справа № 382/1005/22
головуючий у суді І інстанції Кисіль О.А.
провадження № 22-ц/824/6383/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
28 травня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Коваль Лариси Миколаївни на рішення Яготинського районного суду Київської області від 07 листопада 2024 року
та за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Крепеля Дмитра Ігоровича на ухвалу Яготинського районного суду Київської області від 09 січня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Яготинської міської ради про визначення місця проживання дитини,
та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Яготинської міської ради, Служба у справах дітей та сім'ї Згурівської селищної ради Броварського району Київської області про визначення місця проживання дитини, -
У вересні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до Яготинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , у якому просила суд: визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із матір'ю ОСОБА_2 за адресою її проживання: АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтовано тим, що 04 вересня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб.
Під час шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 10 грудня 2021 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
Ще до розірвання шлюбу, 05 жовтня 2021 року батько дитини викинув речі із будинку позивача, виселивши її разом із дитиною. Після цього випадку, дитина проживала із позивачем до 22 грудня 2021 року за її місцем фактичного проживання.
Мати дитини не заперечувала, щоб батько бачився із дитиною та забирав її із дитячого садочка. Однак, 22 грудня 2021 року відповідач забрав дитину із дитячого садочка та більше не повернув. Фактично всі дії з боку відповідача були проведені силою, без згоди на те позивача. Зараз дитина продовжує проживати із батьком, зареєстрована у його будинку в АДРЕСА_2 , але фактично проживає у будинку, якій належить сім'ї відповідача за адресою: АДРЕСА_3 .
Позивач зверталась за захистом своїх прав щодо дитини до Служби у справах дітей Броварської міської ради за зареєстрованим місцем свого проживання, але позивача було направлено до відповідної служби Яготинської міської ради.
23 лютого 2022 року позивач зверталась із заявою до Служби у справах дітей про те, що батько самовільно силою забрав дитину та просила, щоб дитина проживала із матір'ю. Але заяву у Служби у справах дітей не прийняли у зв'язку із зайнятістю, вказавши що необхідно прийти іншого дня. Вже 24 лютого 2022 року розпочалась військова агресія російської федерації відносно України, служба у справах дітей не працювала та відповідна заява не було подана. У подальшому відбулось засідання комісії Служби у справах дітей Яготинської міської ради від 26 травня 2022 року, та місце проживання ОСОБА_3 було визначено із батьком.
На теперішній час дитина ходить до закладу дошкільної освіти № 3 «Ромашка», відповідач заборонив працівникам цього закладу давати дитину позивачу, тобто рідній матері, дитину може забрати тільки бабуся (мати відповідача) та його співмешканка ОСОБА_6 . Також батько чинить позивачу інші перешкоди у спілкуванні та участі у вихованні ОСОБА_3 .
Рішенням Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області № 112 від 15 червня 2022 року та висновком про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 визначено місце проживання дитини із батьком та встановлено порядок участі у вихованні дитини матір'ю, яка проживає окремо.
На думку позивача, указаний висновок є поверхневим, а рішення безпідставним, оскільки позивач та відповідач мають рівні можливості щодо умов проживання, однаково мають стабільний заробіток, тощо. Частину документів позивачем не було подано, оскільки їй було повідомлено про засідання комісії телефоном тільки 19 травня 2022 року, тобто за сім днів (із них тільки 4 робочих дні) до дати проведення засідання комісії (засідання проведено 26 травня 2022 року).
Позивач офіційно працює та має постійний дохід, що дозволяє їй утримувати дитину, не вживає алкоголь, наркотичні засоби та на відповідних обліках не рахується. Відповідно до характеристики Згурівської селищної ради позивач характеризується з позитивної сторони.
Оскільки позивач працевлаштована, має постійний дохід, постійне місце проживання, тобто забезпечена житлом, нею забезпечені належні умови для проживання дитини, її виховання і утримання, відповідально ставиться до виконання своїх батьківських обов'язків, у зв'язку з чим Служба у справах дітей повинна була визначити місце проживання малолітньої доньки з матір'ю.
Звертає увагу на те, що відповідач неодноразово вчиняв протиправні дії відносно матері та дитини, принижував матір у присутності дитини, не пускав до дитини та всіляко порушував законні права позивача, про що остання неодноразово зверталась до Служби у справах дітей та поліції. Також, вищевказані обставини можуть підтвердити свідки, аудіозаписи телефонних розмов.
Виходячи із змісту рішення та висновку, а також протоколу №3 засідання комісії з питань захисту прав дитини від 26 травня 2022 року, комісією з'ясовані виключно питання обстеження умов проживання (умови проживання рівні), наявності доходів батьків (батько на момент засідання комісії не працює та перебуває на обліку як безробітний), з'ясовано що дитина відвідує дошкільний навчальний заклад, а також встановлено що батько не перебуває на обліку у лікаря нарколога та до психіатра він ніколи самостійно не звертався.
При цьому, комісією взагалі не з'ясовані питання психоемоційного стану дитини, поведінки батьків стосовно дитини, особистих якостей батьків, відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною.
Вказує, що письмово про засідання комісії на 26 травня 2022 року позивача повідомлено не було: повідомлення було здійснено телефоном таким чином, що більшість документів ОСОБА_2 не змогла зібрати та вчасно подати для розгляду комісії. Про засідання комісії позивача повідомили тільки 19 травня 2022 року.
Крім того, при рівних умовах проживання дитини та того, що батько дитини на момент засідання комісії взагалі не працював, місце проживання дитини визначено разом із батьком. В основу прийнятого рішення покладено той факт, що на момент розгляду питання комісією дитина проживала із батьком.
Однак комісією не були з'ясовані обставини того, яким саме чином дитина залишилась із батьком. Так, після укладання шлюбу позивач та відповідач проживали разом за адресою батька: АДРЕСА_3 , хоча були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 . Там само була зареєстрована дитина після її народження ( АДРЕСА_2 ), а проживала разом з батьками за фактичним місцем проживання.
Батько скористався тим, що дитина зареєстрована та проживає за його адресою, фізично усунув матір від контактів із дитиною, а потім під час засідання комісії розповідав про те, що мати шість місяців не контактує з дитиною.
Також комісією у справах дітей не було враховано те, що за час спільного проживання:
батько ніколи не приймав участі у вихованні дитини: постійно працював на роботі, у вільний час займався ремонтом машини, рибалкою, полюванням, пошуком дорогоцінних металів з металошукачем та проводив свій час зі ОСОБА_6 ;
батько ніколи не займався навчанням та розвитком дитини, не навчав її читати, писати, малювати; не грав із дитиною в ігри, спрямовані на її розвиток (логічне мислення, творчості, тощо), не слідкував за гігієною дитини.
Крім того у висновку вказані недостовірні відомості, та зміст наданих пояснень позивача перекручено. Так, у висновку вказано, що мати не заперечує щоб дитина проживала із батьком для уникнення стресів, зважаючи на вік дитини та прив'язаність до батька. Ця інформація не відповідає дійсності, оскільки висновок суперечить протоколу, де міститься протилежна інформація, та яка відповідає наданим поясненням позивача: «Зі слів матері, ОСОБА_3 з грудня 2021 року проживає разом із батьком ОСОБА_1 .
Протягом цього часу вона бачила дитину лише декілька разів, оскільки батько чинить перешкоди у їх спілкуванні, доньку майже не бачить, тому вона заперечує щодо визначення місця проживання доньки з батьком».
« ОСОБА_2 - мати дитини, повідомила, що хоче щоб донька проживала з нею за адресою: АДРЕСА_1 ... Стверджує, що з донькою хотіла спілкуватися, але батько дитини не давав такої можливості....»
Таким чином мати дитини - ОСОБА_2 не надавала жодної згоди на проживання доньки ОСОБА_3 із батьком ОСОБА_1 .
Висновком встановлено порядок участі у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 матір'ю ОСОБА_2 та починаючи із червня 2022 року мати почала бачитись із дитиною та брати участь в її вихованні. До цього часу дитину бачила декілька разів виключно у зв'язку із протиправною поведінкою батька.
Під час зустрічей доньці комфортно із матір'ю, вона активно грає із нею, малює, мати читає книжки дитині, вони проводять активний відпочинок на дитячому майданчику. Дитина задоволена спілкуванням із матір'ю та постійно «тягнеться» до матері.
Однак, із самої першої зустрічі позивачу стало зрозуміло, що дитина відверто боїться батька та не хоче повертатись додому. Кожного разу, коли мати відводить дитину до батька, дитина починає плакати та всім своїми діями виказу небажання йти додому, вказувала на погане ставлення з боку батька.
Всі ці обставини (як позитивного відношення дитини до матері, так і небажання дитини повертатись додому) можуть підтвердити сама позивач, допитана як свідок, а також інші особи, свідки вищевказаних подій: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .
20 липня 2022 року ОСОБА_2 подано заяву до Служби у справах дітей та сім'ї Яготинської міської ради, в якій були викладені обставини занепокоєння психоемоційним станом дитини, небажання дитини повертатись до батька. Також, було викладення прохання з надання кваліфікованої допомоги психолога дитині, яка можливо стала свідком жорстокого поводження.
Відповіддю Служби у справах дітей та сім'ї Яготинської міської ради надано інформацію про те, що у відповідної служби не має кваліфікованого психолога по роботі із дітьми та направлено ОСОБА_3 до Яготинського інклюзивно-ресурсного центру для надання їй корекційної допомоги.
До цього часу, Яготинським інклюзивним-ресурсним центром не зроблено жодних дій направлених на виконання своїх обов'язків: із дитиною роботи не проведено, відповіді не надано.
Батько дитини зловживає своїми правами та користується тим, що дитина залишилась проживати разом із ним: під різними надуманими приводами він вчиняє перешкоди у спілкуванні дитини із матір'ю, вимагає щоб мати звітувала кожну годину, де вона з дитиною знаходиться.
13 серпня 2022 року ОСОБА_2 спілкувалась з ОСОБА_6 , яка є співмешканкою ОСОБА_1 , та остання розповіла наступне: «батько ОСОБА_1 застосовує фізичне насилля, яке полягає у тому що він кричить та б'є дитину».
Як батько він не виконує своїх навіть елементарних обов'язків, не слідкує за дитиною не переодягає, забуває годувати, тощо, усі ці функції виконує його співмешканка.
ОСОБА_6 повідомила, що за місцем проживання дитини досить часто відбуваються сварки, скандали та навіть бійки між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , свідком яких стає малолітня дитина. Розмова із ОСОБА_6 записана на телефон позивача.
У ніч з 12 на 13 серпня 2022 року ОСОБА_6 подано заяву до відділу поліції, про протиправні дії ОСОБА_1 в будинку спільного проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , та де (як вже було зазначено) проживає дитина позивача. У зв'язку із чим, до ВП (м. Яготин) № 2 Бориспільського районного управління поліції ГУНП в Київській області направлено адвокатський запит, з метою отримання інформації про звернення ОСОБА_6 до поліції та результати розгляду справи.
Окрім цього, ОСОБА_1 також викидав речі ОСОБА_6 із будинку (так само, як і робив раніше це із речами позивача).
Крім того, є встановлені факти того, що батько залишає малолітню ОСОБА_3 саму вдома, та у кращому випадку на догляд із іншою дитиною - ОСОБА_15 , вік сім років (яка є донькою співмешканки ОСОБА_6 ), а сам йде по своїх справах, фактично залишаючи дитину саму у будинку, що є небезпечним та неприпустимим, та утворює склад адміністративного правопорушення (стаття 184 КУпАП) та навіть кримінального правопорушення (стаття 166 КК України).
У зв'язку із чим, ОСОБА_2 звернулась із заявою до СВ ВП (м. Яготин) № 2 Бориспільського районного управління поліції ГУНП в Київській області, а саме: про те що, батько ОСОБА_1 вчиняє домашнє насилля відносно спільної дитини ОСОБА_3 .
Також 13 серпня 2022 року (після отримання інформації від ОСОБА_6 та написання заяв до поліції) ОСОБА_2 приїхала разом із працівниками поліції до будинку, де визначено місце проживання дитини із батьком, щоб пересвідчитись що із дочкою ОСОБА_3 все гаразд.
По приїзду за адресою проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ), останній демонстрував наявність у нього вогнепальної зброї (пістолет), з метою налякати ОСОБА_2 . Однак, при появі працівників поліції ОСОБА_1 сховав пістолет та нажаль працівники поліції ніяким чином на це не відреагували. І хоча позивач вказувала працівникам поліції про наявність зброї у відповідача, такі заяви були проігноровані. У зв'язку із тим, що у ОСОБА_1 є в наявності предмет, схожий на вогнепальну зброю, та він зберігає його за місцем проживання дитини, позивач була вимушена звернутись 16 серпня 2022 року до ВП (м. Яготин) № 2 Бориспільського районного управління поліції ГУНП в Київській області із відповідною заявою.
Таким чином, перебування спільної доньки ОСОБА_3 за адресою проживання батька ОСОБА_1 вкрай негативно впливає на психоемоційний стан дитини: дитина не хоче повертатись до батька додому, оскільки вдома негативна обстановка, пов'язана із скандалами, сварками та байдужим ставленням до дитини з боку батька.
З іншої сторони, у матері з дитиною позитивні відносини, дитина постійно радіє, коли бачить матір, із задоволення проводить із нею час: грає, мати читає книжки та малює із дитиною, коли дитина вдома із матір'ю дитина нагодована та перебуває в позитивному емоційному та психологічному стані.
22 листопада 2022 року від ОСОБА_1 подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 , у якій просив суд: визначити місцем проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання її батька ОСОБА_1 .
Позов обґрунтовано тим, що з 04 вересня 2015 року по 10 грудня 2021 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який за рішенням Яготинського районного суду Київської області від 10 грудня 2021 року розірвано (справа № 382/967/21).
З липня 2021 року по теперішній час сторони шлюбні відносини не підтримували, не відновлювали, проживали окремо, мали окремі бюджети та не вели спільного господарства. Рішення про припинення шлюбних відносин було прийнято сторонами обопільно та виважено.
Під час шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка з грудня 2021 року проживає разом з батьком ОСОБА_1 за його фактичним місцем проживання.
Так, з липня 2021 року після фактичного припинення шлюбу між сторонами, донька сторін ОСОБА_3 проживала з матір'ю ОСОБА_2 у селі Безуглівка Броварського району Київської області, але у грудні 2021 року мати дитини ОСОБА_2 привела дитину до батька дитини за місцем його проживання і залишила з ним, пояснивши при цьому, що вона не справляється з дитиною. Дівчинка була одягнена в забруднений одяг, брудна, голодна та злякана. Хоча станом на грудень 2021 року ОСОБА_3 було майже три роки, вона не вміла самостійно їсти та одягатися чи роздягатися, погано розмовляла, не вміла спілкуватися з дітьми, а дорослих боялася.
За таких обставин батько дитини ОСОБА_1 прийняв доньку ОСОБА_3 та забезпечив її всім необхідним, що потрібно для її віку, огорнув любов'ю та увагою. За рік дівчинка дуже змінилася на краще. За проханням батька з донькою у дитячому садку з грудня 2021 року працює дитячий психолог. Особливе, уважне ставлення до ОСОБА_3 проявили і всі працівники дитячого дошкільного закладу - закладу дошкільної освіти № 3 «Ромашка». Велике значення для розвитку та соціальної адаптації дитини справило близьке, тепле та чуйне спілкування зі Златою бабусі ОСОБА_16 та батька.
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Служби у справах дітей та сім'ї Яготинської міської ради з відповідною заявою про визначення місця проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 , але у зв'язку із запровадженим в Україні військового стану перевірка його заяви, проведення працівниками служби обстеження житлових умов дитини та кожного з батьків тощо, було закінчено лише у травні 2022 року.
За період з грудня 2021 року по 15 червня 2022 року матір дитини тільки кілька разів виявила бажання зустрітися з донькою, не брала участі в її утриманні, не цікавилася її життям.
На засіданні комісії з питань захисту прав дітей,яке відбулося 26 травня 2022 року, були присутні та давали свої пояснення і батько, і мати малолітньої дитини. При цьому як вбачається зі змісту протоколу № 3 засідання комісії з питань захисту прав дитини від 26 травня 2022 року та зі змісту висновку про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 та встановлення порядку участі у її вихованні матір'ю ОСОБА_2 , яка проживає окремо, - мати дитини, як і батько дитини, просила визначити місцем проживання доньки ОСОБА_3 її місце проживання, проте, оскільки дитина тривалий час проживала з батьком та має з ним тісний зв'язок, та з метою уникнення стресів у малолітньої доньки, ОСОБА_2 просила встановити порядок її участі у вихованні та вільному спілкуванні з донькою.
Відповідно до рішення виконкому Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області № 112 від 15 червня 2022 року такий порядок був встановлений та визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 з батьком.
Зазначає, що ОСОБА_2 не оскаржувалися ані висновок про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 та встановлення порядку участі у її вихованні матір'ю ОСОБА_2 , ані рішення виконкому Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області за №122 від 15 червня 2022 року «Про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 та встановлення порядку участі у її вихованні матір'ю, яка проживає окремо».
Вказує, що орган опіки та піклування, яким є Служба у справах дітей та сім'ї Яготинської міської ради, та орган місцевого самоврядування - виконком Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області, правильно, з врахуванням позиції обох батьків та інтересів малолітньої дитини вирішили спірні питання. Проте з плином часу ОСОБА_2 змінено раніше визначену позицію щодо її участі у вихованні дитини та у вільному спілкуванні з дитиною. І така її позиція висловлена у позовній заяві, з чим не може погодитися батько дитини, а тому подає до ОСОБА_2 зустрічний позов.
Ще перебуваючи у шлюбі, сторони за обопільною згодою зареєстрували місце проживання дитини за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 07 листопада 2024 року задоволено позов ОСОБА_2 .
Визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з її матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання матері.
Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у судовому засіданні не встановлено факту, що свідчив би про не зацікавлення позивачем за первісним позовом дитиною, не встановлено фактів грубого поводження позивача за первісним позовом з дитиною, привиттям їй поганих звичок, відсутністю нагляду за дитиною. З матеріалів справи вбачається, що у помешканні, де мешкає позивач за первісним позовом, створені належні умови для проживання та утримання дитини, яка забезпечена одягом та взуттям відповідного віку, сезону, продуктами харчування, засобами гігієни, іграшками та іншим. Позивач за зустрічним позовом, працює та має також необхідні умови для проживання та утримання дитини, яка забезпечена одягом та взуттям відповідного віку, сезону, продуктами харчування, засобами гігієни, іграшками та іншим.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Коваль Л.М. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Яготинського районного суду Київської області від 07 листопада 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 залишити без задоволення, а позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції, відповідно до змісту оскаржуваного рішення, дослівно цитує повний текст первісного та зустрічного позовів та, як правило, від першої особи, а також інші докази, що надаються сторонами, але при цьому основна частина судового рішення - мотивувальна, взагалі не містить належного обґрунтування висновків суду першої інстанції.
Апелянт вказує, що оскаржуване рішення є незрозумілим щодо висновку про задоволення первісного позову та залишення без задоволення зустрічного позову, бо мотивувальна частина рішення не має логічного спрямування. Крім того, оскаржуване судове рішення за наявності дуже великої кількості граматичних та стилістичних помилок є незрозумілим та не відповідає вимогам, які ставляться до судового рішення.
Зазначає, що суд першої інстанції при ухвалені судового рішення допустив перекручення доказів. Так, у тексті оскаржуваного рішення наведено посилання на те, що на підставі судового наказу з ОСОБА_1 на утримання малолітньої доньки стягуються аліменти та те, що станом на січень 2023 року його заборгованість зі сплати аліментів склала суму 16 474 грн 69 коп.
Проте такі обставини, встановлені судом, спростовується доказами, які містяться у матеріалах справи, зокрема: копією судового наказу від 08 липня 2022 року, виданого Яготинським районним судом Київської області у справі № 382/610/22 (том 1, а. с. 68-68 зв.) та розрахунком заборгованості зі сплати аліментів станом на січень 2023 року, виданим Яготинським РВ ДВС (том 1, а.с. 128).
На думку апелянта, така помилка суду першої інстанції вплинула на висновок суду щодо залишення без задоволення його позову, а тому рішення суду навіть за наявності лише такої обставини є незаконним.
Вказує, що ОСОБА_2 не оскаржувала ані висновок про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 та встановлення порядку участі у її вихованні матір'ю ОСОБА_2 , ані рішення виконкому Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області №112 від 15 червня 2022 року «Про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 та встановлення порядку участі у її вихованні матір'ю, яка проживає окремо.»
Також, судом при ухваленні судового рішення допущені такі значні порушення, а саме: врахування судом під час розгляду справи неналежних та недопустимих доказів, які було покладено в основу оскаржуваного рішення, а саме: аудіо запис, наданий позивачем за первісним позовом, який суд першої інстанції вирішив дослідити, не зважаючи на протест відповідача за первісним позовом.
Цей доказ є записом телефонних розмов ОСОБА_2 з ОСОБА_1 та його співмешканкою, відповідач за первісним позовом був категорично проти поширення у такий спосіб інформації про його особисте життя та втручання у нього. Робити запис голосу людини можна тільки з її дозволу, у інших випадках це вважається порушенням її інтересів та прав.
Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 09 січня 2025 року частково задоволено заяву Крепель Д.І. про стягнення витрат на правничу допомогу.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 9 500 грн.
В решті вимог відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що враховуючи категорію справи, а також обсяг фактичних витрат, понесених стороною позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх необхідність та доцільність, враховуючи, невчасне направлення сторонам доказів саме представником позивача, відповідно до вимог ЦПК України, що призводило до оголошення перерви, та надання часу для ознайомлення сторонам у справі, а також враховуючи, що адвокат вправі сам визначатись щодо транспорту, яким прибуває до суду та це не є витратами саме в розуміння надання правничої допомоги, а є витратами пов'язаними з явкою до суду, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 9 500 грн.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_2 - адвокат Крепель Д.І. подав апеляційну скаргу, у якій вона просить скасувати ухвалу Яготинського районного суду Київської області від 09 січня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про стягнення витрат на правничу допомогу у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що попередній розрахунок витрат був зроблений у сумі 25 000 грн.
Такий розрахунок зроблений виходячи із того, що буде слухатись тільки первинна позовна заява: 1-2 засідання - на підготовче судове засідання, 2 засідання - допит свідків, 2 засідання - дослідження аудіозаписів, 2 засідання - вступні слова сторін (пояснення) та дослідження письмових доказів. Тобто, виходячи із категорії справ, її складності, представник позивача розраховував на 8 судових засідань.
Однак, ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, у зв'язку із чим виникла необхідність в дослідженні нових доказів, свідків, було проведено щонайменше 16 судових засідань. У зв'язку із чим вартість понесених судових витрат на правничу допомогу збільшилась до 50 000 грн, про що було укладено додаток до договору від 07 березня 2024 року.
Такі додаткові витрати представник позивач не міг перебачити на час підготовки та подання первинної позовної заяви до суду.
Апеляційна скарга також обґрунтована тим, що судом першої інстанції не враховано:
складність справи, у зв'язку із тим, що відповідач ОСОБА_1 звернувся із зустрічними позовними вимогами, разом із зустрічними вимогами ОСОБА_1 подав нові письмові докази, які треба було досліджувати. Адвокат Хавтирко Д.В. неодноразово подавав додаткові письмові докази, у зв'язку із чим суд був вимушений відкладати розгляд справи, для того, щоб усі сторони ознайомились, виклик свідків, залучення до справи дитячого психолога, а також неодноразово викликався працівник поліції;
час, витрачений адвокатом на виконання договору та обсяг виконаних робіт, оскільки у справі відбулось 16 судових засідань, де адвокат брав участь у всіх судових засіданнях;
тривалість судових засідань, які відбувались, згідно з протоколами судових засідань в середньому становила від 30 хвилин до 1,5 год. Адвокат Крепель Д.І. займав активну позицію в дослідженні доказів, надавав пояснення, по кожному доказу висловлював свою позицію (доводи, міркування), задавав питання свідкам, заперечував щодо клопотань сторони відповідача, тощо.
Також адвокатом виконувалися такі роботи, як: ознайомлення із матеріалами, що надані замовником для підготовки та подання позовної заяви визначення предмету та підстав позову; підготовка та подання позовної заяви про визначення місця проживання дитини; підготовка та подання клопотання про залучення третьої особи; підготовка та подання клопотання про долучення письмових доказів по справі; підготовка та подання клопотання про допит свідків; надання усних консультацій щодо предмету та підстав позову, порядку подання позову та розгляду справи в суді, та інших правових питань пов'язаних із захистом порушених цивільних прав замовника.
Апелянт вказує, що суд послався на те, що додаток № 1 до договору № 16/09/22 про надання адвокатських послуг не є належним доказом, оскільки містить посилання на Дарницький районний суд міста Києва. Однак це є технічною помилкою і у ОСОБА_2 при перевірці інформації на сайті Судової влади України відсутні будь-які справи в Дарницькому районному суді міста Києва. Основний же договір № 16/09/22 від 16 вересня 2022 року чітко визначає, що послуги надаються у справі, яка розглядається Яготинським районним судом Київської області.
Середня вартість послуг адвоката становила від 1 000 до 3 000 грн за одне судове засідання залежно від обсягу роботи, що відповідає ринковим цінам. У свою чергу, згідно з умовами основного договору № 16/09/22 про надання правової допомоги та додатків до нього вартість одного засідання разом із явкою адвоката становить 3000 грн, із врахуванням транспортних витрат.
У такому випадку загальна сума перевищує обумовлені із клієнтом - 50 000 грн (3 000 грн х 16 засідань = 48 000 грн + витрати, пов'язані письмовою роботою по складанню документів (2 000 + 6 000 + 2 000 + 1 000 +1 000 + 1 000) = 61 000 грн.
Отже, на думку скаржника, загальна вартість правничої допомоги у розмірі 50 000 грн є цілком обґрунтованою.
Також в апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції залишена поза увагою правова позиція Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року (справа № 826/1216/16), відповідно до якої, для відшкодування витрат на правничу допомогу не обов'язковим є надання доказів фактичної оплати, головним є обсяг виконаної роботи та її складність.
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Коваль Л.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Крепеля Д.І., у якому він просить відхилити апеляційну скаргу, а розмір витрат на правничу допомогу зменшити до суми 1 500 грн.
Відзив обґрунтовано тим, що при поданні позовної заяви позивачем не було надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, а також не було надано копії договору про надання правничої допомоги, з якого можливо було б з'ясувати на яких умовах надається така правнича допомога.
У позовній заяві позивачем/представником позивача лише зазначено, що позивач понесла (очікує понести) витрати на правову допомогу у розмірі 25 000 грн.
Вказує, що між сторонами договору № 16/09/22 взагалі не узгоджено питання з оплати послуг з правничої допомоги (умову щодо оплати однієї години робочого часу адвоката чи з оплати послуг адвоката у судових засіданнях тощо).
Наданий представником позивача такий документ як додаток № 1 до договору № 16/09/22 про надання адвокатських послуг не є у цій справі належним та допустимим доказом, оскільки стосується надання послуг «виконавцем «замовнику» у Дарницькому районному суді міста Києва.
Вказує, що не погоджується із збільшенням суми з оплати послуг за надання правничої допомоги до суми 50 000 грн, оскільки не вважає розгляд судом зустрічного позову подвійним навантаженням на представника позивача.
Щодо визначення заявником розміру відшкодування витрат за надану правничу допомогу з його участі у судових засіданнях, а саме: за кожне засідання по 3 000 грн, вважає, що такий розмір витрат є необґрунтованим, не доведеним належними та допустимими доказами, не відповідає критеріям розумності, співмірності та реальності обсягу виконаної адвокатом юридичної та технічної роботи.
Деякі засідання у справі тривали по кілька хвилин, деякі були перенесені у зв'язку із відсутністю енергоживлення суду чи у зв'язку з оповіщенням сигналу «Тривога», а останні три засідання всі учасники справи були зайняті прослуховуванням аудіо-запису, наданого у якості доказу стороною позивача; оскільки стороною позивача не було зафіксовано та доведено інформацію, яка б свідчила про належність та допустимість цього доказу, то усі учасники справи у загальному кілька годин слухали нецензурну лексику.
Одночасно представником ОСОБА_1 - адвокатом Коваль Л.М. заявлено клопотання про поновлення строку для подання відзиву на апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Крепель Д.І., з посиланням на те, що апеляційна скарга отримана представником відповідача за зустрічним позовом на електронну пошту 30 квітня 2025 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника позивача за первісним позовом на ухвалу Яготинського районного суду Київської області від 09 січня 2025 року, надано учасникам справи строк п'ять днів з дня отримання копії ухвали, протягом якого може бути поданий відзив у письмовій формі на апеляційну скаргу.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Коваль Л.М. отримала копію ухвали апеляційного суду та копію апеляційної скарги 30 квітня 2025 року.
02 травня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Коваль Л.М. подала відзив на апеляційну скаргу.
Оскільки представником відповідача за первісним позовом подано відзив на апеляційну скаргу у межах п'ятиденного строку з дня отримання копії ухвали, строк нею не пропущено, а тому відсутні підстави для вирішення судом апеляційної інстанції питання про його поновлення.
Від представника ОСОБА_2 - адвоката Крепель Д.І. надійшли письмові пояснення як заперечення на апеляційну скаргу.
Письмові пояснення обґрунтовані тим, що рішення виконкому Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області № 112 від 15 червня 2022 року не виконувалось в першу чергу батьком дитини. З грудня 2023 року дитина почала проживати із матір'ю за згодою батька, який сам у телефонній розмові повідомив про це ОСОБА_2 . На той час, коли дитина останні три місяці проживала із батьком, у дитини погіршився стан здоров'я, та оскільки в суді першої інстанції позивач неодноразова піднімала питання про здоров'я дитини, батько вирішив не ризикувати. Батько фактично надав згоду на зміну місця проживання дитини, тобто визначення проживання дитини за місцем проживання матері. 3акон не зобов'язує скасовувати окремо рішення виконкому Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області за № 112. ОСОБА_1 заперечував проти дослідження матеріали аудіозаписів телефонних розмов, оскільки вони підтверджують приниження, які зазнала матір дитини (підчас і в присутності дитини) у розмовах із батьком дитини.
Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Крепель Д.І. у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги на ухвалу суду та заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача за первісним позовом.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Коваль Л.М. у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги на рішення суду та заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача за первісним позовом.
Представник Згурівської селищної ради - Лобода Т.О. просила задовольнити апеляційну скаргу на ухвалу суду та заперечувала проти задоволення апеляційної скарги на рішення суду.
Представник Служби у справах дітей та сім'ї Яготинської міської ради - Михайліченко Л. надіслала клопотання про розгляд справи без участі представника, у якому підтримала рішення виконавчого комітету Яготинської міської ради від 15 червня 2022 року № 122.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.
З матеріалів справи вбачається, що 04 вересня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 12 т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народилася дитина ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 13 т. 1).
Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 10 грудня 2021 року у справі № 382/967/21 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а.с. 14 т. 1).
Рішенням Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області № 112 від 15 червня 2022 року, з урахуванням висновку Служби у справах дітей та сім'ї Яготинської міської ради від 08 червня 2022 року, визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із батьком та встановлено порядок участі у вихованні дитини матір'ю, яка проживає окремо (а.с.15-19, 64-67, т. 1).
Відповідно до характеристики, виданої Згурівською селищною радою Безуглівського старостинського округу 22 лютого 2022 року, ОСОБА_2 працює у АТ «ПУБМ», за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, спиртними напоями не зловживає (а.с. 20-22, т. 1).
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є вихованкою закладу дошкільної освіти № 3 «Ромашка», але з 21 січня 2022 року дитина заклад не відвідує, що підтверджується довідкою від 26 лютого 2022 року (а.с. 21 т. 1).
Згідно з довідкою, виданою АТ «ПУБМ» 18 липня 2022 року, ОСОБА_2 працює в АТ «ПУБМ» з 09 вересня 2021 року, займає посаду старшого кредитного фахівця сектору продажів Київської області. Загальна сума її доходу за період з 01 листопада 2021 року по 30 червня 2022 року становить 62 790 грн 69 коп. (а.с. 22 т. 1).
20 липня 2022 року ОСОБА_2 звернулася до Служби у справах дітей та сім'ї Яготинської міської ради із заявою, у якій просила сприяння у наданні кваліфікованої психологічної допомоги її доньці, у зв'язку з тим, що після її зустрічей із донькою ОСОБА_3 донька плакала та не хотіла повертатися до батька ОСОБА_1 , жалілася на грубе поводження зі сторони батька (а.с. 23 т. 1).
Відповідно до відмітки у паспорті громадянина України серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 55 т. 1).
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_4 , виданого Яготинським УПСЗН 21 січня 2008 року, ОСОБА_1 є інвалідом з дитинства III групи довічно (а.с. 56 зі звороту т. 1).
Відповідно до посвідчення категорії І серії НОМЕР_5 , виданого 10 листопада 2020 року Київською облдержадміністрацією, ОСОБА_1 є потерпілим від Чорнобильської катастрофи та має пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с. 55-56 т. 1).
З Витягу з реєстру застрахованих осіб - індивідуальні відомості про застраховану особу від 31 жовтня 2022 року вбачається, що ОСОБА_1 за 2021 рік мав сукупний дохід 213 579 грн 32 коп.; за серпень та вересень 2022 року - 22 764 грн 65 коп.
Відповідно до довідки про доходи № 4521 0451 5355 7518 ОСОБА_1 є пенсіонером і перебуває на обліку в Переяслав-Хмельницькому об'єднаному управлінні ПФУ в Київській області та отримує пенсію, сума пенсії за період з 01 листопада 2021 року по 31 жовтня 2022 року становить 50 593 грн 84 коп. (розмір пенсії за один місяць - 4 388 грн 82 коп.) (а.с. 58 т. 1).
З довідки № 275 від 31 жовтня 2022 року, виданої ОСОБА_1 Яготинською районною філією КОЦЗ Державного центру зайнятості, за період з грудня 2021 року по серпень 2022 року останньому, як безробітному виплачено у загальному 66 514 грн 21 коп. (а.с. 59 т. 1).
Наказом від 17 серпня 2022 року № 1254-к ОСОБА_1 прийнято на роботу в ТДВ «Яготинський маслозавод» з 18 серпня 2022 року налагоджувальником устаткування у виробництві харчової продукції у ремонтно-механічний цех (а.с. 60 т. 1).
Згідно з характеристикою ТДВ «Яготинський маслозавод» від 01 листопада 2022 року ОСОБА_1 за час роботи на підприємстві зарекомендував себе як відповідальний сумлінний працівник, свої посадові обов'язки виконує без зауважень (а.с. 61 т. 1).
Відповідно до характеристики за місцем проживання, виданої депутатом Яготинської міської ради, ОСОБА_1 за час проживання у м. Яготині зарекомендував себе з позитивної сторони, з сусідами підтримує дружні стосунки, проявляє допомогу у побуті, у порушенні громадського порядку замічений не був, відповідальний та доброзичливий батько, який самостійно виховує неповнолітню доньку ОСОБА_3 . Стосунки між батьком та донькою дуже щирі та теплі, у доньки присутня повага до батька (а.с. 61 зі звороту т. 1).
З довідки № 991 від 07 листопада 2022 року, виданої КНП Яготинської міської ради «Яготинський центр первинної медико-санітарної допомоги», вбачається, що дитина ОСОБА_3 у період 19 вересня 2022 року по 03 вересня 2022 року лікувалася з приводу Соvid-19. Під час оглядів дитина була у супроводі батька ОСОБА_1 (а.с. 62 т. 1).
Відповідно до довідки № 19 від 05 листопада 2022 року ОСОБА_3 є вихованкою закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 3 «Ромашка» з 2016 року і по теперішній час. Дитиною опікується батько (а.с. 62 зі звороту т. 1).
Згідно з психологічної характеристики на ОСОБА_3 , виданої практичним психологом закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу №3 «Ромашка» ОСОБА_19 , вихованням дитини на даний момент займається батько, встановлено, що тато для дитини є значимим у сім'ї, найбільш емоційно-близьким членом сім'ї. Дитина демонструє потребу у турботі та догляді. Рівень тривожності дитини відповідає віковим нормам, але характер взаємин у сім'ї у дитини викликає неспокій, особливо ситуації в яких батьки не приділяють достатньої уваги дитині, також дитина негативно реагує на ситуації, в яких інші діти ігнорують або агресивно поводяться (а.с. 63 т. 1).
Згідно з педагогічної характеристики ОСОБА_3 , виданої вихователем середньої групи № 2 закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу №03 «Ромашка» ОСОБА_20 , у садочок та з садочка дитину приводить та забирає батько дитини, він же платить за харчування. Тато постійно цікавиться поведінкою доньки у садочку, її станом та відносинами з однолітками, під час дистанційного навчання батько з нею виконував усі завдання вихователя. Тато позитивно впливає на дитину. Злата постійно його згадує і радіє, коли бачить його ввечері (а.с.63 зі звороту т. 1).
Судовим наказом Яготинського районного суду Київської області від 08 липня 2022 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дитину ОСОБА_3 (а.с. 68 т. 1).
Відповідно до висновку оцінки потреб сім'ї та акта оцінки потреб сім'ї вбачається, що станом на 03 лютого 2023 року у ОСОБА_3 , яка проживає з батьком ОСОБА_1 , відсутні ознаки психологічної травми, у будинку чисто і створені умови для проживання дитини (а.с. 83-87 т. 1).
Згідно з актом проведення оцінки рівня безпеки дитини від 03 лютого 2023 року, складеного фахівцем Центру соціальних служб Яготинської міської ради, батько дитини ОСОБА_1 належним чином виконує батьківські обов'язки, доньці з ним безпечно, та відповідно до акта обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_3 , , вбачається, що для дитини створені належні умови проживання та є все необхідне для розвитку дитини (а.с. 83-93 т. 1).
20 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Служби у справах дітей та сім'ї Яготинської міської ради із заявою про те, що ОСОБА_2 з їх спільною донькою ОСОБА_3 , виїхала до АДРЕСА_4 , та перешкоджає йому у спілкуванні з дитиною (а.с.110 т. 1).
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Служба у справах дітей та сім'ї Яготинської міської ради здійснює державне управління загального характеру на підставі положення про Служба у справах дітей та сім'ї Яготинської міської ради затвердженого рішенням Яготинської міської ради 23 грудня 2021 року № 3076-23-VIII (а.с. 109,111-11 т. 1).
19 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Відділення поліції № 2 Броварського РУП про прийняття мір до його колишньої дружини ОСОБА_2 , яка не повернула дитину, що є порушенням графіку відвідування (а.с. 124 т. 1).
21 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Служби у справах дітей та сімей Згурівської сільської ради із заявою, в якій просив провести роботу з його колишньою дружиною ОСОБА_2 щодо усунення перешкод у спілкуванні з донькою ОСОБА_3 (а.с. 126 т. 1).
Будинок за адресою: АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування (а.с. 127 т. 1).
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного старшим державним виконавцем Ягориського ВДВС у Бориспільському районі Київської області, за виконавчим листом № 382/610/22 ОСОБА_2 має заборгованість за аліментами за період з серпня 2022 року по січень 2023 року у розмірі 16 474 грн 69 коп. (а.с. 128 т. 1).
Згідно з довідкою, виданою закладом дошкільної освіти №3 «Ромашка», ОСОБА_3 не відвідувала заклад дошкільної освіти 20 і 21 лютого 2023 року, з 22 по 24 лютого, заклад працює в форматі онлайн (а.с. 129 т. 1).
Висновком Згурівської селищної ради Броварського району Київської області, затвердженим рішенням виконавчого комітету Згурівської селищної ради від 30 березня 2023 року № 110, визнано доцільним визначити місце проживання дитини разом з матір'ю ОСОБА_2 (а.с. 140-145 т. 1).
Згідно з Витягом з протоколу №4 комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Згурівської селищної ради від 22 березня 2023 року визначено місце проживання ОСОБА_3 з матір'ю ОСОБА_2 , що підтверджується висновком про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи від 15 березня 2023 року та висновком оцінки потреб сім'ї (а.с. 168-179, 192-194 т. 1).
Відповідно до акта обстеження умов проживання, складеного Службою у справах дітей та сім'ї Згурівської селищної ради Броварського району Київської області від 09 березня 2023 року, за адресою: АДРЕСА_4 , у сім'ї ОСОБА_2 створені належні умови для проживання та утримання та розвитку дитини (а.с. 179 т. 1).
Листом Згурівської селищної ради Броварського району Київської області від 07 березня 2023 року на запит адвоката Коваль Л.М. повідомлено, що звернення ОСОБА_1 від 21 лютого 2023 року розглянуто та надано відповідь, 02 березня 2023 року проведено бесіду з ОСОБА_2 за місцем її проживання щодо усунення нею перешкод у спілкуванні донькою. Відповідно до акта обстеження умов проживання встановлено, що малолітня ОСОБА_3 проживає з матір'ю за адресою: АДРЕСА_4 , де створені належні житлово-побутові умови проживання (а.с. 217 т. 1).
Відповідно до відповіді ВП № 2 Броварського РУП ГУНП в Київській області від 24 березня 2023 року за повідомленням ОСОБА_1 від 02 березня 2023 року щодо прийняття заходів щодо розшуку неповнолітньої доньки ОСОБА_3 встановлено, що ОСОБА_3 знаходилась за місцем мешкання своєї матері ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4 . Співробітниками ВП №2 Броварського РУП ГУНП в Київській області проведено перевірку, за результатами якої прийнято рішення про направлення матеріалів до служби у справах дітей Яготинської міської ради для прийняття рішення по суті, у порядку статті 255 КУпАП, щодо притягнення до відповідальності ОСОБА_2 за невиконання рішення виконавчого комітету Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області від 15 червня 2022 року №112 «Про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 та встановлення порядку участі у її вихованні матір'ю, яка проживає окремо» відповідно до частини 5 статті 184 КУпАП (а.с. 221 т. 1).
Згідно з довідкою від 26 травня 2023 року, виданою ФОП ОСОБА_21 на адвокатський запит адвоката Коваль Л.М. повідомлено, що ОСОБА_2 почала стажуватися з 01 жовтня 2022 року по 12 лютого 2023 року, не добувши стажування з випробувальним терміном, припинила стажування за власним бажанням (а.с. 224 зі звороту т. 1).
ОСОБА_2 зверталася зі скаргами на бездіяльність Служби у справах дітей та сім'ї Яготинської міської ради та ВП № 2 (м. Яготин), зокрема до департаменту Міністерства соціальної політики, офісу Президента України, офісу Генерального прокурора, уповноваженого Верховної Ради України, Київської обласної прокуратури, крім того ОСОБА_2 неодноразово подані заяви та скарги до правоохоронних органів, до Служби у справах дітей та інших компетентних органів, представником позивача подані адвокатські запити до поліції, дитячої клініки та закладу дошкільної освіти щодо отримання необхідної інформації для встановлення всіх обставин що мають значення для справи (а.с.227-260 т. 1).
Відповідно до відповіді закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Журавка» Згурівської селищної ради Броварського району Київської області на запит адвоката Коваль Л.М. станом на 14 липня 2023 року дитина ОСОБА_3 ЗДО «Журавка» не відвідувала жодного дня, телефонуючи ОСОБА_2 кожного разу обіцяла, що водитиме (а.с. 3 т. 2).
Згідно з відповіддю закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу «Веселка» Згурівської селищної ради Броварського району Київської області на запит адвоката Коваль Л.М. ОСОБА_3 не була і не є вихованкою цього закладу (а.с. 4 т. 2).
З відповіді Бориспільського РУП ГУНП в Київській області від 14 квітня 2023 року вбачається, що ОСОБА_2 за період з травня 2022 року по лютого 2023 року сім разів зверталася до поліції із заявами про те, що ОСОБА_1 перешкоджає їй бачитися з дитиною (а.с. 8 т. 2).
Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні пояснила, що є вихователем дитячого садочку в який ходила ОСОБА_3 . Дитина відвідувала садочок восени 2022 року, потім шість місяців не ходила в зв'язку з повномасштабним вторгненням, а також грудень 2022 року та січень 2023 року. Дівчинка спокійна, розумово розвинена, спокійна, комунікабельна. Якщо були згадки про сім'ю були, то дитина плакала. Дитину то батько, то мама, хто із них приводив до садочка, а інший забирав. Дитина про обох батьків добре відзивалась. Дитина чи з мамою, чи з батьком була, то одяг був чистий, доглянута дитина була в обох. З дітьми дитина спілкувалась, дитина в повній мірі має нормальний розвиток, в тому числі і в спілкуванні з дітьми. Не пам'ятає щоб з даною дитиною працював психолог, якщо є необхідність, то психолог працює з дитиною. Батько приказував, щоб дитину мамі не надавали, проте, оскільки відповідного документа не було, то лише повідомляли, що мама забрала чи прийняла дитину. Мама телефонувала запитувала, як дитина. У той період до садочка більше водив тато дитину, проте були дні, що і тато проводив дитину.
Психолог з інклюзивного центру ОСОБА_22 у судовому засіданні зазначила, що мама дитини зверталась щодо потреб дитини, та дитина розвивалась відповідно до віку, вольово-емоційна сфера виявилась порушена, оскільки виявлялась тривожність, скутість, сором'язливість і лише з мамою у дитини була відсутня тривожність за її підтримки.
Після розмови з психологом, і проведення заняття, у дитини підвищилась самооцінка, подолання присутні тривожності, поступово налагодився контакт з дитиною у психолога. Спілкування з психологом відбувалося біля двох місяців.
На час складення висновку продовжувалось спілкування з психологом, та зазначене носить рекомендаційний характер. Стан дитини покращився, динаміка позитивна. Тривожність у дитини виявлена в зв'язку з розлученням батьків. Про тата дитина говорила неохоче, намалювати його відмовилась, як говорили про тата було присутнє тремтіння, фізичні ознаки переживання.
Присутня прив'язаність до мами, в тому числі присутній стан дитини, коли забрали від мами дитину. З психологом спочатку була бесіда у присутності мами.
На момент обстеження дитина не перебувала у садочку у зв'язку з переїздом.
При цьому поведінкових порушень в дитини не виявлено. Психолог у спілкуванні з дитиною діяв відповідно до встановленої методики, затвердженої Міністерством освіти України.
Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні показала, що є вихователем методистом, а також практикуючим психологом дитячого садочку, в який ходила ОСОБА_3 .
Дитина з молодшої групи, себе проявила як врівноважена, прив'язувалась до вихователів, та при їх зміні переживала. Це особливість дитини щодо пристосування до нової людини.
Минулого року відвідувала дитячий садочок. Агресивною не була, змін на психологічному напрямку не було. В адаптаційному періоді у садочку, важко розкривалась.
Злату у садочку забирали і тато, і мама. Батьки не звертались щодо проведення відповідних бесід з дитиною як до психолога.
Від вихователів не було звернень, що з дитиною щось не так і потрібна допомога психолога. Дитина на поганий стан чи стан здоров'я не скаржилась.
Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні показала, що вона є мамою відповідача за первісним позовом. У 2021 році позивач з батьком добровільно їй віддали дитину на виховання. Оскільки батько дитини два дні працює, а два дні вдома, то вона допомагала виховувати дитину. Коли вдома її син - сам виховує дитину. Дитина відвідує садочок. Мати дитини брала дитину на вихідних, у тому числі з ночівлею.
Вважає, що подання її сином позову про стягнення аліментів було підставою подачі цього позову.
Щодо стану здоров'я - відвідували дитячу лікарню у м. Боярка Київської області. Дитина перебуває у с.Безуглівка Згурівського району, батьки позивача за первісним позовом вживають спиртне, у садочок у селі дитина не ходить.
З 28 лютого позивач не дає спілкуватись з дитиною, вони набрали подарунків дитині, але їх не впускали у двір, викликали службу у справах дітей та поліцію. Звертали увагу служби у справах дітей, щодо того як є в будинку, в тому числі брудно, який має дві кімнати, спальню та кухню. Дитина більш потайна, прив'язана до матері.
З дитиною у дитячому садочку працювали психологи, вихователі. Дитина перебувала зі своїм батьком з осені 2021 року по 20 січня 2023 року, оскільки батьки матері написали їм щоб забрали дитину. Мати дитини їздила лише на вихідних до дитини. Дитина скучала за мамою, проте звикла і до тата, з татом була два дні, і з нею була. Спочатку дитина боялась суспільства, а потім відновилась. Мати дитини не зверталась, щоб кудись повезти дитину, активно не брала участі у розвитку дитини. Один раз мама дитині подарунок привезла. Дитину мама забирала до свого місця проживання, нового одягу дитині не купувала.
Дитина розповідала, що мама збирала чеки, що купувала. Мама не зверталась, щоб збільшити час спілкування з дитиною.
Вона є пенсіонером та приватним підприємцем, працює весь тиждень окрім понеділка з 8 до 12 години дня. Її чоловік доглядає за дитиною, якщо вона зайнята. В садочок відводили ОСОБА_3 як син, так і вона, якщо він на роботі.
Не бачила, щоб мати чи батько погано ставились до дитини.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що знає обох сторін по справі, під час їх шлюбу спочатку не було сварок, потім відповідач за первісним позовом змінився, став агресивний до дружини та сусідів і сім'я розпалась.
Одного разу було, що відповідач за первісним позовом дав ляпасу позивачу за первісним позовом у присутності дитини, і дитина заплакала, позивач кричала, що викличе поліцію.
Відповідач за первісним позовом викинув речі позивача за первісним позовом. Це було восени прохолодно було. 01 травня 2022 року, коли дитина проживала з батьком, теж були викинуті речі, але співмешканки. Це відбувалось біля її воріт, тому все і бачила, була швидка допомога та поліція, це було о 6 ранку, тому дитина бачила це. Були присутні, як відповідач за первісним позовом, що нецензурно лаявся в адресу позивача за первісним позовом.
Коли позивач за первісним позовом забирала дитину від відповідача за первісним позовом, то тільки у присутності поліції, бо він не віддавав дитину матері. Проте не часто, але батько віддавав дитину матері. І дитина тягла руки до мами та поліції.
Бачила як ОСОБА_3 гуляла з дівчинкою співмешканки відповідача за первісним позовом. Дитина завжди була з позивачем за первісним позовом, біля неї була, коли сторони у справі спільно проживали, завжди весела з мамою дитина була, віддає перевагу мамі. Іноді відповідач за первісним позовом та позивач та ОСОБА_3 разом ввечері ходили. У відповідача за первісним позовом був активний відпочинок, свої захоплення.
Бачила як співмешканка відповідача за первісним позовом ходила гуляла зі ОСОБА_3 та своєю донькою.
Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні показала, що із сторонами у справі були раніш сусідами, спілкувались раніш, гарна сім'я була, потім із світлин у інтернеті дізналась, що ОСОБА_1 має іншу дружину. Сім'я розпалась у липні 2021 року, було чутно сварки, в тому числі щодо того факту, що ОСОБА_1 не віддавав дитину матері, була також поліція.
Дуже агресивна поведінка була у відповідача у справі за первісним позовом по приїзду поліції, а мати дитини плакала, просила щоб їй дитину віддали. Оскільки було тепло, то це було чути, все відбувалось біля їх домоволодіння. Також було чути сварки щодо дитини і у вихідний день, і поліція була після того як по рішенню мати забирала дитину від батька, але він говорив, що пропала дитина.
Мати дитини теж викликала поліцію, як їй не віддавав батько дитину. Мати дитини водила дитину до садочка, був адаптаційний період. Як відноситься до дитини відповідач за первісним позовом не бачила, оскільки він був на роботі чи займався своїми захопленнями.
Свідок ОСОБА_24 у судовому засіданні показала, що здійснювали виїзд за місцем проживання позивача за первісним позовом, щодо умов де проживає дитина, то чисто було, дитина одягнена, дитина скута була, злякалась, що чужі люди та боялась, що можуть її забрати. Біля 10 хвилин дитина не йшла на контакт, дитина тільки слухала, та була біля мами, боялась від мами піти. На той момент не було видно в дитини будь-яких захворювань. Проте були наявні ознаки психологічної травми, тому було рекомендовано проводити заняття з психологом, дитина лякалась. Всі необхідні довідки з лікарні мама показувала, бо в дитини був бронхіт. Харчування дитини відповідало віку дитини, було різноманітним. Потім був виїзд, коли стан дитини змінився, вже дитина не злякалась, як приїхали, дитина усміхалась, показувала свої розмальовки і причиною зміну стани дитини, був емоційний стан сім'ї. Дитина спілкується з іншими дітьми. Їм не відомо чи на даний час дитина перебуває у садочку, надану інформацію вони не перевіряють. Дитина з мамою, проживає у будинку дідуся та бабуся, де робиться ремонт.
В будинку було чисто та прибрано, дитина вдягнена була, температура в будинку була комфортна, наявні зошити та розмальовки щодо розвитку дитини.
Практичний психолог Яготинського будинку дитячої та юнацької творчості Яготинської міської ради ОСОБА_25 у судовому засіданні зазначила, що обоє батьків зацікавлені у вихованні дитини. Для гармонійного розвитку дитини, найкраще це домовленість між батьками, оскільки обоє мають право на виховання дитини. Для кращого розвитку і соціалізації дитини, краще відвідувати дошкільний заклад. Також добре коли займаються вдома з дитиною.
Значно впливає на дитину, якщо є певний вплив, не бачитись з батьком. Слабка психіка може говорити, що хтось не потрібен, проте обоє батьків потрібні, оскільки у відсутність мами буде відчуття, що чогось не вистачає та дитина в майбутньому буде думати, що з нею щось не так, це може проявлятись у майбутньому, у підлітковому віці.
Батьки можуть звернутись до дорослого психолога, чи до психолога щодо виховання дитини. Батько та мати повинні брати участь у вихованні дитини.
Так, участь дитини у різних гуртках, це розвиток та соціалізація дитини. Відразу погані спогади не зникнуть, особливо у дівчинки, можливо у підлітковому віці. Проте як підросте пояснювати, домовлятись обом батькам, щоб вона не винила себе в чомусь, і знала, що її люблять обоє батьків.
Щодо часу щоб забути погані спомини, то залежно від захисної реакції психіки дитини, її індивідуальності, адаптації до тих чи інших умов, від чого і залежить період часу за який дитина може забути погані спомини.
Для початку потрібно, що обоє батьків спілкувались без криків, якщо буде без спілкування з батьком, то може виникнути чи упереджене ставлення до чоловіків, чи навпаки надмірна увага до них, чи може навіть боятись чоловіків. В дитячій психіці це приховується глибоко, а в підлітковому віці може проявлятись. Є обоє батьків, тому дитина потребує обох батьків.
При цьому, батьки повинні порозумітись, щоб дитина бачила нормальне спілкування між батьками. Оскільки якщо одну сторону визнає дитина, то розвивається невпевненість у собі, тому діти замикаються.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно зі статтею 7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини 1 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Статтею 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Сімейні спори, які стосуються інтересів дітей та їх батьків, необхідно розглядати з урахуванням принципів правового статусу дитини, які закріплені у Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 21 грудня 1995 року), зокрема, при ухваленні всіх рішень, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси мають першорядне значення і повинні повністю й ефективно дотримуватися, держава має позитивні зобов'язання щодо дітей, щоб будь-які вжиті заходи ніколи не шкодили їхньому здоров'ю та розвитку (забезпечує у максимально можливій мірі безпечне життя і здоровий розвиток дитини).
У Європейській конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, ратифікованій Законом України від 03 серпня 2006 року № 69-V, зазначено, що предметом цієї Конвенції є - у найвищих інтересах дітей - підтримка їхніх прав, надання дітям процесуальних прав та сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи поінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосуються.
Для цілей цієї Конвенції розгляд судовим органом справ, що стосуються дітей, визнається розглядом сімейних справ, зокрема тих, що пов'язані зі здійсненням батьками своєї відповідальності, наприклад, стосовно місця проживання дітей і доступу до них.
Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування.
Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання суду, яке має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці всіх обставин в їх сукупності, оскільки не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.
У спорах про визначення місця проживання дитини суди мають крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановити та надати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків (моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, наркотичними речовинами, перебування на диспансерному нагляді, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності); відносини, які існують між кожним із батьків і дитиною (встановлення повного чи часткового виконання батьківських обов'язків, наявність причин що впливають на виконання батьківських обов'язків; встановлення, чи враховують мати/батько інтереси дитини, чи є взаєморозуміння між кожним із батьків і дитиною); можливість створення дитині належних умов для виховання і розвитку (наявність самостійного доходу, належних житлових умов у кожного із батьків); стан здоров'я дитини (наявність хвороб у дитини, що потребують посиленого догляду, наявність у батьків навичок щодо надання первинної медичної допомоги); стан безпеки дитини (можливість створення дитині безпечних умов для життя та розвитку) тощо.
Указані висновки відповідають висновкам, які викладені у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18, від 23 жовтня 2021 року у справі № 127/17427/20, від 15 квітня 2020 року у справі № 61/35714/16-ц, від 08 вересня 2023 року у справі № 639/3862/20, від 28 вересня 2023 року у справі № 944/5191/19.
Підсумовуючи, апеляційним судом встановлено, що батьки малолітньої дитини: матір ОСОБА_2 та батько ОСОБА_1 , мають належні умови для проживання та виховання дитини. Надані сторонами докази підтверджують, що за місцем проживання як матері так і батька, сторін у справі, створені належні умови для проживання та утримання дитини, яка забезпечена одягом та взуттям відповідного віку, сезону, продуктами харчування, засобами гігієни, іграшками та іншим, сторони у справі мають позитивну характеристику та добрі відносини з дитиною, працевлаштовані, отримують дохід.
Апеляційний суд враховує, що питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків (припинення їх спільного проживання) для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування.
Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки відносно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Станом на час звернення ОСОБА_2 з указаним позовом до суду та станом на теперішній час малолітня донька ОСОБА_3 проживає разом з матір'ю, яка створила їй необхідні умови для проживання та виховання.
ОСОБА_1 посилається на те, що з липня 2021 року після фактичного припинення шлюбу між сторонами донька сторін ОСОБА_3 проживала з матір'ю ОСОБА_2 у с. Безуглівка Броварського району Київської області, але у грудні 2021 року мати дитини ОСОБА_2 привела дитину до батька дитини за місцем його проживання і залишила з ним, після чого ОСОБА_2 тільки кілька разів виявила бажання зустрітися з донькою, не брала участі в її утриманні, не цікавилася її життям.
Разом з тим, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що фактів, які б свідчили про не зацікавленість матір'ю (позивачем за первісним позовом) дитиною та відсутністю нагляду за дитиною, - не встановлено, факти грубого поводження матері дитини з дитиною, привиття їй поганих звичок, - відсутні.
Також, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що батько дитини ОСОБА_1 не довів обставин, за наявності яких визначення місця проживання доньки з ним матиме більш позитивний вплив на дитину.
Таким чином, оскільки станом на теперішній час малолітня ОСОБА_3 проживає разом із матір'ю ОСОБА_2 , а в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження необхідності зміни місця проживання дитини, її звичного середовища та визначення її місця проживання з батьком, з огляду на інтереси самої дитини, які переважають над інтересами і бажаннями її батьків - апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що враховуючи вік дитини, психологічний стан та особливості фізичного розвитку, права та інтереси на гармонійний розвиток та належне виховання, а також, дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в їх інтересах, найкращим інтересам буде відповідати визначення місця проживання ОСОБА_3 з матір'ю.
Задоволення первісного позову про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 з матір'ю виключає задоволення зустрічного позову про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком.
Апеляційний суд зауважує, що батько ОСОБА_1 має право та обов'язок піклуватися про здоров'я, стан розвитку дитини, незалежно від того, з ким вона буде проживати.
Незалежно від вирішення спору, сторони не позбавлені в майбутньому права на зміну моделі опіки із врахуванням змін поведінки позивача за первісним позовом, відповідних вікових змін дитини, її розвитку та потреб, що буде відповідати, насамперед, засадам якнайкращого забезпечення інтересів дитини (схожі висновки висловлені у постанові від 29 травня 2024 року в справі № 354/608/15).
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не оскаржувалися ані висновок про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 та встановлення порядку участі у її вихованні матір'ю ОСОБА_2 , ані рішення виконкому Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області №112 від 15 червня 2022 року «Про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 та встановлення порядку участі у її вихованні матір'ю, яка проживає окремо».
Надаючи оцінку указаним доводам, апеляційний суд враховує, що законодавцем визначено певний порядок вирішення батьками питання участі у виховані дитини. Так, якщо мати і батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішений органом опіки та піклування або судом.
Тобто законодавством встановлена варіативність вирішення цього питання: батьки можуть вирішити його в судовому порядку або звернутися до відповідного органу опіки та піклування. Якщо хтось із батьків не погоджується з рішенням органу опіки та піклування, він може звернутися для вирішення спору щодо визначення місця проживання дитини до суду.
У цьому випадку законодавство не вимагає окремого оскарження рішення органу опіки та піклування, оскільки частиною 3 статті 159 СК України встановлено, що суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , не погоджуючись із рішенням виконкому Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області №112 від 15 червня 2022 року, скориставшись своїм правом, передбаченим статтею 161 СК України, звернулася у вересні 2022 року до суду із позовом про визначення місця проживання дитини із нею.
Таким чином, ОСОБА_2 обрала належний спосіб захисту своїх прав та не ініціювала окрему судову справу щодо оскарження рішення виконкому Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області №112 від 15 червня 2022 року, що порушило б принцип процесуальної економії, відповідно до якого штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення враховано недопустимі докази, а саме: запис телефонних розмов ОСОБА_2 з ОСОБА_1 та його співмешканкою, з огляду на те, що ОСОБА_1 заперечував проти поширення у такий спосіб інформації про його особисте життя та втручання у нього.
З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем за первісним позовом долучено до матеріалів справи CD-диск із аудіо записом телефонних розмов.
Відповідно до змісту оскаржуваного рішення судом першої інстанції зазначено, що файлами звукозапису зафіксовано розмову чоловіка та жінки щодо дитини, прізвище та ім'я осіб для їх встановлення не зазначено.
Таким чином, надані ОСОБА_2 аудіо записи судом першої інстанції досліджені під час розгляду справи, однак вони не покладені в основу оскаржуваного рішення, у зв'язку з тим, що, як правильно зазначено судом першої інстанції, прізвище та ім'я осіб, які розмовляли для їх встановлення не зазначено.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що помилкове зазначення в оскаржуваному рішенні, що судовим наказом стягуються аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , а не навпаки, вплинула на висновок суду щодо залишення без задоволення його позову.
Колегія суддів зазначає, що допущена судом першої інстанції описка щодо зазначення особи, з якої стягнуто аліменти судовим наказом у мотивувальній частині, не може бути підставою для скасування рішення та може бути усунута шляхом виправлення описки на підставі статті 269 ЦПК України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні Яготинського районного суду Київської області від 07 листопада 2024 року, вони не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Підстави для скасування рішення суду першої інстанції у суду апеляційної інстанції відсутні.
Апеляційний суд підкреслює необхідність усвідомлення батьками потреби у вирішенні конфлікту в інтересах дитини, налагодження батьками співпраці з метою забезпечення належного контакту кожного з них з дитиною, встановлення можливості спілкування та спільного проведення часу, спільного вирішення питань, які стосуються всіх потреб дитини.
Також апеляційний суд звертає увагу, що визначення місця проживання дитини з матір'ю не повинно негативно впливати на її взаємовідносини з батьком на його участь у вихованні дитини, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов'язків, що мають усвідомлювати обидва з батьків, спір між якими вирішено судом.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Щодо апеляційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Крепеля Д.І. на ухвалу Яготинського районного суду Київської області від 09 січня 2025 року.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини 1, 2 статті 133 ЦПК України).
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з частинами 3-5 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
12 листопада 2024 року, тобто протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, представником ОСОБА_2 - адвоката Крепеля Д.І. подано заяву, у якій він просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 50 000 грн.
Так, з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, позивачем за первісним позовом до суду першої інстанції було надано копії: договору про надання адвокатських послуг від 16 вересня 2022 року; додатку № 1 до основного договору від 16 вересня 2022 року, додатку № 2 до основного договору від 07 березня 2024 року, рахунку-фактури № 20 від 12 листопада 2024 року, акта виконаних робіт від 12 листопада 2024 року.
16 вересня 2022 року між адвокатом Крепель Д.І. та ОСОБА_2 укладений договір про надання адвокатських послуг (а.с.171-172 т. 2). Додатком № 2 від 07 березня 2024 року до договору № 16/09/22 про надання адвокатських послуг, сторони досягли домовленостей про внесення зміни до основного договору про надання адвокатських послуг 16 вересня 2022 року, п.п. г) п.2.1. викласти в наступній редакції: «оплатити виконавцю послуги за надання правової допомоги щодо представництва та захисту інтересів клієнта в Яготинському районному суді Київської області у сумі 50 000 грн» (а.с. 193 т. 2).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Саме лише не зазначення учасником справи у детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
З наданих представником позивача за первісним позовом доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу адвоката вбачається, що договором визначений фіксований розмір адвокатського гонорару за надання правової допомоги, визначеної у п.п. г) п.2.1 договору № 16/09/22, до якого внесені зміни додатком № 2 від 07 березня 2024 року.
Тобто, підставою для виплати гонорару не є погодинна оплата або окрема оплата за певні окремі дії адвоката щодо надання правничої допомоги під час розгляду справи судом, а тому помилковими є висновки суду першої інстанції про відмову у стягненні на користь відповідача частини витрат на правову допомогу через те, що окремі послуги адвоката, зазначені у заяві про ухвалення додаткового рішення (здійснення тестової закупівлі продукції з порушеннями, організація перекладу та нотаріального засвідчення витягів з афідевітів стосовно лінійки продукції «CITY», подача позовної заяви до суду, систематичне надання письмових звітів клієнту англійською мовою щодо статусу судової справи) не є послугами у сфері професійної правничої допомоги.
Апеляційний суд зауважує, що конкретний склад дій адвоката, зазначений ним у заяві про ухвалення додаткового рішення, що були вчинені на виконання договору про надання правової допомоги, у випадку визначення фіксованого розміру гонорару не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару.
Надані представником ОСОБА_2 - адвокатом Крепель Д.І. докази є належними та допустимими доказами понесення витрат на правову допомогу, які у встановленому законом порядку (стаття 81 ЦПК України) не спростовані відповідачем.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України).
09 грудня 2024 року представником відповідача за первісним позовом подано до суду першої інстанції заяву про зменшення розміру витрат до 1 500 грн. Заява обґрунтована тим, що заявлений представником позивача розмір витрат на правову допомогу не відповідає критеріям розумності та співмірності, та заявником не надано доказів понесення таких витрат.
Апеляційний суд відхиляє посилання представника ОСОБА_1 - адвоката Коваль Л.М. про ненадання доказів понесення позивачем за первісним позовом заявлених витрат, оскільки у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв'язку із розглядом конкретної справи.
Указані висновки відповідають висновкам, які викладені у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20 (провадження № 61-11792св21).
Щодо посилання представника відповідача за первісним позовом на неспівмірність заявлених вимог то апеляційний суд враховує, що загальні заперечення щодо заяви про розподіл витрат на правничу допомогу не можуть бути правовою підставою для зменшення розміру цих витрат, так як принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19).
Отже, дослідивши надані представником позивача за первісним позовом докази щодо понесених позивачем ОСОБА_2 процесуальних витрат під час розгляду справи судом першої інстанції і надавши їм належну оцінку, врахувавши результат розгляду справи по суті, аргументи заперечення представника відповідача за первісним позовом, а також оцінивши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи; часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатами послуг та виконаних робіт; предметом позову та значенням справи для сторони, апеляційний суд вважає помилковими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру заявлених витрат на правову допомогу.
Таким чином, апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Крепеля Д.І. необхідно задовольнити, а ухвалу Яготинського районного суду Київської області від 09 січня 2025 року скасувати з ухваленням нового судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коваль Лариси Миколаївни залишити без задоволення.
Рішення Яготинського районного суду Київської області від 07 листопада 2024 року залишити без змін.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Крепеля Дмитра Ігоровича задовольнити.
Ухвалу Яготинського районного суду Київської області від 09 січня 2025 року скасувати з ухваленням нового судового рішення.
Заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Крепеля Дмитра Ігоровича про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 50 000 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 10 липня 2025 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська