24 червня 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 756/7667/24
номер провадження: 22-ц/824/5684/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
за участю секретаря - Габунії М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 05 листопада 2024 року у складі судді Яценко Н.О., у справі за позовом акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У червні 2024 року акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 13 травня 2021 року між акціонерним товариством «Альфа Банк», правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є АТ «Сенс Банк», та ОСОБА_1 укладено угоду про обслуговування кредитної карти та відкриття відновлювальної кредитної лінії №631649548. Відповідно до умов кредитного договору банк зобов'язується надати позичальнику кредит, позичальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачувані платежі в сумі, строки на умовах, що передбачені кредитним договором. Умовами кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов договору останній зобов'язаний достроково виконати всі боргові зобов'язання перед банком протягом 30 календарних днів з дня отримання від банку інформації.
Позивач вказував, що банк належним чином виконав свій обов'язок щодо надання відповідачу кредиту. Проте відповідачка своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 17 липня 2023 року утворилась заборгованість у розмірі 284 116 грн 48 коп., з яких: 142 017 грн 50 коп. - прострочене тіло кредиту, 24 369 грн 05 коп. - відсотки за користування кредитом, 113 735 грн 86 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 3 994 грн 07 коп. - відсотки за прострочене тіло кредиту.
З урахуванням наведеного, АТ «Сенс Банк» просило стягнути з ОСОБА_1 за кредитним договором №631649548 в сумі 284 116 грн 48 коп. та судові витрати у справі.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 05 листопада 2024 року позовні вимоги АТ «Сенс Банк» задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором №631649548 у розмірі: 142 017 грн 50 коп. - прострочене тіло кредиту, 24 369 грн 05 коп. - відсотки за користування кредитом, 113 735 грн 86 коп. - тіло кредиту, 3 994 грн 07 коп. - відсотки за прострочене тіло кредиту та судовий збір у розмірі 3 409 грн 40 коп.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що 13 травня 2021 року між банком та відповідачкою було укладено кредитний договір №631649548 шляхом акцепту анкети-заяви та паспорта споживчого кредиту, згідно з якими позичальниця отримала 200 000 грн 00 коп. строком на 12 місяців під 35,99% річних. Договір передбачав щомісячне погашення кредиту та процентів, а в разі невиконання обов'язок дострокового повернення всієї суми протягом 30 днів після письмового повідомлення. Банк повністю виконав умови договору, а відповідачка порушила графік платежів, що призвело до утворення заборгованості в загальному розмірі 284 116 грн 48 коп., з яких: 142 017 грн 50 коп. - прострочене тіло кредиту, 113 735 грн 86 коп. - поточне тіло кредиту, 24 369 грн 05 коп. - проценти за користування кредитомта 3 994 грн 07 коп. - проценти за прострочення. Водночас відповідачка доказів на спростування такої заборгованості не надала.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову АТ «Сенс Банк» в повному обсязі, посилаючись на неправильне установлення обставин, які мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, щозагальна сума по тілу кредиту складає 255 753 грн 36 коп., а саме, 142 017 грн 50 коп. - прострочене тіло кредиту та 113 735 грн 86 коп. - заборгованість по тілу кредиту, що є вищою на 55 753 грн 36 коп. за тіло кредиту, передбаченого умовами кредитного договору. Вказує, що з наданих позивачем до позову документів, в тому числі розрахунку заборгованості, не виявляється можливим встановити отримання та механізм утворення заборгованості і правильність розрахунку заборгованості.
Вказує, що у період дії в Україні воєнного стану відповідачка повинна бути звільнена від обов'язку сплати на користь кредитодавця заборгованості за відсотками за прострочену заборгованість, оскільки фактично такі кошти є штрафом за прострочення виконання зобов'язання, а тому підлягають списанню кредитодавцем.
Також посилається на ст.256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
АТ «Сенс Банк» не скористалось своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направило.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, що 13 травня 2021 року між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір шляхом акцептування відповідачем оферти на укладення угоди про надання кредиту №631649548, підписання анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» та паспорту споживчого кредиту.
За умовами укладеного між сторонами договору відповідачка отримала кредит в сумі 200 000 грн 00 коп. на строк 12 місяців зі сплатою 35,99 % річних за користування кредитними коштами, з датою повернення кредиту 13 травня 2022 року.
У пункті 5 паспорту споживчого кредиту, який був підписаний разом з угодою про надання кредиту №631649548 від 13 травня 2021 року, встановлено порядок та строки погашення щомісячних платежів на погашення кредиту.
Згідно з п.4 паспорту споживчого кредиту, тип картки - Master Card DEBIT WORLD; строк внесення платежу до 30 числа кожного місяця, наступного за місяцем відкриття картки; сума щомісячного платежу 848 грн 35 коп. орієнтовна реальна річна процентна ставка 39,59%; абсолютне значення подорожчання кредиту 170 грн 18 коп.
Пунктом 6 паспорту споживчого кредиту передбачено наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит. Так, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту становить 35,99%. Пеня становить 35,99%. За порушення внесення суми мінімального платежу, додатково, за кожний факт виникнення прострочки передбачено штраф у сумі 100 грн. в день виникнення прострочки та 300 грн 00 коп., у разі, якщо сума простроченої заборгованості не погашена протягом 5 робочих днів.
Встановлено та не заперечується відповідачкою, що вона дійсно отримувала кредитні кошти та користувалася ними, що також підтверджується випискою по особовим рахункам ОСОБА_1 за період з 13 травня 2021 року по 17 липня 2023 року.
Ця обставина підтверджується також випискою банку по особовим рахункам ОСОБА_1 за період з 13 травня 2021 року по 17 липня 2023 року, в якій відображено перелік операцій та зазначено відомості щодо надання кредитного ліміту на кредитну картку, користування кредитним лімітом, погашення за користування кредитним лімітом.
Проте відповідачка належним чином не виконала взяті на себе договірні зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість, яка згідно з наданим представником позивача розрахунком заборгованості станом на 17 липня 2023 року, складає 284 116 грн 48 коп., з яких: 142 017 грн 50 коп. - прострочене тіло кредиту; 24 369 грн 05 коп. - відсотки за користування кредитом; 113 735 грн 86 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 3 994 грн 07 коп. - відсотки за прострочене тіло кредиту (а.с. 38-40).
Рішенням загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 12 серпня 2022 року змінено найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», про що 30 листопада 2022 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
25 січня 2024 року АТ «Сенс Банк» направило на адресу ОСОБА_1 досудову вимогу щодо виконання зобов'язання за кредитом (а.с.42).
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
За змістом п.22 ч.1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п.11 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування»).
Отже, установивши, що 13 травня 2021 року між банком та відповідачкою було укладено кредитний договір, який по своїй природі є споживчим кредитом та у якому відображено всі його істотні умови, а також приймаючи до уваги, що банк повністю виконав умови договору, а відповідачка, в свою чергу, порушила графік платежів, що призвело до утворення заборгованості в загальному розмірі 284 116 грн 48 коп., колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення із відповідачки на користь банку заборгованості у заявленому позивачем розмірі.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що у період дії в Україні воєнного стану відповідачка повинна бути звільнена від обов'язку сплати на користь кредитодавця заборгованості за відсотками за прострочену заборгованість, оскільки фактично такі кошти є штрафом за прострочення виконання зобов'язання, а тому підлягають списанню кредитодавцем, є необґрунтованими.
Так, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Вказаним вище пунктом звільнено позичальників у період дії в Україні воєнного стану (та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування) від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Однак, з наданого банком розрахунку заборгованості та, відповідно, стягнутої судом першої інстанції суми боргу за кредитним договором, вбачається, що позивачем не нараховувалась неустойка за прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання.
Доводи апеляційної скарги про те, що з наданих позивачем до позову документів, в тому числі, розрахунку заборгованості, не виявляється можливим встановити та підтвердити, зокрема, правильність розрахунку заборгованості, не заслуговують на увагу, оскільки відповідачка, стверджуючи, що позивач не довів правильності свого розрахунку, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду, не надала власного контррозрахунку чи фіскальних документів на підтвердження повної або часткової сплати заборгованості за кредитом у розмірах, що є відмінними від наданого банком розрахунку.
Також колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідачки в апеляційній скарзі на ст.256 ЦК України, оскільки, відповідачкою не вказано, яким чином та в якій частині позовних вимог могли бути пропущені строки позовної давності, у тому числі з огляду на те, що у період з 24 лютого 2022 року в Україні діє режим воєнного стану, що відповідно до п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України зупиняє перебіг позовної давності.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та порушення суддею норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 05 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 09 липня 2025 року.
Головуючий
Судді: