 938 грн 45 коп.
Своїм листом від 02 липня 2024 року № 5667/24-Е ТОВ «Авентус Україна» у задоволенні вказаної вимоги ОСОБА_1 відмовило з тих підстав, що позивачем не надано довідку про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або довідки про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення або іншого документу, що може підтвердити участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення під час участі у антитерористичній операції/операції об'єднаних сил на території Донецької та Луганської областей.
Натомість позивач ОСОБА_1 вважав, що вказана відмова є протиправною, а тому просив суд зобов'язати ТОВ «Авентус Україна» повернути йому кошти у розмірі 113 938 грн 45 коп., які були стягнуті з нього як проценти за користування кредитними коштами.
Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так Закон № 2011-XII визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Дія цього Закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей; 4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України (частина 1 статті 3 Закону № 2011-XII).
Відповідно до ч.6 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції Закону, чинній на час виникнення спірних правовідносини) видами військової служби є: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Так, ст.1-2 Закону № 2011-XII передбачено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Водночас перелік пільг, які надаються військовослужбовцям та членам їх сімей, визначає ст.14 Закону № 2011-XII.
Законом України від 20 травня 2014 року № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» ст. 14 Закону № 2011-XII було доповнено пунктом 15 такого змісту: «Військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом, не нараховуються».
Згідно з пояснювальною запискою до проекту Закону № 1275-VII його було розроблено з метою удосконалення системи проведення мобілізації, проведення в стислі терміни заходів часткової мобілізації в країні, підвищення обороноздатності Збройних Сил України, інших військових формувань, захист Батьківщини та її територіальної цілісності, а метою його прийняття є, зокрема, захист громадян України, які призвані під час мобілізації, від штрафних санкцій за фінансовими зобов'язаннями.
У подальшому Законом України від 21 березня 2024 року № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» було внесено зміни та викладено п. 15 ст. 14 № 2011-XII в наступній редакції: Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».
Підставами для отримання пільг військовослужбовцями під час дії особливого періоду є:
1. Для військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період - довідка за формами 5 або 6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07 квітня 2017 року №124 (далі - Інструкція) та витяг із наказу або довідка про призов військовозобов'язаного або резервіста на військову службу за призовом від час мобілізації, на особливий період, видана територіальним центром комплектування та соціальної підтримки (раніше - військовим комісаріатом), військовою частиною, органом військового управління, військовим навчальним закладом, установою та організацією Збройних сил України.
2. Для військовослужбовців, які проходять військову службу всіх видів, передбачених частиною шостою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (крім осіб, зазначених в пункті 1 цього листа), які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - довідки за формами 5 або 6 Інструкції та довідка за формою, яка встановлена додатком 4 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередньо участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій 4 та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413.
Таким чином, військовослужбовці, які надали вищезазначені документи, мають право на пільги, визначені п.15 ст.14 Закону № 2011-XII.
Тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно враховано, що саме у разі надання вищезазначених документів, ОСОБА_1 мав би право на пільги.
Отже, в даному випадку відповідач мав повідомити кредитора, що він є військовослужбовцем та надати відповідні документи щодо застосування відповідної пільги.
Національний банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз'яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Тобто на вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу наступні документи:
- службове посвідчення військовослужбовця Національної гвардії України, яке видано 03 грудня 2020 року та відповідно до записів у якому, ОСОБА_1 призначено на відповідні посади, починаючи з 13 листопада 2020 року;
- довідку № 79 від 20 лютого 2024 року, яка видана військовою частиною НОМЕР_1 , відповідно до якої, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у вищевказаній частині з 06 вересня 2011 року;
- довідки № 8/ВА від 04 березня 2024 року, яка видана військовою частиною НОМЕР_1 , про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, тобто довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на території міста Чернігова;
- посвідчення учасника бойових дій на ім'я ОСОБА_1 .
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що з наданих документів не можливо беззаперечно встановити факт участі позивача у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також документів, що позивач є військовослужбовцем за призовом по мобілізації після 24 лютого 2022 року, відповідно до вимог п. 15 ст. 14 Закону 2011-XII до 04 травня 2024 року .
Водночас у справі встановлено, що відповідно до вимог п. 15 ст. 14 Закону 2011-XII від 04 травня 2024 року (з дня набрання чинності відповідної редакції вищевказаної норми), ТОВ «Авентус Україна» згідно наданих ОСОБА_1 документів, зупинено списання з 04 травня 2024 року нарахованих процентів за договором у зв'язку з проходженням позивачем військової служби, як до військовослужбовця, який брав чи бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно відхилив доводи позивача про неправомірність дій ТОВ «Авентус Україна» щодо нарахування процентів, як необґрунтовані.
Отже, установивши, що між сторонами були укладені дійсні договори про надання споживчого кредиту, проценти за якими позивач ОСОБА_1 сплачував добровільно та у повному обсязі, а також з огляду на те, що подані ним документи не підтверджують проходження військової служби за призовом під час мобілізації чи участі в заходах із забезпечення національної безпеки та оборони в Донецькій або Луганській областях, як того вимагає пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №?2011-XII для застосування пільги у вигляді звільнення від сплати процентів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання сплачених коштів безпідставно набутими, а відтак позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Авентус Україна» про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів) задоволенню не підлягають.
З наведених підстав колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, які є ідентичними доводам позовної заяви, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, висновки суду першої інстанції є достатньо аргументованими, а тому апеляційний суд приходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому апеляційний враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Враховуючи усі обставини вказаної справи, колегія суддів вважає оскаржуване рішення суду законним та справедливим, таким, що відповідає верховенству права, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Наявність обставин, за яких відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню, апеляційним судом не встановлено.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Датою постанови апеляційного суду є дата складення повного її тексту, оскільки справа розглянута за відсутності учасників справи без проголошення скороченого судового рішення (вступної та резолютивної частин) та в цьому випадку підлягають застосуванню положення другого речення ч.5 ст.268 ЦПК України, якою передбачено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21).
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді: