09 липня 2025 року справа №320/888/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська пересувна механізована колона - 2" до Козинської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська пересувна механізована колона - 2" з позовом до Козинської селищної ради, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Козинської селищної ради від 06 квітня 2023 року №48-32-VIII "Про розгляд заяви ТОВ "Київська пересувна механізована колона-2";
- зобов'язати Козинську селищну раду з метою впорядкування територій прийняти рішення про надання дозволу ТОВ "Київська пересувна механізована колона-2" на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки комунальної власності, загальною площею 0,387 га (для культурно-оздоровчих цілей та розміщення інженерних споруд), яка знаходиться за адресою: смт.Козин, Обухівський р-н., Київської області по вул.Старокиївська, що примикає до меж котеджного комплексу "Сонячний берег", яка перебуває у користуванні ТОВ "Київська пересувна механізована колона-2" згідно договору оренди від 26.12.2000.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що ТОВ "Київська пересувна механізована колона-2" як правонаступником АТ «Київська пересувна механізована колона-2", якому відповідач передав в оренду земельну ділянку, загальною площею 0,387 га (для культурно-оздоровчих цілей та розміщення інженерних споруд), що знаходиться за адресою: смт.Козин, Обухівський р-н., Київської області по вул.Старокиївська, що примикає до меж котеджного комплексу "Сонячний берег", на підставі договору оренди земельної ділянки від 26.12.2000, було подано до відповідача клопотання про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації вказаної земельної ділянки.
Проте, відповідач рішенням від 06.04.2023 №48-32-VIII відмовив позивачу у наданні відповідного дозволу з підстав не зазначення позивачем у договорі оренди земельної ділянки від 26.12.2000 змін щодо організаційно-правової форми, назви та інших реквізитів ТОВ "Київська пересувна механізована колона-2" як правонаступника.
Позивач не погоджується з правомірністю прийняття відповідачем спірного рішення, оскільки в силу вимог статті 16 Закону України "Про оренду землі" зміна найменування сторін договору оренди землі, зокрема, внаслідок реорганізації юридичної особи або зміни типу акціонерного товариства, не є підставою для внесення змін до договору оренди землі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі в електронний кабінет в підсистемі “Електронний суд», про що свідчить довідка про доставку електронного листа, сформована програмним забезпеченням “Діловодство спеціалізованого суду».
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З огляду на зазначене, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
26.12.2000 між Виконавчим комітетом Козинської селищної ради (Орендодавець) та Акціонерним товариством "Київська пересувна механізована колона-2" (Орендар) було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець зобов'язався передати орендарю у тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку, площею 0,387 га, яка знаходиться на території селища Козин, вул.Старокиївська, що примикає до меж котеджного комплексу "Сонячний берег" АТ "Київська пересувна механізована колона-2", Козинської селищної ради народних депутатів, Обухівського району, Київської області згідно з планом землекористування.
Відповідно до пункту 2.2 договору договір укладається терміном на сорок дев'ять років і діє, починаючи з дня його реєстрації.
Вказаний договір був зареєстрований державним нотаріусом Обухівської державної нотаріальної контори Клименко О.П. за №5912.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська пересувна механізована колона - 2" є правонаступником Приватного акціонерного товариства "Київська пересувна механізована колона - 2".
Судом встановлено, що ТОВ "Київська пересувна механізована колона-2" звернулось до Козинської селищної ради із клопотанням від 20.01.2020 №004, у якому просило надати дозвіл на проведення інвентаризації земельної ділянки.
Відповідач відповіді на вказане клопотання позивача не надав.
З матеріалів справ вбачається, що позивач звернувся до відповідача з повторним клопотанням від 16.02.2023 №16/02 про надання дозволу на проведення інвентаризації земельної ділянки.
До вказаного клопотання були додані: Статут ТОВ "Київська пересувна механізована колона-2"; виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Київська пересувна механізована колона-2"; рішення загальних зборів від 18.12.2019 №1; копія договору оренди землі від 26.12.2000; кадастровий план земельної ділянки.
За результатами розгляду вказаного клопотання Козинською селищною радою Обухівського району Київської області було прийнято рішення від 06.04.2023 №48-32-VIII, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на проведення інвентаризації земельної ділянки комунальної власності загальною площею 0,387 га для культурно-оздоровчих цілей та розміщення інженерних споруд, яка перебуває у користуванні АТ "КПМК-2" в смт.Козин Обухівського району Київської області по вул.Старокиївській згідно договору оренди від 26.12.2000.
У вказаному рішенні в якості підстав для відмови у наданні відповідного дозволу зазначено про: невнесення змін до договору оренди від 26.12.2000 щодо організаційно-правової форми, назви та інших реквізитів орендаря після проведення перетворення (реорганізації) товариства у 2019 році; відсутність належного обґрунтування необхідності проведення інвентаризації земельної ділянки.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірного рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування та зобов'язання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Частиною другою статті 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом.
Згідно з частинами третьою-п'ятою статті 79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Пунктом 2 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.
У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом, або органу місцевого самоврядування, що затвердив комплексний план просторового розвитку території територіальної громади, генеральний план населеного пункту, детальний план території. Заява також може подаватися особою, якій на підставі рішення Кабінету Міністрів України та відповідного договору було передано у господарське відання об'єкт державної власності, що використовується у процесі провадження діяльності з передачі електричної енергії і транспортування та/або зберігання природного газу, і на замовлення якої була розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою передачі земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, у постійне користування зазначеній особі.
Відповідно до частини першої статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель - за результатами інвентаризації земель.
Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою, регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування визначає Закон України "Про землеустрій" №858-IV від 22.05.2003 (далі - Закон №858, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону №858 технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.
Статтею 13 Закону №858 визначено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері землеустрою належать: а) забезпечення реалізації державної політики у галузі використання та охорони земель; б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм щодо використання та охорони земель; в) координація діяльності державних органів земельних ресурсів; г) координація здійснення землеустрою і державного контролю за використанням та охороною земель; ґ) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; д) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.
Відповідно до пункту «в» частини першої статті 14 Закон №858 до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у сфері землеустрою, належать: здійснення землеустрою, у тому числі забезпечення проведення державної інвентаризації земель.
Частиною першою статті 35 Закону №858 визначено, що інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, виявлення та виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Відповідно до частини третьої статті 35 Закону №858 порядок проведення інвентаризації земель затверджується Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №476 затверджено Порядок проведення інвентаризації земель (далі-Порядок №476, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає вимоги щодо проведення інвентаризації земель, в тому числі державної інвентаризації земель та земельних ділянок, під час здійснення землеустрою та складання за її результатами технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель, в тому числі державної інвентаризації земель та земельних ділянок (далі - технічна документація).
Відповідно до пункту 2 Порядку №476 інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, виявлення та виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 3 Порядку №476 державна інвентаризація земель та земельних ділянок - інвентаризація земель, яка проводиться з метою формування земельних ділянок усіх форм власності, визначення їх угідь та у разі потреби віднесення таких земельних ділянок до певних категорій для інформаційного наповнення Державного земельного кадастру.
Пунктом 4 Порядку №476 визначено, що інвентаризація земель, державна інвентаризація земель та земельних ділянок проводиться з урахуванням принципів плановості, достовірності та повноти даних, послідовності і стандартності процедур, доступності використання інформаційної бази, узагальнення даних з додержанням єдиних засад та технології їх оброблення.
Об'єктами інвентаризації земель є територія України, територія адміністративно-територіальних одиниць або їх частин, масив земель сільськогосподарського призначення, окремі земельні ділянки, в тому числі ті, на яких розміщені меліоративні мережі або їх складова частина (складові частини).
Об'єктами державної інвентаризації земель та земельних ділянок є несформовані земельні ділянки та земельні ділянки, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі (пункт 5 Порядку №476).
Відповідно до пункту 6 Порядку №476 інвентаризація земель проводиться в межах адміністративно-територіальних одиниць, територій, межі яких визначені проектами формування територій і встановлення меж сільських, селищних рад, масивів земель сільськогосподарського призначення, окремих земельних ділянок, сукупності земельних ділянок (частин земельних ділянок) сільськогосподарського призначення, гідротехнічна меліорація яких може забезпечуватися меліоративною мережею (меліоративними мережами) організації водокористувачів.
Під час проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення здійснюються заходи, визначені статтею 35 Закону України “Про землеустрій».
Державна інвентаризація земель та земельних ділянок проводиться в межах адміністративно-територіальних одиниць окремих земель та земельних ділянок.
Згідно з пунктом 7 Порядку №476 вихідними даними для проведення інвентаризації земель, державної інвентаризації земель та земельних ділянок є: матеріали з Державного фонду документації із землеустрою; відомості з Державного земельного кадастру в паперовій та електронній (цифровій) формі, у тому числі Поземельної книги; книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі; електронних документів, що містять відомості про результати робіт із землеустрою;містобудівна документація, затверджена в установленому законодавством порядку;планово-картографічні матеріали, в тому числі ортофотоплани, складені за результатами виконання робіт відповідно до Угоди про позику (Проект “Видача державних актів на право власності на землю у сільській місцевості та розвиток системи кадастру») між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку від 17 жовтня 2003 р., ратифікованої Законом України від 15 червня 2004 р. № 1776-IV, крім проведення державної інвентаризації земель та земельних ділянок;відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;копії документів, які посвідчують речові права на земельну ділянку або підтверджують сплату земельного податку; наказ Держгеокадастру або територіального органу Держгеокадастру (у разі проведення державної інвентаризації земель та земельних ділянок); графічні матеріали відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, на яких зазначено місце проведення робіт з державної інвентаризації земель, орієнтовну площу та кадастровий номер суміжної земельної ділянки (у разі проведення державної інвентаризації земель та земельних ділянок);відомості про меліоративну мережу або її складову частину (складові частини), надані замовником документації із землеустрою та/або Держрибагентством.
Під час проведення інвентаризації земель, державної інвентаризації земель та земельних ділянок можуть використовуватися матеріали дистанційного зондування землі, лісовпорядкування, проекти створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду, схеми формування екомережі, програми у сфері формування, збереження та використання екомережі, проектної документації на будівництво меліоративної мережі.
Відповідно до пункту 8 Порядку №476 підставою для проведення інвентаризації земель є рішення власників (розпорядників) земельних ділянок або рішення сільських, селищних, міських рад. Рішення про розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення приймається у порядку, визначеному статтею 35 Закону України “Про землеустрій».
Верховний Суд у постанові від 18.11.2020 у справі №240/4867/18 дійшов висновку про те, що технічна документація із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок - це сукупність технічних завдань, пояснювальних записок, текстових та графічних матеріалів, погоджених та затверджених в установленому законом порядку, на підставі яких органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування реалізують власну компетенцію, приймаючи рішення про віднесення земель до відповідної категорії у разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії.
Як зазначено вище, рішенням Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 06.04.2023 №48-32-VIII було відмовлено у наданні дозволу на проведення інвентаризації земельної ділянки комунальної власності загальною площею 0,387 га для культурно-оздоровчих цілей та розміщення інженерних споруд, яка перебуває у користуванні АТ "КПМК-2" в смт.Козин Обухівського району Київської області по вул.Старокиївській згідно договору оренди від 26.12.2000.
Так, в якості підстав для відмови у наданні відповідного дозволу відповідач зазначив про невнесення позивачем змін до договору оренди від 26.12.2000 щодо організаційно-правової форми, назви та інших реквізитів орендаря після проведення перетворення (реорганізації) товариства у 2019 році.
Крім того, відповідач зазначив про відсутність належного обґрунтування необхідності проведення інвентаризації земельної ділянки.
Так, відповідач зауважив, що з метою недопущення протиправного вибуття з комунальної власності суміжних земель водного фонду внаслідок проведення інвентаризації орендарем, оскільки як вбачається з доданої до заяви копії кадастрового плану земельної ділянки, складеної сертифікованим інженером-геодезистом Дмитруком С.М., земельна ділянка має каталог координат, місце розташування, відомості щодо конфігурації, суміжних землекористувачів, наявні обмеження, обтяження, що не узгоджується з обґрунтуванням необхідності проведення інвентаризації земельної ділянки, зазначеної у заяві, з приводу чого суд зазначає таке.
Як зазначено вище, АТ "Київська пересувна механізована колона-2" на підставі договору оренди землі від 26.12.2000 було набуто право оренди земельної ділянки, площею 0,387 га, яка знаходиться на території селища Козин, вул.Старокиївська, що примикає до меж котеджного комплексу "Сонячний берег" АТ "Київська пересувна механізована колона-2".
Частиною першою статті 92 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська пересувна механізована колона - 2" є правонаступником Приватного акціонерного товариства "Київська пересувна механізована колона - 2".
Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Частиною першою статті 108 Цивільного кодексу України передбачено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми.
Відповідно до частини другої статті 108 Цивільного кодексу України у разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.
Підставами припинення права користування земельною ділянкою, визначеними статтею 141 Земельного кодексу України, є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини;ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об'єктом державно-приватного партнерства або об'єктом концесії; з) припинення права користування надрами у разі закінчення встановленого спеціальним дозволом на користування надрами строку користування надрами (у разі передачі земельної ділянки державної, комунальної власності користувачу надр для здійснення діяльності з користування надрами).
Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення юридичної особи, зважаючи на положення частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, допускається лише у випадку, коли припинення такої особи виключає правонаступництво.
Отже, право користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку, не втрачається внаслідок його непереоформлення підприємством, яке за змістом чинного Земельного кодексу України не може набувати права землекористування, а зберігається за ним до приведення прав і обов'язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства, у тому числі за правонаступником такого землекористувача.
Зазначену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 925/361/19, від 02.09.2020 у справі № 918/194/19 та від 09.12.2021 у справі №2340/2819/18.
Крім того, суд звертає увагу на положення частини четвертої статті 16 Закону України "Про оренду землі", якою встановлено, що зміна найменування сторін договору оренди землі, зокрема внаслідок реорганізації юридичної особи або зміни типу акціонерного товариства, не є підставою для внесення змін до договору оренди землі та/або його переоформлення.
З огляду на вказане, суд вважає, що за Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська пересувна механізована колона - 2" як за правонаступником Приватного акціонерного товариства "Київська пересувна механізована колона - 2" зберігається право оренди на відповідну земельну ділянку.
При цьому, чинне законодавство не передбачає необхідність внесення до договору оренди землі від 26.12.2000 змін щодо в частині відомостей про правонаступника.
У зв'язку з цим, суд вважає, що посилання відповідача на невнесення позивачем змін до договору оренди від 26.12.2000 щодо організаційно-правової форми, назви та інших реквізитів орендаря після проведення перетворення (реорганізації) товариства у 2019 році як на підставу для відмови у наданні дозволу на проведення інвентаризація є безпідставним.
Щодо посилань відповідача на ненадання позивачем належного обґрунтування необхідності проведення інвентаризації земельної ділянки з огляду на те, що з доданої до заяви копії кадастрового плану земельної ділянки, складеної сертифікованим інженером-геодезистом Дмитруком С.М., земельна ділянка має каталог координат, місце розташування, відомості щодо конфігурації, суміжних землекористувачів, наявні обмеження, обтяження, то суд не приймає їх до уваги, оскільки у спірному рішенні відповідач конкретно не зазначив, у чому саме полягає неналежність обґрунтування необхідності проведення інвентаризації земельної ділянки.
Так, позивач у заяві в якості обґрунтування необхідності проведення інвентаризації земельної ділянки зазначив про встановлення місця розташування земельної ділянки, її меж, розмірів, правового статусу, обмежень та внесення відомостей до Державного земельного кадастру (присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці), що відповідає меті інвентаризації, яка визначена Порядком №476.
Крім того, суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачено підстав, за яких відповідач має право відмовити у наданні дозволу на проведення інвентаризації земельної ділянки, у разі якщо наявні підстави для проведення такої інвентаризації, в тому числі і за бажанням землекористувача та/або органу виконавчої влади.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.05.2022 у справі №808/1864/18 та від 21.04.2023 у справі №300/6474/21.
Так, Верховний Суд дійшов висновку про те, що законодавство України не передбачає заборони проведення інвентаризації земельної ділянки після затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність/користування, адже інвентаризація земельної ділянки відповідно до статті 35 Закону України "Про землеустрій" не змінює та не встановлює прав власності/користування на земельну ділянку, а є лише спрямованою на усунення недоліків такої земельної ділянки. Таким чином, приймаючи рішення про інвентаризацію земель або відмову в її проведенні, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування здійснюють владні управлінські функції, визначені законодавством у сфері землеустрою. Інвентаризація не є правовстановлюючим юридичним фактом, не змінює обсягу прав та обов'язків землекористувачів, не має безпосередніх наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення майнових чи особистих немайнових відносин. Зазначені правовідносини є публічно-правовими, а тому справу слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на вказане, суд вважає, що відповідач протиправно відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації вказаної земельної ділянці.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 06.04.2023 №48-32-VIII.
При цьому, захист порушених прав позивача також потребує зобов'язання відповідача надати дозвіл позивачу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки комунальної власності, загальною площею 0,387 га (для культурно-оздоровчих цілей та розміщення інженерних споруд), яка знаходиться за адресою: смт.Козин, Обухівський р-н., Київської області по вул.Старокиївська, що примикає до меж котеджного комплексу "Сонячний берег", яка перебуває у користуванні ТОВ "Київська пересувна механізована колона-2" згідно договору оренди землі від 26.12.2000.
Так, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.
Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова “може».
У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
Натомість, у цій справі, повноваження відповідача не є дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
Дійсно, у випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов'язання ухвалити рішення.
Однак, як і будь-який інший спосіб захисту, зобов'язання відповідача ухвалити рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.
Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч.4 ст.245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Також слід зазначити, що втручанням у дискреційні повноваження суб'єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 31.07.2020 у справі №810/2474/18.
У цій справі відповідачем було безпідставно відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації відповідної земельної ділянки, оскільки наявність тих обставин, які були покладені в основу спірного рішення про відмову, не були доведена відповідачем, а тому спростовується судом.
Враховуючи, що будь-які інші перешкоди для надання позивачу дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації відповідної земельної ділянки відсутні, суд вважає, що ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов'язання відповідача розглянути клопотання позивача та прийняти за результатом такого розгляду рішення про надання відповідного дозволу.
Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2684,00 грн., що підтверджується квитанцією від 17.10.2023 №378, яка наявна у матеріалах справи.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2684,00 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Козинської селищної ради Обухівського району Київської області.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 06.04.2023 №48-32-VIII.
3. Зобов'язати Козинську селищну раду Обухівського району Київської області надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Київська пересувна механізована колона - 2" дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки комунальної власності, загальною площею 0,387 га (для культурно-оздоровчих цілей та розміщення інженерних споруд), яка знаходиться за адресою: смт.Козин, Обухівський р-н., Київської області по вул.Старокиївська, що примикає до меж котеджного комплексу "Сонячний берег", яка перебуває в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська пересувна механізована колона-2" згідно договору оренди землі від 26.12.2000.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська пересувна механізована колона - 2" (ідентифікаційний код 00858473, місцезнаходження: 01033, м.Київ, вул.Саксаганського, буд.67-Б) судовий збір у розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Козинської селищної ради Обухівського району Київської області (ідентифікаційний код 04362697, місцезнаходження: 08711, Київська обл., Обухівський р-н., смт.Козин, вул. Партизанська, буд.2).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.