11 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 травня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 травня 2025 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Таке рішення слідчий суддя мотивувала тим, що реєстрації у Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають лише ті заяви чи повідомлення, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення, а такими є наявність в них об'єктивних даних (доказів), що підтверджують реальність конкретної події злочину - час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину. Проте, заява ОСОБА_5 від 23.04.2025 року містить загальні відомості та суб'єктивну оцінку дій суддів і не містить викладу обставин про вчинення кримінальних правопорушень суддями, а її зміст фактично зводиться до непогодження з прийнятим судовим рішенням та процесуальними діями суддів, тому правові підстави для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за цією заявою відсутні. А відтак, скарга ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, є необґрунтованою, тому відмовила в її задоволенні.
Не погоджуючись з рішенням слідчого судді ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною, _________________________________________________
Справа № 11-сс/824/4163/2025 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_6
Категорія: ст. 303 КПК України Доповідач ОСОБА_1
необґрунтованою та невмотивованою, ухваленою з порушенням вимог процесуального закону та норм КПК України, просить її скасувати та вимоги скарги задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що, згідно узагальнення судової практики ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» від 12.07.2017 року № 9-49/0/4-17, на відміну від процесуального порядку реагування на заяви та повідомлення про злочин, який було встановлено в КПК 1960 року, згаданий обов'язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб'єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, що підтверджується імперативними положеннями ч. 4 ст. 214 КПК, згідно з якою відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Для перевірки відомостей, зазначених в заяві про кримінальні правопорушення, необхідно провести слідчі дії та заходи забезпечення кримінального провадження, для здобуття доказів, які можуть свідчити про наявність чи відсутність в діях осіб, які зазначені в заяві, кримінальних правопорушень, передбачених в отриманій органом досудового розслідування чи прокурором заяві, а проведення слідчих та процесуальних дій неможливо без внесення відомостей вказаної заяви до ЄРДР.
Закон не наділяє суд повноваженнями оцінювати без відповідного досудового розслідування достатність даних про злочин в заяві; недостатності ж суддею не вказано і не конкретизовано, припущення з даного приводу не обґрунтовані, що суперечить самим висновкам судді в ухвалі.
Також вказує, що викладені в заяві доводи не зводяться до незгоди з процесуальним рішенням судді і це зазначено в заяві. І навіть якби вони зводились до цього, то і таке зведення і незгода не впливає і не може вплинути на завдання КПК України щодо розслідування злочинів, якщо заявник вказує на те, що відносно нього було вчинено злочин. На це він звернув особливу увагу в заяві до ДБР та скарзі до суду.
Достатність даних про кримінальні правопорушення, викладені в заяві, неможливо підтвердити та розслідувати (або спростувати) не слідчим шляхом без проведення відповідних слідчих дій, а рішення щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в обставинах, викладених в заяві, може бути прийняте слідчим лише за результатами проведеного розслідування, яке розпочинається лише разом з внесенням відомостей про злочин до ЄРДР.
Формальні ознаки кримінальних правопорушень ним було наведено з вказівкою на кримінальне законодавство в заяві про злочин.
В заяві про злочин, вказуючи на фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), він чітко зазначив та виклав відомості про кримінальне правопорушення, а саме в ній наведено короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Однак, в порушення вимог, передбачених ч. 1 ст. 214 КПК України та п. 1.1 Розділу 2 «Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань», вказане письмове звернення про кримінальні правопорушення службовими особами ДБР, уповноваженими на прийняття та реєстрацію заяв (повідомлень) про кримінальні правопорушення, до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесено.
Суд не заперечує, що із його звернення вбачається, що він порушує перед органом досудового розслідування питання про вчинення кримінального правопорушення, ініціюючи здійснення ним дій, визначених КПК України, то навіть за умови, що результати аналізу наведених ним відомостей свідчать про відсутність ознак складу злочину (що абсолютно далеко не так, і це очевидно через наявні докази в заяві), такі відомості мають бути внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань з подальшим закриттям кримінального провадження, відповідно до ст. 284 КПК України.
Оцінювати дії осіб, надавати правову кваліфікацію їх діям та здійснювати інші заходи, до внесення відомостей до ЄРДР з викладених у заяві обставин, не передбачено діючим КПК України. Оскаржуваною ухвалою суд порушив закон та вийшов за межі повноважень.
Більше того, судом зроблено висновки, що не відповідають матеріалам заяви про злочин - вказано в ухвалі, що зі змісту заяви слідує, що його неналежно повідомляли про день та час апеляційного розгляду, вирішували апеляційні скарги у його відсутності попри заяву брати участь у судових засіданнях, не розглянули заяву про відвід, а також розглянули заяву про відвід суддів незаконним складом суду, що зовсім не так, оскільки зі змісту заяви слідує, що: перший епізод кримінального правопорушення - судді свідомо ігнорували заяву про відвід, підробили документи, що свідчили про неналежне повідомлення та ухвалили рішення без його участі; другій епізод кримінального правопорушення - не було належно повідомлено про час і місце судового засідання, підроблено апеляційну скаргу (була внесена інформація про телефон як засіб повідомлення), в ухвалу суду були внесені недостовірні відомості, які використано для проведення розгляду без нього, умисно порушено процесуальні обов'язки і вчинено перешкоджання в реалізації його права у судовому процесі - на участь в розгляді та надання аргументів тощо; третій епізод кримінального правопорушення - неправомірна участь суддів у складі колегії, порушення права на справедливий суд, підробка ухвал, умисний вихід суддів за межі своїх повноважень; четвертий епізод кримінального правопорушення - внесення завідомо недостовірної інформації до судового акту, зокрема змінені факти щодо кримінального правопорушення, пов'язаного з діями в.о. голови Козятинського райсуду, перешкоджання реєстрації кримінального провадження.
Також наголошує, що його заява про злочин не містить ніяких його думок, припущень чи тверджень про такі факти злочинів, а містить самі факти, що підтверджуються доказами.
Слідчим суддею порушено принцип обґрунтованості рішення, допущено необґрунтованість оцінки обставин та правового статусу заявника, нелогічність висновку про відсутність підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, недостатнє врахування міжнародних стандартів.
Допущені слідчим суддею протиріччя полягають у тому, що він не здійснив достатньо обґрунтованого та логічного аналізу поданих обставин і не надав належної оцінки можливості реєстрації правопорушення в Єдиному реєстрі досудових розслідувань.
Також апелянт ставить питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 травня 2025 року, посилаючись на ті обставини, що її копію він отримав 12 травня 2025 року.
Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, прокурор та особа, яка подала скаргу - ОСОБА_5 в призначений час до суду апеляційної інстанції не з'явилися. Прокурор про поважність причин своєї неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду не надсилав. В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просив провести судовий розгляд за його відсутності. За таких обставин, апеляційний суд, враховуючи, що, відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України, неявка учасників провадження не перешкоджає проведенню розгляду, вважає можливим розглянути апеляційну скаргу без їх участі.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали судового провадження за скаргою та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України, апеляційна скарга повертається, якщо подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
З наведеного слідує, що пропущений строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції підлягає поновленню за умови, що особа, яка подає таку скаргу, ставить питання про його поновлення та доведе поважність причин його пропуску.
Враховуючи, що ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 травня 2025 року була постановлена без участі сторін, а її копію ОСОБА_5 отримав засобами електронного зв'язку 12 травня 2025 року та 19 травня 2025 року через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню.
Що стосується апеляційних вимог ОСОБА_5 , то колегія суддів враховує наступне.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК України, кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Статтею 2 КПК України визначено, що завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь - якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до ч. 2 ст. 214 КПК України, досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Приписи ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
За приписами п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України та п. 2 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора України №298 від 30.06.2020 року, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, крім іншого, має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Вищезазначені положення закону дають підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні та обґрунтовані відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність події кримінального правопорушення, а саме час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення. Якщо ж зі змісту заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу, то такі повідомлення не мають вноситися до Єдиного реєстру досудових розслідувань і це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Таким чином, закон передбачає необхідність попереднього вивчення слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
Крім того, відповідно до положень статей 126, 129 Конституції України, статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом. Вказана норма закону визнана конституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 8-рп/2011 від 12 липня 2011 року, в якому, поміж іншого, зазначено, що оцінка процесуальним діям судді може даватись тільки судами апеляційної чи касаційної інстанцій, і не може даватись будь-якими органами, в тому числі і слідчими органами.
Згідно з п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади", судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку, або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом.
Отже, виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством і оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів та суддів щодо розгляду та вирішення справи поза процесуальним порядком не допускається.
Як вбачається з наданих матеріалів, до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_5 було подано скаргу на бездіяльність уповноважених осіб Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_5 від 23 квітня 2025 року.
В самій заяві від 23 квітня 2025 року ОСОБА_5 вказує про вчинення суддями Вінницького апеляційного суду, а також працівниками апарату цього суду кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 358, 364, 365, 366 КК України, під час розгляду його апеляційних скарг.
Згідно змісту заяви було вчинено чотири епізоди кримінальних правопорушень, а саме: перший епізод кримінального правопорушення - судді свідомо ігнорували заяву про відвід, підробили документи, що свідчили про неналежне повідомлення та ухвалили рішення без його участі; другій епізод кримінального правопорушення - не було належно повідомлено про час і місце судового засідання, підроблено апеляційну скаргу (була внесена інформація про телефон як засіб повідомлення), в ухвалі суду були внесені недостовірні відомості, які використали для проведення розгляду без нього, умисно порушено процесуальні обов'язки і вчинено перешкоджання в реалізації його права у судовому процесі - на участь в розгляді та надання аргументів тощо; третій епізод кримінального правопорушення - неправомірна участь суддів у складі колегії, порушення права на справедливий суд, підробка ухвал, умисний вихід суддів за межі своїх повноважень; четвертий епізод кримінального правопорушення - внесення завідомо недостовірної інформації до судового акту, зокрема змінені факти щодо кримінального правопорушення, пов'язаного з діями в.о. голови Козятинського райсуду, перешкоджання реєстрації кримінального провадження.
Таким чином, зі змісту заяви вбачається, що викладені в ній обставини виражають незгоду заявника з прийнятими суддями Вінницького апеляційного суду рішеннями за результатами розгляду скарг ОСОБА_5 , а також з діями суддів та працівників апарату цього суду, пов'язаними із забезпеченням розгляду скарг ОСОБА_5 та подальшим їх виконанням після апеляційного розгляду. Викладені у заяві ОСОБА_5 доводи є лише суб'єктивним судженням заявника, без посилання на конкретні факти чи обставини, які б давали розумні підстави і підозри вважати про вчинення конкретними особами кримінально-караних діянь. Власна оцінка рішень і дій суддів та працівників апарату Вінницького апеляційного суду без наведення конкретних обставин, які підтверджують реальність події кримінального правопорушення, є лише припущенням, на підставі якого не можуть бути внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Це слугує гарантією захисту особи від необґрунтованого кримінального переслідування.
Отже, наведені у заяві ОСОБА_5 обставини, не є відомостями, які можуть об'єктивно свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 358, 364, 365, 366 КК України.
У зв'язку із зазначеним, заява ОСОБА_5 від 23 квітня 2025 року не є заявою про вчинення кримінального правопорушення в розумінні ст. 214 КПК України. Таким чином, невнесення по цій заяві відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не є бездіяльністю, про яку зазначає апелянт.
Наведеним спростовуються доводи ОСОБА_5 , що у його заяві викладені обставини, які можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень та є підставою для попередньої кваліфікації за ст.ст. 358, 364, 365, 366 КК України.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що перевірка фактів, викладених у заяві, покладається на слідчого або дізнавача, то цей обов'язок покладається на орган досудового розслідування лише стосовно заяв про кримінальне правопорушення.
Не кожна заява є заявою про кримінальне правопорушення лише через те, що так іменується, а лише та, яка містить очевидні факти та відомості, які б свідчили про вчинення кримінальних правопорушень, саме така заява є заявою про кримінальне правопорушення в розумінні ст. 214 КПК України, відомості по якій підлягають обов'язковому внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Таким чином, твердження ОСОБА_5 , що внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань підлягають буд-які заяві, які іменуються заявами про кримінальне правопорушення, не ґрунтуються на вимогах закону.
Також, на противагу твердженням апелянта, слідчий суддя розглянув скаргу у відповідності до вимог закону, на підставі повного і об'єктивного дослідження усіх наданих йому матеріалів, з наведенням мотивів прийняття відповідного рішення.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про законність і обґрунтованість ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 травня 2025 року, у зв'язку з чим не вбачає підстав для її скасування, а відтак, апеляційна скарга ОСОБА_5 не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
поновити ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 травня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 травня 2025 року, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3