Справа № 22 2050/ 2006 Головуючий в 1 інстанції - Суховаров А В
Категорія -27/28 Доповідач - Глущенко Н.Г.
27 червня 2006 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Глущенко Н.Г.
суддів - Григорченка Е.І., Прозорової М.Л.
при секретарі - Колесніченко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про вселення, -
Відповідачка ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.02.2006 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Зазначеним рішенням суду в позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволені і позивачі вселені в будинок АДРЕСА_1 /а. с. 67-69 /.
Як на підстави апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що рішення є незаконним та необгрунтованим. Крім того, суд не в повному обсязі встановив обставини справи, що є важливим для прийняття правильного рішення по справі. Висновки суду, як вважає відповідачка, не відповідають обставинам справи. Також суд порушив та неправильно застосував норми матеріального та процесуального закону / а. с. 73-76 /.
Судом першої інстанції встановлено, що 16.03.1974 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено шлюб, який було розірвано за рішенням Ленінського райсуду м. Дніпропетровська від 11.03.1996 року.
Під час шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було збудовано житловий будинок АДРЕСА_1, свідоцтво про право власності на який було видано 31.10.1989 року на ім'я ОСОБА_4 Подружжя ОСОБА_3 проживали однією сім'єю разом з дітьми в спірному будинку, де позивачка ОСОБА_2 була прописана 30.03.1987 року як дружина власника, а ОСОБА_3- як син власника будинку.
Після припинення шлюбу з позивачкою,ОСОБА_4 - 20 06.2003 року одружився з відповідачкою ОСОБА_1, яка не зареєстрована в спірному домоволодінні
Власник спірного будинку ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і залишив заповіт від 17 06.2003 року, яким все належне йому майно заповідав відповідачці ОСОБА_1 Після смерті ОСОБА_4 відповідачка стала перешкоджати проживанню позивачів в спірному будинку, які не мають іншого житла.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачі підлягають вселенню в спірний будинок у відповідності зі ст. ст. .156,157 ЖК України, оскільки вони вселились, проживали та були зареєстровані в ньому, як члени сім'ї власника будинку. Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку, що чинення перешкод позивачам в проживанні і користуванні жилим приміщенням спірного будинку, • які зареєстровані в ньому, як члени сім'ї власника, при відсутності судового рішення, є прямим порушенням ст. 47 Конституції України.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в
достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи,
перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке
відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені
наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями свідків та самих
сторін.
При вище зазначених обставинах справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що позивачі підлягають вселенню в спірний будинок.
Приведені в апеляційній скарзі доводи відповідачки не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими для вирішення спірного питання. Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необгрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2006 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути
оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з
цього часу.