про відмову в забезпеченні позову
03 липня 2025 року м. Київ 320/30908/25
Суддя київський окружний адміністративний суду Жук Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до
ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії., в якому просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку, категорія обліку - військовозобов'язаний та внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про непридатність в мирний час, обмежену придатність в воєнний час ОСОБА_1 ;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невнесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку за станом здоров'я;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку за станом здоров'я.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
До суду позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить:
- вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_3 та його структурним підрозділам вчиняти дії щодо призову ОСОБА_2 на військову службу під час мобілізації;
- вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки вчиняти дії щодо призову ОСОБА_2 на військову службу під час мобілізації.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачем вказано на те, що 19.11.1999 у віці 18 років пройшов медичний огляд ВЛК. За результатом огляду був визнаний непридатним до військової служби зі зняттям з військового обліку. Підстава - стаття 69б Наказу Міністерства оборони України №207 від 12.07.1999.
21.03.2006 позивачу видане тимчасове посвідчення військовозобов'язаного з відміткою про встановлення ступеня придатності до несення військової служби «непридатний зі зняттям з військового обліку» та проставлений штамп «невійськовозобов'язаний».
01.05.2025 позивач сформував електронний військовий квиток і побачив, що він перебуває на обліку в статусі військовозобов'язаного, а висновок постанови ВЛК зазначений як «непридатний в мирний час, обмежено придатний у військовий час».
Позивач письмово звертався до ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявами.
На зазначені заяви отримав відмови, що стало підставою для звернення до суду.
03.06.2025 позивачу надійшла повістка від ІНФОРМАЦІЯ_5 на 05.06.2025 (копія додається).
04.06.2025 позивач направив заяву відповідачу, в якій зазначав, що не є військовозобов'язаним і тому не має з'являтись по повістці (копія додається).
04.06.2025 заява була направлена відповідачу, отримана 05.06.2025 (копії додаються).
20.06.2025 позивач побачив в електронному військово-обліковому документі відмітку про порушення правил військового обліку (копія еВод додається).
Позивач також зазначив, у разі мобілізації позивача через невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладниться та навіть унеможливиться виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Перебування позивача у статусі військовослужбовця призведе до неможливості ефективно захистити і поновити порушені права позивача, за захистом яких він звертається до суду. Відповідач наділений повноваженням та зобов'язаний вчиняти дії щодо мобілізації позивача, незважаючи на те, що останній підлягає виключенню з військового обліку та не підлягає призову за станом здоров'я.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та наведені в обґрунтування для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1-3 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Оцінивши зміст заяви про забезпечення позову та наведені в обґрунтування для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи про виклик у судове засідання, отже розгляд такої заяви здійснюється судом без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами частин першої, другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема й шляхом зупинення дії індивідуального акта.
Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень частини другої статті 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених частиною другою статті 150 КАС України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78022699).
Факт наявності порушення прав останнього потребують доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх зібраних доказів лише під час розгляду справи по суті, а не шляхом подачі заяви про забезпечення позову.
Також суд зазначає, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Суд звертає увагу, що обставини правомірності (протиправності) дій та прийнятого рішення можуть бути встановлені лише за результатами розгляду справи по суті та дослідження усіх
Таким чином, наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності відповідача у справі може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.
При цьому, суд звертає увагу, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви та докази, з яких можливо встановити порушення прав, свобод та інтересів позивача, а також, що захист прав, свобод та інтересів заявника буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Посилання заявника на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що безумовно, рішення, дії або бездіяльність суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів правовідносин. Це може завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.
У свою чергу, судом не встановлено, а позивачем у заяві не доведено існування жодної з обставин, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності яких суд може вжити заявлені позивачем заходи забезпечення позову.
З огляду на викладене заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали надіслати (видати) особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Жук Р.В.