2006 року серпня 01 дня колегія судців судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Лугового М.Г.
суддів - Прокопенка О.Б., Лантушенка Ю.Ф.
прокурора - Друченко Т.В.
представника потерпілої, адвоката - ОСОБА_1
виправданого - ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Суми кримінальну справу за апеляцією ОСОБА_3 на вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 19 травня 2006 року, яким :
ОСОБА_2, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не засуджувався ,-
виправданий за ч.І ст. 125 КК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.
Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення 300 грн. матеріальної і 3000 грн. моральної шкоди залишено без розгляду.
В справі приватного обвинувачення за ч.І ст. 125 КК України, порушеної відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3 вказувала, що 01 травня 2004 року близько 15 години на городах, розташованих неподалік від АДРЕСА_1, ОСОБА_2. затіяв з нею сварку, безпідставно обвинувативши в тому, що через неї його город залишився незораним, ображав її, висловлював погрози, після чого підбіг до неї, схопив велосипед і кинув на неї, а потім вдарив своєю головою її в ділянку лоба. В послідуючому, вдома стан її здоров'я погіршився, вона перебувала на лікуванні з 01 по 13 травня 2004 року з приводу струсу головного мозку. ОСОБА_2. заподіяв їй тілесні ушкодження у вигляді набряку тканини у ділянці надбрівних дуг, синців на правій нозі, лівій руці. Крім засудження ОСОБА_2, просила стягнути з нього завдану їй моральну шкоду в розмірі 3000 грн.
Розглянувши справу, суд прийшов до висновку виправдати ОСОБА_2 за ч.І ст. 125 КК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.
В поданій апеляції ОСОБА_3 зазначає про те, що вона не згодна з вироком суду, оскільки суд не врахував доказів, які підтверджують неправдивість, непослідовність пояснень ОСОБА_2 Також судом не взято до уваги пояснення свідків, які об'єктивно підтверджують наявність у неї тілесних ушкоджень в області лоба, тому вирок базується на однобоких доказах, неправдивих свідченнях ряду свідків та експерта. Враховуючи викладене, прохає вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винним у скоєні злочину, передбаченого ст.125 ч.І КК України, призначити йому покарання, а також задовольнити заявлений цивільний позов.
Справа № 11-574/2006 Головуючий у першій інстанції Разумова І.Є.
Категорія ст. 125 КК України Доповідач - Прокопенко О.Б.
Вислухавши доповідь судді, представника потерпілої, адвоката ОСОБА_1, яка підтримала апеляцію ОСОБА_3 в повному обсязі, виправданого ОСОБА_2, котрий вважав постановлений щодо нього вирок законним та обґрунтованим, думку прокурора Друченко Т.В. про залишення вироку суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляції, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.
У відповідності з вимогами ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Викладені у вироку висновки суду, щодо відсутності складу злочину в діях ОСОБА_2, підтверджені зібраними у справі та перевіреними судом доказами.
Зокрема лише потерпіла ОСОБА_3, у справі приватного обвинувачення, на яку за законом покладено підтримання обвинувачення та його доведення, зазначала про спричинення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_2, інші об'єктивно досліджені судом докази свідчили про непричетність ОСОБА_2 до спричинення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень 1 травня 2004 року близько 15 години на городах, розташованих неподалік від АДРЕСА_1.
Так сам ОСОБА_2. в судових засіданнях суду першої інстанції неодноразово вказував про те, що 1 травня 2004 року ОСОБА_3 перебуваючи на земельній ділянці, висловлювалася на його адресу брутальними та образливими словами. Він також висловився на її адресу словами з погрозами, але на близьку відстань до неї не підходив і тілесних ушкоджень не спричиняв.
Ці його покази об'єктивно підтверджували свідки у справі, зокрема ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6.
Судом першої інстанції достовірно встановлено, що зазначені особи в момент сварки між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували неподалік, на своїх земельних ділянках, із сторонами перебували в нормальних стосунках, і відсутня будь-яка їх зацікавленість у результатах справи. В той же час суд належним чином проаналізувавши покази ОСОБА_3 дійшов до висновку про їх неодноразову зміну, в залежності від досліджуваних доказів у справі. Що ж стосується свідків, залучених у справу за клопотанням ОСОБА_3, а саме брата потерпілої ОСОБА_3 та його співмешканка ОСОБА_7, то вони не були свідками виниклого спору, а про події, що відбулися їм відомо лише зі слів ОСОБА_3, а тому суд цілком вірно не прийняв їх покази до уваги, і взагалі визнав їх зацікавленими у результатах розгляду справи на стороні ОСОБА_3
Крім того судом у справі призначалася судово-медична та відповідно комплексна судово-медична експертизи, з фактичних висновків яких слідує, що діагноз «ЗЧМТ, струс головного мозку" виставлені на підставі суб'єктивних даних і не підтверджений об'єктивними даними. Знаходження на стаціонарному лікуванні ОСОБА_3 зумовлене погіршенням її самопочуттям, скаргами, високими показниками артеріального тиску, наявністю тілесних ушкоджень.
Допитаний судом судово-медичний експерт ОСОБА_8 також зазначав про неможливість отримання виявлених у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, за тих обставин, за яких вона зазначала. Також експертом ОСОБА_8 було встановлено внесення змін та дописування в історію хвороби ОСОБА_3 іншою особою. Допитані судом свідки, медичні працівники ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 також підтверджували покази судово-медичного експерта. А тому суд проаналізувавши висновки експертиз та покази зазначених свідків зробив вірний висновок, що синці чи набряк, виявлені у ОСОБА_3, виникли не від дій ОСОБА_2
Таким чином зібрані по справі докази не підтверджували обвинувачення ОСОБА_2, всі можливості збирання доказів були вичерпані. Судом повно, всебічно і об'єктивно зібрані докази у справі були досліджені. З висновками суду, наведеними у вироку повністю погоджується і колегія суддів судової палати з кримінальних справ, а тому доводи апеляції ОСОБА_3 про однобічність та неповноту судового слідства у справі є безпідставними.
Не заслуговують на увагу вказівки апеляції про наявність висновків про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.І ст. 125 КК України в постанові органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи за ст.296 КК України. Зазначена постанова була предметом дослідження судом першої інстанції, про що відображено у вироку суду, і зі змісту постанови слідує лише про можливе припущення спричинення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень ОСОБА_3 (а.с.4).
Отже колегія суддів дійшла до висновку, що виправдувальний вирок відносно ОСОБА_2 є законним та обґрунтованим, а тому апеляція ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 362, 366, 377 КПК України, колегія суддів судової палати з кримінальних справ, -
Вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 19 травня 2006 року відносно ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію ОСОБА_3 - без задоволення.
М.Г. Лугового О.Б. Прокопенко Ю.Ф.Лантушенко
Головуючий Судді
Вірно: суддя апеляційного суду