П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/24883/24
Категорія 108020000Головуючий у суді І інстанції: Дубровна В.А. час і місце ухвалення: спрощене провадження, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “КОХА» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, мотивуючи його тим, що відповідно до контракту № 1/24 від 20.02.2024 р. укладеного між компанією «ALSAFLOORING» (Продавець) та ТОВ “КОХА» (Покупець ) на територію України на умовах поставки FCA був ввезений товар та з метою його митного оформлення декларантом позивача подано до Митниці № 23UA500020006602U2 від 23.07.2024 р. якою було заявлено митну вартість товарів № 1, № 2, № 3, № 5 за ціною договору. При цьому, митну вартість товару № 4 було самостійно скориговано декларантом та визначено за шостим (резервним) методом визначення митної вартості. У відповідності до ч.6 ст.53 МК України та на запит митного органу Позивач подав до митниці лист від 23.07.2024 р. вих. № 23-07 декларант повідомив, що за МД № 23UA50002006602U2 від 23.07.2024 р. були надані усі наявні документи та про відсутність інших додаткових документів. Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2024/000108/2 від 23.07.2024 р., яким збільшено митну вартість товару № 5 та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2024/000256. Позивач не погоджується з вказаними рішеннями, стверджуючи, що відповідачем не повно та не об'єктивно досліджено подані документи, які у повній мірі підтверджують заявлену митну вартість товару, не обґрунтував висновки про виявлені розбіжності та як наслідок коригування митної вартості товару № 5 за другорядним методом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2024/000108/2 від 23.07.2024 р. Визнано протиправною та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2024/000256 від 23.07.2024 р.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 24UА500020006602U2 від 23.07.2024 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, наявні ознаки підробки та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UА500020/2024/000108/2 від 23.07.2024 р., а саме: 1) відповідно до умов Контракту поставка товару здійснюється на умовах 100% передплата, або можлива часткова оплата, або оплата після надходження. У інвойсі від 16.07.2027 №66556 вказано що оплата буде здійснена на користь продавця упродовж 60 днів від дати інвойса; 2) також, відповідно до п.6.4. контракту, у разі здійснення передплати продавець може надавати додаткову знижку. В інвойсі від 16.07.2024 М66556 зазначено знижку 50%, але передплати здійснено не було; 3) пунктом 12.3. контракту вказано, що ціни на продукцію встановлюються в прайс- листі, але до митного оформлення прайс-лист надано не було; 4) за умовами постачання FCA (free carrier) до митної вартості не включено витрати на транспортування, ВРР та витрати на страхування у зв'язку із таким перевезенням. За умовами контракту вартість маркування, навантаження та розвантаження включено до вартості товару. Але жодної інформації щодо здійснення або відсутності страхування відсутня.
Товариством з обмеженою відповідальністю “КОХА» було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року винесено законно та обґрунтовано, а тому підстави для його скасування відсутні. Крім того, позивач зазначає, що відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товарів, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. В той же час позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог.
На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що 20.02.2024 року між TOB «КОХА» (Покупець) та підприємством ALSAFLOORING, (Продавець) укладено контракт № 1/24, за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує на умовах FCA склад Продавця ламінована підлога, паркетну дошку, вінілові покриття (LVT) і супутні товари (звані аксесуари), далі іменовані «Товар» (виробництва Франції або мають іншу країну походження відповідно до підтвердженням замовлення й / або інвойсом), найменування та кількість якого зазначено в підтвердженні замовлення або в інвойсі. (пункт 1 Контракту)(а.с.43-45)
Відповідно до вказаного контракту на умовах поставки FCA LT Klaipeda на митну територію України ввезено товар, а саме:
№1. Плити деревоволокнисті (HDF),аміновані панелі для підлоги (ламінат) , середньої густини(густиною-0,87 г/см3) , за технологією "сухого способу".На лицьовий бік нанесена стійка до зношування декоративна плівка під зріз деревини та ін., різних малюнків. З двох боків-паз , з двох інших-гребінь- система замок..;
№2. Плити деревоволокнисті (HDF),ламіновані панелі для підлоги (ламінат) , середньої густини(густиною-0,87 г/см3) , за технологією "сухого способу".На лицьовий бік нанесена стійка до зношування декоративна плівка під зріз деревини та ін., різних малюнків. З двох боків-паз , з двох інших-гребінь- система замок.Ламіновані плити прямокутної форми завтовшки 10 мм... ;
№3. Пластмасові покриття для підлоги, несамоклейні, з полімерів вінілхлориду SPC з двох боків-паз,з двох інших-гребінь-система замок:плити прямокутної форми , завтовшки 6 мм.,на лицьовий бік нанесено шар підвищеної зносостійкості завтовшки 0,55 мм..;
№4. Рекламні підлогові стенди для магазинів , в частково розібраному стані (для зручності транспортування) , призначені для використання разом із комплектами зразків підлогового покриття в торгівельних закладах..;
№5. Пластмасові покриття для підлоги, несамоклейні, з полімерів вінілхлориду SPC ,з двох боків-паз,з двох інших-гребінь-система замок:плити прямокутної форми , завтовшки 6 мм.,на лицьовий бік нанесено шар підвищеної зносостійкості завтовшки 0,55 мм…
23.07.2024 року декларантом позивача до Одеської митниці подано (МД) №24UA500020006602U2 та документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, і обраний метод її визначення, а саме, за ціною контракту. (а.с. 18-20)
Так, на підтвердження заявленої митної вартості товару, декларантом позивача були подані документи, які зазначені у графі 44 МД, та Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2024/000256, зокрема, Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №00066555 від 16.07.2024, Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №00066556 від 16.07.2024, Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №00066558 від 16.07.2024, Автотранспортна накладна (Road consignment note) №086321 від 16.07.2024, Декларація про походження товару (Declaration of origin) №00066555 від 16.07.2024, Декларація про походження товару (Declaration of origin) №00066556 від 16.07.2024, Декларація про походження товару (Declaration of origin) №00066558 від 16.07.2024, Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №СФ24/425 від 17.07.2024, Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №160724/1-РМ від 16.07.2024, зовнішньоекономічний договір (контракт) №1/24 від 20.02.2024Ю, Внутрішній договір (контракт) доручення №KM2112/23 від 01.09.2023, Внутрішній договір (контракт) доручення №RM/A1024/K24 від 23.05.2024, Договір про надання послуг митного брокера №BG/11179/24 від 11.07.2024. (а.с.39)
В свою чергу, на електронну адресу декларанта надійшло повідомлення, в якому митний орган повідомив, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів та відповідно до частини 3 статті 53 МКУ зобов'язав протягом 10 календарних днів такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; експортну декларацію країни відправлення з перекладом на українську мову (а.с.36)
Декларантом позивача - ТОВ “ТЕТРА БРОК» надіслано лист за вих. №23-07 від 23.07.2024 року в якому, декларант повідомив, що подав всі необхідні документи для митного оформлення і додаткові надавати не буде . (а.с.36 зв.с.)
Відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ та у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UА500020/2024/000108/2 від 23.07.2024, яким збільшено митну вартість товару №5 «пластмасові покриття для підлоги» з 3183,54 Євро до 7635,15 Євро. (а.с.38)
Крім того, 23.07.2024. Одеською митницею складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2024/000256 ( а.с. 39 )
Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (EМД) № 23UA500020006619U0 (а.с.40) за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI.
Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 51 485,43 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.
Вважаючи рішення відповідача рішення про коригування митної вартості товару протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що рішення про коригування митної вартості товарів А500020/2024/000108/2 від 23.07.2024р. є необґрунтованим, при цьому сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на припущеннях та жодним чином не обґрунтовані та не підтверджені беззаперечними доказами.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України, (далі - МКУ), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.1 ст.52 МКУ, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.
За приписами ч.2 ст.52 МКУ, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
З огляду на ч.1 ст.53 МКУ, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з ч.1 ст.54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.4 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
У відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Згідно з ч.6 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.55 МКУ, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ст.57 МКУ, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.58 МКУ, основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Щодо вищевказаного, то Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу суду, а саме, постанови від 19 лютого 2019 року у справі №804/1316/16, від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 6 травня 2020 року у справі №140/1713/19, від 25 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі №804/14964/15).
Висновок митного органу в рішенні про корегування митної вартості товарів ґрунтується на обставинах, викладених у пункті 33 оскаржуваного рішення № UA500020/2024/000108/2 від 23.07.2024 р., через які митна вартість товару “Пластмасові покриття для підлоги» ( № 5) не може бути визначена за ціною контракту.
Так, митний орган вказує, що відповідно до п.6.4. контракту, у разі здійснення передоплати продавець може надавати додаткову знижку, при цьому в інвойсі від 16.07.2024 №66556 зазначено знижку 50%, але передплати здійснено не було.
Як вбачається, з умов контракту № 1/24 від 20.02.2024 р., то оплата за Контрактом проводиться таким чином: Передоплата 100% (звана Авансовий платіж), здійснюється Покупцем до моменту відвантаження Товару, в узгоджені Сторонами строки, можлива часткова оплата інвойсу та оплата по факту надходження товару. (п. 6.1 Контракту). У разі здійснення авансового платежу Продавець має право надати Покупцю додаткову знижку (п. 6.4. Контракту) (а.с.43 зв.с.)
16.07.2024 продавцем був виставлений інвойс № 66556 на товар «пластмасові покриття для підлоги» вагою брутто 4500 кг загальна вартість товару становила 3 183,54 євро, з урахуванням наданої Продавцем знижки на товар у розмірі 50%, та умови оплати за товар, а саме: впродовж 60 днів з дати інвойсу.
На підтвердження здійснення оплати товару за ціною 3 183,54 євро згідно вказаного інвойсу, 13.09.2024 позивач надав митному органу банківський платіжний документ від 06.09.2024 та лист компанії ALSAFLOORING від 09.09.2024, в якому Продавець підтверджує про отримання платежу за інвойсом № 66556 від 16.07.2024 на суму 3183,54 євро.
Відтак, вказаний платіжний документ містить відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, що була сплачена за товар.
При цьому, питання формування ціни товару та умови розрахунків віднесено до компетенції сторін зовнішньоекономічного контракту, тобто продавця та покупця, а не належне виконання зобов'язань сторонами контракту жодним чином не може слугувати як підтвердженням чи спростуванням заявленої митної вартості товару, так і не може бути підставою для зазначення про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
У постанові від 29 липня 2020 року у справі №420/1709/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв'язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.
Таким чином, доводи відповідача про неможливість співставити проведені платежі з поставкою товару є необґрунтованими.
Щодо доводів апелянта, що п. 12.3. контракту вказано, що ціни на товар встановлюються в прайс-листі, але до митного оформлення прайс-лист надано не було, суд зазначає таке.
Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.
Затвердженої форми прайс-листа та вимог щодо його заповнення законодавством України та міжнародним законодавством не передбачено.
Разом з тим, частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відтак, прайс-лист не є документом, що підтверджує митну вартість товарів та може бути прийнятий до уваги виключно як додаткова інформація.
Таким чином, митний орган митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару оскільки прайс- лист є документом довільної форми, а відтак суд відхиляє вказані доводи відповідача щодо неможливості перевірки відомостей, що підтверджують вартість товару, через ненадання декларантом вказаних документів.
Також, у своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що за умовами постачання FCA (free carrier) до митної вартості не включено витрати на транспортування, ВРР та витрати на страхування у зв'язку із таким перевезенням. За умовами контракту вартість маркування, навантаження та розвантаження включено до вартості товару. Але жодної інформації щодо здійснення або відсутності страхування відсутня. З цього приводу колегія суддів зазначає, таке.
Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Як вбачається з умов пункту 1 контракту №1/24 від 02.01.2024 р., а також інвойсу № 66556 від 16.07.2024 р. поставка товару № 5 здійснювалась на умовах FCA/ Marlenheim правил Інкотермс.
Згідно правил Інкотермс 2010 FCA (…named place) англ. Free Carrier, або Вільний перевізник (… назва місця) - термін, який означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. При FCA поставка вважається здійсненою, а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього; б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем, нерозвантаженим з транспортного засобу продавця. Продавець зобов'язаний нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки.
Отже, за умовами FCA митна вартість товару (дійсна вартість) складається лише із вартості самого товару, тобто суми, яку заявляє продавець в інвойсі, інші витрати на навантаження а також митне оформлення в країні експорту бере на себе продавець, ці витрати не входять до митної вартості товару. Вартість таких потенційних витрат закладається продавцем заздалегідь при формуванні ціни на товар та не може бути відокремлена.
Статтею А.3. “Договори перевезення та страхування» правил Інкотермс 2010 передбачено, що по договору страхування зобов'язань не має.
Аналіз змісту вищенаведених норм міжнародних правил Інкотермс свідчить про те, що обов'язок, щодо страхування вантажу, який поставляється на умовах FCA (Інкотермс 2020) відсутній, як у продавця, так і у покупця.
За таких обставин, доводи митного органу у цій частині є безпідставними, оскільки страхування товару, який постачається на умовах FCA не є обов'язковим.
Щодо позиції митного органу в частині неподання декларантом запитуваних митним органом додаткових документів, то суд вказує про таке.
Повноваження митного органу щодо витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість (постанова Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі №480/4423/18).
Щодо вказаного питання, то схожі за змістом висновки викладав Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №820/4849/16, від 21 квітня 2021 року у справі №809/1838/15 від 13 жовтня 2021 року у справі №804/15600/15, від 23.10.2021 у справі №815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18).
У даній справі відповідач вважав, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, у зв'язку із чим від декларанта були витребувані додаткові документи, та оскільки декларантом не надано необхідних витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено митним органом за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці.
Однак, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідачем не обґрунтовано причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі додатково поданих декларантом документів, які відомості відсутні у поданих документах, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, відповідачем не доведено наявність обставин для витребування у позивача (за наявності) додаткових документів, визначених положенням частини третьої статті 53 МК України, отже є не обґрунтованими і підстави коригування митної вартості проведеної митним органом.
Щодо правомірності обрання відповідачем методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару, суд зазначає наступне.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, встановлені в ст. 57 Митного кодексу.
Як вбачається зі змісту графи 31 оскаржуваного рішення № А500020/2024/000108/2 від 23.07.2024 про коригування митної вартості товару, то митний орган не вказує за яким семе метод визначення митної вартості товару був застосований при коригуванні митної вартості товару.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом. ( постанови Верховного Суду від 8 лютого 2019 року у справі справа №825/648/17, від 20 липня 2023 року у справі № 640/22572/20).
Таким чином, оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за другорядному методом, суд повинен враховувати, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Як встановлено судом, спірне рішення про коригування заявленої митної вартості, не містить ні номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не містить пояснень митного органу щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначено докладної інформації і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу.
Відповідно до вищевказаних приписів частин 2, 3 статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, серед іншого, обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Так, наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 затверджено форму рішення про коригування митної вартості товарів; Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів; та Перелік додаткових складових до ціни договору.
У графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Суд звертає увагу на те, що у спірному рішенні № UA500540/2023/000003/2 від 24.04.2023 р, про коригування митної вартості товарів у графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" відсутнє обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Вказане унеможливлює надати судом оцінку правомірності застосування відповідачем методу визначення митної вартості товарів при прийнятті даного оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.
Таким чином, суд дійшов висновку, що надані уповноваженою особою позивача для митного оформлення товару документи відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена позивачем за ціною, вказаною в контракті.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці, - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року по справі № 420/24883/24, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький