04 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
з участю прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 12021100080003203 стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Синельникове Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 29.10.2019 Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі;
- 20.08.2020 Оболонським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України на 2 роки позбавлення волі, звільненого 05.08.2021 по відбуттю покарання,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за апеляційною скаргою першого заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_7 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 31 січня 2022 року,
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 31 січня 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та йому призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком _________________________________________________________________
Справа №11-кп/824/355/2025 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_8
Категорія: ч. 1 ст. 263 КК України Доповідач ОСОБА_1
3 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та витрат, пов'язаних із залученням експерта.
Суд визнав доведеним, що ОСОБА_6 , 08.12.2021 року приблизно о 14.00 год., перебуваючи за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 100, шляхом знахідки, незаконно придбав один корпус гранати РГД-5 та один запал УЗРГН.
Тоді ж, ОСОБА_6 , не маючи передбаченого законом дозволу на носіння та зберігання бойових припасів, порушив Положення про дозвільну систему, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 року, Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу, спорядження гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998 року, став незаконно їх зберігати.
09.12.2021 року приблизно о 15.10 год. ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 138, був затриманий працівниками поліції у порядку ст. 208 КПК України, та в ході особистого обшуку у останнього було виявлено та вилучено предмет зовні схожий на корпус гранати та предмет зовні схожий на запал, які виявились промислово виготовленим уніфікованим запалом дистанційної дії УЗРГМ та промислово виготовленим, спорядженим вибуховою речовиною, корпусом ручної осколкової гранати РГД-5. Уніфікований запал дистанційної дії УЗРГМ є вибуховим пристроєм промислового виготовлення і відноситься до бойових припасів, придатний до вибуху і створення вибухового імпульсу для ініціювання вибуху заряду вибухової речовини, а вибухова речовина, якою споряджено наданий на дослідження корпус ручної осколкової гранати РГД-5, придатна для вибуху. Споряджений вибуховою речовиною корпус ручної осколкової гранати РГД-5 є конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини, до вибухових пристроїв та бойових припасів не відноситься. При поєднанні в єдину конструкцію корпусу ручної осколкової гранати РГД-5 і уніфікованого запалу дистанційної дії УЗРГМ, що передбачено їх конструктивними особливостями і призначенням, вони утворюють ручну осколкову гранату РГД-5, яка належить до вибухових пристроїв промислового виготовлення та бойових припасів і придатна до вибуху.
В апеляційній скарзі перший заступник керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_7 , не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та правильність правової кваліфікації дій обвинуваченого, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування ст. 75 КК України, яка не підлягає застосуванню, і, як наслідок, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості, просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 призначити покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді 5 років позбавлення волі.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що при призначенні покарання місцевий суд не врахував конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, підвищений рівень суспільної небезпеки вчиненого діяння та особи обвинуваченого ОСОБА_6 , який неодноразово засуджувався за вчинення злочинів проти власності до реального покарання, однак, заходи кримінальної репресії не призвели до позитивних змін в його особистості і не створили у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, та маючи непогашену судимість, ОСОБА_6 вже за 4 місяці з часу звільнення з місць позбавлення волі, вчинив новий тяжкий умисний злочин. Таким чином, обвинувачений на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, та маючи певний життєвий досвід, він розумів наслідки своїх протиправних дій та зухвало зневажав на можливість отримати суворе покарання.
Крім того, зазначає, що судом штучно знижено дійсний рівень суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення та особи обвинуваченого, оскільки неконтрольований обіг відповідних загально небезпечних предметів приховує в собі високій рівень спричинення шкоди людям та довкіллю. Суспільна небезпека злочинів, пов'язаних із обігом зброї, обумовлена ще й тенденцією розвитку насильницької озброєної злочинності, а також незаконним збройним підприємництвом.
Вказує й на те, що не ґрунтується на матеріалах провадження і твердження суду щодо щирого каяття обвинуваченого, оскільки визнання вини обвинуваченим, затриманим на місці вчинення злочину, є його способом захисту, який він вільно обрав та використав для уникнення справедливого покарання під тягарем зібраних доказів винуватості.
Таким чином, висновки суду про можливість звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням суперечать принципу справедливості покарання та не відповідають його меті - виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами. В ході судового розгляду не здобуто даних про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування призначеного покарання, і саме тому суд не зміг послатися на них у вироку.
За таких обставин, вважає, що всупереч вимогам закону, місцевий суд незаконно і невмотивовано застосував до обвинуваченого ст. 75 КК України, яка не підлягала застосуванню, тобто неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, і внаслідок такої помилки обвинуваченому призначено явно несправедливе, невиправдано м'яке покарання з помилковим застосуванням ст. 75 КК України.
Інші учасники судового провадження даний вирок не оскаржують.
29 травня 2025 року зі Святошинського районного суду м. Києва, на запит апеляційного суду, надійшла копія актового запису про смерть № 1499 від 18 березня 2025 року, яка міститься в матеріалах кримінального провадження №12023105080001544 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, в якому ухвалою Київського апеляційного суду від 28.04.2025 року скасовано вирок Святошинського районного суду м. Києва від 17 червня 2024 року, ухвалений щодо ОСОБА_6 , а кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку зі смертю обвинуваченого.
Згідно актового запису про смерть № 1499 від 18 березня 2025 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , факт смерті підтверджує лікарське свідоцтво про смерть (остаточне) № 167 від 17.03.2025 року, видане Комунальним некомерційним підприємством «Київська міська клінічна лікарня №8», та видано свідоцтво про смертьсерії НОМЕР_1 .
Під час апеляційного розгляду прокурор заявив клопотання про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із його смертю, оскільки не ставиться питання про реабілітацію померлого.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого.
Як підтверджується, наданою на запит суду апеляційної інстанції, копією актового запису про смерть № 1499 від 18 березня 2025 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , факт смерті підтверджує лікарське свідоцтво про смерть (остаточне) № 167 від 17.03.2025 року, видане Комунальним некомерційним підприємством «Київська міська клінічна лікарня №8», про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .
Від близьких родичів ОСОБА_6 заяви про реабілітацію померлого у даному провадженні не подавались.
Відповідно до приписів ст. 417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 КПК України, скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження.
За таких обставин, вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню, а кримінальне провадження - закриттю на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку зі смертю обвинуваченого, з огляду на що клопотання прокурорапідлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407, 417 КПК України, колегія суддів
Клопотання прокурора задовольнити.
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 31 січня 2022 року стосовно ОСОБА_6 - скасувати, а кримінальне провадження № 12021100080003203 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, закрити на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку зі смертю обвинуваченого.
Процесуальні витрати, пов'язані із залучення експерта при проведенні судової експертизи у кримінальному провадженні, у сумі 2 745 (дві тисячі сімсот сорок п'ять) грн. 92 коп. віднести на рахунок держави.
Речові докази: корпус ручної осколкової гранати РГД-5 та уніфікований запал дистанційної дії УЗРГМ, які зберігаються у камері речових доказів Святошинського УП ГУНП в м. Києві (квитанція №2748) - конфіскувати в дохід держави.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
__________________ _____________________ ___________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3