апеляційне провадження №22-ц/824/3408/2025
справа №754/15350/23
18 червня 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Верланова С.М., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , підписаною адвокатом Овдій Тетяною Вікторівною, на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 вересня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Гринчак О.І.,
у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 про виділення частки в натурі із спільної часткової власності, -
встановив:
У жовтні 2023 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулись до суду із позовом про виділення частки в натурі із спільної часткової власності.
Вимоги позову мотивують тим, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 13 вересня 2010 року у справі № 2-399/10 визнано за сторонами, а саме за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_4 право власності за кожним на 1/8 частину спадкового майна, а саме квартир АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_11 та після смерті батька ОСОБА_12 . В кожній із трьох кватир (104, 105, 106) кожній особі належить по 1/8 загальної площі.
Нерухоме майно має одну адресу, а саме: АДРЕСА_1 і надано у власність одній родині, відповідно розглядається як один майновий комплекс.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно власниками квартир є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_4 в рівних частинах.
Кожна квартира має окремий вхід, є ізольованою, підключеною до мереж електропостачання, опалення, водопостачання та каналізації. Кожна квартира є окремим об'єктом.
Вказують, що неодноразово намагались знайти спільну мову з відповідачами. Станом на дату звернення до суду позивачі не мають можливості проживати в квартирах, співвласниками яких є, оскільки в них проживають відповідачі разом зі своїми сім'ями і сторонніми людьми.
У досудовому порядку врегулювання питання щодо виділення частки в натурі із спільної часткової власності позивачі звернулись до відповідачів з пропозицією про виділення часток ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 із спільного майна шляхом виділення їм частини спільного майна - двокімнатної квартири АДРЕСА_5 .
Однак отримали відмову у задоволенні пропозиції. Відповідачі у своїй відповіді зазначили, що кожен із них визначив свій порядок користування житловим приміщенням в квартирах за спільним усним погодженням усіх членів сім'ї; факт проживання в кімнатах у зазначених квартирах ніхто не оскаржував.
Позивачі стверджують, що жодної усної домовленості не існує і ніколи не існувало.
Вказують, що квартири АДРЕСА_1 надавалися їх сім'ї, як багатодітній родині. Після смерті батьків сторони отримали ці квартири у спадок, оформили спільну часткову власність. Тобто, квартири давались для проживання сторонам, як дітям багатодітної родини, але наразі в цих квартирах проживають відповідачі разом зі своїми сім'ями і співмешканцями, а самі позивачі, співвласники квартир, вимушені проживати в інших місцях та мають зобов'язання щодо утримання власності і сплати комунальних платежів.
Позивачі вказують, що загальна площа квартири №104 , 105, 106 становить 181,4 кв.м., жилої - 100,9 кв.м. Відповідно 1/8 частина загальної площі становить 22,67 кв.м., 1/8 частина жилої площі - 12,61 кв.м.
Зазначають, що мають бажання об'єднати свої частки, отримати у спільну часткову власність квартиру № 105 і вийти із спільної часткової власності квартир АДРЕСА_1 та припинити спільну часткову власність в квартирі №105 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 .
Тобто, позивачі мають намір отримати у спільну часткову власність 3/8 частин (квартир АДРЕСА_8 ) спільного майна, що становить: розмір загальної площі 22,67 кв.м. х 3 = 68,01 кв.м. і 12,61 кв.м. х 3 = 37,83 кв.м. жилої площі.
Позивачі вважають, що спірне майно, а саме квартири АДРЕСА_1 , які є у спільній частковій власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_4 можливо поділити в натурі відповідно до часток співвласників, трьом співвласникам і п'яти співвласникам може бути виділено відокремлені частини спірного майна з самостійним виходом (квартиру), які мають окремі системи життєзабезпечення.
Внаслідок виділу в натурі трьох часток зі спільної часткової власності має припинитися право спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 на квартиру АДРЕСА_5 та припинитися право спільної часткової власності ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 на квартири АДРЕСА_1 .
Оскільки ідеальні частки ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зменшаться, позивачі вказують, що компенсація становить 105 633,00 грн кожному позивачу і відповідно, по 21 126,60 грн з кожного відповідача кожному позивачу.
Мотивуючи наведеним, просять суд:
- виділити ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 в спільну часткову власність в натурі окремий об'єкт нерухомого майна зі спільної часткової власності квартир АДРЕСА_1 квартиру АДРЕСА_5 загальною площею 55,1 кв.м, яка складається з 2-х кімнат жилою площею 29,1 кв.м (1-а кімната площею 11,4 кв.м, 2-га кімната 17,7 кв.м), кухні - 8,3 кв.м, ванної кімнати 2,6 кв.м, вбиральні - 1,0 кв.м, коридору - 12,2 кв.м, квартира обладнана лоджією 1,9 кв.м;
- припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 на квартиру АДРЕСА_5 ;
- припинити право спільної часткової власності ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 на квартири АДРЕСА_1 ;
- стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 в якості матеріальної компенсації за недостаючі квадратні метри на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 по 21 126,60 грн;
- стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 11 вересня 2024 року позов задоволено частково.
Виділено ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у спільну часткову власність в натурі окремий об'єкт нерухомого майна ? квартиру АДРЕСА_5 загальною площею 55,1 кв.м, житловою площею 29,1 кв.м.
Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_5 .
Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на квартири АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 з кожного по 20 788,41 грн компенсації за зменшення її ідеальної частки.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 з кожного по 20 788,41 грн компенсації за зменшення її ідеальної частки.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 з кожного по 20 788,41 грн компенсації за зменшення її ідеальної частки.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 з кожного по 2 672,54 грн судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 з кожного по 2 672,54 грн судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 з кожного по 2 672,54 грн судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з ухваленим рішенням, представницею ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокатом Овдій Тетяною Вікторівною подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на незаконність, необґрунтованість оскаржуваного рішення, неповне з'ясування обставин справи. Вказує, що судом першої інстанції ухвалено рішення без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 08 березня 2023 року у справі №559/1923/17, від 16 червня 2021 року №462/1585/16-ц, від 29 вересня 2021 року №336/1137/19-ц.
Зазначають, що позивачі протягом всього періоду володіння своїми частками у квартирах (за 14 років) не понесли жодних витрат за квартирами, що є предметом спору. Позивачі із власної ініціативи жодного разу не з'явились у квартирі і не запропонували сплатити хоча б частину комунальних послуг. Тягар утримання вказаних квартир несли виключно відповідачі.
Вказують, що позивачка ОСОБА_5 у квартирі №106 на власний замок замкнула одну кімнату, яку за усною домовленістю з іншими співвласниками виділила собі для проживання, проте фактично в ній не проживає та забороняє іншим співвласникам користуватись кімнатою.
Стверджують, що позивачі навмисно створюють конфлікт та не хочуть проживати на своїх частках.
Позивачі не надали жодного доказу суду щодо вчинення відповідачами перешкод в користуванні позивачами їх спільними частками у квартирах АДРЕСА_1 .
Позивачами не здійснено належної оцінки вартості квартир, з моменту подачі позову до суду першої інстанції не було долучено до позовної заяви висновок експерта про дійсну ринкову вартість зазначених у позові об'єктів нерухомості. В додатках до позовної заяви відсутній звіт про оцінку майна кожної з квартир. Позивачами до позовної заяви додано довідки про приблизну вартість продажу однокімнатних та двокімнатних квартир в середньому стані у АДРЕСА_9 .
Позивачами в позові не було вказано, які конкретно частки виділяються відповідачам, ставлячи питання про виділення їм в натурі як окремий об'єкт квартири АДРЕСА_5 , позивачі не визначили конкретний об'єкт нерухомого майна, який залишається у власності кожного з відповідачів.
Вказує, що при виділі у власність позивачам квартири АДРЕСА_5 , загальною площею 55,1 кв.м., яка складається з 2-х кімнат жилою площею 29,1 кв.м. (1-а кімната площею 11,4 кв.м., 2-га кімната - 17,7 к.в.м), кухні - 8,3 кв.м., ванної кімнати - 2,6 кв.м., вбиральні - 1,0 кв.м., коридору 12,2 кв.м., квартира обладнана лоджиєю 1,9 кв.м. суд першої інстанції повинен був зазначити в судовому рішенні, яка частка виділяється відповідачам, тим самим визначивши конкретний окремий об'єкт нерухомості майна, який залишається у власності кожного з відповідачів.
Мотивуючи наведеним, просять суд рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 вересня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
До апеляційної скарги додано клопотання про дослідження доказів, а саме копії частин квитанцій про сплату відповідачами комунальних послуг в період часу з 2006 року по 2024 рік.
В обґрунтування поданого клопотання вказують, що подані квитанції підтверджують факт того, що саме відповідачі сплачувати комунальні послуги з 2006 року.
Вказують, що за час розгляду справи у суді першої інстанції не змогли відшукати, тому не подали їх до суду першої інстанції.
20 грудня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив представника позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - адвоката Ковтун Н.В. на апеляційну скаргу.
В обґрунтування відзиву посилаються на необґрунтованість апеляційної скарги.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позивачі не сплачують комунальні послуги і взагалі не несуть обов'язків власників майна, передбачених статтею 360 ЦК України, вказують, що наявність заборгованості за житлово-комунальні послуги не впливає на право позивачів володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, зокрема, наполягати на виділенні їм частки майна в натурі зі спільної часткової власності сторін.
Окрім цього, оплата комунальних послуг не є предметом цього спору.
Щодо доводів про досудове врегулювання спору вказують, що судом першої інстанції досліджено письмову пропозицію щодо виділення часток позивачів із спільного майна ?двокімнатної квартири АДРЕСА_5 , в якій зазначено, що площа цієї квартири значно менша суми розмірів ідеальних часток позивачів (разом) та відповідь відповідачів на таку пропозицію ? відмова, в якій зазначено, що кожен із відповідачів визначили свій погоджений між ними порядок користування квартирами і факт проживання в даних квартирах ніхто не оскаржував.
Щодо тверджень апеляційної скарги про не зазначення конкретної частки, яка виділяється відповідачам, вказують, що в мотивувальній частині оскаржуваного рішення зазначено про те, що при виділу в натурі позивачам квартири АДРЕСА_10 у спільну часткову власність, частка кожного з них буде становити 1/3 у вказаній квартирі, натомість частки відповідачів у квартирах АДРЕСА_1 складатимуть 1/5 частин кожному з них.
Заперечують проти задоволення клопотання про дослідження доказів.
Зазначають, що доводи скаржників щодо пропуску встановленого процесуальним законом строку для подання доказів не є поважними, оскільки останні під час розгляду справи у суді першої інстанції участі не приймали, судові повістки не отримували.
Окрім цього, подані відповідачами докази не стосуються предмету позову, оскільки наявність заборгованості за житлово-комунальні послуги не впливає на право володіти, користуватись та розпоряджатися своїм майном.
Просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 вересня 2024 року залишити без змін.
В судовому засіданні адвокат Овдій Т.В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , підтримала подану апеляційну скаргу, просила суд її задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_7 апеляційну скаргу підтримала, просила суд її задовольнити.
Адвокат Миролюбова О.В., яка діє в інтересах позивачів ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Відповідно до статті 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились в судове засідання, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачки ОСОБА_7 , адвоката Овдій Т.В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , адвоката Миролюбова О.В., яка діє в інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції установив, що між сторонами існує тривалий спір щодо користування належним їм на праві спільної часткової власності нерухомим майном, а позивачі, пред'являючи вимоги про виділ належної їм частки у праві власності на спірне нерухоме майно, просили припинити право спільної часткової власності на нього, що відповідає положенням статті 364 ЦК України.
Суд першої інстанції вказав, що ідеальна частка позивачів у загальній площі майна сторін складає 3/8 частин квартир АДРЕСА_1 , що становить 68,01 кв.м. загальної площі та 37,83 кв.м. житлової площі. Квартира АДРЕСА_5 складається з 2-х кімнат і має 55,1 кв.м. загальної площі та 29,1 кв.м житлової площі.
Встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції зробив висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині виділу позивачам у спільну часткову власність в натурі окремого об'єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_5 , загальною площею 55,1 кв.м, житловою площею 29,1 кв.м. У зв'язку з цим припинив право спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_5 , а також припинив право спільної часткової власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на квартири АДРЕСА_1 .
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає про таке.
З матеріалів справи установлено, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 13 вересня 2010 року у справі № 2-399/10 визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_4 право власності за кожним на 1/8 частину спадкового майна, на кв. № АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті батька ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . У задоволенні позовних вимог в частині визначення конкретного порядку користування житловою площею у квартирах АДРЕСА_1 відмовлено. Вселено ОСОБА_3 , ОСОБА_13 в квартири АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 22-23 зворот).
З даних інформаційної довідки № 346686167 від 15 вересня 2023 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно убачається, що квартири АДРЕСА_1 зареєстровані на праві власності за ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_2 по 1/8 частки за кожним (том 1 а.с. 24-26).
З даних технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_11 убачається, що загальна площа вказаної квартири становить 38,5 кв.м. (том 1 а.с. 30-31).
З даних технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_5 убачається, що загальна площа вказаної квартири становить 55,1 кв.м. (том 1 а.с. 32-33).
З даних технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_3 убачається, що загальна площа вказаної квартири становить 87,8 кв.м. (том 1 а.с. 34-35).
З метою досудового врегулювання спору позивачі звернулись до відповідачів із пропозицією, згідно якої запропонували відповідачам, як співвласникам квартир, вирішити питання щодо виділення в натурі часток ОСОБА_3 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4 із спільного майна в позасудовому порядку. А саме, виділити їм частину спільного майна - двокімнатну квартиру № 105 . У результаті виділення в натурі часток із спільного майна право спільної часткової власності на квартири АДРЕСА_1 припиняється. Внаслідок вище запропонованого, квартира АДРЕСА_5 перейде у спільну часткову власність ОСОБА_3 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , а квартири 104 та 106 у спільну часткову власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_14 (том 1 а.с.36-37).
На цю пропозицію ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надали відповідь, у якій зазначили, що кожен з них визначив свій порядок користування житловими приміщеннями в квартирах за спільним усним погодженням усіх членів сім'ї. Факт проживання в кімнатах у квартирах ніхто не оскаржував. У квартирі 104 , що складається з однієї кімнати проживає ОСОБА_8 ; у квартирі 106 , яка складається з 4-х кімнат проживають: ОСОБА_10 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_9 .. Проте ОСОБА_9 на даний час у своїй кімнаті не проживає, але кімнату (в якій знаходяться її речі) закрила на замок. Доступу до її кімнати інші співвласники не мають; у квартирі 105 , яку бажають виділити позивачі собі в натурі, тривалий час проживають ОСОБА_2 із дружиною і дитиною та ОСОБА_1 із двома дітьми (том 1 а.с. 38-39).
Відповідно до даних звіту про оцінку майна №18-231110-005, а саме квартири АДРЕСА_11 , убачається, що ринкова вартість об'єкта становить 1 179 922,57 грн; вартість частки кожного співвласника - 147 490,32 грн (том 1 а.с. 122-132).
Відповідно до даних звіту про оцінку майна №18-231110-006, а саме квартири АДРЕСА_5 , убачається, що ринкова вартість об'єкта становить 1 764 506,15 грн; вартість частки кожного співвласника - 220 563,27 грн (том 1 а.с. 133-143).
Відповідно до даних звіту про оцінку майна №18-231110-007, а саме квартири АДРЕСА_3 , убачається, що ринкова вартість об'єкта становить 2 592 457,39 грн; вартість частки кожного співвласника - 324 057,17 грн (том 1 а.с. 144-154).
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 02 серпня 2022 року у справі №754/19195/21 з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 на користь комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" по 4 458,98 грн - оплати послуг з утримання будинку і споруд, 449,69 грн - втрати від інфляції, 169,58 грн - три проценти річних від простроченої суми та 283,75 грн - судового збору (том 1 а.с. 196).
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва, від 11 квітня 2023 року у справі №754/11181/22 стягнуто із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 на користь комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" по 1 932,78 грн - оплати послуг з утримання будинку і споруд, 25,35 грн - втрати від інфляції, 07,08 грн - три проценти річних від простроченої суми та 310,12 грн - судового збору (том 1 а.с. 197).
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.
За змістом статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 ЦК України).
Статтею 355 ЦК України визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Згідно частини 1 статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до частини 1 статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Згідно частини 3 статті 364 ЦК України у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна ? це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що позивачами не визначено, які конкретно частки виділяються відповідачам, а також який конкретний об'єкт нерухомого майна залишається у власності кожного з відповідачів, відхиляються апеляційним судом, оскільки за наявності трьох і більше співвласників майна при визначенні в судовому порядку частки в натурі одного з них (виділ частки) розмір часток інших співвласників (відповідачів) не визначається. У цьому випадку суд, застосовуючи приписи статті 364 ЦК України, має виділити та зазначити у своєму рішенні індивідуально визначене майно (колишня частка у праві спільної власності) позивача та залишити решту майна у спільній власності інших відповідачів, які в подальшому, за бажанням, можуть поділити це майно добровільно на власний розсуд або в судовому порядку.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині відсутності доказів визначення вартості спірних квартир, апеляційний суд зазначає про таке.
Відповідно до частин 1, 2 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно частини 1 статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
На підтвердження вартості частки кожного із співвласників спірних квартир позивачами до суду надано звіти про оцінку майна №18-231110-005, №18-231110-006, №18-231110-007, які у розумінні положень ЦПК України є письмовими доказами.
Натомість відповідачами, усупереч положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України, ані під час розгляду справи, ані під час провадження у суді апеляційної інстанції, не надано доказів на спростовування відомостей, зазначених у вказаних звітах.
Відповідачі не скористались своїми процесуальними правами, зокрема, не заявляли клопотання про призначення відповідної експертизи, а також не надано інших доказів, що б спростовували надані позивачами звіти. Отже, в цій частині доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та відхиляються.
Доводи скаржників щодо відсутності перешкод у користуванні спільним майном відхиляються апеляційним судом, оскільки, заперечуючи проти позову, відповідачі стверджують, що між ними склався певний порядок користування спільним нерухомим майном, проте такий порядок установлено без врахування прав позивачів як співвласників цього нерухомого майна, що дає підстави для висновку про порушення прав позивачів.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що позивачі не несуть витрат по утриманню спільного майна не є такими, що дають підстави для відмови у задоволенні заявленого позову. Утримання спільного майна не є предметом цього судового розгляду, це питання може бути вирішено між співвласниками у добровільному порядку або судом, у разі виникнення спору, у порядку, визначеному цивільним процесуальним кодексом.
Вирішуючи питання за клопотанням відповідачів про долучення до матеріалів справи доказів, а саме копій квитанцій про оплату комунальних послуг за період з 2006 року по 2024 рік, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідачі у долученому до апеляційної скарги клопотанні не навели поважних причин не подання вказаних доказів під час розгляду справи у суді першої інстанції, отже колегія суддів не убачає підстав для задоволення поданого клопотання, про що постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання.
Обґрунтованих доводів на спростування висновків суду першої інстанції апеляційна скарга не містить.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , підписану адвокатом Овдій Тетяною Вікторівною, залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 10 липня 2025 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді С.М. Верланов
В.В. Соколова