Провадження № 11-кп/821/476/25 Справа № 712/6580/24 Категорія: ч.4 ст.187 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
08 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засіданняОСОБА_5
за участі прокурораОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Соснівського районного суду Черкаської області від 26 березня 2025 року, яким
ОСОБА_8
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краматорськ Донецької області, українця, громадянина України, освіта середньо - спеціальна, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працюючого, депутатом, учасником бойових дій, інвалідом не являється, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання, раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України, та призначено покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією належного йому на праві власності майна.
Згідно з частиною п'ятою статті 72 Кримінального кодексу України зарахований строк попереднього ув'язнення до строку призначеного покарання з 09.04.2024 по день набрання вироком законної сили з урахуванням один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою залишений без змін до набрання вироком законної сили.
Строк відбування кримінального покарання рахується з дня набрання вироком законної сили.
Арешт, накладений на зазначені речові докази на підставі ухвал слідчих суддів Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.04.2024 та 16.04.2024, скасований.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави 2650,48 грн витрат на залучення експерта.
Вирішена доля речових доказів відповідно до ст.100 КПК України.
Згідно вироку суду ОСОБА_8 визнаний винуватим і засуджений за те, що він в умовах воєнного стану, який з 24.02.2022 введено Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, строк дії якого до 14.05.2024 продовжено Указом Президента України від 05.02.2024 № 49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 06.02.2024 № 3564-ІХ, 08.04.2024, близько 22 години 00 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля будинку № 6/9 по вул. Соснівська в м. Черкаси, вчинив розбійний напад на ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою заволодіння його майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, та відкрито, умисно, з корисливих мотивів заволодів майном, яке належить останньому, за наступних обставин.
Так, у вказаний час, ОСОБА_8 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, ззаду наздогнав ОСОБА_9 біля будинку № 6/9 по вул. Соснівська в м. Черкаси та умисно штовхнув його рукою у спину, внаслідок чого останній впав на асфальтовану дорогу, а він умисно наніс йому декілька ударів правою ногою в різні ділянки голови. Тоді ОСОБА_8 , скориставшись тим, що ОСОБА_9 від отриманих ударів не міг чинити активного опору, відкрито заволодів його мобільним телефоном «РОСО M5s», вартість якого, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/124-24/5740-ТВ від 16.04.2024, становила 4693,54 гривень, що випав з кишені куртки потерпілого. Потім ОСОБА_8 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу спрямованого на заволодіння чужим майном, коли ОСОБА_9 знаходився в положенні лежачи і намагався захиститись від насильницьких дій нападника, з метою подолання опору останнього умисно наніс йому ще декілька ударів правою рукою та правою ногою по голові, після чого зірвав у нього з плеча сумку з особистими речами та грошовими коштами в сумі 700 гривень, а також стягнув з потерпілого куртку «GEEN», вартість якої, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/124-24/5864-ТВ від 09.05.2024, становила 414,66 гривень.
В результаті своїх умисних дій ОСОБА_8 заподіяв ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді: рани лобу зліва над лівою бровою, які, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 02-01/291 від 09.04.2024, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; крововиливів та саден обличчя, носа, крововиливів обох вушних раковин, рани обличчя зліва, садна правого ліктьового суглобу, які, відповідно до вказаного висновку експерта, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Після цього ОСОБА_8 , утримуючи викрадене майно при собі, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, чим завдав потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 5808,20 гривень.
Не погоджуючись з вироком районного суду, захисник, що діє в інтересах обвинуваченого просить вирок районного суду змінити в частині призначеного покарання. Призначити ОСОБА_8 покарання за ч.4 ст.187 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років без конфіскації майна.
В обгрунтування своїх вимог зазначає, що призначене покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією належного йому майна на праві власності не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, яке за своїм видом та розміром є явно несправедливим через суворість, оскільки ОСОБА_10 вину визнав у повному обсязі, щиро розкаявся, максимально сприяв слідству, злочин вчинив вперше, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, тому неврахування вказаних обставин при призначенні покарання і не застосування положень ч.1 ст.69 КК України завадило постановити справедливе рішення.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, доводи захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого, який підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі, думку прокурора, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги захисника, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст.370 КПК України, вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ці вимоги закону місцевим судом виконані в повному обсязі.
Дії ОСОБА_8 судом кваліфіковані вірно за ч. 4 ст. 187 КК України - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений в умовах воєнного стану.
Враховуючи ту обставину, що в апеляційній скарзі захисника висновок про доведеність винуватості та кваліфікацію дій ОСОБА_8 не оспорюється, а інші учасники кримінального провадження апеляційних скарг не подавали, то в такому разі колегія суддів вважає недоцільним проводити детальний їх аналіз і відповідно до ст. 404 КПК України перевіряє вирок суду лише в межах апеляційної скарги.
Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та кваліфікацію його дій, перевіркою матеріалів справи не виявлено.
Доводи в апеляційній скарзі захисника про можливість застосування положень ст.69 КК України при призначенні ОСОБА_10 покарання є безпідставними з огляду на таке.
Положеннями ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору форми реалізації кримінальної відповідальності. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
При призначенні покарання, місцевий суд дотримався вимог ст.50, 65, 66, 67 КК України та врахував Постанову Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», а саме дані про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров'я, поведінку, який вину в інкримінованому діянні визнав повністю, що свідчить про його відношення до скоєного, раніше не судимий, наявність пом'якшуючих покарання обставин - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обставину, що обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння та призначив покарання в мінімальному розмірі в межах санкції ч.4 ст.187 КК України, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Зазначені в апеляційній скарзі пом'якшуючі покарання обставини, які на думку захисника є підставою для застосування положень ст.69 КК України, як до основного покарання так і до додаткового (не призначення обов'язкового додаткового покарання у виді конфіскації), були враховані місцевим судом при визначенні виду та розміру призначеного ОСОБА_10 покарання.
Не знаходження ОСОБА_10 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не є тою обставиною, яка суттєво знижує суспільно небезпечне діяння вчинене обвинуваченим.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Згідно з вимогами ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Обставинами, що пом'якшують покарання, слід вважати такі, що зазначені в ст. 66 КК України, а також інші подібні обставини, наявні в матеріалах кримінального провадження.
Відповідно до положень п.8 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або не призначення обов'язкового додаткового покарання (ст.69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Колегія суддів вважає, що підстави для застосування вимог ст.69 КК України, як на тому наполягає захисник, відсутні.
Судом першої інстанції при призначенні покарання враховані дві пом'якшуючі обставини: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також обставина, що обтяжує покарання _ вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.
Інших пом'якшуючих обставин, під час перегляду вироку суду першої інстанції, які б пом'якшували ОСОБА_10 покарання та істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину, колегією суддів не встановлено.
Колегія судді враховує, що ОСОБА_10 вчинив умисний, особливо тяжкий злочин, за який передбачено покарання до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, спосіб вчиненого розбійного нападу, із застосуванням насильства, небезпечного для здоров'я потерпілого, в стані алкогольного сп'яніння ззаду наздогнав потерпілого ОСОБА_9 та умисно штовхнув його рукою у спину, внаслідок чого останній впав на асфальтовану дорогу, а він умисно наніс йому декілька ударів правою ногою в різні ділянки голови. Потім ОСОБА_8 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу спрямованого на заволодіння чужим майном, коли ОСОБА_9 знаходився в положенні лежачи і намагався захиститись від насильницьких дій нападника, з метою подолання опору останнього умисно наніс йому ще декілька ударів правою рукою та правою ногою по голові.
З огляду на викладене, ураховуючи принципи індивідуалізації та співмірності заходу примусу характеру вчинених дій, з урахуванням усіх обставин справи, в тому числі й тих, на які посилається захисник у скарзі, районний суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_10 лише в умовах ізоляції від суспільства із конфіскацією майна, призначивши основне покарання у мінімальних межах санкції ч.4 ст. 187 КК України.
Санкцією кримінального закону (частиною четвертою статті 187 КК) безальтернативно передбачене додаткове покарання у виді конфіскації майна. Правові підстави для призначення обвинуваченому ОСОБА_10 покарання із застосуванням приписів статті 69 КК за результатами апеляційного розгляду встановлені не були. Саме тому колегія суддів вважає, що обвинуваченому ОСОБА_10 має бути призначене додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Конституційний Суд України у Рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».
В ході апеляційного розгляду кримінального провадження захисником не доведено, що призначення обвинуваченому покарання із застосуванням положень ст.69 КК України у виді 7 років позбавлення волі без конфіскації майна здатне забезпечити досягнення мети кримінального покарання. При цьому за результатами судового розгляду не було доведено про доцільність призначення обвинуваченому ОСОБА_10 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Переконливих аргументів, які б свідчили про порушення судом вимог статей 50, 65 КК України, або доводили явну несправедливість призначеного ОСОБА_10 остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років із конфіскацією належного йому майна на праві власності через його суворість, в апеляційній скарзі не міститься.
Згідно ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального кодексу, які були б підставою для скасування або зміни вироку при розгляді справи колегією суддів не встановлено.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційних скарг захисника та обвинуваченого без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись статтями 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 26 березня 2025 року стосовно ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення, а засудженим, який тримається під вартою в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий - суддя -
Судді -