Справа № 359/4399/25 Головуючий у 1 інстанції: Вознюк С.М. Провадження № 33/824/3192/2025 Доповідач: Шебуєва В.А.
08 липня 2025 року Суддя Київського апеляційного суду Шебуєва В.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Гончарука Андрія Володимировича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП,-
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою, захисник ОСОБА_1 08 червня 2025 року подав апеляційну скаргу, а також порушив питання поновлення строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження захисник ОСОБА_1 зазначив, що раніше він вже подавав апеляційну скаргу на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2025 рок, але постановою Київського апеляційного суду від 30 травня 2025 року його апеляційну скаргу повернуто у зв'язку з ненаданням ним витягу з договору про надання правової допомоги ОСОБА_1 . Апеляційну скаргу він подав повторно.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Як вбачається з матеріалів справи, захисник ОСОБА_1 вперше апеляційну скаргу на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2025 року подав в межах визначеного ч. 2 ст. 294 КУпАП строку на апеляційне оскарження 16 травня 2025 року. Оскільки до ордеру на надання правової допомоги ОСОБА_1 його захисник не долучив витягу з договору про надання правової допомоги, засвідченого підписами сторін, постановою Київського апеляційного суду від 30 травня 2025 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 була повернута. Копія вказаної постанови Київського апеляційного суду була надіслана захиснику ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку 02 червня 2025 року. Повторно апеляційну скаргу на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2025 року захисник ОСОБА_1 подав 08 червня 2015 року. До апеляційної скарги захисник ОСОБА_1 вже додав договір №12/05/25-1 про надання правничої допомоги ОСОБА_1 від 12 травня 2025 року.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що визначені захисником ОСОБА_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження є поважними і строк на оскарження підлягає поновленню.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Посилається на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне встановлення обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що постанова про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами була винесена державним виконавцем у 2019 році. Станом на 05 квітня 2025 року ОСОБА_1 не було відомо про встановлення щодо нього тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами, жодних постанов від органів примусового виконання рішень він не отримував. Відтак, у діях ОСОБА_1 були відсутні ознаки об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 та його захисник не з'явилися, будучи повідомленими про місце і час розгляду справи.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Приймаючи постанову про накладення адміністративного стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо фактичних даних про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП.
Апеляційний суд не вбачає підстав для скасування такої постанови суду першої інстанції.
Відповідно до наданого суду першої існтанції протоколу про адміністративне правопорушення від 05 квітня 2025 року серії ЕПР1№ 291314 05квітня 2025 року о 10 год. 45 в с. Гнідин, вул. Центральна, 6, блокпост, водій ОСОБА_1 , відносно якого встановлено обмеження тимчасове у праві керування транспортними засобами постановою Самарського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра № 58840594 від 25 квітня 2019 року, керував автомобілем «MAN» д.н.з. НОМЕР_1 . Такими діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.10 ст. 15 Закону України«Про дорожній рух», за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 126 КУпАП.
До протоколу про адміністративне правопорушення долучено рапорт інспектора ВРПП Бориспільського РУП ГУНП в Київській області від 05 квітня 2025 року, копію постанови державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Коваля В.С. від 25 квітня 2019 року та DVDдиск з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
З наданих суду документів вбачається, що 22 жовтня 2018 року Самарським районним судом м. Дніпро видано виконавчий лист №2-2587/10 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 13 серпня 2010 року до досягнення ОСОБА_3 повноліття. У ОСОБА_1 утворилася заборгованість по сплаті аліментів, сукупний розмір якої склав 115 170,05 грн., що перевищує суму платежів за 6 місяців. Постановою державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Коваля В.С. від 25 квітня 2019 року було встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів. Будучи тимчасово обмеженим у праві керування транспортними засобами, 05 квітня 2025 року о 10 год. 45 в с. Гнідин, вул. Центральна, 6, блокпост, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «MAN» д.н.з. НОМЕР_1 .
Суд першої інстанції дійшов законного про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, та притягнув його до відповідальності.
Апеляційний суд критично ставиться до доводів захисника щодо відсутності у діях ОСОБА_1 об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП та його необізнаності про вжиття щодо нього тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Такі доводи захисника спростовуються матеріалами справи.
З долученого до протоколу відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 був обізнаним про наявність провадження відносно нього щодо сплати аліментів на утримання дитини. На відеозаписі зафіксовано як ОСОБА_1 сам повідомив поліцейському, що в нього є заборгованість по аліментам та наявне обмеження у праві керування транспортними засобами(час запису 10:47:09 - 10:47:40). В подальшому ОСОБА_1 пояснив, що у 2018 році матір дитини організувала позбавлення його батьківських прав у зв'язку з несплатою аліментів з метою виїзду з дитиною за кордон без його дозволу. ОСОБА_1 просив не складати протокол про адміністративне правопорушення, а також в розмові з поліцейським зазначив, що заборгованість по аліментам він сплачує частинами, проте, з виконавцем у нього розмова не складається (час запису 10:48:16 - 10:48:36, 10:52:40 - 10:52:59).
Вирішуючи питання про наявність підстав для притягнення особи до відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП, суд не зобов'язаний з'ясовувати питання дотримання державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження» щодо направлення копії постановипро тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
В суді першої інстанції ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП. Вказаних обставин представник ОСОБА_1 не спростовував.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2025 року без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
Поновити ОСОБА_4 у строк на апеляційне оскарження постанови Бориспільськогоміськрайонного суду Київської області від 06 травня 2025 року.
Залишити апеляційну скаргу захисника Гончарука Андрія Володимировича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 ,без задоволення, а постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2025 року без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Шебуєва В.А.