01 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 травня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01.05.2025 задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Управління розслідування особливо тяжких злочинів Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , та обрано відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та обрати підозрюваному запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що у слідчого судді не було законних підстав для обрання відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зважаючи на недоведеність підозри у вчиненні інкримінованого кримінального ____________________________________________________________________________________
Справа №757/19732/25-к Слідчий суддя - ОСОБА_9
Апеляційне провадження № 11-сс/824/3828/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
правопорушення, та відсутність достатніх підстав вважати про існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України.
Органом досудового розслідування не надано достатніх доказів на підтвердження наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України, а виклад в матеріалах клопотання обставин, які сторона обвинувачення вважає доведеними, не відповідає вимогам чинного кримінального процесуального законодавства та фактичним обставинам інкримінованого кримінального правопорушення.
Також апелянт вказував про порушення порядку, передбаченого ст. ст. 276-279 КПК України, повідомлення особі про підозру та його вручення.
Матеріали клопотання не містять доказів на підтвердження вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру, пам'ятки про процесуальні права та обов'язки підозрюваного, повісток про виклик або відмови у отриманні цих документів, а тому оголошення ОСОБА_7 у розшук та надання йому статусу підозрюваного відбулось без наявності відповідних правових підстав.
Матеріали клопотання не містять будь-яких підтверджуючих документів від Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерпол про оголошення ОСОБА_7 в міжнародний розшук. Слідчим ГСУ НП України не надано належним чином підтверджену копію витягу з бази Інтерполу про публікацію щодо ОСОБА_7 «червоної картки» як особи, яка ухиляється від кримінальної відповідальності.
Також, апелянт вказував про відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Сам факт перебування особи за кордоном, не є переконливим доказом його переховування від органів досудового розслідування та суду.
Слідчому неодноразово повідомлялось, що робота ОСОБА_7 протягом більше 10 років була пов'язана з постійними закордонними відрядженнями щодо організації міжнародних спортивних змагань.
Само по собі перебування ОСОБА_7 за межами території України унеможливлює його вплив на свідка (свідків), які перебувають на території України.
Крім того, зазначеному ризику додатково можна запобігти шляхом покладення на ОСОБА_7 обов'язку - утриматись від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею.
На думку апелянта, обрання відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави суперечить положенням ст. 183 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчими Головного слідчого управління Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024000000000174 від 31.01.2024 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156 КК України.
21.03.2025 у межах вказаного кримінального провадження старшим слідчим в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 , за погодженням із прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , складено повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних із проникненням в тіло іншої особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 153 КК України.
Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 від 08.04.2025, у зв'язку із неявкою підозрюваного ОСОБА_7 до службової особи для проведення слідчих та процесуальних дій, та невстановленням його місцезнаходження, ОСОБА_7 оголошено в розшук.
Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 від 08.04.2025 оголошено міжнародний розшук підозрюваного ОСОБА_7 .
29.04.2025 старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 звернулася до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , в якому просила обрати щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01.05.2025 задоволено клопотання слідчого та обрано відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрювана, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 193 КПК України, розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
Слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрювана, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Положеннями ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97 ВР (далі - Конвенція) визначено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання особи, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Обираючи підозрюваному ОСОБА_7 у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України.
На підставі наданих органом досудового розслідування матеріалів, які обґрунтовують клопотання, колегія суддів встановила, що зазначені у клопотанні обставини підозри підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних.
Крім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, врахувавши тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 та суворість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватості, дані про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов вірного висновку про наявність у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, можливості підозрюваного надалі переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інші кримінальні правопорушення.
Крім того, слідчим суддею враховано, що згідно встановлених органом досудового розслідування обставин, ОСОБА_7 10.04.2024 перетнув державний кордон України на автомобілі та на даний на територію України не повертався, у зв'язку із чим останнього оголошено в міжнародний розшук.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність обрання виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
З наведеного убачається, що слідчим суддею при розгляді клопотання у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останньої вчиняти дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який на думку колегії суддів в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю та конкретними ознаками інкримінованого йому кримінального правопорушення, є обґрунтованим, та підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого, колегія суддів не вбачає.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України.
Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах, зокрема протоколах оглядів, протоколі обшуку, висновках експертиз. Останні містять дані, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій та наявність або відсутність у його діях складу інкримінованого злочину, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Посилання захисника підозрюваного у апеляційній скарзі на порушення порядку повідомлення про підозру ОСОБА_7 , ретельно перевірялися колегією суддів, проте не знайшли свого підтвердження.
Так, згідно ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Письмове повідомлення про підозру, згідно вимог ч. 1 ст. 278 КПК України, вручається особі в день його складання слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Порядок вручення повідомлення передбачено статтею 135 КПК України, згідно ч.ч. 1, 7 якої, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.
Як убачається із матеріалів судового провадження, у зв'язку із невстановленням місця перебування ОСОБА_7 , повідомлення про підозру від 21.03.2025 та повістки про виклик на допит останнього на 02.04.2025, 04.04.2025 та 07.04.2025 у межах кримінального провадження № 42024000000000174, направлено поштою за відомими органу досудового розслідування адресами місця проживання та реєстрації ОСОБА_7 , що підтверджується долученими копіями накладних та описів поштових відправлень (том 1, а.с.а.с. 43-46), а також засобами мобільного зв'язку.
Крім того, матеріали клопотання містять дані про скерування 26.03.2025 органом досудового розслідування запиту до компетентних органів Французької Республіки про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні № 42024000000000174, щодо вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру та пам'ятки про процесуальні права та обов'язки підозрюваного (том 1, а.с.а.с. 49-54).
З наведеного убачається, що органом досудового розслідування вжито заходів для вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру від 21.03.2025 у спосіб, передбачений ст.ст. 135, 278 КПК України, для вручення повідомлень, що у відповідності до положень ч. 1 ст. 42 КПК України свідчить про набуття останнім статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів не здобуто доказів порушення стороною обвинувачення вимог ст. ст. 276-278 КПК України під час здійснення повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 21.03.2025.
Посилання захисника на те, що оголошення ОСОБА_7 у розшук здійснено без законних підстав, а також доводи про відсутність документів від Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерпол про оголошення ОСОБА_7 у міжнародний розшук, та витягу з бази Інтерпол, є безпідставними.
За правилами ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.
Матеріали клопотання слідчого містять відомості про здійснення органом досудового розслідування заходів, спрямованих на виклик підозрюваного та встановлення його місцезнаходження, а також відомості про перебування ОСОБА_7 поза межами України, та з урахуванням вказаних обставин, постановою слідчого від 08.04.2025 підозрюваного ОСОБА_7 оголошено в міжнародний розшук.
Колегія суддів звертає увагу, що Кримінальний процесуальний кодекс України жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою доведеністю факту перебування особи у міжнародному розшуку, але визначає необхідність оголошення такого розшуку (ч. 6 ст. 193, ч. 2 ст. 281 КПК України), що в даному випадку дотримано органом досудового розслідування.
Крім того, положеннями ст.ст. 183, 184 КПК України не передбачено обов'язку слідчого долучати до поданого клопотання дані із бази даних Інтерполу та від Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерпол на підтвердження перебування особи у міжнародному розшуку, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.
Порушень органом досудового розслідування встановленого законом порядку оголошення ОСОБА_7 у міжнародний розшук, колегією суддів не встановлено.
Крім того, вищевказані доводи апелянта фактично зведені до оскарження законності постанови слідчого про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук, що не є предметом даного апеляційного розгляду. Згідно положень ч. 2 ст. 303 КПК України, скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
Доводи апелянта про недоведеність існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинення іншого кримінального правопорушення.
Посилання апелянта на те, що обрання відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави суперечить положенням ст. 183 КПК України, не грунтується на вимогах закону, оскільки абзацом 7 ч. 4 ст. 183 КПК України прямо передбачено, що при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону під час розгляду клопотання, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 травня 2025 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ____________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3