справа № 756/6408/24
головуючий у суді І інстанції Диба О.В.
провадження № 22-ц/824/6840/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
28 травня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Стовба Аліни Віталіївни на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04 грудня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей,
та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей, -
У травні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з нею.
Позов обґрунтовано тим, що сторони мають двох дітей: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З травня 2024 діти проживають разом з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , (договір найму нерухомого майна від 11 травня 2024 року) та перебувають лише на її утриманні.
У власності позивача перебуває транспортний засіб: марки «FIAT», 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , для комфортного пересування дітей.
30 квітня 2024 року ОСОБА_2 працевлаштувалась на роботу фахівцем з методів розширення ринку збуту (маркетолог) у ТОВ «ДЕКА КОНТЕЙНЕР», де німуватиме заробітну плату у сумі 9 000 грн на місяць.
Вказує, що вона не має наміру перешкоджати відповідачу у здійсненні його прав та обов'язків щодо їх спільних.
ОСОБА_2 спроможна забезпечувати дітей всім необхідним, має самостійний дохід і постійне місце проживання.
У липні 2024 року ОСОБА_1 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_2 , у якому просив суд визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним за місцем його проживання (а.с. 84-90 т. 1).
Зустрічний позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі.
Сторони мають спільних дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
З 30 травня 2024 року сторони припинили проживання однією сім'єю, домовленості щодо визначення місця проживання дітей між ними не досягнуто.
Відповідач за зустрічним позовом одноособово, не попередивши позивача за зустрічним позовом, вирішила забрати дітей з їх звичного та комфортного середовища, проживати з нею на орендовану квартиру.
Позивач за зустрічним позовом вважає, що дотримуючись рівних прав батьків у вихованні дітей та з урахуванням інтересів, потреб та вікових особливостей їх спільних з відповідачем за зустрічним позовом дітей, доцільним буде визначити місце проживання старшої доньки ОСОБА_3 разом з ним, а місце проживання ОСОБА_4 разом з відповідачем за зустрічним позовом.
Необхідність проживання молодшої доньки з мамою, а старшої доньки з позивачем за зустрічним позовом, обумовлена таким:
у молодшої доньки більш стійкий зв'язок з мамою, ніж у старшої. У той час, як між батьком та старшою донькою існує тісний емоційний зв'язок, довірливі стосунки та спільні інтереси (заняття настільним тенісом, походи в гори, музична школа за класом фортепіано та інше);
діти мають різні характери і у старшої доньки є більша потреба в усамітнені, власній кімнаті, особливо враховуючи її вікові особливості, ця потреба дедалі більше буде відчутною;
через це у дівчат постійно виникають сварки, які з кожним разом стають більш значущими та травмуючими для них обох, а особливо погано це впливає на психологічний стан саме ОСОБА_3 . Загалом, спілкування двох сестер не можна назвати дружнім, тому окреме проживання навпаки піде їм тільки на користь. При цьому, у них зберігається можливість спільно проводити час та спілкуватись;
ОСОБА_3 є більш психологічно вразливою і для неї важливо наявність стабільності в родині, її місці проживанні, можливості займатись музикою та спілкуванні з домашнім улюбленцем. Проживання з батьком в звичному для неї середовищі буде краще відповідати требам та забезпечувати стійкий психологічний стан.
враховуючи дорослий вік ОСОБА_3 , не має спрацьовувати презумпція на користь проживання дитини з матір'ю, оскільки дитина не є немовлям і вже немає природно обумовленої необхідності проживати саме з мамою.
навпаки, вона переходить у той вік, де особистість батька і стосунки з ним є для неї є значущими. Тому пріоритет при вирішенні цього питання, має мати дотримання найкращих інтересів дитини з урахуванням законодавчо обумовленої рівності між батьками у праві проживати з дитиною.
Вказує, що активним вихованням ОСОБА_3 займається її бабуся (мама позивача), яка проживає у сусідньому від позивача будинку.
Переважно бабуся водила і водить ОСОБА_3 до музичної школу, також їздить з нею на відпочинок. Навіть ходить з нею в походи в гори.
Особистісні характеристики позивача, стабільність, його стиль життя, матеріальний стан, досягнення на роботі також будуть мати позитивний вплив на виховання дитини і сприяти спокійній, стабільній обстановці у родини та формуванні позитивного прикладу для наслідування.
Під час спільного проживання однієї сім'єю, родина весь час проживала в чотирьохкімнатній квартирі позивача, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 150,20 кв.м. У дітей там була і є своя велика кімната, повністю під них облаштована.
У цій квартирі мешкає домашній улюбленець дітей, їх кіт.
Старша донька відвідує заняття з музики, має постійні домашні завдання і відповідно регулярно вдома грає на фортепіано, яке зараз залишився в квартирі позивача та в силу габаритних розмірів не може бути переміщено в інше житло.
Поруч з цією квартирою також розташована школа та гуртки ОСОБА_3 .
Тобто саме житло позивача сприймається ОСОБА_3 як її звичайне і комфортне місце проживання, яке повністю облаштоване з урахуванням всіх її потреб.
Цей позов не обумовлений особистою прихильністю позивача до однієї з двох дочок, а зумовлений виключно інтересами та потребами обох дітей з дотриманням балансу й прав батьків на участь у вихованні та проживанні з дітьми.
Позивач за зустрічним позовом вважає, що окреме проживання дітей з кожним із батьків не виключає можливості і необхідності кожного з батьків приділяти увагу обом дітям та приймати активну участь в їх житті та вихованні.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 04 грудня 2024 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 .
Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір'ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп.
Позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем не надано достатніх доказів того, що роздільне проживання двох малолітніх дітей, буде відповідати їх найкращим інтересам. Враховуючи вік дітей, їх найкращим інтересам буде відповідати саме спільне проживання з одним із батьків про що і просить сторона позивача. Посилання відповідача на більш достатній рівень його фінансового забезпечення у порівнянні з рівнем позивача та наявність конфліктів між дітьми не є підставою достатньою для задоволення зустрічних позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Стовба А.В. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04 грудня 2024 року в частині визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі, позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без задоволення.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення не містить посилань на докази, які були прийняті чи відхилені судом першої інстанції та не містить мотивованої оцінки жодного з аргументів наведених відповідачем щодо необхідності проживання старшої дитини з ним.
Судом першої інстанції не зазначено підстав, мотивів та доказів, на підставі яких дійшов такого висновку.
Вказує, що первісна позовна заява не містить посилання на будь-які обставини та докази, які б свідчили про формування позовних вимог з урахуванням інтересів дітей, особисту прихильність дітей до кожного з батьків, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан дівчат та інші обставини, що мають істотне значення при визначенні місця проживання дітей.
Тобто, позивач не надала жодного доказу на підтвердження того, що найкращим інтересам дітей буде відповідати їх спільне проживання з нею.
Натомість, відповідач детально обґрунтував свої зустрічні позовні вимоги, у першу чергу, інтересами обох дітей та з урахуванням балансу між цими інтересами та рівними правами батьків на їх виховання.
У свою чергу позивачем не спростовано жодного твердження або доказу наданого відповідачем.
Посилається на те, що судом першої інстанції було порушено принцип змагальності сторін, ухвалено рішення на користь позивача за відсутності жодного доказу на підтвердження її правової позиції або на спростування доводів відповідача.
Вказує, що судом першої інстанції не враховано:
позивач і відповідач живуть у пішій доступності один від одного;
діти відвідують одну школу;
діти мають можливість щодня бачитись, спілкуватись, проводити час разом;
старша дитина має конфліктні та конкуруючі відносити з сестрою;
старша дитина проживає окремо з мамою та сестрою лише півроку, а домом для неї однаково є квартира батька, де вони проживали все своє життя.
Суд першої інстанції без наявних на те доказів, дійшов висновку про те, що в інтересах ОСОБА_3 є проживання з мамою та сестрою, хоча за результатами бесіди з психологом не було виявлено тісного емоційного зв'язку між сестрами або особливої прихильності ОСОБА_3 саме до позивача.
Судом першої інстанції проігноровані всі надані відповідачем висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду щодо аналогічних правовідносин.
Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно врахував висновок органу опіки та піклування, посилаючись на те, що роз'єднання дітей суперечить законодавству України та залишив поза увагою заперечення відповідача щодо законності та обґрунтованості цього висновку, а саме:
висновок органу опіки та піклування є поверхневим, оскільки відсутнє всебічне вивчення обставин справи з дотриманням інтересів дітей і рівних прав батьків у їх вихованні. Тобто, орган опіки та піклування виявив абсолютно упереджене ставлення до відповідача, як до батька дітей, і навіть не здійснив жодних спроб розібратись в справі, встановити обставини, які б сприяли всебічному та справедливому вирішенню даного спору з урахуванням інтересів дітей;
єдиною підставою для ухвалення висновку органу опіки та піклування на користь позивачки було посилання на те, що не можна розлучати рідних сестер між собою.
Однак, законодавство України не містить заборони, а суди, відповідно, мають можливість визначити роздільне проживання братів і сестер, за умови врахування інтересів дітей у кожному конкретному випадку.
У зв'язку з чим, на думку апелянта, висновок органу опіки та піклування є необгрунтованим, суперечить інтересам дітей та не враховує рівні права батьків у вихованні дітей.
Також скаржник посилається на неправильне встановлення судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, а саме: в описовій частині оскаржуваного рішення, суд першої інстанції зазначив що між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, який у подальшому розірвано рішення суду.
Також відповідно до змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції вказує, що відповідач та його представник у судовому засіданні заперечували у повному обсязі щодо визначення місця проживання з матір'ю старшої доньки, зазначали, що заробітної плати позивача для забезпечення двох дітей недостатньо, при цьому відповідач має стабільний та достатній дохід.
Указане не відповідає дійсності, оскільки аргументи відповідача щодо власного фінансового становища були озвучені як заперечення у відповідь на твердження позивача про її рівень доходу, який ніби дозволяє їй самостійно забезпечувати двох дітей.
При цьому, доводи зустрічної позовної заяви містять аргументи та докази, які зумовлені виключно інтересами дітей та рівністю прав батьків у вихованні дітей, а не матеріальним становищем відповідача.
Від представника ОСОБА_2 - адвоката Новікової О.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вона просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відзив обґрунтовано, що роз'єднання дітей буде порушувати гармонійний розвиток та породжувати дистанцію та сварки між сестрами. Батько дітей, подаючи зустрічний позов про визначення місця проживання лише однієї дитини створює нездорову атмосферу у сім'ї і у відносинах між сестрами.
Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.
ОСОБА_1 та його представник - адвокат Стовба А.В. у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги.
ОСОБА_2 та її представник - адвокат Новікова О.О. у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Представник Оболонської районної у місті Києві Державної адміністрації - Душейко І.П. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Враховуючи висновок психолога приватної практики ОСОБА_7 від 07 червня 2024 року та досягнення ОСОБА_3 десятирічного віку, апеляційний суд дійшов висновку, що рівень розвитку та психологічний стан дитини дозволяє їй висловлювати власну думку щодо того, з ким з батьків вона бажає проживати. Апеляційний суд у судовому засіданні у присутності представників сторін та двох психологів заслухав думку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04 грудня 2024 року оскаржується тільки ОСОБА_1 в частині визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , предметом апеляційного перегляду є оскаржуване рішення суду лише в цій частині.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.14-15 т. 1).
12 травня 2024 року ОСОБА_2 уклала договір найму нерухомого майна - квартири за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 21 т. 1).
ОСОБА_2 належить транспортний засіб марки «FIAT», 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 (а.с. 22 т. 1).
Згідно з наказом про прийняття на роботу від 30 квітня 2024 року ОСОБА_2 прийнято на посаду фахівця з методів розширення ринку збуту (маркетолога) з 01 травня 2024 року у ТОВ «Дека Контейнер» з окладом 9 000 грн (а.с. 23 т. 1).
ОСОБА_2 ознак психіатричних чи наркологічних захворювань не виявляє, що підтверджується довідками про проходження медичних оглядів (а.с. 24 т. 1).
Відповідно до довідок, виданих НВК «Спеціалізована школа І-ІІ ступенів - ліцей № 157 Оболонського району м. Києва» від 08 квітня 2024 року, ОСОБА_4 навчається у 2-Б класі НВК, а ОСОБА_3 навчається у 4-г класі НВК (а.с. 25 т. 1).
З характеристики ОСОБА_4 , виданої НВК «Спеціалізована школа І-ІІ ступенів - ліцей» № 157 Оболонського району м. Києва» від 16 квітня 2024 року, вбачається, що дитина зарекомендувала себе як здібна, розумна, старанна, працелюбна та самостійна, дружня та добра, гарно відноситься до однокласників, має серед них авторитет, бере активну участь у позаурочному житті класу, уважна, активна, допомагає товаришам, швидко запам'ятовує навчальний матеріал, має хороший фізичний та розумовий розвиток, високий рівень навчальних досягнень, добре розвинуте логічне мислення, любить читати. Мати ОСОБА_2 цікавиться навчанням дитини та відповідально ставиться до її виховання, регулярно тримає зв'язок з класним керівником, відвідує школу, бере активну участь у роботі батьківської громади класу (а.с. 28 т. 1).
З характеристики ОСОБА_3 , виданої НВК «Спеціалізована школа І-ІІ ступенів - ліцей» №157 Оболонського району м. Києва» від 16 квітня 2024 року, вбачається, що дитина зарекомендувала себе як старанна, здібна, активна, комунікабельна, має високі здібності по засвоєнню навчального матеріалу, до уроків готується систематично, ввічлива, відповідальна, врівноважена, доброзичлива, наполеглива, справедлива, користується авторитетом серед однокласників. Мати ОСОБА_2 систематично контролює навчання дитини та відповідально ставиться до її виховання, регулярно відвідує батьківські збори, надає допомогу класному керівнику, виконує рекомендації вчителя (а.с. 30 т. 1).
Згідно з довідкою ТОВ «Центр сімейної медицини «МедЛайн» від 09 квітня 2024 року на дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підписані декларації з лікарем ОСОБА_8 . Законний представник дітей - мати ОСОБА_2 приймає участь у лікуванні, обстеженні та профілактиці дітей (а.с. 31 т. 1).
Як убачається з договорів про надання освітніх послуг, укладених між ФОП ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 надаються послуги з навчання англійської мов. (а.с. 34-39 т. 1).
Також з матеріалів справи убачається, що ОСОБА_4 займається у гуртку «Акробатика» спортивної школи Jump Up, а ОСОБА_3 відвідує гурток «Комунікація» та шахи.
Внески за навчання дітей та відвідування гуртків, а також благодійні внески сплачуються ОСОБА_2 , на підтвердження чого в матеріалах справи містяться відповідні докази (а.с. 26,27,29,32,40-42,44 т. 1).
Відповідно до довідок, виданих АТ «ОТП Банк» від 02 травня 2024 року та від 06 травня 2024 року, ОСОБА_1 працює в банку з 24 жовтня 2018 року, на посаді директора департаменту глобальних ринків - з 26 вересня 2022 року по теперішній час, з посадовим окладом у розмірі 283 140 грн, усього за період з січня 2023 року по квітень 2024 року до видачі нараховано 4 040 430 грн 21 коп. (а.с. 61-62 т. 1).
З виписок з рахунку та квитанцій убачається, що ОСОБА_1 регулярно та систематично переказував кошти на карткові рахунки позивача, що не заперечувалось позивачем в ході розгляду справи, а також оплатив поїздку доньки ОСОБА_3 до Лондону (а.с. 65-81, 111 т. 1).
Відповідачу на праві власності належить автомобіль марки «Тойота», д.н.з. НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 (а.с. 94 т. 1), чотирикімнатна квартира за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою № 384019858 від 24 червня 2024 року (а.с. 95 т. 1), а також дві земельні ділянки у с. Забуччя Києво-Святошинського району Київської області, що підтверджується державними актами на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 505342 та серія ЯМ № 204471 (а.с. 96-99 т. 1).
Згідно з характеристикою АТ «ОТП Банк» ОСОБА_1 виконував та перевиконував планові показники підрозділу, впроваджував нові продукти банку, зарекомендував себе як уважний, дисциплінований, цілеспрямований, відповідальний та кваліфікований працівник, неодноразово отримував високу оцінку від керівництва банку та від материнської компанії групи ОТП, користується високим рівнем довіри у колег, керівництва та клієнтів. (а.с. 100-101 т. 1).
Відповідно до довідки про проходження медичних оглядів ОСОБА_1 ознак психіатричних чи наркологічних захворювань не виявляє (а.с. 102 т. 1).
З наданого ОСОБА_1 висновку психолога приватної практики ОСОБА_7 від 07 червня 2024 року вбачається, що рівень інтелектуального та психічного розвитку ОСОБА_3 відповідає віковій нормі, вона здатна самостійно описувати дії та події, які відбуваються з нею. В структурі характеру дитини переважає орієнтованість на відповідність соціально схвалюваним нормам, дисциплінованість, емоційна вразливість, інтровертність, схильність до приховування власних переживань, висока компромісність, комунікабельність, відсутність конфліктності, орієнтованість на успіх, у важливих для неї сферах життя, потреба в стабільних умовах життя, емоційному комфорті, відчутті захищеності. Емоційний стан напружений, пригнічений, уникає прояву емоцій та розмов про події, що відбуваються у родині, відмовляється надавати їм оцінку, намагається ігнорувати їх. Відношення до матері та батька характеризується наявністю особистісної та емоційної прив'язаності, позитивно сприймає обох батьків, досі сприймає батьківське подружжя як єдине ціле і відчуває себе його частиною, бажає відновлення повної сім'ї, проявляє прихильність до обох батьків (а.с. 103-108 т. 1).
Згідно з висновком Оболонської РДА в м. Києві як органу опіки та піклування від 11 вересня 2024 року № 104-7066 щодо визначення місця проживання дітей, остання вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір'ю ОСОБА_2 (а.с. 141-143 т. 1).
Відповідно до наданого ОСОБА_1 під час розгляду справи судом апеляційної інстанції висновку психолога приватної практики ОСОБА_7 від 27 січня 2025 року на момент проведення обстеження рівень інтелектуального та психічного розвитку ОСОБА_4 відповідає віковій нормі. Вона здатна самостійно описувати дії, події, які відбуваються з нею.
В структурі характеру ОСОБА_4 переважають орієнтованість на відповідність соціально схвалюваним нормам, емоційна вразливість, екстравертність, комунікабельність, відсутність конфліктності, висока компромісність. схильність до приховування власних переживань, потреба в стабільних умовах життя, емоційному комфорті, відчутті захищеності.
Емоційний стан ОСОБА_4 позитивний, вона поводиться бадьоро та жваво. ОСОБА_4 розповідає про події, що відбуваються в родині, але відмовляється надавати їм оцінку, намагається ігнорувати їх.
На момент даного дослідження відношення ОСОБА_4 до матері і батька характеризується наявністю особистісної та емоційної привабливості, у свідомості вона позитивно сприймає обох батьків як людей, що задовольняють її потреби у відчутті стабільності, опори. Батька вона вважає «головним» в родині, тим, хто забезпечує їх(дітей) матеріально, матір - «доброю».
ОСОБА_4 надає перевагу контактам з матір'ю, хоча досі сприймає батьківське подружжя як єдине ціле і відчуває себе його частиною. Бажає спілкування з обома батьками.
У стосунках з сестрою ОСОБА_3 присутня напруженість, страх. ОСОБА_4 уникає контактів з сестрою, каже, що не любить залишатись з нею вдвох, вказує, що сестра може її бити.
Нема підстав вважати, що роздільне проживання ОСОБА_4 з її рідною сестрою ОСОБА_3 зашкодить інтересам ОСОБА_4 , при умові забезпечення регулярного спілкування та зустрічей сестер. Регулярне перебування ОСОБА_4 в стані «підлеглої» можна було б вважати нормальним, якби обидві сестри почувалися комфортно, але ОСОБА_4 зазначає, що страждає від стану «завжди молодшої, завжди підпорядкованої» і висловлює бажання проявляти лідерство, приймати рішення, брати на себе відповідальність. Така ситуація може обмежувати розвиток самостійності ОСОБА_4 , створювати відчуття, що її думка менш значуща, формувати у неї залежність від думки інших, знижувати самооцінку, обмежувати реалізацію лідерських якостей та можливості навчитися приймати рішення (а.с. 20-28 т. 2).
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно зі статтею 7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини 1 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини (частина 2 статті 160 СК України).
Статтею 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Сімейні спори, які стосуються інтересів дітей та їх батьків, необхідно розглядати з урахуванням принципів правового статусу дитини, які закріплені у Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 21 грудня 1995 року), зокрема, при ухваленні всіх рішень, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси мають першорядне значення і повинні повністю й ефективно дотримуватися, держава має позитивні зобов'язання щодо дітей, щоб будь-які вжиті заходи ніколи не шкодили їхньому здоров'ю та розвитку (забезпечує у максимально можливій мірі безпечне життя і здоровий розвиток дитини).
У Європейській конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, ратифікованій Законом України від 03 серпня 2006 року № 69-V, зазначено, що предметом цієї Конвенції є - у найвищих інтересах дітей - підтримка їхніх прав, надання дітям процесуальних прав та сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи поінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосуються. Для цілей цієї Конвенції розгляд судовим органом справ, що стосуються дітей, визнається розглядом сімейних справ, зокрема тих, що пов'язані зі здійсненням батьками своєї відповідальності, наприклад, стосовно місця проживання дітей і доступу до них.
Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування.
Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання суду, яке має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці всіх обставин в їх сукупності, оскільки не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.
У спорах про визначення місця проживання дитини суди мають крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановити та надати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків (моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, наркотичними речовинами, перебування на диспансерному нагляді, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності); відносини, які існують між кожним із батьків і дитиною (встановлення повного чи часткового виконання батьківських обов'язків, наявність причин що впливають на виконання батьківських обов'язків; встановлення, чи враховують мати/батько інтереси дитини, чи є взаєморозуміння між кожним із батьків і дитиною); можливість створення дитині належних умов для виховання і розвитку (наявність самостійного доходу, належних житлових умов у кожного із батьків); стан здоров'я дитини (наявність хвороб у дитини, що потребують посиленого догляду, наявність у батьків навичок щодо надання первинної медичної допомоги); стан безпеки дитини (можливість створення дитині безпечних умов для життя та розвитку) тощо.
Указані висновки відповідають висновкам, які викладені у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18, від 23 жовтня 2021 року у справі № 127/17427/20, від 15 квітня 2020 року у справі № 61/35714/16-ц, від 08 вересня 2023 року у справі № 639/3862/20, від 28 вересня 2023 року у справі № 944/5191/19.
Станом на час звернення ОСОБА_2 до з указаним позовом до суду та станом на теперішній час малолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають разом з матір'ю, яка створила їм необхідні умови для проживання та виховання, на підтвердження чого позивачем за первісним позовом надано відповідні докази: договір найму квартири, документи щодо надання дітям освітніх послуг, відвідування ними гуртків та медичного забезпечення.
У своєму зустрічному позові ОСОБА_1 посилається, що звичною середою проживання ОСОБА_3 , місце проживання якої він просить визначити разом із ним, є належна йому квартира, а також вказує на те, що відносини між сестрами не є дружніми на теперішній час, молодша донька має більш стійкий зв'язок із матір'ю, а старша донька - із батьком.
Апеляційний суд враховує, що питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків (припинення їх спільного проживання) для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування.
Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки відносно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
З матеріалів справи вбачається, сторони є батьками малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мають належні умови для проживання і виховання дітей.
У постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 559/1215/19-ц викладено правовий висновок про те, що висновок органу опіки та піклування є документом, який подається для прийняття відповідного рішення судом, тобто він є доказом у цивільній справі, який підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Письмовий висновок органу опіки та піклування щодо розв'язання спору виконує допоміжну функцію при вирішенні спорів, які стосуються прав та інтересів дітей, та спрямований передусім на отримання максимальної інформації щодо обставин, які мають значення для вирішення конкретного спору.
У висновку Оболонської РДА в м. Києві як органу опіки та піклування від 11 вересня 2024 року № 104-7066 зазначено про доцільність визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір'ю ОСОБА_2 .
Відповідно до статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Відповідно до наданого ОСОБА_1 висновку психолога приватної практики ОСОБА_7 від 07 червня 2024 року, рівень інтелектуального та психічного розвитку ОСОБА_3 відповідає віковій нормі, вона здатна самостійно описувати дії та події, які відбуваються з нею.
Враховуючи указаний висновок психолога, досягнутий ОСОБА_3 десятирічного віку, апеляційний суд дійшов висновку, що рівень розвитку та психологічний стан дитини дозволяє їй висловлювати власну думку щодо того, з ким з батьків вона бажає проживати.
Апеляційний суд у судовому засіданні у присутності представників сторін та двох психологів заслухав думку ОСОБА_3 , яка надала адекватні та вичерпні відповіді на питання суду, з яких слідує, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 про більшу прихильність її матері до молодшої доньки та недружні відносини між дітьми, ОСОБА_3 так не сприймаються, вона не вважає, що її ображають у сім'ї чи обділяють увагою та любов'ю.
Указані пояснення ОСОБА_3 свідчать про те, що батьки дитини, попри наявність спору між ними, відносяться до дітей справедливо, ситуація у сім'ї не критична.
З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживають у квартирах, які знаходяться недалеко, після припинення їх спільного проживання склався певний порядок життєвого укладу їх та їх дітей: діти проживають разом із матір'ю, батько водить доньку до музичної школи, відсутні відомості щодо перешкоджання матері у спілкуванні дітей з батьком.
При цьому у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження необхідності зміни місця проживання дитини старшої доньки ОСОБА_3 , її звичного середовища та визначення її місця проживання з батьком, з огляду на інтереси самої дитини, які переважають над інтересами і бажаннями її батьків.
ОСОБА_1 не довів обставин, за наявності яких визначення місця проживання ОСОБА_3 з ним та роз'єднання сестер матиме більш позитивний вплив на обох дітей.
Під час розгляду справи апеляційний судом відповідачем за первісним позовом надано висновок психолога приватної практики ОСОБА_7 від 27 січня 2025 року, у якому зазначено про відсутність підстав вважати, що роздільне проживання ОСОБА_4 з її рідною сестрою ОСОБА_3 зашкодить інтересам ОСОБА_4 , а також вказано, що у стосунках ОСОБА_4 із сестрою присутня напруженість і страх.
Разом із тим, відомостей та доказів про те, що сторони у справі за весь час розгляду справи судом зверталися за психологічною допомогою для усунення протиріч та врегулювання можливих конфліктів між дітьми матеріали справи, а також того, що такі складнощі у їх стосунках є непереборними не містять.
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що враховуючи вік дитини, психологічний стан та особливості фізичного розвитку, права та інтереси на гармонійний розвиток та належне виховання, а також, дотримуючись балансу між інтересами дітей, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в їх інтересах, найкращим інтересам буде відповідати визначення місця проживання ОСОБА_3 з матір'ю.
Апеляційний суд зауважує, що батько ОСОБА_1 має право та обов'язок піклуватися про здоров'я, стан розвитку дитини, незалежно від того, з ким вона буде проживати.
Незалежно від вирішення спору, сторони не позбавлені в майбутньому права на зміну моделі опіки із врахуванням змін поведінки позивача за первісним позовом, відповідних вікових змін дитини, її розвитку та потреб, що буде відповідати, насамперед, засадам якнайкращого забезпечення інтересів дитини (схожі висновки висловлені у постанові від 29 травня 2024 року в справі № 354/608/15).
В апеляційній скарзі відповідач за первісним позовом посилається на залишення судом першої інстанції поза увагою надані відповідачем висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду щодо аналогічних правовідносин.
Апеляційний суд відхиляє указаний довід, оскільки висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах, на які посилався ОСОБА_1 зокрема у зустрічному позові та письмових судових дебатах.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини 1, 2 статті 133 ЦПК України).
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з частинами 3-5 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
28 березня 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Новікова О.О. через систему «Електронний суд» подано заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у якій вона просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу під час розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 63 750 грн.
27 травня 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Новікова О.О. через систему «Електронний суд» подано заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у якій вона просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу за судове засідання, призначене на 28 травня 2025 року, у розмірі 12 000 грн, що разом із вимогами, заявленими у заяві від 28 березня 2025 року становить 75 750 грн.
До указаних заяв додані докази їх направлення ОСОБА_1 .
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, позивачкою за первісним позовом до заяви надано копії:
договору про надання правової допомоги від 21 травня 2025 року № 12/15;
додатку № 1 до основного договору від 21 травня 2025 року № 12/15,
акта від 26 травня 2025 року,
платіжної інструкції від 26 травня 2025 року.
Відповідно пунктів 2.1, 2.2 додатку № 4 до договору про надання правової допомоги від 21 травня 2025 року № 12/15 сторони встановили наступний розмір грошової винагороди: гонорар у розмірі 51 750 грн, який сплачується протягом одного банківського дня з дати укладення додатку 4; гонорар у розмірі 12 000 грн за судове засідання, яка сплачується 21 березня 2025 року включно.
Згідно з актом про виконання робіт від 25 березня 2025 року Адвокатським бюро «Ольги Новікової» надано ОСОБА_2 такі послуги: ознайомлення з матеріалами апеляційної скарги, подання відзиву на апеляційну скаргу, участь в одному судовому засіданні, на загальну суму 63 750 грн.
З акта про виконання робіт від 25 березня 2025 року вбачається, що Адвокатським бюро «Ольги Новікової» надано ОСОБА_2 такі послуги: участь у судовому засіданні 28 травня 2025 року, вартість 12 000 грн.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Надані представником ОСОБА_2 - адвокатом Новіковою О.О. докази є належними та допустимими доказами понесення витрат на правову допомогу, які у встановленому законом порядку (стаття 81 ЦПК України) не спростовані відповідачем за первісним позовом.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України).
ОСОБА_1 та його представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення заяви позивачки за первісним позовом про відшкодування витрат на правову допомогу.
Також апеляційний суд враховує, що загальні заперечення щодо заяви про розподіл витрат на правничу допомогу не можуть бути правовою підставою для зменшення розміру цих витрат, так як принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19).
Отже, дослідивши надані представником позивача за первісним позовом докази щодо понесених процесуальних витрат під час розгляду справи судом апеляційної інстанції і надавши їм належну оцінку, врахувавши результат розгляду справи по суті, аргументи заперечення представника відповідача за первісним позовом, а також оцінивши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи; часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатами послуг та виконаних робіт; предметом позову та значенням справи для сторони, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення указаних витрат у заявленому розмірі.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Стовба Аліни Віталіївни залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04 грудня 2024 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу під час розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 75 750 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 10 липня 2025 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська