01 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 30 квітня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 30.04.2025 задоволено клопотання слідчого 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного управління СБ України ОСОБА_8 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , та продовжено відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком на 60 днів, тобто по 28.06.2025.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та змінити підозрюваному запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який, у виді домашнього арешту.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що клопотання слідчого не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, оскільки слідчому судді не було надано доказів на підтвердження ____________________________________________________________________________
Справа № 761/17442/25 Слідчий суддя - ОСОБА_10
Апеляційне провадження № 11-сс/824/3820/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
обставин, на які посилається слідчий у клопотанні, внаслідок чого оскаржувана ухвала є необґрунтованою.
На підтвердження вини ОСОБА_7 слідчим зазначено лише список виконаних процесуальних дій, але їх змісту щодо належності та допустимості як доказу не наведено. При цьому зазначені процесуальні дії не підтверджують ті обставини, які викладено в описовій частині клопотання.
Зокрема, не наведено доказів на підтвердження зазначених слідчим доводів щодо непогодження ОСОБА_7 з політикою представників української держави і підтримка ідеї проросійської спрямованості; не підтверджується мета ОСОБА_7 - завдати шкоду Україні; не підтверджено добровільну згоду на співпрацю з фсб рф, (при цьому у справі містяться матеріали про активну волонтерську допомогу ОСОБА_7 військовим формуванням ЗСУ).
При продовженні запобіжного заходу, відповідно до ст. 178 КПК України, крім відсутності вагомих наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_7 кримінального правопорушення, слідчий суддя не врахував його вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, його репутацію, позитивну характеристику.
На думку апелянта, підстави для продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які були враховані при його застосуванні, на сьогоднішній день відсутні, а зазначені у клопотанні ризики за 9 місяців досудового розслідування фактично перестали існувати.
ОСОБА_7 проживає в Україні з 2006 р., навчався у двох ВУЗах, отримав захист держави Україна від посягань рф, має трьох малолітніх дітей, молода сім'я вимагає його матеріальної і моральної підтримки та допомоги. Батьки дружини є інвалідами, проживають разом і також потребують його підтримки.
Доводи слідчого судді з посиланням на клопотання про наявність ризику можливості переховуватися від органів досудового слідства та/або суду є надуманими і не відповідають реальним обставинам кримінального провадження.
Твердження слідчого у клопотанні про те, що ОСОБА_7 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, впливати на свідків, оскільки не встановлено та не допитано усіх осіб, яким відомі обставини, що підлягають доказуванню, не може бути належною підставою продовження тримання ОСОБА_7 під вартою, оскільки воно не відповідає вимогам ст. 28 ч. 2 ст. 9 КПК щодо розумних строків та законності розслідування, відповідальність за які покладається на органи досудового розслідування.
Також, на думку апелянта, прокурор не довів, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти викладеним слідчим ризикам.
Крім того, положення КПК України не містять прямої заборони визначати та застосовувати розмір застави.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000000658 від 20.07.2024 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 258 КК України.
26.08.2024 ОСОБА_7 затримано у порядку ст. 208 КПК України та цього ж дня останньому повідомлено про підозру у вчиненні умисних дій, спрямованих на готування до вчинення терористичного акту, тобто застосуванні зброї, яке створювало небезпеку для життя чи здоров'я людини, з метою порушення громадської безпеки, а також залякування населення, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 258 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 27.08.2024 до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 24.10.2024 без визначення розміру застави, та в подальшому даний запобіжний захід було продовжено, востаннє до 04.05.2025.
Постановою першогозаступника Генерального прокурора від 14.10.2024 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000000658 до 3-х місяців, тобто до 26.11.2024 включно.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15.11.2025 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000000658 від 20.07.2024 продовжено до п'яти місяців, тобто до 26.01.2025.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08.01.2025 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000000658 від 20.07.2024 продовжено до дев'яти місяців, тобто до 26.05.2025.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 30.04.2025 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000000658 від 20.07.2024 продовжено до одинадцяти місяців, тобто до 26.017.2025.
Ухвалою слідчого судді Шевченківськогорайонного суду міста Києва від 30.04.2025 задоволено клопотання слідчого та продовжено підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів, тобто до 28.06.2025.
30.04.2025 старший слідчий 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного управління СБ України ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням, погодженим прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , в якому просив продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.
З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, погоджується і колегія суддів, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
За змістом ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 258 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
На підставі досліджених доказів, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність в матеріалах провадження доказів, які свідчать про причетність ОСОБА_7 до інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 258 КК України.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя станом на день розгляду клопотання дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також з огляду на дані про особу підозрюваного.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження відомості і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що у кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, які існували на момент вирішення слідчим суддею питання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою, а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному іншим чином провадженню; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Слідчим суддею досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 та встановлено, що, що органу досудового розслідування необхідно провести ряд процесуальних та слідчих (розшукових) дій, без проведення яких завершення досудового розслідування є неможливим.
З урахуванням наведених обставин у їх сукупності, враховуючи також конкретні обставини кримінального провадження та ступінь суспільної небезпеки інкримінованого злочину, дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 , беручи до уваги його вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що більш м'які запобіжні заходи, аніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого та можуть перешкодити об'єктивному розслідуванню кримінального провадженню, а тому слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, характеру та тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, є обґрунтованим і підстав для зміни підозрюваному запобіжного заходу на домашній арешт, колегія суддів не вбачає.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_7 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
При цьому, продовжуючи підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано не визначив розмір застави, враховуючи фактичні обставини та кваліфікацію інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, зміст підозри та вимоги ч. 4 ст. 183 КПК України, а саме те, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема щодо злочину, передбаченого статтями 258-258-6 КК України.
Крім того, колегія суддів враховує вимоги ч. 6 ст. 176 КПК України, відповідно до яких, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто у виді тримання під вартою.
Доводи апеляційної скарги захисника про відсутність доказів на підтвердження викладених у клопотанні доводів слідчого щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у оскаржуваній ухвалі дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
За таких обставин, посилання захисника в апеляційній скарзі на відсутність вагомих доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин щодо вчинення підозрюваним ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення, є передчасними.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про відсутність підстав для продовження тримання підозрюваного під вартою, з посиланням на те, що за 9 місяців досудового розслідування зазначені органом досудового розслідування наявність ризики фактично перестали існувати, колегія суддів вважає безпідставними.
Так, враховуючи характер, тяжкість та конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , та дані про особу підозрюваного у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити нове кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Посилання апелянта на те, що підозрюваний ОСОБА_7 проживає в Україні з 2006 року, навчався у двох ВУЗах, отримав захист держави Україна від посягань російської федерації, має трьох малолітніх дітей, його сім'я вимагає матеріальної і моральної підтримки та допомоги, а батьки дружини є інвалідами, проживають разом і також потребують його підтримки, не спростовують висновків суду про можливість вчинення підозрюваним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду клопотання, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 30 квітня 2025 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3