П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/39838/24
Категорія 106000000Головуючий у суді І інстанції: Іванов Е.А. час і місце ухвалення: спрощене провадження, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи його тим, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2020 року по справі №420/4526/20 визнано протиправною відмову Головного управління МВС України в Одеській області листом від 07.04.2020р. (№ 14/1-Л-134) у нарахуванні та виплаті в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивача за період з 2006 по 2015р.р. Зобов'язано Головне управління МВС України в Одеській області нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення у повному обсязі за період з 2006 по 2015р.р. 24.07.2024 року на картку позивача зарахована сума грошових коштів 1900,42грн. на виконання вказаного рішення суду. Загальний розмір нарахованої індексації грошового забезпечення за період проходження служби складав 12087,76грн. При звільненні з органів МВС позивачу було нараховано одноразову грошову допомогу у сумі 73059,75грн., але у розрахунок цієї допомоги не була включена індексація грошового забезпечення. З питання виплати одноразової грошової допомоги з урахуванням суми індексації позивач звернувся до відповідача, який листом відмовив з посиланням на те, що вказане питання не відноситься до компетенції відповідача так як він не проходив службу у Національній поліції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Одеській області які виразились у відмові перерахувати та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням суми індексації грошового забезпечення. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 у одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням суми індексації грошового забезпечення у розмірі 573,80грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи частково позов, суд першої інстанції не врахував, що ГУНП в Одеській області не є ані повним, ані функціональним правонаступником УБОЗ ГУМВС України в Одеській області. Тобто не передано ані функцій ГУМВС України в Одеській області, ані документації. Документація ГУМВС України в Одеській області була передана до архіву МВС, а функції Депатраменту стратегічних розслідувань Національної поліції України який ГУНП в Одеській області не підпорядковується та не являється структурним підрозділом ГУНП в Одеській області. Отже, з зазначеного не вбачається правонаступництва, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
ОСОБА_1 було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, рішення Одеського кружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року винесено законно та обґрунтовано, а тому підстави для його скасування відсутні. Крім того, позивач вказує, що у спірних правовідносинах правонаступником прав та обов'язків ліквідованого ГУМВС України в Одеській області, ураховуючи правовий статус, обсяг повноважень і принцип територіальності, є відповідний територіальний орган Національної поліції, а саме ГУНП в Одеській області. Близька за змістом правова позиція щодо передачі функцій ліквідованих управлінь МВС України до відповідних управлінь Національної поліції неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23 травня 2018 року в справі №П/811/3414/15, від 25 червня 2020 року в справі №420/6852/18, від 06,ссерпня 2020 року в справі №821/3865/15-а, від 22 жовтня 2020 року в справі №520/5147/19, від 05 листопада 2020 року в справі №752/2391/17 (2а-14/09), від 04 серпня 2022 року в справі №824/3161/14-а, від 17 травня 2023 року в справі №240/11052/20, від 28 червня 2023 року в справі №823/1462/15, від 02 серпня 2023 року в справі №580/2348/21, від 14 вересня 2023 року в справі №580/10635/21 та від 28 листопада 2023 року (справа №806/2056/18).
На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що Наказом Головного управління МВС в Одеській області №608о/с від 26.08.2015 року підполковника ОСОБА_1 на підставі пп. «б» п.64 розділу VІІ Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ України.
Під час проходження служби позивачу нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення з 2007 по липень 2011року та її розмір склав 10187,34грн. згідно довідки -розрахунку від 05.09.2019року та листа від 05.09.2019року №14/1-86/зі.
Під час звільнення позивачу виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у розмірі 73059,75грн.
Та до складових вищевказаної допомоги сума індексації грошового забезпечення не включалась, що вбачається з листа ГУ МВС в Одеській області від 27.12.2019р. вих.№14/Л-540 та зазначено у листі ГУ МВС в Одеській області від 29.11.2019року. №14/1-Л-596.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2020 року по справі №420/4526/20 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, а саме: визнано протиправною відмову у нарахуванні та виплаті в повному розмірі індексації грошового забезпечення, за період з 2006 року по 2015 рік; зобов'язано нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення у повному обсязі, за період з 2006 року по 2015 рік.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року змінено рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року, шляхом викладення 3 абзацу його резолютивної частини у наступній редакції: «зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області здійснити перерахунок виплаченої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, у період з 01 листопада 2006 року по 26 серпня 2015 року, а також виплатити суму перерахованої індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат».
24.07.2024 року на виконання рішення суду по справі №420/4562/20 ліквідаційною комісією ГУ МВС в Одеській області виплачена сума грошових коштів у розмірі 1900,42грн.(індексація грошового забезпечення) з яких 573,80грн. за індексацію у серпні 2015року.
Через те, що в розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні не увійшла сума індексації позивач звернувся до відповідача з листом від 01.12.2024 року на який відповідач надав відповідь 17.12.2024року вих.№14/Л-519/1 про відмову з підстав того, що він не проходив службу у відповідача.
Не погодившись з вказаною відмовою позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що так як при звільненні позивача зі служби, індексація не була включена до складу грошового забезпечення позивача з якого нараховувалась та виплачувалась одноразова грошова допомога при звільненні, що враховуючи вищенаведені законодавчі норми/принципи свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправними дії Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо відмови провести перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з урахування індексації грошового забезпечення та зобов'язання Головного управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення та раніше виплаченої суми.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Правові засади організації та діяльності міліції , статус працівника міліції, а також порядок проходження служби в міліції визначав на час виникнення спірних правовідносин Закон України від 20 грудня 1990 року N 565-XII «Про міліцію» (далі - Закон №565).
Згідно ст.19 ЗУ №565 форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.
Згідно ст. 23-1 ЗУ №565 пенсійне працівників міліції після звільнення їх зі служби в органах внутрішніх справ здійснюється в порядку та на умовах, встановлених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Статтею 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року №2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (надалі - Закон №2017-ІІІ) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Частиною другою статті 19 Закону №2017-ІІІ передбачено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ).
Статтею 1 Закону №1282-ХІІ встановлено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Порядок та умов виплати грошового забезпечення рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ затверджено наказом МВС №499 від 31.12.2007 року «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ».
Згідно п.3 наказу №499 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення позивача для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.
Отже, індексація грошового забезпечення, у тому числі працівників міліції, є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, колегія суддів доходить висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
Такий висновок суду узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року в справі №638/5794/17, від 27 грудня 2019 року в справі №643/11749/17, предметом розгляду яких було, зокрема, включення до складу грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, індексації грошового забезпечення.
Також правовий висновок щодо включення до складу грошового забезпечення, з якого розраховується одноразова грошова допомога при звільненні, індексації грошового забезпечення висловлений Верховним Судом у постанові від 30 квітня 2021 року в справі №620/561/20.
Таким чином, одноразова грошова допомога при звільненні мала розраховуватися відповідачем з урахуванням індексації грошового забезпечення установленої Законом №1282-XII.
На виконання рішення суду по справі №420/4526/20 від 22.07.2020р. з урахуванням постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2021р. позивачу проведений розрахунок індексації, що належав до виплати під час проходження служби, згідно якого у серпні 2015 року йому належало до виплати індексація у сумі 573,80грн.
Щодо позовної вимоги перерахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням загальної суми індексації грошового забезпечення у розмірі 12087,76грн., суд першої інстанції вірно зазначив, що вона не підлягає задоволенню, так як ця сума є індексацією що нараховувалась та виплачувалась/виплачена позивачу за час проходження ним служби в період з січня 2007 року по серпень 2015 року, тоді як до суми місячного грошового забезпечення входить тільки сума індексації, що нараховується в поточному місяці від якого проводиться розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні, та виходячи із того, що в серпні 2015 року розмір суми індексації, що був нарахований та виплачений за рішенням суду в липні 2024 року становить 573,80грн. то відповідно саме ця сума повинна бути врахована відповідачем при перерахунку суми одноразової грошової допомоги при звільнені у складі місячного грошового забезпечення позивача.
Отже, так як при звільненні позивача зі служби, індексація не була включена до складу грошового забезпечення позивача з якого нараховувалась та виплачувалась одноразова грошова допомога при звільненні, що враховуючи вищенаведені законодавчі норми/принципи свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправними дії Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо відмови провести перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з урахування індексації грошового забезпечення та зобов'язання Головного управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення та раніше виплаченої суми.
Щодо доводів апелянта що він не є належним відповідачем по справі та не є правонаступником ГУ МВС в Одеській області, то суд зазначає таке.
02.07.2015 року прийнятий Закон України «Про Національну поліцію» №580-VIII, який набрав чинності 07.11.2015 року.
З прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» з 07.11.2015 року втратив чинність Закон України «Про міліцію».
Відповідно до ст.1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно п.7 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» Кабінету Міністрів України в місячний строк передбачено було забезпечити створення центрального органу виконавчої влади поліції України та його територіальних органів.
Постановою КМУ від 16 вересня 2015 року №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України, в тому числі: Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, та утворити територіальні органи Національної поліції, в тому числі Головне управління Національної поліції в Одеській області.
Статтею 104 ЦК України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (код ЄДРПОУ 08592268) містяться відомості - стан суб'єкта: припинено, дата запису: 29.07.2024 року, номер запису: 1005561110015034669, підстава: рішення щодо припинення.
Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому обов'язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов'язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 524/4478/17, від 20 лютого 2019 року у справі № 826/16659/15.
Повноваження відповідних державних органів не є статичними і можуть передаватися від одного органу до іншого у випадку зміни законодавства. Водночас такий перехід може не збігатися у часі з юридичним припиненням суб'єкта владних повноважень унаслідок реорганізації чи ліквідації. У зв'язку із цим Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого: якщо спір виник з приводу реалізації суб'єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі відповідним розпорядчим актом його адміністративної компетенції іншому/іншим суб'єкту/суб'єктам владних повноважень; - якщо спір виник у відносинах, що не пов'язані з реалізацією суб'єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2021 року по справі №826/9815/18.
Нормами статей 1, 2 Закону України від 20 грудня 1990 року №565-XII «Про міліцію» передбачалося, що міліція - це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Основними завданнями міліції було, з-поміж іншого: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення кримінальних правопорушень.
Своєю чергою приписами статей 1, «Про Національну поліцію» визначено, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Завданнями поліції є, зокрема, надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності.
Поряд із цим, згідно з Положенням про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженим Постановою КМУ від 28 жовтня 2015 року №878, МВС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ. МВС України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах: забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг; захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні; цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності; міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
На підставі співставлення завдань та функцій трьох органів можна дійти висновку про те, що МВС України є органом влади, який формує державну політику у сфері, зокрема, забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг. Разом із тим, реалізація державної політики у вказаній сфері відноситься до компетенції Національної поліції, а до цього відповідні завдання та функції держави покладалися на міліцію.
Така правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2023 року по справі № 806/2056/18.
Крім того, згідно п.10 ст.51 Бюджетного кодексу України у разі утворення державних органів у поточному бюджетному періоді забезпечення їх діяльності у цьому періоді здійснюється в межах видатків, передбачених державним органам, які ліквідуються або реорганізуються у зв'язку з утворенням таких нових державних органів. У разі ліквідації або реорганізації державних органів у поточному бюджетному періоді забезпечення їх діяльності у наступних бюджетних періодах до завершення процедур ліквідації або реорганізації здійснюється в межах видатків, передбачених новим державним органам, які визначені правонаступниками чи яким передаються функції органів, що ліквідуються або реорганізуються.
Отже, безпідставними є доводи апелянта щодо неналежного відповідача та відсутності правонаступництва.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не включення при розрахунку позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні індексації грошового забезпечення, отриманої позивачем, чим порушив його права.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області, - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року по справі № 420/39838/24, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький