П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/37460/24
Категорія 111010000Головуючий у суді І інстанції: Танцюра К.О. час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року по справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, мотивуючи його тим, що обмеження перебування на Єдиному податку згідно до абз. 8 ст. 291.5.1 ПКУ стосується виключно суб'єктів, які безпосередньо здійснюють саме види діяльності прямо зазначені у ПКУ: поштовий зв'язок, телефонний зв'язок, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж. При цьому, як вказав позивач, він, як підприємець не займається жодним з видів діяльності, які згідно до абз. 8 ст. 291.5.1 ПКУ підпадають під обмеження для застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності та сплати Єдиному податку. Позивач вказав, що навіть у разі наявності у підприємця власної телекомунікаційної мережі та її технічного обслуговування, така діяльність ні у якому разі не може бути наданням послуг із технічної експлуатації телекомунікаційної мережу і відтак не може бути підставою для застосування обмеження, передбаченого у абз. 8 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ. Діяльність з технічної експлуатації власних чи орендованих електронних комунікаційних мереж для забезпечення виробничих потреб не є послугою з технічного обслуговування та експлуатації мереж внаслідок збігання у однієї особі позицій замовника та виконавця що не надає можливості існування правочину. Здійснення технічної експлуатації власних мереж для реалізації договору надання доступу до мережі Інтернет (Абонентського договору) не надає підстав вважати що за абонентським договором надаються послуги технічного обслуговування, оскільки такі послуги не входять у предмет абонентського договору. Також позивач наголосив на тому, що оскаржуване рішення було винесено безпідставно, оскільки базувалося на акті перевірки, складеного у порушення порядку та обмежень ПКУ.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 267/15-32-24-08-23 від 25.11.2024 року. Зобов'язано Головне управління ДПС в Одеській області поновити реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , як платника єдиного податку третьої групи, 5 відсотків з 01.10.2024.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що Державною податковою службою було направлено лист від 01.07.2024 № 1288/4/99-00-24-01-03-04 до Міністерства фінансів України з позицією Державної податкової служби України щодо неможливості застосування юридичними особами спрощеної системи оподаткування. 05.07.2024 року Міністерством фінансів України листом 11220-04-62/20255підписаним заступником міністра фінансів України було надано відповідь на лист Головного управління ДПС на лист №1288/4/99-00-24-01-03-04 від 01.07.2024, у якій Міністерство фінансів України погоджується із позицією Державної податкової служби України. Отже, фізичні особи - підприємці, які обрали вищевказані КВЕД-2010 та надають електронні комунікаційні послуги не мають права застосовувати спрощену систему оподаткування.
Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року винесено законно та обґрунтовано, а тому підстави для його скасування відсутні. Крім того, позивач вказує, що для правомірного винесення рішення щодо анулювання застосування суб'єктом спрощеної системи оподаткування та звітності, органом ДПС має бути у належний (передбачений ПКУ) спосіб встановлений факт здійснення таким суб'єктом діяльності, безпосередньо визначеної у ч. 8 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ.
На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 08.04.2010, як ФОП та позивач є платником єдиного податку третьої групи зі ставкою 5 відсотків.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основний вид економічної діяльності позивача КВЕД 61.90 Інша діяльність у сфері електрозв'язку.
Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку щодо порушення умов перебування платником єдиного податку третьої групи зі ставкою 5 відсотків ФОП ОСОБА_1 , за результатом якої складено акт №48546/15-32-24-08/ НОМЕР_1 від 31.10.2024.
Перевіркою встановлено, що платником єдиного податку третьої групи зі ставкою 5 відсотків порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме: - здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання (абз. 8 п.п.291.5.1 п.291.5 ст.291, абз.5 п.п. 298.2.3 п.298.2 ПКУ): 61.90 - Інша діяльність у сфері електрозв'язку.
Рішенням Головного управління ДПС в Одеській області № 267/15-32-24-08-23 від 25.11.2024 року анульовано реєстрацію платника єдиного податку - фізичної особи -підприємця з підстав здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування(аб.5 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298ПКУ).
Вважаючи протиправним рішення податкового органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що здійснювана позивачем діяльність віднесена до заборонених видів діяльності, передбачених абзацом 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України. За таких обставин, позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 267/15-32-24-08-23 від 25.11.2024 року, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з підпунктом 75.1.1 пунктом 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України “Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні».
Згідно із пунктами 76.1-76.2 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Тобто, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення цього виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.
Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.
Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).
Законодавчо установлені обмеження щодо повноважень податкового органу під час проведення камеральної перевірки (яка характеризується спрощеним порядком її призначення і проведення, не передбачає присутність платника та можливість подання ним пояснень тощо) є однією з гарантій прав платника, що забезпечують дотримання балансу публічних і приватних інтересів.
Чинним податковим законодавством визначений вичерпний перелік підстав та видів перевірок, які мають право призначати та проводити контролюючі органи, в розумінні статті 19 Конституції України.
Приписами п. 299.11 статті 299 ПК України визначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Аналіз наведених вище приписів свідчить про те, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів), що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.
Судом встановлено, що рішення № 267/15-32-24-08-23 від 25.11.2024 року про анулювання реєстрації платником єдиного податку прийнято на підставі акту камеральної перевірки №48546/15-32-24-08/2615223178 від 31.10.2024.
Передумовою прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку є проведення перевірки, висновки якої повинні бути викладені у відповідному акті.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що предметом камеральної перевірки можуть бути виключно помилки (порушення) у податковій звітності та/або її неподання (несвоєчасне подання).
Якщо ж під час проведення камеральної перевірки виявлено порушення податкового законодавства, контролюючий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19.03.2019 року у справі №803/1908/16, від 23.08.2019 року у справі №826/4242/15, від 06.02.2020 року у справі №813/87/16 та від 04.05.2023 року у справі №320/1040/19.
Верховний Суд при розгляді аналогічних адміністративних справ сформував наступні висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 26.02.2019 року у справі №805/1396/17-а, від 05.02.2019 року у справі №805/206/17-а, від 24.01.2019 року у справі №813/1346/18, від 05.06.2018 року у справі №813/4266/17).
Колегія суддів дійшла висновку, що єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення податкової перевірки, на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.
При цьому, для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи мають бути виконані всі вимоги передбачені Податковим кодексом України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 18 березня 2025 року по справі № 160/21398/24.
Разом з тим, належних доказів проведення документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 ГУ ДПС в Одеській області не надано.
Отже, оскільки спірне рішення прийнято на підставі висновків камеральної, а не документальної перевірки як того вимагає чинне законодавства, суд дійшов висновку про порушення відповідачем процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку, що в свою чергу, свідчить про протиправність прийняття відповідачем спірного рішення та наявність підстав для його скасування.
Щодо виявлених порушень, покладених в основу оскаржуваного рішення, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.
Підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України визначено, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.
Згідно з пунктом 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Приписами підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України чітко визначено, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.
Тобто закон покладає обов'язок контролю не тільки на контролюючий орган, але і на платника єдиного податку після встановлення/виникнення зазначених обставин самостійно перейти на сплату інших податків.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV ПК України.
Згідно з пунктом 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.
3 01 січня 2022 року набрав чинності Закон України від 16.12.2020 №1089-IX “Про електронні комунікації» (далі - Закон №1089-IX), який визначає правові та організаційні основи державної політики у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, а також права, обов'язки та відповідальність фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у відповідній діяльності або користуються електронними комунікаційними послугами.
Відповідно до визначень, наведених у частині першій статті 2 Закону №1089-IX:
- мережа Інтернет (Інтернет) - глобальна електронна комунікаційна мережа, що призначена для передачі даних та складається з фізично та логічно взаємоз'єднаних окремих електронних комунікаційних мереж, взаємодія яких базується на використанні єдиного адресного простору та на використанні інтернет-протоколів, визначених міжнародними стандартами (пункт 54);
- послуга доступу до мережі Інтернет - електронна комунікаційна послуга, що забезпечує доступ до мережі Інтернет і можливість логічного з'єднання з кінцевими точками мережі Інтернет незалежно від технології, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, і кінцевого (термінального) обладнання, що використовується (пункт 80);
- електронна комунікаційна мережа - комплекс технічних засобів електронних комунікацій та споруд, призначених для надання електронних комунікаційних послуг (пункт 25);
- електронна комунікація (телекомунікація, електрозв'язок) - передавання та/або приймання інформації незалежно від її типу або виду у вигляді електромагнітних сигналів за допомогою технічних засобів електронних комунікацій (пункт 28);
- електронна комунікаційна послуга - послуга, що полягає в прийманні та/або передачі інформації через електронні комунікаційні мережі, крім послуг з редакційним контролем змісту інформації, що передається за допомогою електронних комунікаційних мереж і послуг (пункт 27);
- постачальник електронних комунікаційних послуг - суб'єкт господарювання, який фактично надає та/або має право надавати електронні комунікаційні послуги на власних мережах та/або на мережах інших постачальників електронних комунікаційних послуг (пункт 87);
- постачальник електронних комунікаційних мереж - суб'єкт господарювання, який надає послуги доступу до електронної комунікаційної мережі, що знаходиться в його володінні, та до пов'язаних з нею засобів, або з використанням віртуальних мереж (пункт 85);
- оператор електронних комунікацій (оператор) - суб'єкт господарювання, який володіє, здійснює експлуатацію та управління електронними комунікаційними мережами та/або пов'язаними засобами; у разі постачання електронних комунікаційних мереж оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних мереж; у разі постачання електронних комунікаційних послуг оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних послуг (пункт 70).
Згідно з частиною другою статті 19 Закону №1089-IX право власності та право на технічне обслуговування і експлуатацію електронних комунікаційних мереж може належати будь-якій фізичній особі - підприємцю або юридичній особі, незалежно від форм власності, які є резидентами України.
Надання електронних комунікаційних мереж та послуг на території України є виключним правом юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих відповідно до законодавства (резиденти України).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку від 20 квітня 2022 року №30 “Питання ведення реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07 травня 2022 року за №502/37838 (зі змінами), затверджено Порядок ведення реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг та його форму, а також Орієнтовний перелік видів електронних комунікаційних послуг.
Як встановлено судом та зазначено позивачем, позивач здійснює діяльність постачальника електронних комунікаційних послуг за наступними видами діяльності:
IA.S2
Послуга широкосмугового доступу до мережі Інтернет
Послуга з доступу до мережі Інтернет із швидкістю передачі даних, не меншою, ніж визначена законодавством, та без застосування систем з комутацією каналів. З використанням мережі: фіксованого зв'язку;
TB.S1
Послуга передачі сигналів у електронних комунікаційних мережах для потреб мовлення.
Послуга, послуга із приймання/передавання інформаційних продуктів та інформаційних послуг з використанням технічних засобів електронних комунікаційних мереж для потреб мовлення. З використанням мережі: фіксованого зв'язку;
AN.N1
Інша електронна комунікаційна послуга доступу, відсутня у орієнтовному переліку видів електронних комунікаційних послуг
Надання споживачам (Абонентам) комунікаційних послуг з доступу до обладнання (мережі) іншого Постачальника електронних комунікаційних послуг, комунікаційних послуг з доступу до обладнання іншого Провайдера програмної послуги. З використанням мережі: фіксованого зв'язку.
Під час реєстрації діяльності у НКЕК у відповідності до вимог ЗУ “Про електронні комунікації» позивачем не зазначало у якості діяльності такого виду діяльності як OS.S1:
OS.S1
Послуга технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж
Послуга з підтримки у працездатному стані обладнання електронних комунікаційних мереж в процесі його експлуатації, при якому воно здатне виконувати задані функції, зберігаючи задані значення параметрів у межах, які встановлені в нормативно-технічній документації; експлуатації електронних комунікаційних мереж Підприємство послуг технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж не надає.
Крім того, ФОП ОСОБА_1 не займається ні поштовим, ані телефонним зв'язком.
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (зараз Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій) у своєму листі від 29 грудня 2021 року №01-7119/111 на запити народного депутата України ОСОБА_2 та Асоціації правовласників та постачальників контенту, прямо зазначається що діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж, зазначена у пункті 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України передбачає діяльність з надання послуг третім особам з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, а не обслуговування власної телекомунікаційної мережі.
Таким чином, навіть у разі наявності у позивача власної телекомунікаційної мережі та її технічного обслуговування, така діяльність ні у якому разі не може бути наданням послуг із технічної експлуатації телекомунікаційної мережі і, відтак, не може бути підставою для застосування обмеження, передбаченого у абзаці 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України.
Окрім того, декларація позивачем діяльності за кодом КВЕД 61.90 не може бути критерієм визначення заборонених для застосування на єдиному податку видів господарської діяльності, що підтверджується змістом листа Державної служби статистики України від 08 лютого 2020 року №14.1.3-04/39-20 направленого Державною службою статистики України до Комітету Верховної Ради України з питань цифрової трансформації та Кабінету міністрів України.
У вказаному листі, зокрема, зазначається що код виду економічної діяльності не створює прав чи обов'язків для суб'єктів господарювання.
Твердження аналогічного змісту міститься і у листі від 03 квітня 2020 року №14.1.3-07/132-20 направленого Державною службою статистики України до Асоціації правовласників та постачальників контенту.
Тобто, практика застосування заборони застосування заборони перебування на єдиному податку всіх видів діяльності, що входять до КВЕД 61.90 з тих підстав що до цього класу входять певні види діяльності, конкретно визначені у абзаці 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України, а й протирічить як природі так і призначенню КВЕД 2010, як такого.
Відтак, контролюючий орган в оскаржуваному рішенні у якості критерію для виявлення обмежень за абзацом 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України використав не здійснення конкретних видів діяльності, прямо вказаних у ПК України, а здійснення всього класу 61.90 КВЕД, до якого, крім багатьох інших видів діяльності входять перелічені у абзаці 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України види діяльності.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій у додатку до рішення від 03 квітня 2024 року №170 “Про надання офіційного узагальненого роз'яснення щодо деяких питань визначення видів електронних комунікаційних послуг» роз'яснила про те, що види діяльності у сфері електронних комунікацій, передбачені в Орієнтовному переліку, можуть не збігатися з КВЕД, та такий збіг чи його відсутність не створюють жодних правових наслідків для суб'єкта господарювання.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що обмеження перебування на єдиному податку згідно до абзацу 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України стосується виключно суб'єктів, які безпосередньо здійснюють саме види діяльності, прямо зазначені у ПК України, а саме: поштовий зв'язок, телефонний зв'язок, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж.
Таким чином, судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що здійснювана позивачем діяльність віднесена до заборонених видів діяльності, передбачених абзацом 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України, а отже рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 267/15-32-24-08-23 від 25.11.2024 року, є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Згідно з п. 19-3.1 ст. 19-3 ПК України до функцій державних податкових інспекцій належать: здійснення сервісного обслуговування платників податків; здійснення реєстрації та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням; формування та ведення Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу; виконання інших функцій сервісного обслуговування платників податків, визначених законом.
Відповідно до п. 299.1 ст. 299 ПК України реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Згідно з пп. 299.13 ст. 299 ПК України з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку: податковий номер (для юридичної особи); найменування для юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові для фізичної особи; дату (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування; ставку єдиного податку; групу платника податку; види господарської діяльності (за наявності відповідних даних); дату виключення з реєстру платників єдиного податку.
Отже, у випадку анулювання реєстрації платником єдиного податку суб'єкт господарювання не може бути платником цього податку із дати вилучення з відповідного Реєстру. Анулювання реєстрації платником єдиного податку передбачає собою перехід платника податків на загальну систему оподаткування.
Платник податку, починаючи з дати анулювання реєстрації платником єдиного податку, та у разі, якщо за рішенням суду скасовано анулювання реєстрації такого платника, до дати прийняття такого рішення втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування, тому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку з невідворотністю спричиняє виникнення низки негативних (несприятливих), для такого платника, юридичних наслідків.
Таким чином, з врахуванням наведених обставин, з огляду на те, що оскаржуване рішення про виключення з Реєстру платника єдиного податку позивача є протиправним, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку третьої групи, 5 відсотків з 01.10.2024.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року по справі № 420/37460/24, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький